Вівторок, 2 Червня, 2026

Масляна 2026 в Україні: коли святкують і які звичаї зберігає народна традиція

Важливі новини

Москалькова заявила про зустріч з українським омбудсменом у Білорусі

Російська уповноважена з прав людини Тетяна Москалькова повідомила, що нібито провела переговори з представником Офісу уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. За словами Москалькової, зустріч відбулася на території Білорусі за посередництва місцевої влади. У своєму дописі російська посадовиця заявила, що сторони обговорювали питання, пов’язані з долями військовополонених. Зокрема, йшлося про можливість возз’єднання сімей, організацію […]

Нардеп Чорний припустив появу нового парламенту вже наступного року

Народний депутат Дмитро Чорний повідомив, що нинішня каденція Верховної Ради добігає кінця, і вже наступного року в Україні може з’явитися новий склад парламенту. Про це він написав на своїй сторінці у Facebook. «Відчуваю, що ця каденція Ради добігає завершення, і ми працюємо якщо не останню, то точно передостанню сесію. Уже наступного року країна, ймовірно, матиме […]

Юлія Сахневич: після народження дитини зірка продовжує вражати своєю фізичною формою та стилем

35-річна танцівниця та дружина відомого артиста Позитива Юлія Сахневич продовжує захоплювати своїми зовнішніми змінами та фізичною формою після народження дитини. Зірка поділилася серією нових відвертих фото, на яких вона продемонструвала бездоганний вигляд і звабливий стиль. Юлія вибрала лаконічний підпис до своїх світлин: «Бути. Тут і зараз. Жінкою», підкреслюючи важливість жити в моменті та цінувати кожну мить.

На знімках танцівниця позує у чорній білизні в сіточку, яку доповнює елегантною накидкою. Її образ вражає не тільки сексуальністю, але й природною елегантністю. Юлія робить акцент на макіяжі, який підкреслює її небесно-блакитні очі, а її волосся виглядає бездоганно прямим і блискучим.

Фотографії підкреслюють жіночність і впевненість Юлії, а її образ викликав жваву реакцію мережі. У коментарях під публікацією засипали компліментами:

«Очі неймовірні!»,«Яка розкішна фотосесія!»,«Ну це просто вау!»,«Погляд дикої кішки. Енергетика фатальної жінки».

На нові світлини відреагував і сам Позитив — артист коротко прокоментував фотосесію дружини словом «Моя» та додав сердечко.

Сахневич активно повертається до роботи після народження дитини. Вона бере участь у новому сезоні «Танців з зірками», де стане партнеркою телеведучого Григорія Решетника. Прем’єру проєкту глядачі побачать уже зовсім скоро.

Юрій Бутусов: Чому генерали ухиляються від відповідальності

У своєму матеріалі журналіст наголошує на необхідності постійного вдосконалення військової стратегії відповідно до змін на полі бою. Він підкреслює важливість гнучкості та адаптивності у прийнятті рішень на вищому командному рівні.

Чому Україна – єдина у світі у ХІХ-ХХІ століттях армія, яка не воює дивізіями і корпусами, та чому генерали ухиляються від відповідальності?

Основна проблема війни – визначення відповідальності командирів усіх рівнів за результат, тобто за знищення ворога, збереження своїх людей, утримання вигідних позицій.

На фронті багато критики на адресу генералів, що штаби ОТУ й ОСУВ контролюють та карають комбригів і комбатів виключно за смуги та точки на карті, за утримання позицій, не звертаючи уваги на стан військ, на тактичну обстановку, на проблеми знищення ворога та збереження своїх сил. Драматичний розрив між стратегічними завданнями й тактичними можливостями призводив та призводить до постійного повтору одних і тих самих помилок, де планування закладається із самого початку помилкове, оскільки воно прив’язане до хибних тактичних рішень.

Це протиріччя закладене самою організаційною структурою наших сил оборони, і не має прикладів у світовій історії під час масових мобілізаційних війн.

Як керують у нас?

В Україні на фронті найвищою організаційною формою є з’єднання – бригада. Командир бригади відповідає за смугу оборони, боєздатність бригади, завдання ураження ворогу та збереження власного особового складу й техніки, тобто відповідає за все. Смуги оборони бригад у нас від 4 до 20 км, залежно від напрямку та умов – загальний фронт активних дій наразі приблизно 800 км. Якщо порахувати відкриті джерела, то бригад наземних сил усіх видів у нас розгорнуто понад 100, плюс сотні окремих підрозділів, батальйонів, рот, загонів. Тому логічно було б очікувати, що така велика кількість об’єктів управління, такий великий фронт вимагають збільшення з’єднань до розміру дивізій та створення об’єднань – корпусів або армій. Але цього не відбувається.

