Досудове розслідування щодо ДТП з летальними наслідками за участю правоохоронниці завершено

У столиці продовжується один з найбільш резонансних земельних конфліктів останніх місяців — суперечка навколо земельної ділянки площею понад 0,4 га на вул. Героїв Дніпра, 2-А. В листопаді 2024 року Київрада ухвалила рішення про передачу цієї території в оренду ТОВ «РВС», яке належить до бізнес-структур девелоперської компанії Standard One. Цей девелопер спеціалізується на будівництві високоповерхових «дохідних» комплексів, і ділянка на Героїв Дніпра мала стати важливим етапом у реалізації масштабного будівельного проекту.

Однак після ухвалення рішення міською радою виявилося, що місто не поспішало укладати відповідний договір оренди. Цей затягнутий процес викликав невдоволення забудовника, який вирішив звернутися до суду, щоб змусити міську владу виконати свої зобов'язання. 30 жовтня 2025 року Господарський суд Києва виніс рішення на користь компанії «РВС», зобов'язавши Київську міську раду укласти договір оренди на термін 10 років.

У міськраді пояснюють відмову від підписання договору двома причинами. Перша — дисбаланс площі: земельна ділянка у 2,6 раза більша за нежитлову будівлю на ній, площею 1576 кв. м. Друга — невідповідність коду цільового призначення технічній документації із землеустрою. У сесійній залі вже зареєстрований проєкт секретаря Київради того періоду Володимира Бондаренка про відкликання попереднього рішення про землевідвід.

Історія цієї землі сягає 2000-х років: ділянка формувалася шляхом об’єднання двох наділів і мала декілька змін цільового призначення. Частина території раніше використовувалася під торговий павільйон, інша — перебувала без оформленого користувача до моменту, коли ТОВ «РВС» придбало там будівлю. Подальший шлях документації супроводжувався неточностями, скаргами до Держгеокадастру та суперечливими змінами у кадастрі — зокрема щодо меж і площі ділянки, яка то зменшувалась, то зростала.

У 2022 році цільове призначення землі було змінено на житлову забудову за ініціативою приватного підприємства, що працювало з документами для «РВС». Уже у 2023 році департамент земельних ресурсів КМДА оскаржував дії землевпорядників, однак спроби анулювати їхні сертифікати успіху не мали. А в липні 2024-го Київрада затвердила технічну документацію, яка дозволяла житлову забудову саме в тому вигляді, у якому цього домагався девелопер.

Однак паралельно юристи Київради попереджали: є ризик судових позовів через диспропорцію між площею будівлі та розміром ділянки, а також через ознаки використання «туалетної схеми» — механізму, коли орендар отримує великі території без аукціону на підставі наявності дрібної споруди на землі.

На тлі гучних антикорупційних розслідувань, які з початку 2025 року торкнулися посадовців КМДА та депутатів Київради, земельні рішення минулих років перебувають під особливою увагою правоохоронців. «Туалетні» землевідводи вже стали предметом кримінального провадження №52023000000000154, а декілька посадовців отримали підозри. Серед фігурантів — колишній заступник голови КМДА Петро Оленич та голова земельної комісії Київради Михайло Терентьєв.

Скандал із ділянкою на Героїв Дніпра, 2-А може стати черговим епізодом у великій антикорупційній справі, де правоохоронці перевіряють загальний масив рішень про передачу землі, ухвалених у попередні роки. Тим часом девелопер уже виграв першу битву в суді, і доля півгектара землі на Оболоні залежатиме від апеляції та подальших політичних рішень у Київраді.

10 жовтня 2025 року в Харкові стався жахливий випадок викрадення людини, який закінчився затриманням трьох підозрюваних. За даними поліції, троє осіб у військовій формі та балаклавах затримали 32-річного чоловіка біля одного з пунктів обміну валют у центрі міста. Нападники силою посадили потерпілого у автомобіль Mercedes-Benz Vito без номерних знаків і, погрожуючи зброєю, зв’язали його пластиковими стяжками, били та вимагали гроші.

Окрім фізичних знущань, вони заволоділи 14 600 євро, що були у чоловіка, а також зняли з його рахунків значну суму у криптовалюті. Після цього вони перевезли його до підвального приміщення, де протягом кількох годин утримували в нелюдських умовах, погрожуючи ще більшими наслідками у разі відмови виконати їхні вимоги. Підозрювані намагалися отримати від потерпілого ще значнішу суму, але він зміг звернутися за допомогою.

