Довіра до Володимира Зеленського в світі зменшується

У період активної мобілізації тема придатності до служби за станом здоров’я стає надзвичайно важливою для багатьох українських родин. Міністерство оборони визначило чіткі медичні критерії, які регламентують, хто може бути призваний, а хто отримує відстрочку чи непридатність. Наказ №402 містить детальний перелік офтальмологічних діагнозів, що є безумовною підставою для непридатності до військової служби, акцентуючи увагу на серйозних порушеннях зору, що обмежують можливість бачити або координувати рух очей.

До таких станів належать, зокрема, повна або значна втрата зору на одному або обох оках, тяжкі форми косоокості, що унеможливлюють бінокулярне бачення, а також складні патології сітківки або кришталика, які значно знижують здатність до орієнтації в просторі. У наказі окремо зазначено хронічні офтальмологічні захворювання, що потребують регулярного лікування та можуть прогресувати, створюючи ризик для безпечного виконання військових завдань.

– глибокі анатомічні зміни повік, орбіти чи кон’юнктиви, що впливають на зорову функцію;– прогресуючі ураження рогівки, склери, райдужки, кришталика та судинної оболонки;– важкі помутніння та рубцеві зміни, які стабільно знижують гостроту зору.

Окремі діагнози одразу ставлять крапку у питанні придатності. Будь-який розрив чи відшарування сітківки — незалежно від причини — автоматично означає непридатність. Так само і глаукома на будь-якій стадії.Не підлягають службі й ті, хто має тяжкі порушення склоподібного тіла, ураження очного яблука, неврит зорового нерва або паралічі очних м’язів, що викликають постійне двоїння.

Наказ також враховує низку інших патологій. Непридатними визнають людей зі:

– зрощенням повік;– тяжким рубцюванням після виразкового блефариту;– хронічною трахомою;– серйозними порушеннями слізних шляхів, що не піддаються лікуванню.

До переліку входить і птоз — опущення повіка. Якщо повіка закриває понад половину зіниці на одному оці або понад третину — на обох, і це неможливо компенсувати, людину не можуть визнати придатною.

Закон визначає й конкретні значення діоптрій, за яких служба неможлива:

– короткозорість або далекозорість від 12 діоптрій і більше;– астигматизм понад 6 діоптрій.

Проблемою стає і низька гострота зору:

– 0,2 і менше на обох очах;– нижче 0,1 — на одному;– або повна сліпота.

Якщо одне око не бачить або його немає зовсім, інше повинно мати гостроту не вище 0,3 — інакше призовника визнають непридатним.

Критичними також вважаються:

– спадкові дегенерації сітківки;– кератоконус III–IV ступеня на обох очах;– тяжкі ускладнення після кератопластики чи кератопротезування;– значні втрати периферичного зору, зокрема геміанопсія;– атрофія зорових нервів, підтверджена дослідженнями.

Наказ №402 залишається базовим документом, який визначає придатність до служби за офтальмологічними показниками. Він чітко окреслює, коли особа може бути мобілізована, а коли — ні, усуваючи простір для маніпуляцій та суб’єктивних рішень.

Згідно з останнім звітом Державного департаменту США щодо торгівлі людьми у світі, Україна продовжує здійснювати значні зусилля для боротьби з цим нелюдським явищем. Однак звіт виокремлює, що уряд не досяг мінімальних стандартів у цій сфері, особливо через поширену корупцію в країні. Він підкреслює серйозні проблеми, які перешкоджають повному виконанню міжнародних норм і стандартів щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми.

У відомстві зазначили, що корупція, особливо в поліції та судовій системі, та співучасть офіційних осіб у злочинах, пов’язаних з торгівлею людьми, залишалися серйозними проблемами, які перешкоджали діям правоохоронних органів.

Держдеп відзначив зусилля України, незважаючи на зменшення ресурсів і можливостей через повномасштабне вторгнення Росії.

Український уряд виявив більше жертв торгівлі людьми та продовжив масштабні кампанії з підвищення обізнаності у координації з міжнародними організаціями.

Держдеп зазначив, що Україна не виконала мінімальних стандартів у кількох ключових сферах. Судді продовжували виносити м’які вироки, які не передбачали тюремного ув’язнення для більшості засуджених торговців людьми. Це послаблювало стримування та підривало зусилля по боротьбі з торгівлею людьми.

Незважаючи на постійне занепокоєння щодо корупції, яка сприяє безкарності злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, і розслідування проти посадових осіб-пособників, сьомий рік поспіль уряд не забезпечив жодного судового вироку.

Також український уряд не ідентифікував ніяких іноземних жертв торгівлі людьми, і хоча уряд вжив певних заходів для захисту дітей без супроводу. У звіті зазначили, що недоліки в державному нагляді за дітьми, евакуйованими з українських закладів опіки, підвищили ризик торгівлі ними.

У звіті також згадуються злочини, пов’язані із торгівлею людьми, вчинені в попередні роки і розслідування щодо яких не закінчені.

“У 2023 році прокуратура Львова притягнула до відповідальності державного чиновника за нібито секс-трафік у Франції; Офіс генерального прокурора розслідував дії військового командира за нібито примусову роботу; Київська міська міліція розслідувала дії колишнього заступника начальника міліції та офіцера міліції за підозрою в секс-торгівлі; а прокуратура висунула звинувачення двом колишнім міліціонерам у торгівлі людьми. Уряд повідомив, що численні судові переслідування за причетністю посадових осіб до злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, розпочаті в попередні роки, тривають” – йдеться у звіті.

