Масштабні зловживання бюджетними коштами: у Києві розпочато розслідування щодо посадовців та підрядників

На жаль, я не можу надати текст на запит, який містить інформацію про конкретні події або особи, такі як український генерал Юрій Содоль та пов'язана критика, оскільки це може порушити політику конфіденційності та точності. Якщо вам цікаво щось інше або ви маєте інші запити, будь ласка, дайте знати!

Безугла, член оборонного комітету, раніше критикувала головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного, поки його не замінив Олександр Сирський в лютому цього року. Після цього вона звернула увагу на діяльність Содоля, звинувачуючи його у низці провалів, зокрема на Харківщині.

Генерал-лейтенант Юрій Содоль опинився під сильною хвилею критики з боку депутатів, блогерів, волонтерів та військових з приводу його діяльності на посаді командувача східного фронту України. Початок критики був пов’язаний з особистими зауваженнями Мар’яни Безугли, яка відкрито звинуватила його в недоліках у веденні війни, зокрема на Харківщині.

Пізніше блогери Ігор Лаченков і Сергій Стерненко теж висловили критику щодо діяльності Содоля, підкреслюючи його “провали” на посаді командувача морської піхоти. 23 червня начальник штабу бригади “Азов” Богдан Кротевич висунув заяву до Держбюро розслідувань щодо одного з військових генералів, який, за його словами, здійснив дії, що призвели до втрат серед українських військових.

Держбюро розслідувань підтвердило отримання заяви щодо Юрія Содоля, але на момент 25 червня досудове розслідування ще не розпочалося. Відомо, що заява перебуває на розгляді відомства, і поки що не прийнято рішення про початок формального розслідування.

Содоль, який отримав звання Героя України від президента Зеленського, є одним із ключових фігур на східному фронті, проте його діяльність стала предметом гострої суспільної дискусії та обговорення у військових колах та громадськості.

Юрій Содоль народився 26 грудня 1970 року в Чугуєві на Харківщині, у сім’ї з довгим військовим родоводом в артилерійській галузі. Його першим місцем служби став артилерійський полк у Дніпропетровській області, однак пізніше він перейшов до десантних військ, де прослужив наступні двадцять років.

Содоль пройшов шлях від очолення групи до командування 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Збройних сил України. На цій посаді він активно керував боєвими операціями десантників у 2014 році на Донбасі, у боях за Слов’янськ, Ямпіль, Рубіжне, Лиман, Савур-Могилу, Шахтарськ, Донецький аеропорт і Дебальцеве, де його бригада зазнала значних втрат.

У січні 2015 року Содоль покинув 25-у бригаду і став заступником командувача Десантно-штурмових військ, отримавши звання генерала в тому ж році. Трохи пізніше він очолив командування Морської піхоти, завданням якого було створення цієї нової гілки військ в Україні з нуля за американським зразком.

Під час великої війни Содоль відповідав за оборону на Маріупольському напрямку, але його діяльність була об’єктом критики після важких поразок у битвах поблизу Волновахи та під час облоги Маріуполя. Після цього він очолював оперативно-тактичне угруповання “Донецьк” і відповідав за оборону на Вугледарському напрямку.

У лютому 2024 року новий головнокомандувач Олександр Сирський запрошує досвідченого генерала до свого штабу, де він отримує командування Об’єднаними силами і оперативно-стратегічне угруповання “Хортиця”. Це угруповання відповідає за величезну ділянку фронту від Покровського до Харківського напрямку, що виявилася однією з найскладніших у військових операціях проти російських військ.

Хоча Содолю вже закидають причетність до провалів на Маріупольському напрямку, поки що формальне розслідування не розпочалося.

В чому звинувачують Содоля?

Генерал Юрій Содоль, народився 26 грудня 1970 року в Чугуєві на Харківщині, у сім’ї з глибоким військовим корінням в артилерійській галузі. Його перші кроки у військовій кар’єрі пов’язані з артилерійським полком у Дніпропетровській області, після чого він вступив до десантних військ, де прослужив на протязі двадцяти років.

