Маєток у Козині: арештована розкіш Комарницького знову опинилася в руках родини втікача

Мова — це не просто засіб спілкування, а жива тканина культури, пам’яті та ідентичності. Через слова ми передаємо досвід поколінь, формуємо власні переконання й будуємо зв’язки з іншими людьми. Кожне висловлювання має вагу: воно може підтримати, надихнути або, навпаки, зруйнувати віру в себе. Саме тому відповідальне ставлення до слова є ознакою зрілого суспільства.

Упродовж історії українська мова проходила складні випробування. Її забороняли, витісняли з публічного простору, знецінювали. Проте вона збереглася завдяки людям, які плекали її в родинах, у піснях, у літературі. Мова стала символом стійкості та прагнення до свободи. Вона об’єднує українців у різних куточках світу, допомагає зберігати культурний код і відчуття приналежності.

Також 17 лютого відзначають Міжнародний день котів. Власники пухнастих улюбленців традиційно діляться фотографіями та історіями про своїх тварин у соцмережах. Зоозахисники нагадують, що цей день — гарна нагода звернути увагу на проблему безпритульних тварин та підтримати притулки.

Серед інших неофіційних дат — День спонтанної доброти, День кави з молоком, День капусти та День сили духу. Вони не мають державного статусу, проте стали популярними в інформаційному просторі як привід для невеликих щоденних ініціатив — добрих вчинків або просто приємних традицій.

У церковному календарі 17 лютого за новим стилем вшановують мученика Феодора Тирона, який загинув за віру, а також преподобного Феодора Києво-Печерського, відомого як Мовчальник. За переказами, він обрав подвиг мовчання та усамітнення, за що був наділений даром духовної сили. У старому церковному календарі цього дня згадують святого Миколу Сповідника.

Народні традиції пов’язують 17 лютого з прикметами про погоду та стриманістю у словах. Вважається, що цього дня варто уникати сварок, пліток і необдуманих обіцянок. За повір’ями, сказане може мати особливу силу. Також день вважається сприятливим для загартовування — наші предки вмивалися холодною водою або снігом, вірячи, що це додає здоров’я та краси.

За спостереженнями народного календаря, похолодання 17 лютого може свідчити про ще кілька тижнів морозів. Якщо ж дерева вкрилися липким снігом — чекали врожайного літа.

Підставою для такого серйозного кроку стали виявлені порушення податкового законодавства. Хоча деталі справи наразі не розголошуються, можна припустити, що мова йде про несплату належних податків або інші фінансові махінації, пов'язані з експортом зерна.

Як повідомляється в рішенні Шевченківського районного суду Києва від 27 червня 2024 року, 7 червня на підставі ухвали слідчого судді в межах кримінального провадження, порушеного БЕБ щодо ухилення від сплати податків, було проведено обшук на місці здійснення господарської діяльності ТОВ «Аттолло Гранум» – зерновому терміналі ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

У результаті суд наклав арешт на понад 33 тисячі тонн кукурудзи, 29 контейнерів заповнених пшеницею в кількості 11 тисяч тонн та інше зерно.

Як було встановлено в суді, цьогоріч використовували реквізити «ризикових» підприємств, а до офіційних документів вносили неправдиві відомості щодо виробника чи постачальника зерна, щоб ухилитися від сплати податків в особливо великих розмірах на суму понад 80 мільйонів 921 тисячу гривень.

Термінал «Олімпекс» постійно фігурує в кримінальних розслідуваннях. За даними слідства, у період із 2021 до 2023 року, коли зерновим терміналом керувала компанія одеських бізнесменів Сергія Грози та Володимира Науменка «Олімпекс Купе Інтернешнл», посадовці ТОВ «Екотранс», використовуючи власні виробничі потужності олійноекстракційного заводу і реквізити підконтрольних підприємств постачальників (виробників), придбали і переробили сільгосппродукцію за готівку, а надалі реалізували її на адресу підконтрольних підприємств і «ризикових» експортерів.

