Кінбурнська коса: Нові відкриття та зміни за словами Гуменюк

Експерти з кримінології відзначають, що тривале існування такого угруповання свідчить про його складну структуру та професійний підхід до злочинної діяльності. Вони наголошують на необхідності вдосконалення методів боротьби з організованою злочинністю в Україні.

На території України розкрито діяльність небезпечної злочинної групи, відомої як “Коростишівська банда”, яка протягом довгого часу здійснювала жорстокі злочини, такі як зґвалтування, викрадення та катування своїх жертв. Ця банда діяла на території України від 2014 року і викликала страх серед місцевого населення.

“Коростишівська банда” орудувала на Житомирщині і її нейтралізували СБУ та Нацполіція. Члени банди роками документували свої злочини.

Одній із постраждалих, імені якої ЗМІ не називає, зараз двадцять п’ять років. Дев’ять років тому її разом із подругою викрали із-під студентського гуртожитку і вивезли на берег річки Тетерів. Там сильно побили та зґвалтували.

“Мене дістали з машини і почали хапати за волосся і бити об машину, в один із моментів мою голову підіймають від машини і я бачу, що б’ють Аню, я бачу як у неї з носа стікає кров, вона плаче. Мене ще раз б’ють об машину я втрачаю свідомість”, – згадує дівчина.

Учасники банди вибивали “борги” та брали у рабство місцевих

Тоді їй було 16 років і вона вчилася на вчительку молодших класів. Чи не кожен вечір до неї приходив місцевий кримінальник Коля. Спочатку він незграбно залицявся. А коли дістав відкоша – вирішив брати бажане силою.

“Ґвалтували мене по черзі вдвох при чому продовжували бити. І на свій телефон знімали все на камеру. Поки один ґвалтує, другий знімає”, – згадує дівчина.

Відео ґвалтівники збиралися використати для шантажу. Дівчат попередили – якщо звернуться в поліцію, зйомку розповсюдять серед студентів. Наша героїня заяву написала. Її подруга – ні. Із технікуму довелося піти.

“Я зразу пішла. Я морально не могла тут знаходитись. Всі про це дізнались і Кузьомко (один з нападників) пустив слух, що ми поїхали на шашлики, що це він мені не дав, а я образилась і пішла написала заяву”, – каже потерпіла.

А далі за Колю почали просити. Спочатку його батьки, потім місцевий поліціянт. Дев’ять років тому справу закрили.

“До мене приходили батьки Колі Кузьомко, пропонували гроші, щоб я забрала заяву. А потім слідчий нас почав задовбувати, щоб ми забрали заяву”, – пояснює дівчина.

Лише зараз, після спецоперації СБУ та Нацполіції – двоє ґвалтівників заарештовані. Третій до СІЗО не дожив. Він кілька років тому помер від вживання анаболіків. Дівчина лікується й досі. Не тільки морально: кістки щелепи загоїлися неправильно і вона збирає гроші на операцію.

“Я хочу, щоб вони були максимально покарані. Всі троє”, – каже дівчина. Зловмисники 10 років тероризували місцевих

Політик вимагав від сина місцевого бізнесмена 2000 доларів

Другий потерпілий просить називати себе Іваном. Він – син місцевого бізнесмена. Шість років тому вчився в місцевому коледжі на фармацевта. Бандити викрали його з дому.

“Це саме це місце, куди нас взимку вивезла банда рекетирів, погрожували життям, побили, знущалися, заставили зняти весь верхній одяг, в холодну зиму, заставляти іти купатися і знімали це все на відео. Мінус 5 точно було”, – каже Іван.

Члени “Коростишівської банди”

Викрадачі вимагали від Івана, щоби той зізнався в зґвалтуванні сестри місцевого депутата від “Радикальної партії” Михайла Лукомського.

“Вони так сказали, але у мене з нею нічого не було”, – каже він.

Згодом слідство з’ясує – політик входив до складу банди. І схему з надуманим зґвалтуванням його рідної сестри використовували для шантажу.

