Григорій та Христина Решетник: Після Благодійної Кампанії – Нові Реалії

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Після спроби захоплення Селідова противник вирішив продовжити наступ у напрямку до Покровська. Однак, за словами Сазонова, стратегічно це рішення не має сенсу, оскільки окупанти не отримують жодних вигод від захоплення агломерації Покровськ-Мирноград. Важлива траса Покровськ – Костянтинівка постійно під обстрілом, а її використання фактично унеможливлене.

“Ціна штурмів Покровська може виявитися надмірною для них, адже територія з житловими забудовами та промзонами ускладнює ведення бойових дій,” – зазначає Сазонов. Він також наголошує, що бойові дії за Селідово серйозно ослабили основні підрозділи російських військ. Цей кулак мав бути зосереджений на Покровську, але опір українських захисників змусив Кремль витратити всі ресурси на боротьбу за Селідово.

Військовий підкреслює, що швидко відновити сили росіянам не вдається, і наразі вони змушені зосереджуватися не на самому Покровську, а на його околицях. Перекидати підкріплення немає звідки, адже поблизу лише Курахівський напрямок, звідки окупанти не можуть зняти сили.

Сазонов зазначає, що наміри російського командування очевидні: вони прагнуть оточити угруповання ЗСУ, уникаючи штурму Курахового. Однак стратегічні провали Кремля призводять до ситуації, коли щоденні невеликі просування не призводять до значущих результатів.

“Головна проблема Кремля – це стратегічні провали. Вони просуваються, але без успіхів, ресурси швидко вичерпуються,” – підсумовує військовий. Наступ на Дніпро видається фантастикою, а спроби просування до Запоріжжя натрапляють на потужний український опір.

Сазонов також зазначає, що ситуація на фронті важка, оскільки виснаженим російським військам протистоять не зовсім свіжі бригади ЗСУ. “Ми теж виснажені, людей не вистачає, техніка зазнала втрат. Це правда, яку треба визнати. Але ми на своїй землі просто не можемо відступити,” – додає він.

Реставрація Бережанської ратуші, одного з історичних символів Тернопільщини, знову стала предметом критики через непрозорість витрат та питання щодо обґрунтованості кошторисів. Після того, як Державний історико-архітектурний заповідник у Бережанах уклав договір на коригування проєкту реставрації вартістю 12,35 мільйона гривень із компанією «Акант», виникли сумніви щодо необхідності таких витрат і порядку їхнього проведення. Закупівлю здійснили без конкуренції: участь у торгах узяв лише один підрядник, що автоматично ставить під питання справедливість ціни та відповідність ринковим умовам.

До цього роботи на об’єкті виконувала майстерня «Україна-Реставрація», яка вже отримала понад 22 мільйони гривень за виконані роботи. Проте після перевірки Держаудитслужби договір із попереднім виконавцем було розірвано. Причини розірвання стосувалися виявлених порушень, які поставили під сумнів якість виконання робіт та дотримання процедур. У результаті з’явилося питання: чи були ці роботи дійсно необхідні, чи частина коштів могла бути використана неефективно, а інколи й з порушенням законодавства.

Аналіз оновленої кошторисної документації показує суттєві відхилення від ринкових цін. Зокрема, круглі лісоматеріали хвойних порід у кошторисі закладені по 18 тисяч гривень за кубічний метр. Для порівняння, середні ринкові ціни та закупівлі інших бюджетних замовників фіксують вартість сосни на рівні близько 4,5 тисячі гривень за куб. При цьому в проєктній документації відсутні пояснення щодо будь-якої спеціальної обробки деревини, яка могла б обґрунтувати таку різницю.

Схожа ситуація спостерігається і з інертними матеріалами. Щебінь разом із доставкою коштує бюджету понад 2,3 тисячі гривень за кубічний метр, що приблизно вдвічі дорожче, ніж аналогічні закупівлі комунальних підприємств у регіоні для облаштування інфраструктурних та меморіальних об’єктів.

Питання викликають і тендерні вимоги, які, за оцінками експертів, суттєво звузили коло потенційних учасників. Замовник передбачив обов’язкову наявність досвіду робіт із класом наслідків СС3. Компанія «Акант» підтвердила цей досвід через субпідрядні договори саме з попереднім виконавцем реставрації, що вказує на можливу пов’язаність між структурами.

Крім того, у документації не було дотримано вимог щодо оприлюднення розрахунків у машинозчитувальному форматі — детальні кошториси опубліковані у PDF-файлах, що ускладнює громадський контроль. На тлі завищених цін на матеріали середня заробітна плата робітників у кошторисі виглядає заниженою, що може свідчити про формування додаткової непрозорої маржі.

Ситуація з реставрацією Бережанської ратуші вкотре піднімає питання про ефективність контролю за витрачанням коштів на об’єктах культурної спадщини та реальну конкуренцію у сфері реставраційних робіт.

Ексголова Західного апеляційного господарського суду Борис Плотницький опинився в центрі резонансної справи, пов’язаної з вимаганням та отриманням неправомірної вигоди від співвласника компанії «Ескулаб». Згідно з повідомленнями, він уклав угоду зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП), яка була затверджена Вищим антикорупційним судом України (ВАКС).

Угода передбачає конкретні зобов’язання та строки виконання, що дозволяють Плотницькому уникнути більш суворого покарання, водночас визнаючи його провину у скоєних діях. Судова практика таких справ свідчить, що подібні домовленості укладаються з метою пришвидшення розгляду та забезпечення компенсації заподіяних збитків, а також створюють прецедент відповідальності для посадовців високого рівня.

У цій же справі підозри отримували тодішній голова Господарського суду Львівської області Василь Артимович та ексголова суду Михайло Юркевич.

Фігуранти пропонували підприємцю ухвалення “потрібних” рішень у суді за $1 млн. Більше інформації на порталі Антикор: https://antikor.info/articles/811545-8_let_tjurjmy_zamenili_na_donat_eks-glava_apelljatsionnogo_suda_plotnitskij_zaplatit_10_millionov_griven_na_vsu_za_vzjatochnichestvo