Виїзд українців за кордон та заклики влади про їх повернення в Україну стали предметом широкої громадської дискусії. На тлі економічних труднощів та фінансових проблем, влада прагне залучити громадян для розвитку країни. Проте, варто розглядати цю ситуацію у контексті безпеки, соціальних умов та можливостей для повернених мігрантів. З одного боку, їхній повернення може стати стимулом для економічного зростання, збільшення податкових надходжень та розвитку інфраструктури. З іншого боку, велике навантаження на систему охорони здоров'я, освіту та соціальний захист може стати викликом для країни. Експерти відзначають потенційні переваги приєднання мігрантів до економічного життя країни, однак важливо врахувати всі аспекти, щоб забезпечити стале та ефективне інтегрування повернених громадян у суспільство та економіку.

Україна стикається з питанням повернення своїх громадян із-за кордону та намагається залучити їх до розвитку країни. Проте ця ініціатива має свої переваги та виклики. За словами експертів, українці, що проживають за кордоном, продовжують сплачувати податки в Україні, а витрати на їхнє споживання у рідній країні далеко перевищують суму соціальної допомоги, яку вони отримують від інших країн. Така ініціатива має потенціал збільшити кількість робочих місць та поповнити бюджет. Однак, важливо врахувати, що не всі поверненці можуть відразу знайти роботу, особливо в регіонах, що найбільше постраждали від конфлікту на сході. Зростаючий попит на фахівців підкреслює необхідність підтримки ринку праці та розвитку економіки в Україні. Також важливо врахувати, що не всі поверненці можуть стати активною частиною ринку праці через соціальні обмеження та інші фактори.

Україна стикається з проблемою не лише дефіциту кадрів, але й дефіциту кваліфікованих спеціалістів. Роботодавці отримують велику кількість заявок на вакансії, що не потребують спеціалізованої освіти, але зазнають важкостей у пошуку працівників для посад, що вимагають конкретних знань та навичок. Єдиним винятком є сфера ІТ, де ринок насичений пропозицією, але це не є загальним правилом.

У той же час, українська економіка намагається впоратися з великою кількістю соціальних виплат, які видаються на даний момент. Уряд планує скоротити ці виплати для внутрішньо переміщених осіб, що може відчутно позначитися на їхньому матеріальному стані. Навіть існуючі суми виглядають обтяжливими для країни, адже вони значно перевищують витрати на комунальні субсидії.

Програми відновлення пошкодженого житла також функціонують не на всій території країни і не завжди ефективно. Багато залежить від ініціатив місцевої влади та підтримки з боку міжнародних донорів. Ті, хто втратив все через конфлікт на сході країни, часто не мають можливості отримати відшкодування чи компенсацію.

Зрозуміло, що для успішного повернення громадян до України необхідно створити не лише умови для знайомства з ринком праці, але й забезпечити соціальну підтримку та розвиток інфраструктури на всій території країни.

Економічна ситуація в Україні ускладнюється, що може негативно позначитися на можливості надавати фінансову підтримку тим, хто постраждав найбільше. Практично всі доступні кошти країни витрачаються на потреби армії. Можливість покрити інші витрати, такі як медицина, освіта, та пенсії, забезпечується завдяки коштам від міжнародних союзників.

Проте навіть ця підтримка може бути меншою, ніж очікувалося. Цього року Євросоюз та США не можуть швидко узгодити свої обіцяні суми допомоги. Відтак, можливість повернення громадян залежить від безпеки та наявності освіти для їхніх дітей.

За останній рік українська держава зробила певні кроки у напрямку поліпшення ситуації з укриттями в освітніх закладах. Однак у прифронтових областях, де обстріли стали регулярністю, проблеми залишаються актуальними.

