Ексміністерка Богатирьова програла суд за пенсію: хотіла майже 40 тисяч на місяць

Яворівський районний суд Львівської області ухвалив рішення щодо командира навчальної роти Володимира Д., визнавши його винним у недбалому ставленні до службових обов’язків. Підставою стало те, що п’ятеро військовослужбовців самовільно покинули місце дислокації підрозділу в період із 20 по 26 жовтня, чим порушили встановлений порядок перебування у військовій частині. За результатами розгляду справи офіцеру призначено адміністративний штраф у розмірі 17 тисяч гривень.

Як зазначено у постанові, занесеній до судового реєстру у грудні 2025 року, командир відповідав за контроль присутності особового складу та належну організацію служби в підрозділі. Невиконання цих обов’язків призвело до того, що порушення залишилися непоміченими вчасно, що й стало підставою для складання адміністративного протоколу. Суд кваліфікував дії офіцера як недбалі, оскільки він не забезпечив належний рівень дисципліни та контролю за військовими.

У документі зазначено, що молодший лейтенант не здійснював належного обліку особового складу, не проводив індивідуальну виховну роботу з військовими, не планував та не контролював бойову підготовку, а також не забезпечив внутрішній порядок у підрозділі, який гарантував би виконання законів та положень Статутів Збройних Сил України.

Під час судового засідання командир визнав свою провину. Розгляд справи проводив суддя Ігор Матвіїв, який дослідив усі матеріали та призначив штраф. Постанову ще можна оскаржити в установленому законом порядку.

Український скелетоніст Владислав Гераскевич опинився в центрі спортивного скандалу після того, як йому заборонили використовувати обладнання під час міжнародних змагань. Цей крок викликав широкий резонанс у спортивних колах, адже Гераскевич є одним із провідних атлетів України в цій дисципліні. Заборона стосується спеціального ковзанярського обладнання, яке спортсмен застосовував для підвищення ефективності своїх заїздів.

За словами представників Федерації бобслею та скелетону України, рішення міжнародних органів прийнято на підставі порушення технічних правил, що регламентують використання спортивного спорядження. Водночас тренери та колеги Гераскевича наголошують, що спортсмен завжди дотримувався норм, і вони вважають це обмеження несправедливим.

Міжнародний олімпійський комітет заборонив використання цього шолома, аргументуючи рішення правилами щодо нейтральності спортивної символіки.

«МОК забороняє використання мого шолома на офіційних тренуваннях та змаганнях. Рішення, яке просто розбиває серце. Відчуття, що МОК зраджує тих спортсменів, які були частиною олімпійського руху, не даючи можливості вшанувати їх на спортивній арені», — написав Гераскевич.

Він наголосив, що раніше МОК допускав подібні вшанування пам’яті спортсменів в інших країнах, однак цього разу для України, на його думку, застосували окремі обмеження. Скелетоніст повідомив, що готує офіційний запит до комітету та планує відстоювати право виступати саме в цьому шоломі.

На ситуацію відреагував і президент України Володимир Зеленський. Він зазначив, що на шоломі зображені портрети українських спортсменів, яких убила Росія, зокрема фігуриста Дмитра Шарпара, який загинув у боях під Бахмутом, та 19-річного біатлоніста Євгена Малишева, якого вбили окупанти поблизу Харкова.

«Дякую прапороносцю нашої збірної Владиславу Гераскевичу за те, що нагадує світові ціну нашої боротьби. Ця правда не може бути незручною чи називатися “політичною акцією”. Це нагадування всьому світу про те, що таке сучасна Росія», — заявив глава держави.

Президент підкреслив, що місія олімпійського руху полягає у захисті миру та життя, і саме про це, на його думку, говорить ініціатива українського спортсмена.

Історія з забороною шолома вже викликала резонанс у спортивній спільноті та соцмережах. Багато українців розцінили рішення МОК як несправедливе та таке, що обмежує право на вшанування пам’яті загиблих.

У зв’язку з початком повномасштабної війни, дискусія про винахід "українського велосипеда" втрачає актуальність. Україна, керуючись необхідністю, подала заявку та отримала статус кандидата для початку переговорів про вступ до Європейського Союзу. Ситуація на світових ринках торгівлі також показує тренд на збільшення китайського експорту, що може спричинити другий шок для глобальної економіки. Китай, спостерігаючи за попереднім досвідом, намагається знову збільшити експорт після зняття обмежень, що призвело до дезінфляційного впливу на світові ціни. Експорт товарів з Китаю відроджується, зокрема технологічних продуктів, що є одним із стратегічних напрямків для китайської економіки.

З появою "прекрасного" прикладу посилення економічної потужності Пекіну на основі Росії, яка за останні роки стала значно більш залежною від технологічного експорту з Китаю, починає вибухати обговорення про те, як країни Заходу реагують на цей тренд. Заходи для захисту стратегічної промисловості, такі як антидемпінгові розслідування та прямі заборони на імпорт, стають все більш поширеними відповідями на конкурентний тиск, який накладається Китаєм. Така торговельна битва ще не досягла свого піку, але вже стає очевидною загрозою для розвинутих країн. Зміщення виробництва з Китаю, підсилення конкуренції в технологічному секторі та збільшення залежності від китайського експорту створюють потенціал для додаткових дисбалансів у світовій економіці. Цей другий шок від торгівлі з Китаєм, затриманий кількома факторами, вже простежується і виявляється у ряді торговельних суперечок та уповільненні експорту з Китаю. Протиріччя та напруженість в міжнародних торговельних відносинах можуть лише загострюватися у наступні роки, ставлячи перед країнами світу нові виклики та завдання.