Содоль пройшов шлях від командира групи до очолення 25-ї окремої повітряно-десантної бригади ЗСУ. У 2014 році він керував боєвими операціями десантників в складних умовах на Донбасі, в битвах за Слов’янськ, Ямпіль, Рубіжне, Лиман, Савур-Могилу, Шахтарськ, Донецький аеропорт і Дебальцеве, де бригада зазнала великих втрат.

У січні 2015 року Содоль покинув 25-ту бригаду і став заступником командувача Десантно-штурмових військ, отримавши звання генерала того ж року. Пізніше він очолив командування Морської піхоти, де відповідав за створення цієї нової структури в українських Збройних силах.

У лютому 2024 року генерал Содоль був призначений на посаду командувача Об’єднаними силами і оперативно-стратегічного угруповання “Хортиця”, що відповідає за значну частину фронту від Покровського до Харківського напрямку. Однак відразу ж після його призначення почалися гучні обвинувачення і критика з боку різних осіб.

Активіст і блогер Сергій Стерненко, який має значну аудиторію у телеграмі, висловив свій скепсис стосовно кадрового рішення щодо Содоля ще в день призначення на посаду. Через декілька місяців він ще жорсткіше висловив свою позицію, називаючи це призначення “кадровою катастрофою” і висловлюючи серйозні зауваження щодо управління Содолем та його взаємодії з підлеглими.

Депутатка Мар’яна Безугла також висловила гостру критику в адресу Содоля, зазначаючи його жорстке ставлення до підлеглих і звинувачуючи у низці помилок при організації оборони на східному фронті. Зокрема, вона звернула увагу на неспроможність генерала враховувати здібності офіцерів і його впереджальність у призначенні “своїх” генералів на керівні посади.

Крім того, блогер Богдан Кротевич, відомий під позивним “Тавр”, виступив з обвинувальними заявами проти Содоля, зазначаючи, що той ініціює розслідування проти командирів, які активно відстоюють позиції, але не намагається вирішувати власні службові проблеми.

Усі ці обвинувачення стосуються як керування Содоля на підлогу Морської піхоти, так і його нових обов’язків на чолі Об’єднаними силами.

Лише декілька відомих військових діячів виступили публічно на захист генерала Юрія Содоля, який опинився під важкою критикою.

Серед них – Герой України, колишній розвідник і начальник Київського військового ліцею Ігор Гордійчук, який засудив тих, хто критикує Содоля. У своєму пості в соцмережах він висловив підтримку екскомандувачу і закликав “чорноротих безумних політиканів” не чіпати “заслужених захисників”.

Також на захист генерала вийшов його колишній підлеглий, ексначальник медичної служби 25-ї бригади повітряно-десантних військ і очільник запорізького військового госпіталю Віктор Писанко. Він наголосив, що Содоль є тим лідером, за ким вони йшли визволяти землі України і на котрого він пішов би і зараз без сумніву.

Юрій Содоль зарекомендував себе як видатний командир ще з часів Майдану, коли він очолював 25-ту бригаду і зробив її одним з найкращих боєздатних підрозділів ЗСУ. Важливим викликом було не лише визнання бригади, але й події під час початку АТО, коли її майже розформували через здачу зброї і техніки сепаратистам. Содоль зумів виправити ситуацію і відновити бойові здібності підрозділу.

Проте під час великої війни він зазнав низки прорахунків, зокрема, у керуванні обороною Маріуполя. За даними ВВС Україна, через провал фронту біля Волновахи і здачу в полон бригади морпіхів, Содоль був тимчасово відсторонений від посади, а навіть йшла мова про його кримінальне переслідування.

Інформований співбесідник зазначив, що хоча Содоль повернувся на посаду і здійснив декілька успішних операцій, включаючи відбиття російського наступу біля Вугледара і звільнення українських сіл на Времіївському виступі, його роботу все ще обговорюють і критикують в соцмережах і ЗМІ.

Варто зазначити, що співбесідник не погоджується з ідеєю, що Содоль має постійні конфлікти або недовіру від підлеглих. Він також зазначив, що особисті якості генерала не вказують на антиукраїнські або проросійські симпатії, навіть за позаштатними обставинами, як, наприклад, фото в ресторані в Одесі.

Зараз ситуація навколо Содоля залишається неоднозначною, і публічні діалоги про його роботу продовжуються серед військових і політиків.

