Кремль вимагає визнання окупації та демілітаризованої зони в Україні

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Адвокати Борисова протягом останніх 9 місяців намагалися організувати для нього направлення на МСЕК. Захист наполягає, що він має чимало хвороб і потребує постійного нагляду лікарів. А подальше утримання під вартою «завдає підозрюваному нестерпного болю та страждань».

Раніше екс-військком уже заявляв на суді, що може померти у в’язниці через проблеми з тромбами.

Водночас, за інформацією видання, зараз Борисов звільнений із ЗСУ за станом здоров’я і знятий із військового обліку. Ресурс зазначає, що в разі оформлення інвалідності та виходу із СІЗО під особисте зобов’язання, Борисов матиме право на виїзд за кордон.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Він вкотре назвав своє звільнення з НАБУ “незаконним та замовним” і заявив, що про це свідчать чисельні порушення під час службового розслідування. Зокрема, за його словами, розслідування щодо державних службовців, віднесених до посад категорії “А” мають проводитися Комісією з питань вищого корпусу державної служби, склад якої затверджується Кабміном, а не дисциплінарною комісією НАБУ.

“Отже висновок Дисциплінарної комісії НАБУ щодо мене є таким, що винесено неналежним органом. І моє звільнення на підставі такого висновку – протиправне”, – зазначив Углава.

Він також наголосив, що директор НАБУ Семен Кривонос не мав права його звільняти.

“По-перше, через конфлікт інтересів, переслідування особистих цілей та через тиск на нього з боку зацікавлених осіб, а по-друге, через наявність у мене статусу викривача”, – підкреслив колишній заступник директора НАБУ.

За його словами, антикорупційне бюро “переховує” від нього та його адвокатів матеріали та висновок дисциплінарної комісії, зокрема протокол про розподіл голосів.

“Відтак, мої вимоги незмінні – скасування незаконних, винесених з порушенням процедур, результатів розслідування, які стали підставою для мого звільнення. Крапку в цій дискусії має поставити суд”, – наголосив Углава.

Гізо Углава понад 9 років займав посаду першого заступника директора НАБУ. 3 вересня 2024 року його звільнили з бюро, офіційною підставою стало порушення присяги держслужбовця та правил етичної поведінки.

Варто зазначити, що за кілька місяців перед звільненням він встиг зробити низку гучних заяв, які викрили потенційні проблеми в управлінні та процесах розслідування справ антикорупційними детективами.

Углава звинувачував керівництво НАБУ, зокрема директора Семена Кривоноса, у тиску, спрямованому на те, щоб змусити його піти у відставку. А також він звернувся із заявою до Національного агентства з запобігань корупції на директора НАБУ і отримав офіційний статус викривача.

Тоді ще чинний заступник директора НАБУ неодноразово натякав на те, що рішення в бюро ухвалюються під впливом зовнішніх чинників, а не на основі закону. Серед осіб та інституцій, які на його думку, чинили цей тиск були названі активісти Центру протидії корупції (ЦПК) та голова Комітету ВР з питань антикорупційної політики, яка, як зазначив Углава, працювала раніше в ЦПК.

Заяви про необ’єктивність та політичну заангажованість НАБУ неодноразово вже звучали, однак антикорупціонери на них не звертали увагу.

Наочним прикладом є справи антикорупціонерів проти ексміністра інфраструктури Володимира Омеляна. Він неодноразово заявляв про те, що детективи однобоко ставилися до справи проти нього через політичну заангажованість. Обидві справи проти нього розвалилися у судах, однак НАБУ не стало офіційно вибачатися перед ексміністром за незаконне кримінальне переслідування та псування ділової репутації.

Існує також занепокоєння щодо порушень презумпції невинуватості з боку НАБУ, як у справах проти Миколи Сольського та нардепа Сергія Кузьміних.

Харківська правозахисна група також критикувала НАБУ за заяви, що порушують презумпцію невинуватості. Справжньою причиною переслідування Сольського там вважають реформування ринку землі в Україні.

Напередодні знову виникла бурхлива ситуація, що стала викликом для правоохоронних органів та всього міста Очаків. Розгортається скандальне розслідування, що стосується самого міського голови, Сергія Бичкова, якого підозрюють у незаконному збагаченні. Цей випадок викликав хвилю обурення серед місцевих мешканців та викликав неабияке хвилювання у громадськості.

Намір провести ретельне розслідування зазнав підтримки від широких верств населення. Громадськість сподівається на справедливість та об'єктивність у вирішенні цієї справи. Кожен вважає за важливе встановити правду та накласти відповідальність на тих, хто порушує закон та використовує своє службове становище для особистої користі.

Місцева влада, у свою чергу, обіцяє повну співпрацю з правоохоронними органами та надає всю необхідну інформацію для розслідування. Наголошується на недопустимості будь-яких проявів корупції та незаконності в органах влади, адже це підриває довіру громадян до державних інституцій та загрожує стабільності суспільства.

У цей непростий час ми закликаємо до об'єднання та розуміння. Тільки спільними зусиллями ми зможемо подолати корупцію та забезпечити справедливість для всіх громадян. Наше місто має перспективу стати прикладом прозорої та чесної влади, але для цього потрібно виявити мужність та рішучість у протистоянні будь-яким проявам порушень закону.

Про це повідомила речниця обласного управління поліції Миколаївської області Марина Калина.

“Стосовно мера Очакова порушено кримінальні справи за частину першу статті 366-2 Кримінального кодексу України (про декларування недостовірної інформації) та статтю 368-5 (про незаконне збагачення)”, – заявила Марина Калина.

