Дрони вперше досягли Уралу: вибухи в Єкатеринбурзі та Челябінську

Активи, компанії та зв'язки депутата Полтавської обласної ради Сергія Мазура формують складну та багаторівневу бізнесову конструкцію, яка багато років залишається об'єктом пильної уваги правоохоронних органів та журналістів. Залучені до різних схем підприємства та особи, пов'язані з Мазуром, вже неодноразово ставали фігурами у розслідуваннях кримінальних проваджень. Йдеться не лише про значні статки самого депутата та його родини, а й про системну участь компаній, що мають з ним зв'язки, в сумнівних бюджетних розрахунках та ризикованих зовнішньоекономічних операціях.

Особливу увагу привертають підприємства, котрі працюють у сфері виробництва алкоголю, де часто спостерігаються ознаки маніпуляцій з податковими та митними процедурами. Паралельно з цим, у відкритих джерелах неодноразово з’являлися згадки про підприємства, які, ймовірно, знаходяться під контролем осіб, пов'язаних з Мазуром, що бере участь у проектуванні і реалізації ризикованих фінансових схем. Це не лише бізнесові інтереси, а й складні відносини з державними структурами, які вимагають додаткових розслідувань з боку відповідних органів.

Частина компаній, афілійованих із Мазуром, фігурує у кримінальних провадженнях щодо незаконного виготовлення та обігу підакцизної продукції. У межах розслідувань правоохоронці перевіряли версії про використання підроблених марок акцизного податку, зберігання спирту без належного обліку та реалізацію алкоголю поза податковим контролем. У різні роки суди надавали дозволи на обшуки приміщень, які належать або пов’язані з підприємствами Мазура, де вилучалося обладнання, сировина та фінансова документація. В окремих справах суди відмовляли в слідчих діях, однак сам факт системної присутності компаній у кримінальних матеріалах залишався.

Окремий пласт історії — бюджетні кошти. Через комунальний заклад «Спортивний центр Полтавщини» пов’язані з Мазуром структури отримували десятки мільйонів гривень за оренду льодової арени та проживання спортсменів. Арена «Айсберг» і готель «Кремінь», які фігурують у фінансових операціях, у різні періоди перебували у власності самого депутата або були оформлені на членів його родини. Така конфігурація породжує конфлікт інтересів, адже бюджетні кошти фактично поверталися у бізнесове коло депутата.

Не менш показовими є зовнішньоекономічні зв’язки. У 2022 році одна з компаній, пов’язаних із Сергієм Мазуром, здійснювала експортні операції до Білорусі — країни, яка після початку повномасштабної війни стала логістичним і політичним союзником Росії. Крім того, в історії власності окремих структур фігурували громадяни Російської Федерації, а також компанії з офшорною реєстрацією на Кіпрі, Сейшельських і Британських Віргінських островах. Хоча частина цих зв’язків формально залишилася у минулому, їхня наявність створює додаткові питання щодо прозорості бізнесу.

Майновий портфель депутата та його родини також вражає масштабами. Йдеться про численні об’єкти нерухомості у Кременчуці, виробничі бази, комерційні приміщення, земельні ділянки та великий автопарк. Серед транспортних засобів — десятки вантажівок і напівпричепів, а також елітні легкові автомобілі, зокрема Mercedes-Benz G 63 AMG та Mercedes-Benz V-класу останніх років випуску. Значна частина цього майна оформлена на доньку та колишню дружину, що є типовою практикою для мінімізації публічної уваги до статків посадовця.

Додаткову увагу журналістів привертає і біографічний момент — зміна прізвища з Перебийноса на Мазура. У професійному середовищі це пов’язують зі спробою дистанціюватися від періоду діяльності, який асоціювався з нелегальним алкогольним бізнесом і першим колом кримінальних справ.

У 2024 році Сергій Мазур очолив Федерацію хокею України. Вибори супроводжувалися конфліктом усередині організації, судовими позовами та заявами про порушення статуту. Попередній керівник федерації оскаржує легітимність конгресу, а правоохоронні органи відкрили кримінальне провадження за фактом можливих порушень під час його проведення.

Сукупність бізнесових активів, кримінальних проваджень, бюджетних потоків і закордонних контактів формує навколо депутата Полтавської обласної ради стійкий репутаційний шлейф. Ця історія виходить далеко за межі декларацій і офіційних посад та ставить питання про реальну межу між бізнесом, політикою і публічними грошима в регіоні.

У неділю, 16 травня, на пункті пропуску «Шегині» вчинили затримання 33-річного підприємця на ім'я Тарас Ільницький, брат відомого львівського екс-прокурора, 31-річного Ростислава Ільницького. За попередньою інформацією, бізнесмена підозрюють у перешкоджанні роботі Збройних сил України. Виявлено, що Ільницький ігнорував розпорядження Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), відмовляючись вручати повістки своїм працівникам.

Личаківський районний суд застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внести заставу у розмірі 121 тис. грн. Зазначимо, що брат затриманого Ростислав Ільницький наразі перебуває у розшуку. Досудове розслідування розкриває, що протягом кількох місяців Тарас Ільницький, який очолював ТОВ «МКС Бетон», активно заважав роботі Сихівського ТЦК.

