Ірину Фаріон поновлено на посаді професорки “Львівської політехніки” після судового спору

Портрет доньки гетьмана Павла Скоропадського став об'єктом пильного захоплення української діаспори в Європі століття тому. Цю картину переписували на поштових листівках, а оригінал вважали втраченим під час Другої світової війни. Однак невідомий поворот подій приніс портрет назад до України через лист, який надійшов до Музею гетьманства у Києві від німецької родини. У мальовничому містечку Оберстдорф, серед баварських Альп на півдні Німеччини, місцева фермерська родина зберігала незвичайний портрет протягом багатьох років. Ця відображена на картині молода красуня у вишиванці та вінку з квітів, здавалося, приховує в собі непересічну історію, яка привертала увагу кожного, хто роздивлявся її. Історія цієї таємничої жінки залишалася невідомою, поки її портрет не потрапив до рук 15-річного німецького хлопчика Катарини Шалль більше 40 років тому. Портрет змусив її батька принести його додому, де він став об'єктом пильного дослідження та захоплення для всіх, хто потрапляв до їхнього будинку. Ця таємнича картина, яка раніше була невідомою для родини Шалль, виявилася портретом доньки останнього гетьмана України, Павла Скоропадського, Єлизавети. Її життєва історія, відданість батькові та активна участь у Гетьманському русі стали об'єктом досліджень і захоплення для багатьох.

Портрет гетьманівни, намальований художницею Ольгою Мордвіновою приблизно у 1920-х роках, став відомим українській еміграції завдяки масовому поширенню листівок. Такі листівки входять у колекцію історика Олександра Алфьорова, який вважає портрет гетьманівни символом української аристократки не лише за походженням, але й духом. Проте сама доля картини залишалася невідомою. Молодша донька Скоропадського, Олена Павлівна Отт-Скоропадська, розповідала про існування портрету, але його зникнення залишалося загадковим. Дослідники припускали, що картину зникло під час війни, і відновлення її було малоймовірним. Тож, коли у травні 2021 року Музей гетьманства отримав повідомлення від німецької родини Шалль, вони були здивовані та вражені. Катарина Шалль звернулася до музею через Google, дізнавшись про портрет, і її лист викликав емоційну реакцію в усьому колективі. Повернення портрету гетьманівни стало найбільшою мрією не лише для родини Шалль, а й для української еміграції. Історик Олександр Алфьоров впевнений, що це оригінал портрету, оскільки він знайдений у місці, де Єлизавета провела свої останні роки і де її поховали, поруч із своїм батьком, гетьманом Павлом Скоропадським. Елізавета народилася у 1899 році у Санкт-Петербурзі і щорічно відвідувала батькові маєтки на Чернігівщині, де захоплювалася українською історією та активно підтримувала гетьманський рух. Новина про гетьманування батька стала важливою для її життя, вона підтримувала ідеї нової української держави та страждала від падіння Гетьманату.

Родина Скоропадських знаходилася в еміграції з 1918 року, спочатку у Лозанні, Швейцарія, а потім з 1921 по 1945 рік у Ванзеє поруч із Берліном. Після війни вони переїхали до містечка Оберстдорфа в Баварії, де Єлизавета Скоропадська, дочка останнього гетьмана України Павла Скоропадського, зосередилася на політичній діяльності та розвитку гетьманського руху до своєї смерті у 1976 році. Хоча гетьманська родина була відома в еміграції, вони не мали великих статків і змушені були працювати. У спогадах родини згадують про те, як щомісяця доводилося здавати в ломбард сервіз та інші цінності.

Можливо, через переміщення та складні обставини після смерті Єлизавети Скоропадської або під час переїздів портрет був втрачений чи потрапив до чужих рук. Скоропадські жили скромно і не підкреслювали своє походження, тому місцеві мешканці, можливо, навіть не знали, хто вони.

Після того, як Катарина Шалль звернулася до Музею Гетьманства, співробітники почали розшуки портрета, а листування обірвалося. Проте журналісту-фрилансеру Миколі Гульку вдалося відновити контакт із родиною Шалль, і завдяки його зусиллям портрет буде переданий до Музею Гетьманства. Родина Шалль пишається збереженням історичної пам'ятки і сподівається на настання миру в Україні.

Витончена біла сорочка, яку носить Єлизавета на портреті, схожа на іншу вишиванку, яка зберігається в київському Музеї Гетьманства. Єлизавета була талановитою скульпторкою, письменницею та вишивальницею, і її творча майстерність відображена у цій вишиванці, що свідчить про її любов до мистецтва та культурних традицій.

