Корупційна схема в АТ «Івченко-Прогрес»: Як державні кошти потрапили до кишень аферистів

Соціальні мережі часто стають майданчиком, де члени відомих родин діляться подробицями свого життя. Нещодавно увагу громадськості привернув допис Ольги Гринкевич, доньки відомого львівського підприємця.

Російські війська активно просуваються до міста Покровська на Донбасі. Цей наступ став можливим у зв’язку з тим, що Україна, як і раніше, стикається з нестачею солдатів, а політична нестабільність у Сполучених Штатах породжує теорії про те, що Київ незабаром буде змушений вести переговори про здачу територій.

Чергові поставки американської зброї в травні допомогли Україні відбити російський наступ на Харківську область. Це зруйнувало надії Москви оточити друге за величиною місто України. Після цього російське командування переключило свою увагу на Донецьку область, яка, можливо, є головним пріоритетом Путіна.

Александр, 30-річний командир батальйону 47-ї бригади, що воює під Очеретиним, каже, що українським військам доводиться нелегко, і що мета Путіна стає дедалі більш досяжною для Росії.

«Це розумна стратегія: ви намагаєтеся сконцентрувати сили противника на одному напрямку, а потім відволікаєте їх на іншому», – сказав Олександр, який відомий під позивним “Геній”.

Він пояснив: «Їхня перша мета – знищити нас. Друга – відтіснити нас назад, щоб вони [російська армія] могли отримати більше важелів впливу на мирних переговорах і домогтися від нас більших поступок. Вони майже досягли точки, з якої зможуть захопити Донецьку область».

Армія Путіна наразі наступає у трьох напрямках: з Часового Яру, розташованого на захід від міста Бахмут, яке було захоплене Росією навесні 2023 року; невеликого промислового міста Торецьк; і селища Очеретине, яке було захоплене Росією навесні 2023 року. У травні російські війська просунулися на північний захід від Авдіївки, яку вони взяли в лютому.

Нове дослідження, проведене вченими з Північно-Західного університету, виявило важливий зв’язок між фінансовою стабільністю та тривалістю життя. За результатами цього багаторічного аналізу, вчені встановили, що люди, які змогли накопичити значний капітал до середнього віку, мають набагато нижчий ризик передчасної смерті. Вивчення цього феномену стало можливим завдяки широкому дослідженню, яке охопило понад 5,4 тисячі дорослих осіб з середнім віком 46,7 років та 2,4 тисячі їхніх родичів, серед яких були й близнюки.

Протягом 24 років фахівці систематично відстежували рівень смертності серед учасників дослідження, порівнюючи його з фінансовими активами та заощадженнями учасників. Виявилося, що ті, хто мав більше заощаджень і фінансових резервів, демонстрували набагато вищий рівень здоров’я і менший ризик хвороб, що можуть призвести до скорочення тривалості життя. Під час аналізу вчені також враховували різноманітні соціальні та економічні чинники, такі як рівень освіти, професійний статус, доступ до медичних послуг та інші аспекти життєвого стилю.

Особливо цікаво, що схожі результати спостерігали навіть між братами та сестрами. Це означає, що зв’язок між багатством і довголіттям не можна пояснити лише спадковістю або родинним середовищем. Фінансове благополуччя здатне впливати на здоров’я через доступ до якісної медицини, здорового харчування та можливостей для фізичної активності.

Науковці наголошують: фінансова стабільність — це не тільки про комфорт, а й про шанси на довше життя. Саме вона може стати ключем до впровадження соціальних змін, спрямованих на підтримку людей із нижчими доходами.

Результати цього дослідження можуть стати поштовхом для нових реформ у галузі соціальної політики, адже усвідомлення ролі грошей у здоров’ї може вплинути на державний підхід до підтримки громадян. Зрештою, прагнення до фінансового добробуту — це не лише про матеріальні вигоди, а й про збереження здоров’я та життєвих сил.

Хоча більшість громадян України продовжує дотримуватися принципової позиції щодо територіальної цілісності країни, з'являються ознаки того, що частина суспільства починає розглядати можливість дипломатичного врегулювання ситуації.

Але ці опитування і недавні висловлювання лідерів країни свідчать про відчутний зсув у розмові про мирні переговори – від «ні-ні-ніколи» до «можливого компромісу в якийсь момент».

У середині липня опитування українського незалежного ЗМІ ZN. UA показало, що близько 44% громадян України виступають за початок офіційних переговорів із Росією. 23 липня Київський міжнародний інститут соціології опублікував результати опитування, згідно з якими майже третина українців погодилися б поступитися Росії частиною території, щоб припинити конфлікт. Це більш ніж утричі більше, ніж роком раніше.

28-річна Надя Іващенко з Кіровоградської області каже, що не може описати гарне мирне врегулювання. Але її чоловік служить в армії з лютого 2022 року, і в пари є п’ятирічний син, який не бачив батька вже кілька років. «Стільки людей загинуло, і за що?… Але я хочу, щоб усе закінчилося, хоч якось, тому що в мене є син, і я не хочу, щоб він ріс у такий воєнний час, як зараз», – каже вона.

Росія досі не давала згоди на участь у другому мирному саміті, але останніми тижнями Кремль також дав зрозуміти, що може почати переговори, навіть якщо Київ не виконає червневі вимоги Путіна. Проте багато західних чиновників і аналітиків сумніваються, що Путін готовий вести переговори про що-небудь, крім мирної угоди на своїх умовах.

Один із ключових радників Зеленського минулого тижня заявив, що укладати угоду з Путіним зараз – все одно що підписувати «угоду з дияволом». І хоча опитування Київського інституту показало триразове збільшення кількості людей, готових віддати землю заради миру, 55% українців виступають проти будь-яких територіальних поступок.

На півдні, в одному з регіонів, які найбільше постраждали від конфлікту, зміна ставлення до того, що відбувається, за останній рік була разючою, показало опитування Київського інституту. Більше половини респондентів заявили, що вони або підтримують поступку деяких територій, або не визначилися. Тільки 46% висловилися проти будь-яких поступок. Рік тому 86% жителів цього регіону, що охоплює Дніпро, Запоріжжя, Миколаїв, Херсон та Одесу, заявляли, що вони проти передачі Росії будь-яких територій.

Микола, 33-річний мешканець Одеси, який не захотів називати своє прізвище, оскільки ухиляється від призову в армію, сказав, що міг би розглянути можливість поступки Кримським півостровом, який уже перебуває під контролем Росії, або районом біля Луганська як частину угоди. Але він додав: «Як людина, яка сидить удома і не б’ється на полі бою, я не вважаю, що в мене є моральне право говорити, який вигляд має мати ця угода».

Заморожування лінії бойових дій призведе до того, що регіони, де проживають родичі багатьох українців, залишаться під контролем Росії на невизначений термін. А території, звільнені Україною, зруйновані російськими ударами і мають похмурий вигляд.

У дослідженні Київського соціологічного інституту не було визначено, наскільки великими мають бути поступки, чи повинна територія бути віддана офіційно або перейти під тимчасовий контроль Росії.

«Головна причина – це нездійснені очікування минулого року, тому що багато людей мали великі надії», – сказав виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький. Він додав, що багато українців побачили, як ці надії впали, особливо через затримку американської військової допомоги.