Для управління військами у нас створені оперативно-тактичні управління – ОТУ, яким нарізають ділянки, які відповідають корпусним районам, та оперативно-стратегічні управління військами – ОСУВ, зона відповідальності армії.

Але вони не відповідають за війська. Війська у нас адміністративно входять в структуру окремих оперативних командувань – ОК. ОК тимчасово підпорядковують свої сили фронтовим ОТУ та ОСУВ, які відповідають безпосередньо за війну.

Тому за боєздатність бригад та збереження людей відповідають ОК і бригади. А за смуги та точки на карті відповідають ОТУ й ОСУВ, і вони відповідають за досягнення результатів у бойових діях. І все це різні штаби, різні генерали.

Ось тому й існує розрив. Це розрив відповідальності на рівні генералів. Точки на карті не можуть існувати у відриві від усвідомлення боєздатності, від особового складу, від планування та організації знищення ворога.

Генерали не відповідають комплексно за результат – відповідають тільки комбриги, і все, далі відповідальність розпорошується.

В історії світових війн ХІХ-ХХІ століть масових мобілізованих армій, прикладів такого дивного стану справ ще не було.

В усіх інших арміях еволюційно приходили до єдиної логіки – чим вище злагодженість та відповідальність, тим вище боєздатність, тим краще керованість.

А яка керованість у наших ОТУ? Як може керувати ефективно штаб ОТУ, якщо у нас є ОТУ, яким підпорядковувалось у певні періоди одночасно понад 20 бригад та понад 20 батальйонів тільки різнорідної піхоти, плюс ще більша кількість підрозділів інших родів військ? Ви собі уявіть, чи може бути ефективним управління, якщо у вас одночасно 100 підлеглих командирів, і по кожному постійно треба планування та рішення? Нонсенс.

А як може відновлювати боєздатність бригад та батальйонів ОК, якщо вони практично не бачать свої підрозділи, і відірвані від їхнього застосування, не можуть оцінити проблеми? Ніяк.

У чому причина?

Я писав про цю проблему починаючи з 2014 року, коли управління бойовими діями на Донбасі було передано тимчасовим структурам – секторам, а потім – тимчасовим оперативним управлінням. Нагадаю, що структура армійських корпусів в Україні існувала до 2014 року, але у 2011-13 роках президент Янукович проводив системне знищення обороноздатності України й армійські корпуси розформував. Останній 8-й армійський корпус був ліквідований вже у червні 2014-го.

Тодішній новий начальник Генштабу В.Муженко хотів переробити усю структуру армійського управління на свій розсуд. Тому історія з розформуванням корпусів, зі створенням тимчасових штабів, секторів, ОТУ, була зручною для ручного контролю армією, для швидкого зняття та призначення на посади будь-якого генерала, і тому її зберегли тоді, і зберігають досі. Тобто відсутність дивізій та корпусів на фронті – причини політичні, які не мали нічого спільного з боєздатністю армії.

Після заміни Муженка ця тимчасова структура зберігалася, оскільки виявилася зручною і для його наступників. Але для війни це рішення працювало жахливо як у 2014-му, так і у 2024-му.

Нам потрібна реорганізація військ – створення дивізій та корпусів постійного складу, тому що цього вимагає увесь досвід і логіка війни. Нам потрібно, щоб генерали особисто відповідали не за проведення селекторів та нанесення точок на карті, а щоб вони, як комбати та комбриги, спільно відповідали за підпорядкований до них постійний сталий комплект військ, і спільно відповідали за результат – за знищення ворога, за збереження своїх, за утримання рубежів оборони.

Юрій Бутусов

Жіночі можливості на ринку праці в 2025 році: ключові сфери розвитку

2025 рік відкриває для жінок нові горизонти у професійному світі, де головними стають фінансова стабільність, гнучкий графік та швидке навчання новим компетенціям. Сучасний ринок праці стимулює розвиток у напрямках, де поєднуються технології, креативність та аналітичне мислення. Серед них виділяють п’ять ключових сфер, які формують тенденції та перспективи.

На першому місці – ІТ та технології. Тут можливості безмежні: розробка програмного забезпечення, тестування, аналітика даних, кібербезпека та UI/UX-дизайн. Важливо, що для старту в цій індустрії не обов’язково мати профільну освіту — достатньо проходження спеціалізованих курсів, онлайн-академій та інтенсивних буткемпів. Зростання цієї галузі продовжує стимулювати попит на молодих спеціалістів, а дистанційна робота дозволяє поєднувати кар’єру з особистим життям.

