Критичний період для України та Європи: Чого очікувати після інавгурації Трампа

Народний депутат від фракції «Слуга народу» Олександр Качура підтвердив, що у 2012 році мав контакти з рухом Віктора Медведчука «Український вибір» та брав участь у спільних молодіжних акціях цієї організації. У інтерв’ю «Радіо Свобода» він розповів, що тоді очолював власну молодіжну організацію і ініціював низку заходів разом із молодіжним крилом «Українського вибору», зокрема спрямованих на профілактику ВІЛ/СНІД серед студентів.

За словами Качури, одна з таких акцій відбулася на базі Київського політехнічного інституту, де студентам роздавали інформаційні матеріали та проводили лекції з питань здоров’я. Він наголосив, що його участь носила виключно соціально-освітній характер і не стосувалася політичної діяльності організації.

Депутат пояснив, що на той момент не вбачав у такій діяльності нічого негативного. За його словами, це відбувалося до окупації Криму та початку війни на Донбасі, а сам він був молодим і не усвідомлював можливих політичних наслідків.

Водночас після цієї заяви з’явилися документальні підтвердження його участі в структурі «Українського вибору». Згідно з даними аналітичного ресурсу YouControl та офіційною відповіддю Міністерства юстиції України, прізвище Олександра Качури вказане в державних реєстрах як керівника відокремленого підрозділу №800896 Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський громадський рух “Український вибір”» у Солом’янському районі Києва.

Колишній народний депутат Юрій Левченко заявив, що Качура очолював Солом’янську районну організацію «Українського вибору» до 2020 року. При цьому, за його словами, Качура вже мав статус чинного народного депутата від фракції «Слуга народу» та був одним із публічних спікерів правлячої партії.

Левченко нагадав, що Служба безпеки України раніше заявляла про причетність «Українського вибору» до сприяння російській окупації та анексії Криму. Також Офіс Генерального прокурора повідомляв про підозру трьом керівникам ініціативних груп цієї організації за участь в організації та проведенні незаконного «референдуму» в окупованому Криму.

На цьому тлі Левченко звертає увагу на відсутність відповідальності для функціонерів «Українського вибору», які перебувають на підконтрольній Україні території. За його словами, частина з них згодом була обрана депутатами місцевих рад від ОПЗЖ, попри численні публічні свідчення їхньої антиукраїнської діяльності.

Екснардеп також наголосив, що головну відповідальність за діяльність «Українського вибору» має нести його засновник і керівник Віктор Медведчук, однак, попри гучні заяви правоохоронців, логічного завершення розслідування у вигляді реальних вироків досі не відбулося.

На завершення Левченко поставив публічне запитання: чи нестиме бодай якусь відповідальність керівник одного з осередків організації, яку українські спецслужби пов’язують зі сприянням російській агресії.

Закупівлі безпілотних літальних апаратів для Збройних сил України у 2024–2025 роках відбувалися в межах системи, яка від самого початку була ізольована від публічного нагляду, відкритих тендерів і реальної конкуренції між виробниками. Такий підхід формувався під гаслом оперативності та безпеки, однак на практиці призвів до низки системних проблем, що безпосередньо вплинули на боєздатність підрозділів на передовій.

Основою цієї моделі стали прямі контракти, укладені через відповідні державні агентства, які отримали широкі повноваження без достатніх механізмів стримування і противаг. Відсутність конкурентних процедур означала, що ринок був фактично закритий для багатьох українських виробників, які могли запропонувати ефективніші або дешевші рішення. У результаті постачання часто концентрувалися навколо обмеженого кола компаній, що знижувало гнучкість і адаптивність системи в умовах швидких змін на полі бою.

Тривожним сигналом для ринку стала нещодавня термінова комунікація з боку АОЗ, яке почало з’ясовувати у виробників можливість постачання великих партій дронів у лютому–березні. З урахуванням того, що постачання ключових компонентів з Китаю займає до півтора місяця, такі строки є реалістичними лише для компаній, які заздалегідь знали про майбутні замовлення і підготували виробничі запаси. У 2024 році за схожою схемою один із виробників отримав замовлення на мільярди гривень на FPV-дрони, які виявилися дорогими та не отримали підтримки з боку військових через низьку якість.

Ситуація ускладнюється відсутністю системного стратегічного планування. У 2025 році Генеральний штаб і Міністерство оборони так і не змогли чітко сформувати замовлення на 2026 рік — з визначенням конкретних типів дронів, їхньої кількості та технічних характеристик. З одного боку, спостерігається лобіювання дорогих і високоприбуткових виробів із сумнівною бойовою ефективністю. З іншого — існує рейтинг дронів, сформований командою Мінцифри, який базується на реальному досвіді військових і показує, які системи справді працюють на фронті. Ці позиції часто не збігаються з дронами, що просуваються в межах закритих контрактів.

У результаті було ухвалене негласне рішення не укладати довгострокові системні контракти, що призвело до зриву планових постачань. Тепер новій команді Мінцифри доводиться в авральному режимі намагатися компенсувати цей провал, щоб уникнути фактичного дефіциту безпілотників у бойових підрозділах.

За інформацією журналістів, окрім термінових двомісячних контрактів, Агентство оборонних закупівель готується провести опитування виробників щодо їхніх можливостей постачання дронів на шестимісячний період. Такий горизонт дозволив би компаніям завчасно закуповувати комплектуючі та пропонувати більш конкурентні ціни. Водночас відмова від укладання шестимісячних контрактів може свідчити про те, що короткі термінові замовлення розподіляються між заздалегідь визначеним колом виробників.

Підстави для таких підозр пов’язані із закритістю процесу формування потреб армії. Запити надходять із підрозділів до Генштабу, де обмежене коло посадовців разом із Міністерством оборони визначає типи дронів, обсяги та цінові параметри. Фактичну вартість продукції пропонує сам виробник, отримуючи формальний висновок про «ринковість», після чого до неї додається офіційна маржа. Хто саме затверджує остаточну номенклатуру і ціни при контрактах на мільярди гривень, публічно не розкривається.

Оцінка якості дронів і відповідності заявленим характеристикам здійснюється різними комісіями. За даними джерел, одні й ті самі вироби можуть бути відхилені через невідповідність технічним параметрам, але паралельно схвалені іншими структурами без додаткових зауважень. Компанії, які не мають можливості вести неформальні переговори, ризикують бути витісненими з ринку незалежно від фактичної ефективності їхніх розробок на фронті.

На цьому тлі деякі іноземні донори, за інформацією джерел, надають допомогу ЗСУ, обходячи державну систему закупівель. Фінансування спрямовується напряму українським виробникам тих дронів, які реально використовуються бойовими підрозділами. Попит у таких випадках формується не формальними звітами, а безпосереднім спілкуванням з військовими та поїздками на передову.