“Через деякий час, вони подзвонили батькам, і повідомили про неіснуючий борг. У розмірі 2000 доларів. Дали термін – добу”, – каже він.

Тільки-но гроші сплатили, банда відчепилася. Заяву в поліцію та в СБУ Іван наважився написати, лише після того, як дізнався про затримання кримінальників. Зараз Лукомський у СІЗО.

“Я розраховую, щоб ці люди сиділи за гратами і відповідали за все”, – каже він.

Бандити поставили на “лічильник” військового та жорстоко побили його

Назар – військовослужбовець однієї із десантно-штурмових бригад. Разом із побратимами він захищає Україну на Донеччині. Із початком війни потрапив як-то кажуть на “лічильник” до банди.

“Я попав в боргову яму, накрутили мені майже 200 тисяч гривень”, – каже Назар.

Хлопець згадує, спочатку мав сплатити вигаданий борг у сто доларів. За тиждень відстрочки це вже були двісті доларів.

“Потім він сказав що уже не 200, а 500 доларів, я йому винен. Я йому почав віддавати потроху. Щось там чи 500 гривень віддав. Ну дрібниці. Потім сказав, що з 500 виходить штука. Це за місяць я попав в боргову яму. Коли я спитав, скільки я винен, сказали 190 тисяч. Віддав йому за 4 місяці майже 70 тисяч”, – каже військовий.

У 2023 році Назар із побратимами поїхав на Донеччину. Бандити продовжили шантажувати його. Уже через вагітну дружину.

“Мені дзвонить дружина, каже що приїжджав Коля Кузьомко із хлопцями і сказали, якщо я не вийду на зв’язок, то сяде вона з ними в машину і буде вона розраховуватись”, – каже він.

Коли воїн повернувся у відпустку, його викрали і сильно побили.

“Коли я приїхав, мене відвезли Твардовський Руслан на гаражі, там був спортзал, вділи бітки, перчатки без пальців, і Діма Кукса, почали бити мене. У мене два зламаних ребра було. Потім туди вклинився Лавриненко. Приїхав він і почав – де бабки, коли будуть бабки”, – каже він.

Хлопець поділився проблемою з побратимами і йому порадили звернутися до СБУ. Спецоперація із затримання відбулася місяць по тому.

Затримання учасника банди

Злочинці також мали рабів

ЗМІ зустрілась також з оперативником СБУ на місцевій каменярні. Бандити звозили сюди боржників і примушували відробляти вигадані борги працею. Таких в’язнів називали рабами і селили тут же.

“Один із співорганізаторів злочинної організації їм погрожував, що в разі несплати відсотків вони будуть працювати тут довічно”, – каже працівник СБУ.

Поряд із людьми кримінальники тримали свиней.

“Людей тримали у таких умовах. Разом зі свинями. Поруч свині, поруч працівники ночували і працювали”, – каже він.

До тих, хто пробував вирватися з полону – застосовували особливий метод катувань

“Чоловіків, які не відробляли, підвішували прямо на балку і знущалися. Мішок, він зверху зав’язується і підвішували людину на балці і завдавали ударів кнутом”, – каже працівник СБУ.

Наразі основні керівники “Коростишівської банди” заарештовані: ватажок синдикату Анатолій Моргунов і семеро його спільників, зокрема і ґвалтівник Кузьомко перебувають у СІЗО.

Програма "Захист України" розроблена для учнів 10-11 класів і має на меті формування у підлітків комплексного розуміння питань національної безпеки, громадянської відповідальності та особистої готовності до дій у надзвичайних ситуаціях. Вона включає теоретичні та практичні компоненти, які охоплюють широкий спектр тем.

«Щойно міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко доповів мені про затримання в Дніпрі підозрюваного у скоєнні вбивства Ірини Фаріон. Протягом цих днів над розкриттям убивства працювали сотні фахівців Національної поліції України, СБУ та інших служб. Я вдячний кожному й кожній, хто щодня додавав більше фактів до картини злочину та наближає встановлення повної правди», – написав президент.

