Ескалація конфлікту: Російські війська взяли під контроль три нові селища в Донецькій області

Система моніторингу та реагування на погодні явища включає:

“У принципі, дуже схожий процес, як ось зараз: у нас то атмосферний фронт зі змішаною фазою опадів, то потім знову певне припинення опадів і трошечки прохолодніші ночі з причини прояснень”, – повідомила вона.

Щодо температури, то, за словами синоптикині, вона буде близько нуля градусів, може, невеликий плюс.

“Ми бачимо, що цього тижня тенденція – плюсова температура, а наступного якраз-таки буде десь близько 0 градусів”, – додала експеркта з погоди.

На запитання, якою може бути погода на Новий рік, синоптикиня зазначила, що поки говорити за це трохи зарано.

“Загалом, якщо зазирнути на початок наступного тижня, у нас можуть бути атмосферні процеси з північного заходу. У принципі, вони будуть утримуватися аж до кінця місяця”, – сказала Птуха.

За її словамИ, очікуються чергування: пройде атмосферний фронт, потім знову може бути поле підвищеного тиску і без опадів.

А от чи буде сніговий покрив на свята, залежить від температури. “Якщо температура буде трохи нижче за 0, навіть на 2 градуси опуститься, уже буде і сніг, і сніговий покрив. А якщо вище – усе буде падати й одразу танути”, – пояснила синоптикиня.

19-20 грудня в Україні дещо потеплішає, але вже 20-21 числа температура повітря знову почне знижуватися. Однак, за прогнозом синоптикині Наталки Діденко, сильних морозів в Україні до Різдва не буде.

Дружина міністра фінансів Сергія Марченка, який виступав із закликом українцям не придбавати автотранспортні засоби під час війни, власноруч порушила цей принцип, вибираючи собі з початку минулого року MINI Cooper. Звіт про доходи міністра показує, що Марина Марченко у 2023 році отримала можливість використовувати 2-річний автомобіль MINI Cooper SE – представника британсько-німецької марки малогабаритних автомобілів преміум-класу, які виготовляються концерном BMW. Ціна такого автомобіля в районі $28 тис. або 1,1 млн грн за версію 2021 року.

Це відбулося незважаючи на заяву Сергія Марченка у грудні 2023 року, коли він закликав українців обмежити своє споживання, зокрема, не купувати "дорогі телефони та автомобілі", зазначивши, що життя в Україні наразі виявляється дуже складним. Варто відзначити, що в цей самий час його дружина вже користувалася MINI Cooper SE, отриманим у січні 2023 року.

У той же час, Марина Марченко у 2023 році отримала доходи від роботи в ТОВ "Ісіда-IVF" на суму 605 тис. грн, а також виступає як фізична особа-підприємець, заробивши минулого року на своєму бізнесі 1,97 млн грн, що загалом складає 2,6 млн грн доходу. Ця сума перевищує міністерську зарплату Сергія Марченка у розмірі 1,1 млн грн на рік або 93,5 тис. грн на місяць. До того ж, чиновник зазначив отримання пенсії на суму 64,5 тис. грн.

MINI Cooper SE — це не єдиний автомобіль у родині. Окрім того, на ім'я Сергія Марченка оформлено право власності на Audi A6 2017 року випуску, придбаний ним у 2019 році за 1,5 млн грн. Додатково до цього, в сім'ї міністра є дві квартири в Києві (84,6 кв.м. і 40,3 кв.м.) та ще одна (88,3 кв.м.), яку пара орендувала у січні 2023 року. Усі грошові активи пари знаходяться на рахунках у Приватбанку і Сенс Банку на суму 68 тис. грн, а також $10 тис. готівкою.

У вищезгаданій статті відображено ситуацію, де дружина міністра фінансів Сергія Марченка, який закликав громадян не купувати дорогі автомобілі під час війни, сама користується автомобілем MINI Cooper. Це створює суперечливий контекст і може спричинити критику щодо консистентності його позицій.

Крім того, у статті надається інформація про доходи та майно родини міністра. Зазначається, що доходи дружини міністра перевищують його власну міністерську зарплату. Це може викликати обговорення щодо справедливості розподілу доходів у владній структурі та ставлення до власних закликів міністра щодо економічної стримованості під час війни.

В цілому, стаття розкриває певні аспекти публічного та особистого життя міністра фінансів, що можуть стати предметом громадської дискусії та аналізу в контексті етики, прозорості та соціальної відповідальності владних осіб.

Портрет доньки гетьмана Павла Скоропадського став об'єктом пильного захоплення української діаспори в Європі століття тому. Цю картину переписували на поштових листівках, а оригінал вважали втраченим під час Другої світової війни. Однак невідомий поворот подій приніс портрет назад до України через лист, який надійшов до Музею гетьманства у Києві від німецької родини. У мальовничому містечку Оберстдорф, серед баварських Альп на півдні Німеччини, місцева фермерська родина зберігала незвичайний портрет протягом багатьох років. Ця відображена на картині молода красуня у вишиванці та вінку з квітів, здавалося, приховує в собі непересічну історію, яка привертала увагу кожного, хто роздивлявся її. Історія цієї таємничої жінки залишалася невідомою, поки її портрет не потрапив до рук 15-річного німецького хлопчика Катарини Шалль більше 40 років тому. Портрет змусив її батька принести його додому, де він став об'єктом пильного дослідження та захоплення для всіх, хто потрапляв до їхнього будинку. Ця таємнича картина, яка раніше була невідомою для родини Шалль, виявилася портретом доньки останнього гетьмана України, Павла Скоропадського, Єлизавети. Її життєва історія, відданість батькові та активна участь у Гетьманському русі стали об'єктом досліджень і захоплення для багатьох.