Розкішний портрет молодої жінки та деталі її вбрання стали джерелом натхнення для українського бренду "Етнодім", який вирішив реконструювати сорочку, подібну до тієї, що була на зображенні Єлизавети Скоропадської. Під час реконструкції використали орнаменти, натхненні полтавською вишивкою, що зберігаються в історичних архівах.

Бренд "Етнодім" відтворює не лише саму сорочку, а й передає той особливий дух та вишуканість, які відображалися у вишивці Єлизавети. Орнаменти та мотиви, використані у реконструкції, не лише відтворюють історичні зразки, а й зберігають традиції та культурний спадок українського народу.

Цей проект "Етнодіму" не лише відтворює історичний одяг, а й допомагає зберегти й передати майстерність української вишивки молодому поколінню. Реконструйована сорочка стає не лише модним елементом гардеробу, а й символом національної гордості та краси.

У результаті дослідження було встановлено, що родина Скоропадських перебувала в еміграції протягом значної частини ХХ століття, а портрет їхньої доньки Єлизавети, створений художницею Ольгою Мордвіновою, зник безвісти. Проте завдяки зусиллям родини Шалль та співпраці з Музеєм гетьманства, портрет був відновлений та переданий в Україну.

Виявлено, що реконструкція сорочки Єлизавети, натхненної зображенням на портреті, стала можливою завдяки українському бренду "Етнодім". Використовуючи орнаменти полтавської вишивки, бренд не лише відтворив історичний одяг, а й відзначив значимість українських традицій та культурного спадку.

Отже, ця стаття свідчить про важливість збереження та відновлення історичної пам'яті через співпрацю між різними країнами та організаціями. Крім того, вона підкреслює значення моди як засобу відображення культурної та національної ідентичності.

Державне бюро розслідувань (ДБР) та Офіс генерального прокурора (ОГП) звертають увагу суспільства на тяжке порушення прав людини та глибокий моральний розлад, що супроводжує численні випадки катування ув’язнених, виявлені у деяких регіонах України. Ці неприпустимі події становлять серйозну загрозу для засад правової держави та високих гуманітарних стандартів, на яких ґрунтується сучасне українське суспільство.

Органи правопорядку здійснюють необхідні заходи для ретельного розслідування цих злочинних вчинків, виявлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності відповідно до закону. Намічаються широкомасштабні заходи з попередження подібних випадків у майбутньому, що передбачають як системні зміни в управлінні установами покарань, так і підвищення свідомості суспільства щодо прав людини та їх захисту.

Цілковите викриття та покарання винних у випадках катування ув’язнених є не лише обов’язком органів правопорядку, а й важливим етапом на шляху до зміцнення правової держави та підвищення довіри громадян до системи правосуддя. Недопустимість будь-яких форм тортур та жорстокого поводження з людьми підкреслюється принципами міжнародного права та моральними нормами всесвітньої спільноти.

Згідно з даними слідства, майже всі ув’язнені, які потрапляли до колоній, ставали жертвами цих злочинів. Процес ідентифікації потерпілих від дій службових осіб колоній триває.

Новоприбулих ув’язнених піддавали фізичному насильству і погрозам, примушуючи їх підкорятися будь-яким наказам. Зафіксовано випадок катування у лютому 2022 року, коли одного засудженого били протягом майже години, супроводжуючи це постійним психологічним тиском.

Розслідування за цим фактом було розпочато у січні 2023 року. Для встановлення причетних осіб було проведено низку процесуальних дій та призначено 10 експертиз, зазначають в ОГП.

Також збираються докази щодо інших випадків катувань, включаючи ті, що призвели до смерті потерпілих.

Слідство встановило, що кожен новоприбулий засуджений проходив жорстку процедуру прийому. Їх змушували прибирати підлогу під зйомку на відеокамеру. У разі відмови застосовувалися тортури: били руками, ногами, гумовими кийками, палицями, викручували руки тощо. Наприклад, задокументовано випадок, коли одному із засуджених нанесли понад 200 ударів.

Слідство також має відеофайли, на яких зафіксовано момент завдання тяжких тілесних ушкоджень одному з новоприбулих ув’язнених у Божковській виправній колонії. Експертиза підтвердила справжність відео, і воно було долучене до матеріалів справи як доказ протиправних дій працівників колонії.

ДБР зазначає, що матеріали розслідування містять інші факти катувань у цій та інших виправних установах, які зараз досліджуються.

Чотирьом службовим особам Божковської виправної колонії №16 було повідомлено про підозру за частиною другою статті 127 (катування) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. Наразі вирішується питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваних.