За словами Зеленського, операція із затримання була складною і вимагала значних зусиль з боку правоохоронців. Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко відзвітував про проведену роботу, підкресливши важливість злагодженої взаємодії різних служб. Наразі тривають необхідні слідчі дії та експертизи, і міністр внутрішніх справ зобов’язаний представити суспільству всі деталі справи.

19 липня Ірина Фаріон, колишня депутатка та відома мовознавиця, померла у лікарні після замаху. Вона була поранена в голову невідомим, який стріляв у неї у Львові на вулиці Масарика. Лікарі намагалися врятувати її життя, але стан Фаріон залишався критичним.

Замах на Ірину Фаріон стався ввечері 19 липня. Сусіди розповіли, що протягом тижня на вулиці Масарика бачили молодого хлопця, який міг бути причетним до злочину. Опис вбивці, наданий сусідами, допоміг правоохоронцям у розслідуванні.

За словами доньки Ірини Фаріон, Софії Семчишин, її мати планувала відпочити із сім’єю на морі. В останній день свого життя Фаріон забирала свого внука Дмитра із садочка і готувалася до поїздки.

22 липня у Львові відбулося прощання з Іриною Фаріон. Похоронна церемонія розпочалася з прощальної панахиди у гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. На церемонії були присутні рідні, друзі, колеги, військові та небайдужі львів’яни. Серед них були й однопартійці Фаріон, зокрема лідер Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олег Тягнибок та інші колишні депутати.

У контексті згаданого тексту видається доречним заголовок: "Таємниця Микити Батюка: хто він насправді?"

Дивовижний світ шоу-бізнесу та політики не рідко приховує в собі інтриги та таємниці, які, на перший погляд, можуть залишатися невидимими для загального глобального споглядання. Однак, велика увага прикута до особистості Микити Батюка, чоловіка, який, здається, витримується у підземеллях таємничих образів, не втрачаючи своєї індивідуальності.

Формулювання "чоловік найкращої подруги дружини депутата Тищенка" створює враження, ніби ця особа, хоч і з'являється відтінком у житті багатої та впливової родини, залишається непомітною та неіменованою. Чи не цікаво, чому цей чоловік, з яким пов'язана велика частина життя родини Тищенка, лишається таким загадковим інкогніто для широкої громадськості?

Початок розслідування почався з того, що відомості про Микиту Батюка з'явилися у публічному просторі завдяки посту в популярному каналі у Telegram. За ствердженнями цього поста, Микита Батюк, будучи кумом Миколи Тищенка, відігравав неабияку роль у забезпеченні себе імунітетом від мобілізації та свободою переміщення навколо світу, в той час коли його батьківщина переживала складні часи війни. Ця ситуація викликала багато запитань та сумнівів у громадськості, особливо в умовах загострення конфлікту на сході країни.

Однак, далі виявилося, що Микита Батюк, здавалося б, провідний герой цієї історії, навіть залишається майже анонімним, не з'являючись на публіці під своїм ім'ям чи прізвищем. Супроводжуючи свою дружину, Алісу Хомер, він активно займається соціальними мережами, демонструючи свій життєвий стиль, але залишаючись практично невидимим на загальному фоні гучних подій, пов'язаних з родиною Тищенка.

Таким чином, особа Микити Батюка стає предметом пильної уваги для розуміння та розгадування, а його таємничий статус лише підсилює загадковість його образу.

Залишити життєві суперечності в боку і поглянути на суть справи — ось мета нашого дослідження. У світі, де кожен крок ретельно стежиться та аналізується, розглядаємо образи та поступки осіб, що вибирають життя в епоху загострених конфліктів та соціальних нерівностей.

Алла Барановська та Микола Тищенко — імена, які зазвичай асоціюються з грандіозними проектами, суспільно значимими заходами та благодійною діяльністю. Проте, за ширмою блискучих заходів та благородних ініціатив ховаються тіні сумнівних фінансових маніпуляцій та моральних контрастів.