Портрет гетьманівни, намальований художницею Ольгою Мордвіновою приблизно у 1920-х роках, став відомим українській еміграції завдяки масовому поширенню листівок. Такі листівки входять у колекцію історика Олександра Алфьорова, який вважає портрет гетьманівни символом української аристократки не лише за походженням, але й духом. Проте сама доля картини залишалася невідомою. Молодша донька Скоропадського, Олена Павлівна Отт-Скоропадська, розповідала про існування портрету, але його зникнення залишалося загадковим. Дослідники припускали, що картину зникло під час війни, і відновлення її було малоймовірним. Тож, коли у травні 2021 року Музей гетьманства отримав повідомлення від німецької родини Шалль, вони були здивовані та вражені. Катарина Шалль звернулася до музею через Google, дізнавшись про портрет, і її лист викликав емоційну реакцію в усьому колективі. Повернення портрету гетьманівни стало найбільшою мрією не лише для родини Шалль, а й для української еміграції. Історик Олександр Алфьоров впевнений, що це оригінал портрету, оскільки він знайдений у місці, де Єлизавета провела свої останні роки і де її поховали, поруч із своїм батьком, гетьманом Павлом Скоропадським. Елізавета народилася у 1899 році у Санкт-Петербурзі і щорічно відвідувала батькові маєтки на Чернігівщині, де захоплювалася українською історією та активно підтримувала гетьманський рух. Новина про гетьманування батька стала важливою для її життя, вона підтримувала ідеї нової української держави та страждала від падіння Гетьманату.

Родина Скоропадських знаходилася в еміграції з 1918 року, спочатку у Лозанні, Швейцарія, а потім з 1921 по 1945 рік у Ванзеє поруч із Берліном. Після війни вони переїхали до містечка Оберстдорфа в Баварії, де Єлизавета Скоропадська, дочка останнього гетьмана України Павла Скоропадського, зосередилася на політичній діяльності та розвитку гетьманського руху до своєї смерті у 1976 році. Хоча гетьманська родина була відома в еміграції, вони не мали великих статків і змушені були працювати. У спогадах родини згадують про те, як щомісяця доводилося здавати в ломбард сервіз та інші цінності.

Можливо, через переміщення та складні обставини після смерті Єлизавети Скоропадської або під час переїздів портрет був втрачений чи потрапив до чужих рук. Скоропадські жили скромно і не підкреслювали своє походження, тому місцеві мешканці, можливо, навіть не знали, хто вони.

Після того, як Катарина Шалль звернулася до Музею Гетьманства, співробітники почали розшуки портрета, а листування обірвалося. Проте журналісту-фрилансеру Миколі Гульку вдалося відновити контакт із родиною Шалль, і завдяки його зусиллям портрет буде переданий до Музею Гетьманства. Родина Шалль пишається збереженням історичної пам'ятки і сподівається на настання миру в Україні.

Витончена біла сорочка, яку носить Єлизавета на портреті, схожа на іншу вишиванку, яка зберігається в київському Музеї Гетьманства. Єлизавета була талановитою скульпторкою, письменницею та вишивальницею, і її творча майстерність відображена у цій вишиванці, що свідчить про її любов до мистецтва та культурних традицій.

Розкішний портрет молодої жінки та деталі її вбрання стали джерелом натхнення для українського бренду "Етнодім", який вирішив реконструювати сорочку, подібну до тієї, що була на зображенні Єлизавети Скоропадської. Під час реконструкції використали орнаменти, натхненні полтавською вишивкою, що зберігаються в історичних архівах.

Бренд "Етнодім" відтворює не лише саму сорочку, а й передає той особливий дух та вишуканість, які відображалися у вишивці Єлизавети. Орнаменти та мотиви, використані у реконструкції, не лише відтворюють історичні зразки, а й зберігають традиції та культурний спадок українського народу.

Цей проект "Етнодіму" не лише відтворює історичний одяг, а й допомагає зберегти й передати майстерність української вишивки молодому поколінню. Реконструйована сорочка стає не лише модним елементом гардеробу, а й символом національної гордості та краси.

У результаті дослідження було встановлено, що родина Скоропадських перебувала в еміграції протягом значної частини ХХ століття, а портрет їхньої доньки Єлизавети, створений художницею Ольгою Мордвіновою, зник безвісти. Проте завдяки зусиллям родини Шалль та співпраці з Музеєм гетьманства, портрет був відновлений та переданий в Україну.

Виявлено, що реконструкція сорочки Єлизавети, натхненної зображенням на портреті, стала можливою завдяки українському бренду "Етнодім". Використовуючи орнаменти полтавської вишивки, бренд не лише відтворив історичний одяг, а й відзначив значимість українських традицій та культурного спадку.

Отже, ця стаття свідчить про важливість збереження та відновлення історичної пам'яті через співпрацю між різними країнами та організаціями. Крім того, вона підкреслює значення моди як засобу відображення культурної та національної ідентичності.