Підприємець не виконав розпорядження ТЦК щодо повісток для одинадцяти працівників, а також відмовився надати повний список військовозобов'язаних працівників свого підприємства. Навіть після повторних вимог ТЦК в листопаді 2023 року Ільницький не співпрацював із службою.

Під час розслідування виявлено, що дев'ять військовозобов'язаних продовжували працювати на підприємстві, не зважаючи на оголошені відпустки, а представники ТЦК видали повістки 44 працівникам, які відмовилися приймати.

У свою чергу, Тарас Ільницький вказав, що заборону на отримання повісток від ТЦК наклав на нього його брат Ростислав Ільницький.

Директора компанії інформували про підозру ще 21 листопада 2023 року, а вже 30 листопада його розшукували міжнародно, оскільки він перебував за кордоном. Відповідно до матеріалів справи, Держбюро розслідувань провело три обшуки на території підприємства та вилучило документи. Згідно з аналізом порталу YouControl, «МКС Бетон» працює з 2010 року та спеціалізується на виробництві бетонних розчинів. З початку грудня 2023 року посаду директорки компанії займає Христина Попович, а власником є Ігор Шуптар.

Суддя Личаківського районного суду Сергій Яворський вирішив застосувати до Тараса Ільницького запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 6 липня 2024 року з можливістю сплатити заставу у розмірі 121 тис. гривень. Ухвалу можна оскаржити у Львівському апеляційному суді.

Зазначимо, що Тарас Ільницький підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань (згідно з частиною 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України). Підприємцеві загрожує до восьми років позбавлення волі.

У результаті розгляду вищезгаданої статті виходить, що Тарас Ільницький, директор компанії "МКС Бетон", підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. Він отримав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 6 липня 2024 року з можливістю внесення застави у розмірі 121 тис. гривень. Дане рішення можна оскаржити у Львівському апеляційному суді.

Підприємець став обвинуваченим після проведення трьох обшуків на території свого підприємства, під час яких були вилучені документи. Варто відзначити, що компанія "МКС Бетон" діє з 2010 року і спеціалізується на виробництві бетонних розчинів. На даний момент керівництво компанії здійснює Христина Попович, а власником є Ігор Шуптар.

У випадку визнання вини Тарасу Ільницькому може загрожувати до восьми років позбавлення волі.

Наприкінці 2025 року Державний оператор тилу Міністерства оборони України завершив укладання 12 контрактів на забезпечення харчуванням Збройних сил України у 2026 році. Загальна сума домовленостей сягнула 15,07 млрд грн. Формально ці угоди мали стати черговим етапом реформи тилового забезпечення, однак фактично вони знову привернули увагу до системних проблем у сфері закупівель — від обмеженої конкуренції до сумнівної якості продуктів для військовослужбовців.

Керівництво ДОТ на чолі з Арсеном Жумаділовим уперше застосувало модель довгострокових контрактів терміном від дев’яти до дванадцяти місяців. Такий підхід декларувався як інструмент стабільності постачань і прогнозованості витрат. Водночас сам формат угод не усунув головної вади системи — залежності від закритого каталогу з приблизно 340 позицій, за яким і відбуваються закупівлі. Саме каталог, за оцінками аналітиків, суттєво обмежує участь нових постачальників і знижує рівень реальної конкуренції.

Механізм зловживань виглядає класично: постачальники завищують ціни на популярні та масово споживані продукти і водночас занижують вартість екзотичних або маловживаних позицій, які військові практично не замовляють. Це дозволяє формально зменшити загальну вартість пропозиції по всьому каталогу та виграти тендер, компенсуючи «дешеві» позиції надприбутками на базових продуктах.

Ще одна системна проблема — відсутність у закупівлях великих національних рітейлерів. За даними розслідувачів, великі мережі уникають участі через високі ризики: ймовірність замовних кримінальних проваджень, тиск з боку податкових органів та вплив так званої «старої мафії», яка роками контролює ринок харчування для армії.

Хоча ДОТ формально запровадив обмеження цін на окремі позиції, експерти застерігають: це не вирішує проблему по суті. Старі постачальники, які зберегли доступ до тендерів, компенсують втрати за рахунок зниження якості продукції. Яєць по 17 гривень, як три роки тому, вже немає, зате залишаються поставки неякісних або фальсифікованих продуктів за ціною першосортних.

Ці побоювання підтверджуються результатами аудиту Рахункової палати за 2024 рік. Перевірка показала, що понад половина військовослужбовців не задоволені харчуванням. За дев’ять місяців 2025 року кожна п’ята відібрана партія консервів не відповідала вимогам якості, 45% зразків сиру виявилися фальсифікатом, а 42% напівкопчених і сирокопчених ковбас не відповідали стандартам безпечності.

Формально агентство Арсена Жумаділова нарахувало постачальникам штрафні санкції на суму 125,54 млн грн. Однак ефективність цього механізму залишається вкрай низькою. Добровільно компанії сплатили лише 20,10 млн грн, тоді як близько 84% нарахованих штрафів фактично «зависли» і не були стягнуті.

У підсумку, попри зміну назв і декларовані реформи, система харчування для ЗСУ продовжує працювати за старими правилами: із закритим колом постачальників, маніпуляціями з цінами та хронічними проблемами якості, за які зрештою розплачуються військові.