Екологічний контроль під питанням: діяльність Держекоінспекції за керівництва Олександра Субботенка викликає суспільний резонанс

Екологічна прокуратура Одеської області висунула підозру колишньому керівнику Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства за вимагання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. За даними слідства, посадовець організував корупційну схему, спрямовану на отримання значної суми грошей за сприяння у наданні мисливських угідь для приватних організацій.

Суть інкримінованих дій полягає у тому, що підозрюваний, використовуючи свою службову позицію, підбурював керівника однієї з місцевих мисливських організацій передати йому 25 тисяч доларів США. В обмін на ці кошти колишній чиновник обіцяв вирішити питання щодо надання в користування 13 тисяч гектарів мисливських угідь, розташованих у одному з районів Одеської області. Така діяльність мала на меті забезпечити незаконне розширення сфери впливу і економічної вигоди для групи осіб, а також порушення законодавства, яке регулює користування природними ресурсами та територіями.

Після передачі землі члени організації могли б безперешкодно полювати на цих угіддях. Чиновник пояснював розмір хабаря складністю погодження процесу та заявляв, що частину коштів необхідно передати «знайомим» із керівництва Держлісагентства та ДП «Ліси України».

Правоохоронці перевіряють можливу причетність до схеми й інших посадових осіб. Журналісти зазначають, що ймовірно йдеться про Олега Ткача, який раніше вже потрапляв у поле зору правоохоронців за отримання хабаря.

Розслідування триває під контролем екологічної прокуратури Одещини.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко в етері Київ24 підтвердив, що ситуація з кадрами справді напружена, і тому проводяться кадрові зміни, аби забезпечити критично важливі військові позиції. Водночас він підкреслив, що політики, зокрема народні депутати, не мають впливати на розподіл і ротацію військовослужбовців.

“Політики та депутати не мають права втручатися у процеси ротації чи перерозподілу військових кадрів,” — наголосив Тимочко. — “Жоден генерал не вирішує, де працюватимуть депутати чи їхні помічники, тому маніпулювання цією темою створює лише більше непорозумінь.”

Заяви Тимочка були відповіддю на слова депутатки Мар’яни Безуглої, яка стверджувала, що Генеральний штаб перевів значну частину медичного персоналу з госпіталів до піхотних підрозділів. Генштаб, у свою чергу, роз’яснив, що медики були направлені для посилення стабілізаційних пунктів, а не фронтових ліній.

Безугла також повідомила про переведення до піхоти військовослужбовців Повітряних сил. Юрій Ігнат, колишній речник Повітряних сил, підтвердив цю інформацію, зазначивши, що такі кроки вживають у відповідь на складну ситуацію на фронті.

Тимочко додав, що переведення військових з артилерійських чи танкових підрозділів до піхоти справді відбувається, проте це стосується лише бійців, а не спеціалізованих команд чи артилеристів, які займають ключові позиції. “Так, є виклики, коли доводиться залучати бійців з артилерійських та танкових підрозділів, але це стосується бійців у структурі дивізіонів, а не фахівців артилерії,” — підсумував він.

Поточний кадровий дефіцит змушує командування приймати непрості рішення, що вимагають гнучкого підходу до кадрових ресурсів. Такі заходи спрямовані на те, щоб оптимально розподілити сили та посилити важливі ділянки фронту, але одночасно викликають стурбованість щодо забезпечення необхідних фахівців у специфічних підрозділах.

Київський районний суд Одеси ухвалив рішення про закриття кримінального провадження проти Сергія Лепетинського, уродженця Євпаторії, який був залучений до схеми фальсифікації документів для реєстрації кількох фіктивних компаній. Відомо, що одну з цих компаній використовували для незаконного продажу несправних іржавих тепловозів через порт "Південний". Як зазначає видання 368.media, причиною закриття справи стало закінчення строків давності, оскільки з моменту скоєння злочину минуло понад шість років.