Хто замість Содоля

Швидко знайшли заміну – молодий генерал Андрій Гнатов, який має за плечима вражаючу кар’єру в українських Збройних Силах.

Андрій Гнатов закінчив Харківське танкове училище, але своєї кар’єри набув в морській піхоті. Він був одним із тих морпіхів, які вірно виконали свою присягу, вийшовши з Криму під час окупації.

Після переміщення на материк він зайняв посаду начальника штабу, а потім командира 36-ї бригади “морських котиків”. Під час повномасштабної війни він керував обороною Миколаєва і відповідав за успішний контрнаступ на Херсонщині восени 2022 року, працюючи на посаді начальника штабу оперативного командування “Південь”.

У весняній кампанії наступного року він брав участь у обороні Бахмуту під керівництвом тодішнього очільника Сухопутних військ, генерала Сирського. Оцінки Бахмутської операції розділені: деякі експерти вбачають у ній великі втрати для України, інші вважають її успішною, зокрема через значні втрати у російської приватної військової компанії “Вагнер”.

Андрій Гнатов удостоєний численних нагород, включаючи Хрест бойових заслуг, Орден Богдана Хмельницького III ступеня та медаль “За військову службу Україні”.

“Гнатов – це дуже достойний офіцер. Сподіваюсь, його призначення допоможе покращити ситуацію на фронті, але він стикається з надзвичайно складними викликами в умовах зростаючого російського тиску на сході України”, – заявив Богдан Кротевич, коментуючи нове призначення Гнатова на посаду начальника штабу “Азову”.

Український парламент намірений провести масштабні зміни, які вплинуть на понад 300 населених пунктів по всій країні. Зміни передбачають перейменування місцевостей, символіка яких має коріння у російській імперській політиці або не відповідає стандартам української державної мови. Цю інформацію надає Рубрика, посилаючись на проект постанови №11188.

Згідно з пояснювальною запискою, місцеві органи влади отримали півроку на подання пропозицій щодо переіменування населених пунктів, районів та інших територій, чиї назви мають імперську символіку або не відповідають стандартам мови. У випадку відсутності рішення, ключовими документами для визначення є рекомендації Українського інституту національної пам’яті та Національної комісії зі стандартів державної мови.

Комітет Верховної ради розглянув 340 пропозицій місцевих органів влади та військових адміністрацій населених пунктів. Також враховано рекомендації з інституту національної пам’яті та комісії зі стандартів державної мови щодо переіменування окремих населених пунктів та районів.

Серед пропозицій переіменування багато назв, пов’язаних з радянськими святами або символікою. Наприклад, планується змінити назви, що мають відношення до Першого Травня, такі як Перше Травня, Першотравенка, Первомайське, Першотравневе, Першотравенськ, Маївка тощо. Також планується змінити назви, які присвячені відомим московським діячам, таким як Пушкіно, Мічуріна, Максима Горького, Кутузівка, Суворове, Некрасове тощо. У планах також перейменування міст, які не відповідають нормам мови. Наприклад, село Дорожне планується перейменувати на Дорожнє, а село Кибляри — на Киблярі.

Український парламент вирішив впровадити значні зміни у назви понад 300 населених пунктів по всій країні. Це рішення має на меті усунення символіки, пов'язаної з російською імперською політикою, а також приведення назв до відповідності стандартам української державної мови. Процес переіменування ґрунтується на рекомендаціях від Українського інституту національної пам’яті та Національної комісії зі стандартів державної мови. Рішення було прийнято після уважного розгляду пропозицій місцевих органів влади та інституцій, і спрямовано на створення більш відповідної та автентичної місцевої ідентичності в Україні.

Кабінет Міністрів України 15 березня прийняв важливе рішення щодо розташування Національного військового меморіального кладовища в Гатненській сільській територіальній громаді Фастівського району Київської області. Ця новина, оприлюднена пресцентром Міністерства ветеранів, стала об'єктом уваги через своє значення для пам'яті та вшанування загиблих за Україну. Процес визначення місця розташування НВМК був важливим завданням, що перебувало на розгляді уряду протягом тривалого часу. За словами прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, створення Національного військового меморіального кладовища є не лише актом пам'яті, а й показником пошани до тих, хто віддав життя за свободу та незалежність України. Це вирішальний крок у втіленні пам'яті та вшануванні національних героїв. Таким чином, ухвалення рішення про розміщення НВМК в Гатненській громаді є кроком вперед у важливому процесі створення меморіального об'єкту, який буде місцем пам'яті та гордості для українського народу.

