Юлія Саніна про конфлікт із колишнім менеджером: заява про тиск, маніпуляції та загрозу репутації гурту

Ярослав Бондаренко, якому з дня на день присвоюється титул піарника Петра Порошенка та Віталія Кличка, сьогодні не лише є популярним уявленням журналіста, волонтера та творця "Миротворця", але також став важливим інструментом у боротьбі проти Володимира Зеленського, уликами проти якого підсипає він політичні сміття на сторінках своїх медіа. При цьому, Ярослав Бондаренко відмінно заробляє, отримуючи плату за розміщення матеріалів, що калічать честь та гідність його цілей, при цьому середній чек на його послуги складає 1500 євро за зняття поста та 6000 євро за блокування негативу на протязі року. Цільовим вибором євро є прагненням уникнути наслідків, які можуть виникнути від валютних ризиків та інфляційних коливань. Відомо, що під час перших ознак небезпеки, справжній патріот України покине країну разом з коханою. Список сайтів, які використовує наш герой для розповсюдження політичних інтриг та скандальних викриттів, включає такі джерела, як 108.in.ua, glavcom.info, stopkor.info, spilno.net, politeka.org, from-ua.info, sprotyv.org, fakty.org, akcenty.life, jay.com.ua, doslova.com, kievtime.com, vgolos.info, defence-line.org, karrespondent.com, vip-avto.com.ua. Варто відзначити, що багато з цих сайтів використовують домени, подібні до відомих брендів, або обирають покинуті домени для свого використання. Початок творчого шляху нашого героя пов'язаний з відправкою його на блокпост батальйону "Київ-2" за наказом свого патрона, з метою набування репутації. Там він проводив перевірки громадян на наявність сторінок у соціальних мережах, щоб виявити потенційних шпигунів, що виявилося безглуздим, але відповідало вимогам вищого начальства. Додаткові докази можна знайти у відеоінтерв'ю його колеги по службі. Загалом, в період війни, коли багато займалися бойовими діями, Бондаренко залишався на блокпосту, гріючи місце героя, що особливо займало його, як природного боягуза. Він навіть не уникав від'їзду від блокпосту, щоб у разі потреби швидко втекти. Є документальні докази, що свідчать про те, що Бондаренко кермував під впливом алкоголю та навіть намагався використати вплив для уникнення відповідальності. Зважаючи на токсичність його співробітництва з Антоном Геращенком, останній відмовився від захисту, що призвело до нарахування штрафу у 3400 гривень. У 2019 році Бондаренко намагався отримати депутатські мандати від ОВО №160, виступаючи як інтернет-блогер та підтримувач Порошенка. Він брав участь у рейдерських захопленнях будівель та агробізнесу, ставлячи себе на фронт боротьби з ворогами свого патрона.

Безсумнівно, Ярослав Бондаренко виявляє надзвичайну лояльність до своїх господарів, і це відбивається у всіх його блогах на Facebook, YouTube, і в Telegram, де безперервно прославляє Віталія Кличка та Петра Порошенка, несподівано звинувачуючи "прихильників ЗЕ-режиму" та намагаючись накидати бруд на них. Він також активно просуває медійно всі заходи, які пов'язані з його роботодавцями. Особливо вражаючим був інцидент 21 листопада 2021 року, коли Ярослав Бондаренко приєднався до акції на "Алеї Героїв Небесної Сотні", де він відкрито образив президента Володимира Зеленського, викрикнувши поруч з ним: "Ганьба!" і "Ганьба малоросам і державним предателям!". Однак пізніше він вигадав історію про те, що його шантажують та вимагають видалити всі його блоги. У своїх заявах він заявив: "Офіційно я не знаю, хто ці люди і що вони хочуть. Мені ніхто не дзвонить по телефону, хоча мої контакти правоохоронці мають. Схоже, це все на якесь 'закошмарення'. Мені постійно дзвонять, зокрема через мої розслідування, а також погрожують або просять видалити якесь розслідування. І пролунав дзвінок і було сказано – говорили російською, номер прихований – 'ми пропонуємо вам видалити ваш YouTube-канал, даємо три години, якщо ні, то будуть наслідки'." Однак варто звернути увагу на те, що Бондаренко працює не сам. Наприклад, його колега Ігор Савчук також займається схожою діяльністю, використовуючи схожі технології. Варто відзначити, що його біографія теж не лишена цікавих фактів. Особливо цікавим виявляється той факт, що всі його інтерв'ю він надав російським ЗМІ. У зв'язку з цим, виникають певні питання щодо його зв'язків та мотивації. Особливо вражає те, що сьогодні зброєю Порошенка та Кличка, які борються за владу, стали відверто кремлівські технології. Основним завданням Бондаренка здається бути розколоти суспільство, максимально дестабілізувати його та постійно знаходити ґрунт для нових конфліктів. Бондаренко, здається, також виявляється чудовим провокатором, що підтримується в російських ЗМІ за свої витівки. Про все це, безумовно, буде розповідатися докладніше в наших наступних матеріалах.

