Хто втратить бронювання і кого зможуть мобілізувати з 1 грудня

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

В Австралії є старі танки, які вона більше не використовує. Україна хоче їх отримати.

То що ж заважає Канберрі відправити ці 59 надлишкових М-1 “Абрамс” до Києва?

Політика, звісно ж. Але, якщо австралійці зможуть зібрати волю, щоб пожертвувати свої М-1, а американці зможуть знайти в собі сили, щоб схвалити угоду, очевидно, що саме українці зроблять із ними — посилять групу з уцілілих 31 колишніх американських М-1, переданих Україні минулого року.

Австралійська армія, що швидко розвивається, придбала свої М-1А1 у 2004 році на заміну старим танкам німецького виробництва. В липні цього року вона списала М-1А1, так і не задіявши їх у бою, і почала замінювати їх на новіші М-1А2 американського виробництва.

Старі М-1А1 перебувають на зберіганні. Українські чиновники цікавляться ними щонайменше з лютого. За даними Sydney Morning Herald, уряд у Канберрі все частіше висловлює готовність передати їх.

“Уряд розглядає запит і працює зі США, щоб здійснити передачу”, — повідомила газета минулого тижня.

Багато що може піти не так. Високопоставлені австралійські чиновники можуть накласти вето на передачу через побоювання ескалації напруженості між Австралією і Росією. Сполучені Штати мають експортну ліцензію на танки та можуть відхилити запропоновану передачу з тих самих підстав. Набагато менше, але теж імовірно, що українські чиновники можуть оглянути танки, яким десятки років, і ввічливо відмовитися від передачі.

Найімовірнішими перешкодами є політичні чинники в Канберрі та Вашингтоні, проте можуть виникнути й невеликі проблеми з логістикою. Хоча австралійські та українські танки M-1 мають одну й ту саму базову модель — 67-тонну чотиримісну експортну версію M-1A1 Situational Awareness з вольфрамовою та сталевою бронею, цифровим керуванням вогнем і 120-мм гладкоствольною основною гарматою, — австралійські та колишні американські танки мають дещо різне обладнання, з яким українцям доведеться розбиратися. ЗСУ також розробили комплекти додаткової броні для своїх M-1 і, ймовірно, захочуть встановити їх на всі додаткові “Абрамси”.

Якщо все складеться для українців і вони отримають ці 59 танків, то майже напевно направлять багато з них до 47-ї механізованої бригади української армії. 47-ма бригада є основним оператором бронетехніки американського виробництва — і єдиним оператором українських М-1.

47-ма бригада — потужний підрозділ. Саме тому український генштаб тримав його в бою без перерви протягом 15 місяців — довгий час для будь-якого формування. Коли в червні 2023 року українські війська розпочали свій амбітний, але зрештою невдалий контрнаступ на півдні України, 47-ма бригада була в авангарді — і зазнала великих втрат, загрузнувши в густих мінних полях.

Бригада билася на півдні протягом чотирьох місяців і до жовтня гостро потребувала відпочинку. Але того ж місяця російські війська перейшли в наступ на сході, тому командири в Києві наказали перекинути 47-у на схід і відбити атаку. Бригада вела відчайдушні ар’єргардні бої ще 10 місяців. На той час, коли генеральний штаб нарешті був готовий дати їй перепочинок, вона втратила десятки з приблизно 100 бойових машин піхоти M-2 Bradley і близько половини з 31 танка M-1.

Американці з готовністю надіслали ще 200 М-2, щоб заповнити втрати 47-ї бригади та, можливо, оснастити ще один підрозділ. Але з причин, які ніхто в уряді США не пояснив, вони не надіслали більше М-1 попри те, що у Пентагону були буквально тисячі старих танків на зберіганні.

З 59 колишніми австралійськими “Абрамсами” українська армія зможе відновити 47-му бригаду до її первісної чисельності в 31 танк і водночас мати достатньо машин — 30 або близько того — для оснащення другої бригади… або для поповнення майбутніх втрат.

Такий аргумент на користь австралійських танків для України. Аргумент “проти” менш конкретний. Він суто політичний, а з огляду на те, що США вже відправляли в Україну танки, а Австралія — ракети, артилерію та іншу зброю, важко уявити, як відправлення ще кількох танків розсердить Росію ще більше, ніж вона вже розсердилася.

Це не означає, що немає аргументів проти відправки “Абрамсів”. Але такий аргумент не матиме великої ваги для українських солдатів, яким потрібно захищати свої домівки та сім’ї, але в яких закінчуються танки.

Спільнота українців вкотре збуджена через повідомлення німецького аналітика Юліана Рьопке про придушення Збройними силами Російської Федерації села Роботиного, розташованого в Запорізькій області. Ця новина розгорнула бурю обговорень в соціальних мережах та стала предметом глибокої занепокоєності серед громадськості. Незважаючи на відсутність офіційного підтвердження від Збройних сил України, різноманітні джерела інформації продовжують розглядати і аналізувати цю ситуацію.

Попри твердження Рьопке, що село знову потрапило під контроль російських військ, моніторинговий сервіс Deep State заперечує цю інформацію та наголошує на відсутності доказів. Роботине, за словами представника Deep State, перебуває в сірій зоні, де відсутні прямі військові контингенти РФ.

Реакція українських ЗМІ також варіюється. Деякі публікації підтримують інформацію, що село знову у руках ворога, і викликають обурення громадськості. Інші джерела, навпаки, підкреслюють необхідність обережності та ретельного перевіряння фактів перед прийняттям будь-яких висновків.

У цій ситуації голоси українських військових стають важливими. Лейтенант, що відомий за псевдонімом "Алекс", розглядає інформацію Рьопке як маніпуляцію та називає її фейковою. За його словами, більша частина села знаходиться поза контролем будь-яких військових сил, утворюючи так звану сіру зону.

Спільно з цим, Збройні сили України зберігають пильну увагу до ситуації в Роботиному та готуються до можливих атак противника. Попередньо повідомлялося про спроби російських військ захопити село, проте всі їхні спроби завершилися невдачею.

Відтак, село Роботине стає не лише полем битви, але й символом напружених відносин та готовності України захищати свою територіальну цілісність.

Висновки до вищезгаданої статті:

• Ситуація навколо села Роботине в Запорізькій області залишається предметом загострених дискусій та різноманітних тлумачень в українському суспільстві та міжнародному співтоваристві.

• Інформація про захоплення села Збройними силами Російської Федерації, незважаючи на твердження німецького аналітика, не має офіційного підтвердження з боку українських військових.

• Різні джерела інформації, включаючи моніторингові сервіси та українські ЗМІ, відображають різні точки зору на події в Роботиному, підкреслюючи необхідність ретельного аналізу та перевірки фактів.

• Військові представники та експерти закликають до обережності та об’єктивності в оцінці ситуації, наголошуючи на важливості збереження національної безпеки та територіальної цілісності.

• Збройні сили України залишаються на варті захисту села Роботиного та готові до можливих ворожих атак, підтверджуючи свою готовність діяти в умовах загостреної ситуації.

Загалом, ситуація в Роботиному є складною та потребує подальшого спостереження та аналізу з метою забезпечення безпеки та стабільності в регіоні.