Медичний сектор і біотехнології демонструють стійкість попиту: телемедицина, генетичні та нейробіологічні дослідження, управління медичними системами поєднують технології з турботою про пацієнта і дають зрозумілу траєкторію кар’єрного зростання. Паралельно зростає «зелена» економіка — від відновлюваної енергетики до еко-консалтингу та управління ресурсами: ці напрями відповідають і на бізнес-запити, і на суспільний запит сталості. П’яту позицію посідає освіта та розвиток особистості — онлайн-викладання, коучинг, авторські тренінги дають гнучкий графік і можливість монетизувати експертизу.

Три тренди формують вибір професії у 2025-му: поширення дистанційної роботи, прискорена інтеграція автоматизації та ШІ, а також чіткіший запит на баланс між роботою й особистим життям. Фахівчиням радять відштовхуватися від власних інтересів, звірятися з попитом на ринку й інвестувати у короткі програми навчання та сертифікації — це дозволяє швидко підтвердити компетенції і залишатися конкурентними без довгих академічних траєкторій. Підсумок очевидний: професії майбутнього потребують не лише технічних навичок, а й емпатії, креативності та гнучкого мислення — якостей, які дедалі частіше визначають успіх у командах і продуктах.

Щороку наприкінці зими або на самому порозі весни в Україні настає Масляний тиждень — одне з найколоритніших і найулюбленіших народних свят. Для наших предків цей період був особливим часом радості, гучних забав, гостин і символічного прощання з холодною порою року. Саме під час Масляної люди прагнули наповнити дні сміхом, музикою та спільними застіллями, вірячи, що так можна швидше наблизити тепло й добробут.

В українській традиції Масляний тиждень мав не лише розважальний, а й глибокий символічний зміст. Кожен день мав своє значення: від гостин і відвідин родичів до загальних гулянь та примирення. Особливу увагу приділяли сімейним стосункам, адже вважалося, що сварки, не залагоджені під час Масляної, можуть тягнутися весь рік. Саме тому люди намагалися просити вибачення, миритися та підтримувати добрі взаємини.

У 2026 році Масляний тиждень триватиме з 16 по 22 лютого. Саме в ці дні в Україні традиційно проводять обрядові гуляння, готують святкові страви та дотримуються давніх звичаїв.

В українській традиції це свято має багато назв: Масниця, Колодій, Запусти, Сирний або Сиропустний тиждень, Бабський тиждень. Масляна виникла ще в дохристиянські часи й була присвячена завершенню зими та приходу весни. Для селян цей період мав особливе значення, адже зима була найважчим часом року.

З приходом християнства Масляну включили до церковного календаря та пов’язали з підготовкою до посту. Водночас більшість обрядів зберегла язичницький характер і дійшла до наших днів майже без змін. Подібні святкування існують і в інших слов’янських народів, однак українська Масляна має власні, унікальні риси.

В українській традиції Колодій вважався передусім жіночим святом. Протягом тижня чоловіки мали слухатися жінок, не сперечатися та брати участь у жартівливих обрядах. Особливої уваги зазнавали неодружені юнаки. Їм могли прив’язувати до ноги дерев’яну колодку й змушувати ходити з нею, доки хлопець не «відкупиться» частуванням або не пообіцяє одружитися.

Масляний тиждень вважався останньою можливістю зіграти весілля перед Великим постом, адже під час посту шлюбів не укладали. Заміжні жінки протягом тижня збиралися на посиденьки та виконували обрядові дійства з колодкою. Кожен день мав символічне значення: на початку тижня колодка «народжувалася», далі «хрестилася», «вмирала», «хоронилася» та «оплакувалася», а неділя ставала кульмінацією святкувань.

Українська Масляна тісно пов’язана з молочними продуктами — маслом, сиром, молоком, сметаною. Вони символізували достаток, родючість і ситість перед постом. Головною стравою на Масницю в Україні були не млинці, а вареники, насамперед із сиром. Також готували налисники, пироги, сирні запіканки.

На столі були й солоні страви: холодець, капусняк, тушкована капуста, рибний борщ. Святкування супроводжувалися спільними застіллями, піснями та жартами.

Одна з важливих традицій Масляного тижня — примирення. У цей період було прийнято просити пробачення, миритися з тими, з ким були сварки, та збиратися всією родиною. Зяті пригощали тещ, а невістки — свекрух, що мало зміцнити родинні стосунки перед початком посту.

Останні новини