Вона також додала, що розслідування проводить поліція Миколаївської області, а з метою забезпечення ефективності розслідування жодні деталі не розголошуються.

Нагадаємо, у 2022 році міський голова Очакова, Сергій Бичков, придбав квартиру в Іспанії вартістю понад 5 мільйонів гривень.

У квітні 2022 року мер Бичков заборонив журналістам працювати у місті, а заступник мера пояснив це так: “Не треба сюди їздити”.

Хоча пізніше у мерії Очакова пояснили відсутність Сергія Бичкова у публічному просторі його нелюбов’ю до такого спілкування та визнали, що медійна закритість не врятувала громаду від обстрілів і окупації.

Поведінку Бичкова і відсутність звітів про результати його роботи голова Миколаївської ОВА пояснив тим, що він “непублічна людина”.

Щодо зв’язку мера Очакова з справою про державну зраду Едуарда Шевченка, Едуард Шевченко очолював відділ міськради Очакова, відповідальний за безпеку у місті, та був командиром 73-го морського центру спецпризначення. Під час його затримання у березні 2023 року СБУ повідомили, що він намагався завербувати Сергія Бичкова.

Згідно із справою, у 2023 році, коли Едуард Шевченко займав посаду керівника відділу охорони та спостереження управління ЖКГ Очаківської міської ради, він отримав завдання від Сергія Колеснікова завербувати мера для лояльного ставлення. У безпосередньому спілкуванні з Бичковим у міськраді Шевченко сказав, що з мером хочуть поспілкуватись представники РФ.

Вже після затримання Едуард Шевченко заявив, що здивований заявою СБУ, в якій зазначено, що він намагався завербувати мера Сергія Бичкова для роботи на росіян.

Заступник голови ради громадського контролю Бюро економічної безпеки України Денис Жело прокоментував відсутність претензій у правоохоронців до мера Очакова Сергія Бичкова, якого затримали за державну зраду. За словами Дениса Жело, міський голова Очакова Сергій Бичков “дружив по всіх напрямках з агентом російської розвідки Едуардом Шевченко”.

Сам Едуард Шевченко відзначив, що вважає Сергія Бичкова найбільш ефективним мером з усіх, що були в Очакові.

Українська зброя: зброєвиробництво після російської агресії

Після розпаду Радянського Союзу Україна опинилася перед викликом відновлення своєї збройної промисловості. Безгосподарність і корупція, а також зосередження виробництва на російських покупцях зробили її залежною від імпорту. Здача ядерного арсеналу в обмін на гарантії суверенітету теж збентежила оборонний потенціал. Тепер, після війни, Україні необхідне все: від базових боєприпасів до складної техніки. Міністр стратегічної промисловості Олександр Камишин заявив про успіхи в розробці ракет власного виробництва, але багато хто визнає, що досягнення рівня високотехнологічної зброї візьме десятиліття. Збройні сили зазнають тиск через недостатність боєприпасів і зброї, а прогнози розвідки США щодо втрат ППО лишають сумніви. За допомогою світових партнерів, Україна отримала деяку допомогу, але це далеко не вистачає для задоволення потреб країни.

Українські чиновники стикаються з серйозними викликами у відновленні вітчизняної збройної промисловості. Незважаючи на обмеження щодо оприлюднення точних цифр виробництва з міркувань безпеки, стає очевидним, що Україні необхідно збільшити виробництво зброї. Недостатнє фінансування з боку держави і обмежений доступ до інвестиційного капіталу ускладнюють ситуацію. Влада веде дискусію щодо використання заморожених активів російського Центрального банку, проте це лише один з кроків. Не лише фінансові аспекти, а й нестача вибухонебезпечних речовин, які поставляються з-за кордону, ускладнюють ситуацію. Додаткові труднощі виникають через неспроможність українських міністерств організувати ефективні закупівлі та контракти. Водночас, підвищення виробництва зброї стає необхідним, і українська промисловість зброї намагається відповісти на цей виклик, хоча зі зростанням обсягів виробництва виникають нові труднощі з плануванням та закупівлею сировини.

Українські виробники зброї стикаються з численними викликами, які ускладнюють процес нарощування виробництва. Чиновники стверджують, що спрощують процедури, проте на шляху до успіху зустрічаються різноманітні перешкоди. Співпраця з західними компаніями стає одним із шляхів розвитку, проте ситуація ускладнюється атаками російських сил на виробництва. Українські компанії вживають заходів для збереження виробництва, переносячи його за межі країни та дублюючи ключові процеси. Ці заходи, хоч і сприяють збереженню виробництва, знижують його ефективність. Виробники розмірковують над шляхами вирішення цих проблем, розуміючи, що їхня успішність на цьому шляху визначатиме майбутнє української оборонної галузі.

Українські виробники зброї стикаються зі складними викликами, але залишаються відданими розвитку оборонної галузі. Неспростовність фінансування, важкі умови ринку та загрози безпеки змушують їх шукати нові шляхи і стратегії. Співпраця з західними партнерами, такими як Rheinmetall, BAE Systems і Baykar, відкриває нові можливості, але атаки російських сил на виробництва ставлять під загрозу цей напрямок розвитку. Українські компанії демонструють гнучкість і винаходливість, розміщуючи частину виробництва за кордоном та вживаючи заходів для збереження ефективності. Однак успіх цього шляху залежить від здатності подолати перешкоди та забезпечити стабільний розвиток української оборонної промисловості.