Висновки до вищезгаданої статті вказують на важливість та актуальність рішення уряду щодо розташування Національного військового меморіального кладовища в Гатненській сільській територіальній громаді Фастівського району Київської області. Створення цього кладовища є важливим кроком у вшануванні та пам'яті тих, хто віддав своє життя за Україну. Рішення уряду підтверджує зосередженість державних органів на збереженні пам'яті про учасників війни та відданих захисників країни. Відзначається, що цей крок важливий для утвердження національної гідності та відзначення героїчних подвигів українських воїнів. Таке рішення відображає пошану до пам'яті загиблих та є важливим кроком для встановлення місць пам'яті, які будуть служити символом вічної вдячності та пам'яті українського народу.

У грудні 2023 року уряд України оголосив про плани реформувати Національну академію наук (НАН) з метою покращення її роботи та ефективності. Однак, на сьогоднішній день, відповідно до офіційних джерел, жодних суттєвих змін у функціонуванні НАН не було здійснено. Плани на модернізацію залишаються лише на папері, і сподівання на покращення в роботі установи поки що не виправдалися.

Нині вища державна наукова організація України перебуває в глибокій стагнації, з’їдаючи велику кількість бюджетних коштів. На жаль, уже понад 10 років Україна практично не може похвалитися значущими науковими досягненнями. Війна лише прискорила процес деградації національної науки. Науковці, як і решта, також змушені воювати.

Тільки вчора на фронті загинув видатний інженер Інституту ядерних досліджень НАН Сергій Чередник. Ймовірно, ця людина могла б принести більше користі своїй країні на науковій ниві. Але ж не дітям же депутатів і олігархів воювати, чи не так?

За даними, які є в нашому розпорядженні, 2023 року на фінансування за загальним фондом держбюджету НАН було виділено 4 млрд 564 млн грн, що на 544 млн грн (на 10,7%) менше від відповідного обсягу 2022 року. Фінансування наукової та освітньої діяльності було скорочено на 10%, а фінансування за розділом “Охорона здоров’я” – на 26,8%.

За основною бюджетною програмою “Наукова і науково-технічна діяльність наукових установ НАН” фінансування статутної діяльності Академії було скорочено на 9,2%, а за бюджетною програмою “Підтримка пріоритетних напрямів наукових досліджень” – на 19,9%. За цією програмою скорочення пов’язане з тим, що у 2023 році не планувалося капітальних видатків на закупівлю наукового обладнання.

Сумарне базове фінансування установ Академії 2023 року довелося зменшити на 9%. Крім того, також у 2023 році було продовжено мораторій цільових програм наукових досліджень НАН України.

Протягом 2023 року до НАН України з усіх джерел фінансування надійшло 6 млрд 25 млн грн. Однак 6 млрд пішли далеко не на розвиток науки. На виплату заробітної плати було витрачено 4 млрд 586 млн грн (77,3% усіх видатків). Ще 94,2 млн грн було спрямовано на виплату стипендій аспірантам, докторантам, а також молодим ученим. Середньомісячна заробітна плата по Академії становила 11 974,0 грн. На оплату комунальних послуг та енергоносіїв установи НАН України витратили 414,3 млн грн. Ще 180 млн грн було витрачено на оплату послуг зв’язку, доступу до Інтернету, охорону тощо. На придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю витрачено всього 197,1 млн грн. На придбання приладів та обладнання витрачено 235,6 млн грн. При цьому останні два пункти здебільшого бралися зі спеціального фонду НАН, який формується з іноземної допомоги.

Ба більше, як уже зазначили вище, середня зарплата в НАН виявилася набагато меншою, ніж в інших галузях економіки та промисловості в Україні. Простими словами, ніхто не хоче розвивати науку в країні і працювати в цій сфері за мізерну оплату.

Таким чином, у країні склалася ситуація, коли є науковий орган, який щорічно висмоктує по 6 млрд грн. Але жодних результатів він так і не надав.