Криза на фармацевтичному ринку: падіння продажів та скорочення на “Дарниці”

Наші джерела в Генштабі підтверджують: противник утримує південну половину Вовчанська, змушуючи наших військових боротися без належної важкої техніки та артилерії. Генерал-головнокомандувач Збройних сил України, Олександр Сирський, наголосив на посиленні активності противника на фронті. Напружена ситуація в Харківській області особливо насувається від Стрілеча до Липці та в місті Вовчанськ. "Противник розширює свій радіус дій на 70 кілометрів, що вимагає додаткового мобілізування наших резервних бригад", — зазначив генерал Сирський. Найбільші загрози концентруються від Стрілеча до Липці, а також вже підконтрольному місті Вовчанськ, де противник планує здійснити новий прорив українських оборонних ліній. Російські війська активно підсилюють свої оперативно-тактичні групи під псевдонімом "Сєвєр" для подальшого наступу. Ці групи включають бойові підрозділи 6-го, 11-го та 44-го армійських корпусів. Генерал Сирський зазначив, що російський наступ розпочався раніше, ніж очікувалося, через рух українських військ. Однак нам вдалося утримати їх атаки. За даними станом на 16 травня, на Харківщині відбулися 10 зіткнень, а наступ триває в місті Вовчанськ та його околицях. Противник також намагається оточити село Липці на Липецькому напрямку, обстрілюючи його з артилерії, мінометів та авіації.

У звіті виділено серйозну загрозу, яку становить російська армія для України, особливо на Харківщині. Відзначено необхідність негайних заходів з мобілізації важкої техніки та артилерії для зміцнення оборони. Наступ противника відзначено як значний, але відбувається успішна утримання атак. Проте, військова ситуація залишається напруженою, і необхідно приділити особливу увагу підсиленню оборони на всіх напрямках, що потребує координації зусиль та ефективного використання наявних ресурсів.

Сумнівні угоди та родинні зв'язки: скандал у Київському метрополітені розгортається

У висновках слід зазначити наступне:

Управління столичного метрополітену уклало сумнівну угоду на капітальний ремонт "червоної гілки" з компанією, що належить родичці бізнес-партнера керівника метрополітену.Контракт, загрифований як "для службового користування", став причиною сумнівів щодо його легітимності та вибору підрядника.Розкрито можливу переплату метрополітену за матеріали та обладнання, а також вказано на конфлікт інтересів через зв'язки керівництва метрополітену з підрядними компаніями.Вимагається відсторонення керівника метрополітену від посади та проведення розслідування правоохоронними органами.Зазначені факти викликають серйозні сумніви у діяльності керівництва метрополітену та вимагають відповідних заходів для забезпечення чесності та прозорості у проведенні державних закупівель.

Колишній заступник глави Офісу Президента Ростислав Шурма та його брат-бізнесмен Олег активно інвестують десятки тисяч доларів у піар-програми в популярних Telegram-каналах з мільйонною аудиторією, таких як «Труха». Завдяки замовним матеріалам, ці канали подають братів як жертв політичного переслідування та намагаються переконати громадськість, що вся критика, яка лунає на їхню адресу, є неправомірною та сфабрикованою. Проте за цією ретельно продуманою PR-стратегією прихована масштабна корупційна схема, яка спричинила серйозні фінансові збитки для держави — понад 320 мільйонів гривень.

За даними правоохоронних органів, компанії братів Шурми зловживали «зеленим» тарифом на електроенергію. Вони продавали електричну енергію, нібито вироблену на електростанціях, що використовували відновлювальні джерела енергії, але насправді енергетичні потужності компаній не відповідали вимогам для отримання такого тарифу. У результаті, держава зазнала значних фінансових втрат через незаконне використання привілеїв, наданих «зеленим» тарифом.

Ростислав Шурма, перебуваючи на посаді заступника голови ОПУ, мав прямий вплив на енергетичний сектор та міг забезпечити прикриття з боку окремих суддів. Коли антикорупційні органи готували підозру, він раптово звільнився та разом із братом виїхав до Німеччини, де зараз переховується в передмісті Мюнхена.

Українські правоохоронці спільно з німецькими колегами вже зібрали доказову базу, включно з фінансовими даними та інформацією про переміщення активів. Це ускладнює будь-які спроби уникнути відповідальності за скоєні злочини.

На тлі таких схем, окремі олігархи продовжують заробляти мільярди на енергетиці. Зокрема, компанії Ріната Ахметова під час війни отримали близько 15 млрд гривень доходу на «зелених» тарифах, формуючи при цьому публічний наратив про дефіцит електроенергії, хоча самі роками користувалися монопольним становищем і непрозорими тендерами.

