Екс-керівника Міноборони Лієва, підозрюваного у розтраті понад 1,5 млрд гривень, випустили без заходів запобігання

Тимур Ткаченко, начальник Київської міської військової адміністрації, виступив із різкою публічною критикою на адресу мерії столиці під керівництвом Віталія Кличка, звинувативши її у саботажі реформ і збереженні корупційних схем, які впливають на столичні ярмарки. За словами Ткаченка, через місяць після того, як мер Кличко дав доручення навести порядок на цих ярмарках, результатів немає, що свідчить про відсутність реальної політичної волі для змін. Начальник КМВА зазначив, що затягування процесу пов’язане з наявністю "чорних схем", які заважають реальним змінам.

Згідно з Ткаченком, саме через ці непереборні зв’язки та інтереси старої влади в мерії, які сприяють збереженню корупції, столичні ярмарки не змогли стати прикладом прозорості та порядку. Військовий адміністративний керівник підкреслив, що в умовах війни подібні дії є справжньою зрадою громаді, адже відволікають ресурси та увагу від більш критичних питань — захисту міської інфраструктури.

Йдеться про директора департаменту промисловості КМДА Володимира Костікова. За словами Ткаченка, саме він мав вибудувати прозору систему роботи ярмарків «за дорученням мера». Але цього не сталося.

«Минув місяць, а результату нуль. Чому? Бо за цією “затримкою” стоять прізвища, гроші й старі зв’язки. Я неодноразово давав доручення. І вони ігноруються. Як мої, так і Кличка, до речі», — заявив Ткаченко.

Начальник КМВА підкреслив, що ситуація для нього не просто про адміністративну інертність. На його думку, це політичний саботаж на користь старих потоків.

«Коли чиновники саботують зміни навіть під час війни — це не бездіяльність, а зрада громади», — сказав він.

Ткаченко також натякнув на спосіб життя тих, кого він звинувачує. За його словами, чиновники пояснюють затримки браком часу і грошей, але паралельно знаходять ресурси «на банкети» і навіть дозволяють собі гуляти в робочий час. І це, каже він, відбувається тоді, коли місто публічно скаржиться, що в бюджеті не вистачає коштів на критичні речі — зокрема, на захист інфраструктури.

«А потім ми говоримо, що в міста недостатньо коштів на захист критичної інфраструктури. Ну так їх і не буде, якщо так працювати», — резюмував він.

Ці слова доповнюють більш широку лінію публічних звинувачень, які останніми тижнями Ткаченко озвучує на адресу команди Кличка. Він неодноразово говорив, що підзвітні меру департаменти навмисно зривали рішення, пов’язані з безпекою міста, починаючи від встановлення мобільних укриттів і закінчуючи організацією елементарних правил цивільного захисту. Зокрема, Ткаченко стверджував, що окремі посадовці мерії блокує розгортання системи мобільних укриттів, перекладаючи відповідальність на районні адміністрації, які не мають достатньої компетенції для складних закупівель.

Паралельно він публічно атакує Кличка за розподіл грошей міста. На думку Ткаченка, бюджетні пріоритети Києва викривлені: замість того, щоб в першу чергу фінансувати укриття й протиповітряний захист, кошти йдуть на іміджеві для мера проєкти на кшталт Подільсько-Воскресенського мосту. Сам міст він назвав «символом не розвитку, а особистої корупції», нагадавши про багаторічне будівництво та вартість у 18 мільярдів гривень. Він звинуватив мера у тому, що той «відкривав міст тричі» і водночас перекладав провалені напрямки безпеки на інших.

Це протистояння вже давно вийшло за рамки внутрішніх службових нарад. Воно стало публічним політичним протистоянням за контроль над Києвом. Кличко звинувачує КМВА в узурпації повноважень і спробі «розбалансувати владу в столиці», натякаючи, що Банкова через військову адміністрацію хоче перехопити політичний контроль над містом. Натомість Ткаченко публічно говорить про саботаж безпекових рішень, «старі схеми» і нецільове використання грошей міської громади.

На тлі війни й ударів по енергетичній інфраструктурі столиці це протистояння стає фактором безпеки. Ткаченко прямо заявляє: якщо міські департаменти й далі гальмуватимуть зміни, відповідальність за наслідки обстрілів — від відсутніх укриттів до виведеної з ладу інфраструктури — має лежати не тільки на російських ракетах, а й на тих, хто в Києві блокує рішення.