Після кількох годин психологічного та фізичного тиску нападники викинули потерпілого на узбіччі дороги в селищі Безлюдівка Харківського району. У ході оперативних заходів поліцейські встановили особи трьох підозрюваних — їм від 30 до 39 років; серед затриманих є військовослужбовець. Усім троьом повідомлено про підозру, суд обрав запобіжний захід — тримання під вартою.

Правоохоронці проводять слідчі дії для встановлення усіх причетних до злочину та відпрацьовують канали відмивання викрадених коштів у криптовалюті. Слідство також перевіряє можливі зв’язки затриманих із іншими кримінальними групами та джерела походження зброї.

Попри багаторічні заяви про судову реформу та очищення системи, українське правосуддя продовжує демонструвати стійку незмінність і зберігати свою проблемність. За останні роки було запропоновано численні реформи, створено нові інститути, запроваджено низку законодавчих ініціатив, спрямованих на поліпшення роботи судів. Проте на практиці більшість з цих змін не призвели до значних поліпшень у правосудді.

Головною проблемою залишається корупція, яка, попри різноманітні антикорупційні заходи, продовжує впливати на роботу суддів. Високий рівень безкарності та відсутність реальних механізмів відповідальності для тих, хто порушує закон, часто призводить до затягування процесів та винесення сумнівних рішень. Судова система залишається надмірно централізованою, що знижує її прозорість і доступність для громадян.

Як зазначають аналітики Фундації DEJURE, проблема полягає в дискреційних повноваженнях Вищої ради правосуддя. ВРП має право, але не зобов’язана зупиняти розгляд заяви про відставку судді, щодо якого триває дисциплінарне провадження. Саме ця прогалина і створює умови для вибіркових рішень.

Типовий сценарій виглядає так: суддю викривають на хабарі, фіксують грубі процесуальні порушення або навіть затримують за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Не чекаючи фіналу розгляду, він подає заяву на відставку. Якщо ВРП розглядає її швидше, ніж завершується дисциплінарна справа, суддя залишає посаду без жодних санкцій, отримуючи статус судді у відставці та довічні виплати з бюджету.

Серед резонансних прикладів — суддя Одеського апеляційного суду Олександр Князюк, якого неодноразово зупиняли за керування автомобілем з ознаками сп’яніння. Попри це, Вища рада правосуддя дозволила йому спокійно піти у відставку.

Аналогічна історія сталася з Людмилою Горячківською з Уманського міськрайонного суду, яку підозрювали у сприянні шахрайському заволодінню нерухомістю та задокументували під час отримання хабаря у 9,5 тисячі доларів. Замість звільнення «за статтею» вона отримала почесний статус і довічне утримання.

Ще більш показовою є справа судді з Полтави Ганни Андрієнко. Вона системно затягувала розгляд справ щодо нетверезих водіїв, фактично дозволивши десяткам порушників уникнути відповідальності. Коли Вища кваліфікаційна комісія суддів подала подання про її звільнення через невідповідність посаді, ВРП проігнорувала цей документ і першочергово задовольнила заяву на відставку. Сьогодні суддя отримує понад 75 тисяч гривень щомісяця з державного бюджету.

Окремою проблемою залишається ставлення ВРП до майнових порушень. Хоча закон зобов’язує Раду оцінювати відповідність способу життя судді його доходам, на практиці ВРП часто відкладає розгляд скарг, очікуючи завершення перевірок НАЗК. Таке зволікання дозволяє суддям роками уникати відповідальності, а згодом — скористатися правом на відставку.

Показовою є ситуація з суддею Ігорем Дашутіним з Касаційного адміністративного суду, щодо якого журналісти виявили користування елітною нерухомістю, не відображеною у деклараціях. Попри це, дисциплінарна палата ВРП відмовилася відкривати провадження до завершення зовнішніх перевірок.

Крім того, Вища рада правосуддя системно затягує розгляд подань ВККС про звільнення недоброчесних суддів. За останні роки було розглянуто менше половини таких рекомендацій, тоді як судді продовжують працювати, отримувати зарплати та користуватися імунітетом.

Ситуацію ускладнює й нерівність прав сторін у дисциплінарному процесі. Суддя може оскаржити будь-яке рішення проти себе, тоді як скаржник фактично залежить від дозволу тієї ж дисциплінарної палати, яка вже ухвалила рішення. Це створює замкнене коло безкарності.

Експерти наголошують: без обов’язкового зупинення процедур відставки до завершення дисциплінарних справ та без рівних прав на оскарження говорити про очищення судової системи неможливо. Кожна гривня, виплачена недоброчесному судді у відставці, підриває довіру до держави і демонструє, що відповідальність у судовій системі досі можна обміняти на фінансові привілеї.