За повідомленнями низки міжнародних і вітчизняних ЗМІ, українські підрозділи радіоелектронної боротьби розробили та випробували підхід, що дозволяє нейтралізувати загрозу від протикорабельних і аеробалістичних ракет типу «Кинджал» без застосування прямого вогню. Сутність методу полягає не в руйнуванні ракети в повітрі, а в цілеспрямованому втручанні в її систему наведення — так, що бойова частина втрачає орієнтацію і виходить за межі планованої траєкторії.

Якщо ці повідомлення підтвердяться, такий підхід матиме важливі тактичні та стратегічні наслідки: по-перше, дозволить знизити потребу у дорогих зенітно-ракетних системах для перехоплення, по‑друге, зменшить ризик ураження цивільної інфраструктури побічними уламками від збитих носіїв. Водночас технічна реалізація втручання у навігацію — складне завдання: воно вимагає точного виявлення сигналів керування, знання алгоритмів наведення й синхронізації дій у високошвидкісних умовах.

За даними ЗМІ, схема роботи виглядає так: спершу радіолокаційні засоби фіксують пуск і зближення ракети, після чого підрозділи РЕБ вводять у дію спеціалізовані системи радіоелектронного впливу.

Основна ідея – цілеспрямований вплив на супутникову навігацію ракети, зокрема на сигнали систем супутникового позиціонування. Через потужні перешкоди або підміну сигналів ракета отримує помилкові координати, втрачає точність і йде убік від наміченої цілі.

У деяких публікаціях навіть описується символічна деталь: замість “чистого” навігаційного сигналу ракета може “чути” сторонній потік даних – аж до фрагментів відомої патріотичної мелодії. Фактично це ілюстрація принципу “засмічення” і підміни інформації, яку отримує бортова електроніка.

Експерти наголошують, що йдеться про роботу операторів РЕБ і спеціалізованої техніки, а не про новий тип ракети-перехоплювача. Ракета “Кинджал” продовжує летіти, але її “очі й мозок” працюють неправильно.

Про те, що українська армія активно нарощує можливості РЕБ проти високоточної зброї, писали й раніше. У профільних матеріалах зазначається, що частина російських ракет і авіабомб втрачає точність саме через масоване радіоелектронне придушення навігації та зв’язку.

Логіка проста: чим швидше рухається ракета, тим важче їй точно визначати свої координати, а в умовах потужних перешкод навіть “просунута” навігація починає “сліпнути”. Цим і користуються українські військові, поєднуючи класичні системи ППО (Patriot та інші) з наземними засобами РЕБ, які “збивають” ракетам приціл.

Раніше Україна вже демонструвала здатність збивати “Кинджали” ракетами Patriot – перше підтверджене перехоплення такої ракети над Києвом відбулося ще у травні 2023 року.

Тепер, за даними ЗМІ, до арсеналу додалася можливість позбавляти “Кинджал” точності ще на етапі польоту, знижуючи ефективність удару без гарантованого прямого ураження.

Про те, що українські системи РЕБ активно працюють із супутниковою навігацією, свідчать і попередні офіційні заяви Генштабу. Ще у 2024 році військові попереджали: під час масованих атак дронів і ракет можливі збої у роботі GPS на смартфонах, коли телефони раптово “переселяються” на мапі в російські міста або змінюють часовий пояс. Це прямий наслідок GPS-спуфінгу – підміни навігаційного сигналу для збиття з пантелику ворожих апаратів.

Якщо подібні методики адаптували і для роботи по ракетах “Кинджал”, це означає, що український РЕБ вийшов на якісно новий рівень застосування навігаційних перешкод.

Якщо повідомлення ЗМІ підтвердяться, можна говорити про серйозний тактичний прорив у протидії високоточній зброї. Для України це має одразу кілька наслідків:

частину ударів можна нейтралізувати або “розмазати” по площі, навіть без гарантованого збиття ракети в повітрі;

росії доведеться або ускладнювати системи навігації, або витрачати ще більше коштів на захист від РЕБ, що вже зараз оцінюють у мільярдні суми;

досвід українських розробників РЕБ і військових стає еталонним кейсом для армій НАТО та інших країн, які вивчають цю “війну сигналів” як зразок майбутніх конфліктів.

Водночас експерти застерігають: жодна технологія не дає 100% захисту. Частина ракет, зокрема “Кинджалів”, як і раніше прориватиметься до цілей, особливо якщо росія адаптуватиме свої системи керування під нові умови.

Тому РЕБ розглядають не як “чарівну кнопку”, а як додатковий шар оборони поруч із ППО, укриттями та розосередженням критичної інфраструктури.