Індивідуальний вибір номерів для авто: які можливості мають водії в Україні

В Україні громадянам вкотре нагадали про серйозні правові наслідки систематичної несплати комунальних послуг. Хоча формально право власності на квартиру чи будинок за боржником зберігається, на практиці людина може втратити можливість повноцінно користуватися та розпоряджатися своїм майном. Механізми примусового стягнення заборгованості побудовані так, що фінансові обмеження швидко переростають у суттєві життєві проблеми.

За словами адвокатки Олени Воронкової, у разі накопичення боргу постачальник послуг має право звернутися до суду. Після отримання виконавчого документа відкривається виконавче провадження, у межах якого державні або приватні виконавці застосовують стандартні заходи впливу. Одним із перших кроків зазвичай стає арешт банківських рахунків боржника, що фактично блокує доступ до власних коштів.

За її словами, навіть невеликі суми — кілька тисяч гривень — можуть стати підставою для видачі судового наказу про стягнення. Закон не встановлює жодного порогу боргу, після якого починається арешт рахунків чи майна: достатньо, щоб постачальник послуг подав заяву до суду і довів наявність зобов’язань між сторонами.

Якщо між споживачем і комунальним підприємством є договір, компанія може звернутися за судовим наказом. Якщо договору немає — подається позов. Після отримання судового рішення воно одразу передається до виконавчої служби, що автоматично запускає механізм блокування рахунків і накладення арештів.

При цьому самому боржнику житло ніхто не забирає — арешт не позбавляє права проживання. Але він блокує будь-які дії щодо майна: продати квартиру, подарувати її чи оформити спадкові зміни буде неможливо до повного врегулювання заборгованості.

Юристи наголошують: у період зростання тарифів та економічних труднощів громадянам варто уважно стежити за станом особових рахунків. Бо навіть невеликий борг після рішення суду може вилитися у повний арешт фінансів і майна.

Будівництво укриття для ДНЗ “Шосткинський центр професійно-технічної освіти” знову привернуло увагу громадськості через виявлені порушення у кошторисах та підозру у значному завищенні вартості матеріалів. Новий договір на додаткові роботи, підписаний на суму 11,99 млн грн, виявився джерелом нового скандалу: в його специфікації журналісти знайшли ціну на природний пісок, що вдвічі перевищує середню ринкову. За попередніми підрахунками, лише на цій позиції потенційна переплата може сягати понад 3 млн грн.

Проєкт укриття давно привертає увагу контролюючих органів та ЗМІ через підозрілу динаміку вартості робіт і матеріалів. «Наші гроші», посилаючись на дані з системи «Прозорро» та офіційні державні довідники, зазначають, що така невідповідність не може бути випадковою. У документах замовника вказано ціну, яка значно перевищує вартість, зафіксовану в офіційних будівельних ресурсниках, а також середні ринкові пропозиції у регіоні та по країні.

13 листопада навчальний заклад, підпорядкований Міносвіти, уклав із ТОВ «Українська будівельна компанія “Н.О.ВА.”» угоду на додаткові роботи з будівництва укриття за 11,99 млн грн. Це вже друга спроба оформити такий договір: попередню угоду, підписану в липні, у жовтні розірвали без виплат.

Будівництво укриття на 200 осіб стартувало після тендеру в грудні 2024 року, коли «Н.О.В.А.» виграла торги на 66,44 млн грн. Журналісти ще тоді виявили завищені ціни на сталь і бетон, що могло призвести до переплати понад 7 млн грн.

Поточний кошторис знову викликає питання. У підсумковій відомості ресурсів найбільша стаття витрат — природний рядовий пісок на 6,65 млн грн. Підрядник оцінив його у 2 016 грн/куб. м (з ПДВ, без доставки), тоді як:

• за вересневим моніторингом ДП «НІРІ» Держвідновлення, максимальна ціна по Україні — 1 100 грн/куб. м; • у Сумській області — 617 грн/куб. м; • компанія «Автобетонбуд» пропонує 540–1 075 грн/куб. м; • у кошторисах інших об’єктів у регіоні пісок враховують по 675–1 020 грн/куб. м.

Різниця в цінах створює ризик переплати щонайменше 3 млн грн лише за одну позицію.

Попри це, договір укладений як твердий і не передбачає коригувань у разі коливання цін. Фінансування нинішніх робіт здійснюється в межах програми Ukraine Facility.

Заклад очолює Тетяна Лазарєва, відповідальна за закупівлі — Наталія Борисенко. ТОВ «Українська будівельна компанія “Н.О.В.А.”» керує Ганна Бумаженко, власник — Олександр Гавриленко. До нього фірмою володів відомий у Шостці бізнесмен та медіавласник Олександр Ярига. Компанія активно отримує бюджетні підряди: із 2019 року — на понад 367 млн грн.

Ситуація з будівництвом укриття в Шостці — не поодинока. Раніше у тендері на спорудження шкільного укриття в Самарі журналісти виявили завищені ціни на бетон, арматуру та інші матеріали.

Колишній суддя Харківського апеляційного суду Ярослав Чопенко, який раніше набув публічності завдяки участі у справі керівника “Запоріжжяобленерго” Стасевського, домігся суттєвого збільшення своєї пенсії через судовий процес. До цього його виплати становили понад 138 тисяч гривень на місяць, тоді як після рішення суду вони зросли майже до 200 тисяч гривень.

Згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/1627/25, Чопенко ще минулого року звернувся до Пенсійного фонду України з проханням перерахувати пенсію у зв’язку зі зростанням заробітних плат суддів. Пенсійний фонд відмовив у задоволенні цієї вимоги, посилаючись на відсутність законних підстав для підвищення. Проте суд визнав аргументи колишнього судді переконливими і ухвалив рішення на його користь, що дозволило значно збільшити розмір пенсійних виплат.

Суддя отримав пенсію у розмірі 62% від зарплати судді Харківського апеляційного суду. Розрахунок провели із зарплати у 223,3 тис. грн, тоді як актуальний розмір посадового окладу становить 321 725 грн: базова ставка – 189 250 грн, доплата за вислугу років – 132 475 грн.

Після перерахунку пенсія Чопенка зросла до 199,4 тис. грн. Суд зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року на підставі довідки Харківського апеляційного суду.

Таким чином, відставний суддя отримав пенсію, фактично прирівняну до зарплати чинних суддів, незважаючи на початкову відмову Пенсійного фонду.