Також ведеться робота щодо встановлення інших фактів катувань і збору доказів причетності інших службових осіб колонії, включаючи керівництво. Слідчі дії проводяться також в офісі Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань ДКВС та у його керівника. Перевіряється інформація про можливу організацію системи поборів та знущань у підпорядкованих закладах, а також підстави отримання керівником у приватну власність майна, яке значно перевищує його офіційні доходи, включаючи квартири, офісні приміщення та елітні автомобілі.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Основний спосіб оформлення виплати – через застосунок Дія. Для цього потрібно виконати кілька простих кроків:

Для пенсіонерів та осіб з інвалідністю передбачено альтернативний спосіб – отримання коштів на відділеннях Укрпошти, разом із виплатою пенсії чи соціальної допомоги.

Зимова тисяча доступна для всіх громадян України, які перебувають на території країни. Для тих, хто не має доступу до Дії чи не користується РНОКПП, передбачена можливість оформлення виплати безпосередньо в одному з банків-партнерів. До них належать:

Отримані кошти можна витратити на найнеобхідніше:

Пенсіонери, люди з інвалідністю, а також опікуни дітей можуть скористатися альтернативними способами отримання. У цих випадках строк використання коштів обмежений до кінця березня 2025 року.

Учорашня ніч та ранок 13 березня стали свідками масованих атак дронів у різних регіонах Росії, спрямованих на нафтопереробні заводи. Цю інформацію підтверджують джерела у ВВС силових органів. Варто зазначити, що атаковані об'єкти, які вважаються ключовими у нафтовій промисловості Росії, потрапили в топ-5 найбільших нафтопереробних заводів країни.

Особливо вразливим виявився НПЗ у Рязані, де виникла пожежа внаслідок атаки. Губернатор Рязанської області, Павло Малков, підтвердив факт удару та інформує про постраждалих осіб. Також, за даними місцевих джерел, у лікарню доправили двох чоловіків із середньою тяжкістю поранень. Крім того, атаки були зафіксовані у Киришському районі Ленінградської області, але, за словами губернатора Олександра Дрозденка, наслідки події вдалося локалізувати.

Спеціальні операції СБУ, які включають атаки на нафтопереробні заводи, продовжуються не лише у Рязані та Ленінградській області, але й у Нижегородській області. Вони є частиною стратегії, спрямованої на позбавлення російського ворога економічних ресурсів та зменшення потоку нафтових грошей, які використовуються для ведення війни проти України.

У цих атаках також були зачеплені важливі військові об'єкти, такі як авіабаза у Бутурлінівці та аеродром у Воронежі. Наразі деталі стосовно загальної кількості дронів, які брали участь у цих атаках, залишаються невідомими. Однак, російське міністерство оборони повідомляє про знищення 58 безпілотників над різними територіями Росії.

Повідомлення про атаки безпілотників у різних регіонах Росії поширилося, вказуючи на збиття 11 БПЛА у Білгородській, 8 у Брянській, 29 у Воронежській, 8 у Курській, а також по одному у Ленінградській та Рязанській областях. Зауважується, що в Рязанській області кількість вибухів перевищила офіційно заявлену кількість збитих дронів, а губернатор Воронезької області повідомив про збиття понад 30 безпілотників, що перевищує офіційні дані міністерства оборони.

Незважаючи на це, пошкодження інфраструктури та житла у муніципалітетах, де були збиті об’єкти, виявились незначними. У Білгороді один з дронів влучив у багатоквартирний будинок, проте на щастя, постраждалих немає. Другий дрон впав у річку. Тим не менше, раніше ТАСС повідомляла про атаку на будівлю ФСБ у Білгороді. Губернатор Брянщини підтвердив збиття безпілотників, але стверджує, що немає жертв чи руйнувань.

Попередньо влада дев’яти російських регіонів інформувала про атаки безпілотників. Губернатори Орловської та Нижньогородської областей підтвердили пожежі на підприємствах паливно-енергетичного комплексу через влучання дронів.

Міністерство оборони РФ заявило, що протягом ночі знищило та перехопило 25 українських безпілотників "літакового типу", а вдень назвало цифру у понад сто дронів. Перед 12 березня атаки безпілотників також зазнали щонайменше шість великих російських підприємств паливної промисловості.

Висновки до згаданої статті свідчать про інтенсивність атак безпілотників на об'єкти у різних регіонах Росії, зокрема на нафтопереробні заводи та військові об'єкти. Збиття безпілотників спричинило незначні матеріальні пошкодження та не призвело до людських жертв. Російські владні структури активно реагують на ці атаки та намагаються контролювати ситуацію. Заяви про перехоплення та знищення українських безпілотників свідчать про напружену обстановку в регіоні. Важливою є спроможність України виконувати такі атаки, що призводить до скорочення ресурсів та зниження економічного потенціалу Росії.