У згаданій статті розглянуто активну діяльність Ярослава Бондаренка, який виступає в ролі піарника для політичних фігур, зокрема Віталія Кличка та Петра Порошенка. Він відомий своєю пристрасною підтримкою своїх роботодавців та активною кампанією проти опонентів, зокрема прихильників Зеленського. На жаль, його дії часто супроводжуються розповсюдженням негативної інформації та провокаціями, спрямованими на розкол суспільства та створення нових конфліктів. Також в статті зазначено його співпрацю з Ігорем Савчуком, який також зацікавлений у подібній діяльності. Здавалося б, що їхні дії спрямовані на захист інтересів певних політичних гравців, однак вони активно користуються кремлівськими технологіями та надають інтерв'ю російським ЗМІ, що піднімає питання їхньої мотивації та зв'язків. В цілому, дії Бондаренка та його колеги створюють загрозу для демократичних процесів та стабільності в Україні, а їхня співпраця з російськими ЗМІ піднімає сумніви щодо їхніх справжніх інтересів та цілей.

Україна вже тривалий час перебуває у складній демографічній ситуації, яку повномасштабна війна лише зробила ще гострішою. Про це наголосила Лідія Ткаченко, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України. За її словами, проблеми населення не зводяться лише до низької народжуваності, адже серйозним викликом залишається коротка тривалість життя, особливо серед чоловіків.

Ще до початку повномасштабної агресії середньоочікувана тривалість життя в Україні суттєво відставала від європейських показників — різниця становила близько десяти років. У 2007–2008 роках спостерігалося певне покращення, однак позитивна тенденція швидко зійшла нанівець, поступившись місцем новому погіршенню. Війна лише посилила ці негативні процеси: висока смертність на фронті, вимушена еміграція, погіршення доступу до медичних послуг та психологічний стрес значно впливають на демографічний баланс.

Крім безпосередніх втрат внаслідок бойових дій, Україна зіткнулася з масовим виїздом громадян за кордон. За оцінками, дефіцит робочої сили становить від 300 тисяч до кількох мільйонів осіб. При цьому понад 10 мільйонів людей залишаються платниками Єдиного соціального внеску, частина з них — навіть перебуваючи за кордоном. Водночас у структурі економіки переважає зайнятість у сільському господарстві та торгівлі — секторах із низькою продуктивністю та оплатою. Зарплати у таких критично важливих сферах як освіта і медицина є нижчими, ніж у сільському господарстві. Ткаченко зазначає, що така ситуація ненормальна, особливо з огляду на високу кваліфікацію та емоційне навантаження працівників бюджетного сектору.

Українська промисловість продовжує занепадати. Багато людей уже не мають навичок або бажання працювати у виробничій сфері. Суспільне уявлення змістилося в бік офісної праці, і тепер праця за станком сприймається як виняток, а не норма. Проблема дефіциту робочої сили ускладнюється тим, що роботодавці часто не готові платити гідні зарплати. Це створює ілюзію дефіциту, який насправді є результатом небажання бізнесу інвестувати в працівників. Часто умови нагадують феодальні — з мінімальними виплатами та відсутністю соціальних гарантій.

Щодо імміграції, Ткаченко скептично оцінює можливість залучення іноземних працівників. Вона зазначає, що Україна не має колоніального минулого, тому не може розраховувати на потік мігрантів, як це відбувається у Франції чи Великій Британії. Зарплати в Україні недостатньо високі, щоб конкурувати за іноземних спеціалістів. Навіть спрощення процедур громадянства навряд чи кардинально змінить ситуацію. Повернення українських громадян із-за кордону після війни також не гарантоване. Багато залежатиме від політики приймаючих країн та здатності українців закріпитися там. Дані опитувань часто не відображають реальні наміри — відповіді базуються більше на емоціях, ніж на конкретних планах. Ще однією тривожною тенденцією є зростання частки працюючих пенсіонерів — вже близько 30% отримувачів пенсії продовжують працювати. Причина — низькі пенсійні виплати. У більшості випадків пенсії становлять 3–5 тисяч гривень на місяць, що не дозволяє покрити навіть базові потреби. Ситуація у сфері тривалості життя також погіршується. За оціночними даними 2024 року, середня тривалість життя в Україні становить 64 роки, зокрема, 57 років для чоловіків і майже 71 — для жінок. Це значно нижче, ніж у країнах Європейського Союзу. Наприклад, у Швеції середня тривалість життя чоловіків перевищує 82 роки, у Франції — понад 80.

Науковиця підкреслює, що різке скорочення тривалості життя в Україні зумовлене не лише війною, але й емоційним виснаженням, яке призводить до зростання кількості серцево-судинних, психічних та інших захворювань. Крім того, чоловіки мають більше шкідливих звичок, частіше працюють на важких і небезпечних роботах, менше слідкують за здоров’ям і гірше переживають стреси.

У 2024 році в Україні була затверджена стратегія демографічного розвитку. Але, за словами Ткаченко, без серйозних змін у структурі економіки, політиці оплати праці та підходах до соціального забезпечення, позитивні зрушення в демографії залишаться недосяжними.