11 листопада Чернігівський апеляційний суд виніс вирок у справі чоловіка, який скоїв умисне вбивство поліцейського Олександра Левченка у Бахмачі в 2022 році. Суд засудив його до восьми років позбавлення волі. Крім того, винний зобов'язаний виплатити моральну шкоду родині загиблого — дружині та дочці поліцейського по 500 тисяч гривень кожній.

Це рішення стало наслідком перегляду справи після того, як Борзнянський районний суд, який розглядав цю справу раніше, ухвалив виправдальний вирок. Суд першої інстанції визнав обвинуваченого невинним, мотивуючи це самозахистом, а також залишив без розгляду цивільний позов потерпілої сторони щодо відшкодування моральної шкоди.

За даними вироку, 19 листопада 2022 року близько 23:00 біля кафе в Бахмачі обвинувачений завдав удар ножем Олександру Левченку. Поліцейський помер наступного дня у лікарні. За словами дружини загиблого, між обвинуваченим та компанією поліцейського стався конфлікт, який він намагався розборонити.

Обвинувачений свою провину не визнав і пояснював, що діяв у самозахисті через начебто напад поліцейського та його знайомих. Суд встановив, що його дії кваліфікуються як умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).

Під час відбування покарання зараховано строки попереднього ув’язнення та цілодобового домашнього арешту з відповідним перерахунком днів на термін позбавлення волі.

Олександр Левченко був інспектором сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 міста Бахмач.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Як ідеться в повідомленні, серед підозрюваних – ексзаступник голови Гостомельської селищної військово-цивільної адміністрації, колишній начальник відділу та троє її працівників.

Вони уклали низку договір із підрядником, однак власники приватних будинків закінчували відновлювальні роботи власним коштом.

У Нацполіції розповіли, що для відновлення житлових будинків адміністрація уклала низку прямих договорів із фіктивним підприємством, яке нібито спеціалізується на ремонті та житловому будівництві.

Кошторис цих угод становив від 100 тис грн до 500 тис грн. Загалом підприємство отримало на свої рахунки з бюджету понад 6 млн гривень.

Підрядник мав реставрувати десятки пошкоджених будинків за лічені місяці – заміна даху, вікон, фасаду тощо. Однак чиновники вносили до актів виконаних робіт відомості про їхні обсяги та вартість, які не відповідали дійсності, після чого підписували документи.

У результаті, постраждалі власники приватних будинків закінчували відновлювальні роботи власним коштом.

На сьогодні лише за шістьма угодами, укладеними з лютого по травень 2023 року, сума підтверджених експертизою збитків становить 650 тис. грн.

Поліцейські перевіряють причетність фігурантів до понад 40 епізодів протиправної діяльності. За попередніми оцінками, сума завданих збитків може сягати десятків мільйонів гривень.

Під час обшуків в офісних приміщеннях і за місцями проживання фігурантів у Києві та Київській області поліцейські вилучили 150 тисяч доларів, службову документацію фінансово-господарської діяльності, печатки, комп’ютерну техніку, автомобілі, мобільні телефони та «чорнові» записи.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Одним із найбільших і болючих аспектів є витрати на їжу. За даними Центру Разумкова, майже половина українців змушена економити на продуктах харчування, вибираючи дешевші варіанти, що призводять до важкого матеріального становища населення.

Водночас, є й ті, хто намагається підтримувати рівень якості продукції, незважаючи на високу вартість.

Так, у воєнний час збільшилася і кількість тих, хто насилу зводить кінці з кінцями.

Якщо 2021 року 9% українців відповідали, що їм не вистачає грошей навіть на необхідні продукти, то у вересні 2024-го таких уже 12%.

Також зростає (з 6% до 9%) і кількість людей, які вважають, що живуть досить добре, але великі покупки на кшталт квартири або автомобіля залишаються для них недоступними.

При цьому зменшилася (з 44% до 41%) кількість тих, кому загалом на життя вистачає, але придбання меблів, холодильника або телевізора вже викликає труднощі. Таким чином, у країні з’являється дедалі більше сімей, які перейшли на режим економії, навіть якщо раніше вважали своє становище стабільним.