Повномасштабна війна, яка віддзеркалюється в загостренні геополітичних конфліктів та економічних турбуленціях, вимагає від України не лише відновлення стійкості та безпеки, але й глибоких структурних змін у економічному секторі. Протягом останніх 30 років наша країна пережила періоди трансформації, які, на жаль, частіше супроводжувалися втратами, ніж здобутками. Наша обробна промисловість, зокрема, залишається свідком цих складних процесів. Хоча до початку війни існувала можливість обговорення "українського шляху" розвитку, з метою стати транзитною державою та підтримати експансію китайських товарів на ринки ЄС, після настання воєнного стану такі обговорення втратили актуальність. Ми вже не можемо дозволити собі витрачати час на уявлення "українського велосипеда", тепер наші зусилля повинні бути спрямовані на швидке вступлення в Європейський Союз. Тривалий час Україна була свідком активної торгівлі з Китаєм, проте структура цієї торгівлі часто зміцнювала сировинний характер нашої економіки та олігархічні структури. З урахуванням складної ситуації, що склалася, нам необхідно прискорено розвивати шлях до вступу в ЄС, що стає питанням нашої виживання та ключовим моментом нашого майбутнього.

Війна, безумовно, вносить свої корективи, але вона не є перешкодою для зміцнення інститутів, які забезпечують верховенство права. Навпаки, це може стати можливістю для України залучати інвестиції, вбудовуватися у глобальні ланцюги створення доданої вартості та розвивати власні конкурентні переваги. Навіть у ситуації війни та складних відносин з сусідами по ЄС, ми повинні максимально використовувати переваги, що надаються нам членством у цьому об'єднанні, зокрема вигоди від чотирьох свобод і фінансову підтримку через програму Ukraine Facility. Ця програма, яка буде набувати нового змісту та наповнюватися новими можливостями, може служити інструментом для підготовчої роботи перед вступом до ЄС.

У контексті зростаючої конкуренції між ЄС та Китаєм у виробництві середньо- і високотехнологічних товарів, Україна може знайти свою нішу, ставши країною-кандидатом на вступ до ЄС та привабливим місцем для перенесення виробництва "поближче до кордонів" ЄС. Наше завдання — посилити промислові зв'язки з ключовими країнами ЄС, такими як Німеччина, Франція та Великобританія, де вже є міцні економічні зв'язки та потенціал для співпраці. Ми повинні використовувати досвід інших країн, таких як Польща, Чехія та Словаччина, які успішно пройшли шлях промислової трансформації, щоб знайти свою нішу та розвиватися в умовах глобальної конкуренції.

Таким чином, навіть у складних умовах війни і геополітичних турбулентностей, Україна має можливість зміцнити свою економіку, стати частиною глобальних ланцюгів виробництва та реалізувати свій потенціал як країна, яка прагне до інтеграції в Європейський Союз.

Наші сусіди з країн Європейського Союзу розуміють всі ризики та потенціал України після війни краще за всіх інших. Вони спостерігають за нашими зусиллями та можливостями із великим інтересом та певною обуреністю, оскільки бачать у нас потенціал, який може стати вагомим вкладом у спільне майбутнє. Але одночасно вони також почувають невпевненість і тривогу, що ризики та проблеми України можуть вплинути на стабільність та безпеку регіону. Це призводить до "істерики" та "заряджання" протестного потенціалу з метою обмеження нашої торгівлі та економічної інтеграції до Європейського Союзу.

Історія показує, що спроби розширення торгівлі з ЄС, зокрема у сільському господарстві, можуть збільшити протест та опозицію. Але це не єдиний шлях. Я погоджуюсь з експертами, що замість цього ми маємо розвивати свої унікальні ніші в експорті до ЄС, які відповідають їхнім потребам та стандартам. Це може бути зелена енергетика, металургія, хімічна та машинобудівна промисловість. Шлях до успіху полягає у залученні європейського капіталу та партнерства з ними для промислової реструктуризації.

Загострення конкурентної боротьби між ЄС та Китаєм створює нові можливості для нас. Ми можемо стати партнерами ЄС у боротьбі з китайською економікою, привертаючи європейський капітал у важливі галузі. Наш досвід у військовій промисловості може стати основою для розвитку високотехнологічних галузей, що додають велику вартість. З моменту війни ми накопичили значний досвід, який може бути використаний для розвитку нових технологій та продуктів.

Таким чином, розвиток промисловості та співпраця з ЄС в галузі військово-промислового комплексу можуть стати ключовими напрямами нашої економічної стратегії після війни. Це не лише додасть значну вартість нашим експортним товарам, а й сприятиме залученню нових інвестицій та технологій до нашої країни.

У висновку можна зазначити, що після війни Україна має великий потенціал для зміцнення своєї економіки та інтеграції до Європейського Союзу. Хоча воєнний конфлікт вніс певні виклики, він також відкрив можливості для розвитку нових напрямків та співпраці з ЄС.

Зокрема, розвиток промисловості, особливо у військово-промисловому комплексі, може стати ключовим фактором у післявоєнному відновленні країни. Шляхом привертання європейського капіталу та впровадження нових технологій, Україна може стати важливим гравцем у глобальному ринку високотехнологічних товарів.

Також важливою є розробка унікальних ніш у експорті до Європейського Союзу, що відповідають їхнім потребам та стандартам. Це дозволить Україні зменшити залежність від аграрного сектору та залучити нові можливості для розвитку промисловості та високододаного сектору.

Загалом, зміцнення співпраці з Європейським Союзом та розвиток власної економіки на основі нових напрямків стануть ключовими факторами в післявоєнному відновленні України та підвищенні її конкурентоспроможності на міжнародному ринку.