Цей випадок став предметом широкого обговорення в медіа, оскільки пов’язаний із серйозними порушеннями, які могли призвести до значних економічних збитків для країни. Проте, згідно з українським законодавством, після закінчення строку давності кримінальні провадження не можуть бути продовжені, незалежно від тяжкості злочину. Таким чином, справу проти Лепетинського було закрито без вироку суду, що викликало подив і занепокоєння серед громадськості.

За матеріалами слідства, у березні 2019 року Лепетинський за гроші погодився стати номінальним засновником і директором понад 30 юридичних осіб, серед яких ТОВ «А 2020», ТОВ «АР-ТОРГ», ТОВ «БОРІСКОЛ», ТОВ «ДД-ТРЕЙД», ТОВ «УКРПРОЕКТСЕРВІС-2017» та інші. Він видав довіреність на повне розпорядження своїми частками іншій особі, передав копії паспорта та ІПН, при цьому не мав наміру вести бізнес.

Прокуратура кваліфікувала дії Лепетинського як пособництво у внесенні завідомо неправдивих відомостей до держреєстру (ч.5 ст.27, ч.2 ст.205-1 КК). Проте підозрюваний не ухилявся від слідства і не скоював нових злочинів. Прокурорка Наталія Дульська подала клопотання про закриття справи, яке суд задовольнив.

Лепетинський та його захисник підтримали клопотання, тож кримінальну відповідальність з нього знято.

У Національній поліції України загострюється непублічне, але вкрай жорстке протистояння за контроль над Головним слідчим управлінням. За інформацією джерел, ця боротьба вже давно вийшла за межі кадрових перестановок і перетворилася на серйозне суперництво за доступ до фінансових ресурсів, які можуть сягати кількох мільйонів доларів щомісяця. Протилежні табори мають власне політичне прикриття, силові важелі та довгострокові плани впливу на ключові процеси в правоохоронній системі.

З одного боку протистояння опинився голова Національної поліції Іван Вигівський. Його стратегія зрозуміла: встановити повний управлінський контроль над ГСУ через призначення лояльного керівника. Йдеться про Дмитра Шумейка, якого вважають людиною з орбіти Вигівського, здатною гарантувати стабільність вертикалі управління та передбачуваність рішень у резонансних провадженнях. Для чинного керівника Нацполіції ГСУ є ключовим інструментом впливу як на внутрішні процеси в системі, так і на взаємодію з іншими силовими структурами.

Як повідомляють співрозмовники, причина конфлікту проста: Цуцкірідзе не підпорядковується Вигівському. Він контролює, які справи ГСУ отримує, які гальмує та які «монетизує» для Офісу. Щомісяця через його лінію формується фінансовий план для Банкової на 3 млн доларів, а все, що понад цю суму, залишається «на руках».

За словами джерел, Цуцкірідзе не грає власну гру — він технічний керівник, пов’язаний із рішеннями ОП. Навіть особисті деталі, як-от історія про його дружину Поліну, у системі розглядають як внутрішній мем. Водночас Вигівський блокує передачу найбільш прибуткових справ до ГСУ, залишаючи їх на рівні областей, де кошти можна контролювати без участі Офісу Президента.

Амбіції Вигівського ширші — він прагне повного контролю над ГСУ. Призначення Шумейка на керівну посаду дасть йому можливість напряму управляти резонансними провадженнями та отримувати частину фінансового потоку.

Експерти зазначають, що нинішня боротьба за ГСУ — це не питання реформи чи ефективності правоохоронних органів. Це конфлікт двох вертикалей впливу, де кримінальні справи перетворюються на товар, а посади — на інвестиції.

На сьогодні вирішується, хто стане фактичним господарем кримінальної юстиції в Україні — Офіс Президента через Цуцкірідзе чи Вигівський із Шумейком. Держава поки що не коментує цю внутрішню боротьбу.