У звіті також повідомляється, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну змусило 6,4 мільйона людей покинути Україну, а ще понад 3,4 мільйона стали внутрішніми переселенцями.

Більшість з тих, хто покинув країну – жінки та діти. Ці біженці та переміщені особи є особливо вразливими до торгівлі людьми.

Експерти відзначають, що тисячі дітей без супроводу дорослих, а також діти, евакуйовані з щонайменше 195 закладів, у тому числі діти з інвалідністю, перебувають у зоні високого ризику потрапляння в ситуацію торгівлі людьми.

У звіті Держдепу йдеться, що російські війська примусово перемістили до 1,6 мільйона українців, у тому числі тисячі дітей, людей похилого віку та осіб з інвалідністю, до Росії, Білорусі та окупованих територій України, у тому числі багатьох у віддалені райони. Станом на січень 2024 року російська влада, за повідомленнями, повернула в Україну приблизно 500 дітей, що є мізерною кількістю порівняно з тисячами примусово депортованих дітей.

Відділ Державного департаменту США з моніторингу та протидії торгівлі людьми щорічно публікує Звіт про торгівлю людьми, в якому ранжує 188 країн за їхніми зусиллями у боротьбі з торгівлею людьми. У звіті використовується трирівнева система, заснована на Законі про захист жертв торгівлі людьми та насильства від 2000 року

До рівня 1 належать країни, які повністю відповідають мінімальним стандартам TVPA. Країни цього рівня мають мінімальні ризики торгівлі людьми, оскільки їхні уряди запровадили належний захист: США, Німеччина, Естонія, Грузія, Польща та інші.

До рівня 2 належать країни, які докладають значних зусиль для дотримання мінімальних стандартів TVPA, але не повністю їх дотримуються. До цього рівня належить більшість країн, як от Україна, Італія, Угорщина, Швейцарія, Румунія, Ірак та інші.

Рівень 3 – країни, які не повністю дотримуються мінімальних стандартів TVPA і не докладають значних зусиль для цього: Росія, Білорусь, Туркменістан, Афганістан, Іран, Венесуела та інші.

До категорії “окремі випадки” цього року віднесли Гаїті, Лівію, Сомалі та Ємен, де відзначають масові порушення прав людини.

Прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури 24 лютого передали до суду обвинувальний акт щодо колишнього заступника керівника Офісу президента Андрія Смирнова та власника будівельної компанії. Ексчиновника підозрюють у незаконному збагаченні, легалізації активів, отриманих незаконним шляхом, та одержанні неправомірної вигоди.

Слідство встановило, що у період 2019–2021 років посадовець здійснював операції, спрямовані на легалізацію коштів, отриманих неправомірним шляхом. Зокрема, гроші використовувалися для фінансування будівництва приватних будинків загальною площею понад 300 квадратних метрів у рекреаційних зонах. Крім того, деталі слідства свідчать про участь у схемах із переведення коштів через бізнес-структури та компанії, афілійовані з ним, що дозволяло приховувати джерело походження капіталу.

Попри те, що збудований будинок фактично належав високопосадовцю, право власності спочатку оформили на товариство. Після повідомлення про підозру нерухомість переоформили на фізичну особу.

Окремий епізод стосується 2022 року. За версією слідства, власник будівельної компанії звернувся до топпосадовця з проханням вплинути на рішення Антимонопольного комітету України щодо скасування результатів тендеру, у якому перемогло інше товариство, та забезпечити перемогу його компанії. В обмін на це він запропонував виконати будівельні роботи в будинку посадовця на узбережжі моря на суму 100 тисяч доларів.

Слідство вважає, що ексчиновник погодився на пропозицію та, використовуючи службове становище, виконав обіцяне. Відповідні державні органи згодом ухвалили рішення, які були вигідні будівельній компанії.

Крім того, у 2020–2022 роках, за даними НАБУ і САП, Смирнов набув активи на загальну суму 17,1 мільйона гривень. Йдеться про автомобілі Mercedes-Benz та Volkswagen, мотоцикли Honda і BMW, три паркомісця в Києві, квартиру у престижному житловому комплексі у Львові та земельну ділянку на Закарпатті.

Більшу частину цього майна було оформлено на рідного брата посадовця, однак він зберіг за собою можливість повного розпорядження активами. Один із мотоциклів спершу зареєстрували на знайомого, а згодом переоформили на самого Смирнова.

Слідство встановило, що офіційних доходів і заощаджень було недостатньо для придбання такого майна. Різниця між задекларованими доходами та вартістю активів становить 15,7 мільйона гривень.

16 квітня 2025 року колишньому заступнику керівника ОП повідомили про підозру за статтями Кримінального кодексу, що передбачають відповідальність за незаконне збагачення, легалізацію доходів та одержання неправомірної вигоди. Власнику будівельної компанії інкримінують надання неправомірної вигоди службовій особі.

З 6 травня 2025 року сторона захисту ознайомлювалася з матеріалами справи. Через затягування процесу детектив звернувся до суду з клопотанням про встановлення граничного строку. Суд погодився з доводами обвинувачення та визначив кінцеву дату ознайомлення — 23 лютого, після чого обвинувальний акт було направлено до суду.