Ексзаступник голови Дніпропетровської ОДА постане перед судом

Керівник Дослідницької служби Верховної Ради Леся Ваолевська представила важливе парламентське дослідження, яке детально розглядає правове регулювання статусу «політично значущої особи» (ПЗО) в Україні. У документі також аналізуються підходи до застосування посиленого фінансового моніторингу щодо таких осіб, а також членів їхніх родин та пов'язаних осіб. Це дослідження є важливим для розуміння поточних проблем у сфері фінансового контролю та антикорупційної політики в Україні.

У своєму дослідженні Леся Ваолевська порівнює національну практику з міжнародними рекомендаціями, зокрема стандартами, розробленими Групою розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), а також нормативами Європейського Союзу. До цього аналізу включені приклади з різних країн, серед яких Австралія, Велика Британія, Франція, Канада, Сінгапур, Швейцарія та Об'єднані Арабські Емірати.

Дослідження підкреслює, що після припинення публічних функцій посилену увагу зберігають ще щонайменше 12 місяців, причому оцінка залишкових ризиків враховує рівень впливу особи та її зв’язки з країнами, що мають високі ризики відмивання коштів. Якщо ризики визнають низькими, статус і пов’язані з ним заходи можуть бути зняті раніше. Така модель відповідає принципу «ризик-орієнтованого підходу», проте в інших державах терміни і критерії відрізняються.

Порівняльний огляд у документі показує значну різнорідність підходів у світі: Велика Британія застосовує ризик-орієнтований підхід без фіксованого строку моніторингу; Франція вимагає посиленого контролю щонайменше 12 місяців після відставки; Канада розділяє підхід за походженням — для іноземних ПЗО контроль може бути довічним, для національних — 5 років; Сінгапур також практикує ризик-орієнтованість без фіксованого строку; Швейцарія передбачає мінімум 10 років нагляду; ОАЕ — мінімум 3 роки. Учасники дослідження звертають увагу, що ці варіації відображають різну оцінку ризиків, історичний і правовий контекст кожної країни та рівень розвитку фінансової інфраструктури.

Документ також порівнює українські норми з Європейським законодавством, зокрема Директивою 2015/849 та пізнішими рекомендаціями ЄС, які визначають широкий перелік посад, що підпадають під режим ПЗО (глави держав, урядовці, депутати, судді, посли тощо). У 2023 році ЄС опублікував додатковні орієнтири щодо переліку посад для країн-членів, і дослідження зазначає, що українські правила адаптують ці підходи в рамках Угоди про асоціацію.

Практичні наслідки для банків йтих клієнтів очевидні: необхідність розширених процедур KYC (know your customer), більш жорсткої перевірки бенефіціарів, введення внутрішніх лімітів для схвалення великих операцій та постійне моніторингу транзакцій. Банки мають не лише виявляти підозрілі операції, а й документувати оцінку ризиків і вживати заходів згідно з внутрішніми політиками та національними регуляторними вимогами.

У дослідженні також піднімається питання ефективності практичної реалізації: відсутність єдиних підходів до строків моніторингу, відмінності в визначенні «пов’язаних осіб» та складності встановлення реальних бенефіціарів ускладнюють роботу як банків, так і контролюючих органів. Автори звертають увагу на потребу у вдосконаленні механізмів обміну інформацією між державними реєстрами, фінансовими установами та правоохоронними органами для швидшого виявлення аномалій та кореляції ризиків.

Ключовий висновок дослідження — щоб відповідати стандартам FATF і кращим міжнародним практикам, Україні варто забезпечити чіткі процедурні правила для застосування посиленого моніторингу, визначити прозорі критерії для встановлення строків нагляду та посилити інструменти контролю за деклараціями й джерелами доходів ПЗО. Це також передбачає підвищення спроможності банків у частині аналітики ризиків і кращу координацію між регуляторами.

Державна аудиторська служба відкрила розслідування щодо передачі Одеського водоканалу приватній компанії "Інфокс". Справа розкриває не лише факт передачі, але й умови угоди, які вважаються невигідними для міста. Одеська міська рада практично безоплатно передала в оренду на 49 років цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Одесводоканал", включаючи нерухоме майно, інженерні мережі та комунікації водопостачання та водовідведення. Угоду підписали колишній міський голова та гендиректор компанії "Інфокс". Це рішення призвело до передачі стратегічно важливого сектора забезпечення життєдіяльності міста приватній компанії. Держаудитслужба вказує, що для фінансування робіт комунальне підприємство отримало кредит під державні гарантії на суму понад 45 млн доларів США. Роботи були завершені у 2015 році, але при цьому прибутки від експлуатації отримувала приватна компанія. Лише за період ревізії місто витратило понад 370 млн гривень на погашення кредиту та втратило доходи на майже 338 млн гривень.

Цікаво, що підрядником цих робіт була компанія "Ростдорстрой", яку пов’язують з чинним міським головою Геннадієм Трухановим. Держаудитслужба не уточнила, що буде робити з цими відомостями і куди звернеться. Лишається лише припускати. А ось міськрада знову наступає на ті самі граблі, цього разу за підтримки Кабінету Міністрів. Минулого літа в рамках програми ліквідації наслідків російської агресії уряд виділив близько 340 млн гривень на прокладання магістрального водопроводу від вулиці Багрицького до Французького бульвару через Фонтанську дорогу й Академічну. Отже, ремонт водопроводу за рахунок кредитів вважається незаконним, а прокладання нового водопроводу — ні? Інша дивна річ у тому, що "Інфокс" зобов'язався розвивати і модернізувати водопровідні мережі міста. Чому ж зараз знову витрачаються бюджетні гроші на це, а прибуток отримує "Інфокс"? І все це в умовах війни, коли кожна копійка на рахунку.

Висновки з цієї статті виявляються наступними:

• Розслідування Держаудитслужби стосовно передачі Одеського водоканалу приватній компанії "Інфокс" підкреслює невигідні умови цієї угоди для міста. Здається, що такий крок може мати негативний вплив на доступність водопостачання та водовідведення для мешканців Одеси.

• Виявлення факту співпраці між підрядником ремонтних робіт та чинним міським головою породжує питання щодо можливої конфлікту інтересів та відповідальності посадових осіб за використання бюджетних коштів.

• Підозри щодо незаконності виділення коштів на ремонт водопроводу та супутніх робіт, порівняно з прокладанням нового водопроводу, вказують на можливість неправомірного використання державних ресурсів.

• Потреба у докладному аналізі та перевірці всіх аспектів цих угод та робіт, що проводилися, для забезпечення прозорості, ефективності та дотримання законності у використанні громадських коштів та майна.