Сестри Алла Барановська та Аліса Гомер, які відомі своєю активною участю у благодійних акціях та елітному світі розваг, розмахують гаслами про життя на повну котушку, не зважаючи на складні реалії війни в Україні. Їхні фінансові можливості та статус укладаються у величезний контраст зі стражданням та потребами тих, хто зазнає наслідки війни.

Однак, поглянувши глибше, ми виявили одну з головних постатей у цьому пазлі — Микиту Батюка. Його розкішний спосіб життя, який здавалося б надто розкішний для світу, де триває війна, стає більш зрозумілим, коли розглядаєш його сімейне походження. Володимир Миколайович Батюк, батько Микити, є видатною постаттю у промисловому житті так званої "ДНР". Це пояснює розкішне життя сина та його здатність допомагати родичам у складних часах.

Таким чином, сцена на якій грають герої цієї історії, виявляється багатошаровою та неоднозначною, а їхні вчинки — не тільки віддзеркаленням їхньої індивідуальності, а й свідомим вибором у мережі складних взаємозв'язків суспільства та особистих інтересів.

Виявляється, що Микола Тищенко, відомий своєю активною громадянською позицією та публічними виступами на підтримку України, знаходиться у дещо суперечливій ситуації. З одного боку, його звинувачують у прийнятті "кривавих" грошей, що порушує його образ як патріота, а з іншого боку, він продовжує демонструвати свою лояльність країні.

Цікаве та важливе питання виникає: яким чином син Миколи Тищенка, який є сином відомого зрадника України, може уникнути служби в армії? Чи існує спеціальна процедура або автоматичне звільнення для нього? Було б корисно почути коментарі самого Тищенка на цей рахунок, адже він спілкується зі своїм сином уже протягом восьми років.

Ця ситуація відкриває ряд складних питань про моральність, патріотизм та відповідальність перед країною. На перший погляд, здається, що відносини між батьком і сином можуть бути сильними, але чи може це виправдати обставини, що стосуються обох осіб у контексті військової служби та публічної діяльності?

У висновках можна зазначити наступне:

• Стаття викликає серйозні питання щодо моральних та етичних аспектів поведінки відомих осіб, зокрема Миколи Тищенка, який, з одного боку, демонструє лояльність Україні, а з іншого — може мати зв'язки з особами, чиї дії викликають сумніви щодо підтримки суверенітету та безпеки країни.

• Питання про те, яким чином син Миколи Тищенка може уникнути служби в армії, виходить далеко за межі особистої сфери, адже воєнний обов'язок є важливою складовою громадянської відповідальності.

• Ця ситуація свідчить про потребу в більш прозорих та чітких правилах щодо військової служби та конфлікту інтересів для осіб, які займають впливові посади чи мають значний вплив у громадському житті.

"Створення НАК 'Вода України': Крок до ефективного водництва та балансу ресурсів" Міністр захисту довкілля та природних ресурсів, Руслан Стрілець, підкреслив важливість створення Національної акціонерної компанії "Вода України" для забезпечення відкритого та ефективного моніторингу водних ресурсів. За даними міністерства, 2023 рік був важким для водного сектору через техногенну катастрофу – підрив дамби Каховської ГЕС. Міністр підкреслив необхідність балансу між використанням водних ресурсів та забезпеченням доступу до води в умовах воєнного бюджету. Також відзначено передачу першій організації водокористувачів зрошувальних систем на Одещині та прийняття закону щодо регулювання організацій водокористувачів та гідротехнічної меліорації земель для сталого розвитку сільськогосподарського сектору.

Висновки: Створення Національної акціонерної компанії "Вода України" є важливим кроком для ефективного водництва та контролю за використанням водних ресурсів. Міністр захисту довкілля та природних ресурсів, Руслан Стрілець, підкреслив актуальність цього кроку, особливо після техногенної катастрофи Каховської ГЕС. Втрата великого об'єму води стала викликом для країни, і стале використання водних ресурсів стало критичним аспектом національної безпеки. Передача зрошувальних систем та прийняття закону про регулювання організацій водокористувачів сприятиме відновленню зрошення та розвитку сільськогосподарського сектору в Україні.