Освіта стає важливим чинником у вирішенні питання повернення людей з-за кордону. Для багатьох батьків безпека та доступність освіти для дітей стають ключовими факторами у виборі повернення. У той же час, система освіти повинна бути готова забезпечити навчання для дітей, які повернулися з-за кордону, та їхніх сімей, які можуть стати більшим навантаженням для освітньої системи.

Сергій Бабак, депутат від фракції "Слуга народу" та голова парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій, вважає, що система освіти в Україні витримує випробування. Він стверджує, що хоча у лютому виникали труднощі, тепер вони адаптувалися до нових умов.

На думку Бабака, в українських школах зараз навчається 3,7 млн дітей, з яких 2 млн навчаються очно, близько 900 тисяч – дистанційно, а ще 900 тисяч – в змішаному форматі. Він також наголошує на наявності приблизно 390 тисяч дітей за кордоном, більшість з яких продовжують навчання дистанційно навіть в українських школах.

За словами Бабака, хоча багато дітей було евакуйовано з небезпечних регіонів, що призвело до переповнення шкіл у безпечних місцях, проблеми переповнених шкіл навіть у глибокому тилу зараз відсутні.

За даними Міносвіти, у деяких містах, таких як Київ, кількість учнів зменшилася порівняно з попереднім навчальним роком. Однак у тих місцях, де демографічна криза загрожувала зменшенням кількості дітей ще до війни, ситуація залишається стабільною.

Іванна Коберник, співзасновниця організації "СмартОсвіта", підтверджує наявність вільних місць в деяких школах, особливо в гімназіях і ліцеях. Вона також вказує на важливість забезпечення якості освіти, особливо в умовах, коли всі ресурси спрямовані на забезпечення безпеки.

Експерти вказують на важливість наповнення повернення працездатних людей та їхніх дітей значущим змістом для економіки України. Проте, спосіб, яким українська влада формулює заклик повертатися, викликає критику. За словами Ольги Пищуліної, у країні вже виникають лінії розколу між тими, хто залишився та хто виїхав, тими, хто воював, та хто ні. Важливо уникнути цього розколу.

Анатолій Амелін критикує владу за те, що вона ставиться до людей як до ресурсу, а не як до бенефіціарів країни. Він переконаний, що це негативно впливає на рішення людей про повернення. Комфортний бізнес-клімат вважає ключовим фактором для привернення людей назад до України. Він стверджує, що війна не повинна стати перешкодою для розвитку економіки та привернення інвесторів.

Експерти погоджуються, що країні потрібно боротися за повернення своїх громадян. Проте, багато європейських держав не зацікавлені в тому, щоб українці їхали назад. Також наголошується на тому, що кожній категорії людей потрібен свій підхід. Наприклад, тим, хто втратив все під час війни, потрібні комплексні рішення, такі як створення бізнес-осередків з робочими місцями та житлом.

Найважче буде боротися за групу умовних трудових мігрантів, для яких війна стала давно омріяним шансом виїхати і швидко легалізуватися у західних країнах. Однак значно більш перспективною є велика група людей, які виїхали з міркувань безпеки. Серед них є ті, хто зараз вагається, чи повертатися, наприклад, для того, щоб возз'єднати родину. Для цієї категорії людей вирішальними можуть бути маленькі чинники, такі як наявність роботи, школи або садочка.

Дослідження Центру Разумкова, проведене 31 січня, вказує, що головними факторами, які стимулюють повернення для українців з-за кордону, є економічне відновлення і пожвавлення ринку праці, питання безпеки і комфорту життя, а також суттєві виплати репатріантам, наприклад, компенсації за житло. Проте, більшість біженців не будуть готові брати участь у відбудові країни і прагнули б повернутися в уже відновлену країну.

Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи, наголошує, що навіть за найбільш оптимістичного сценарію до України повернеться не більше половини тих, хто виїхав. Вона зазначає, що після війни на Балканах лише третина населення повернулася в свої країни. "Європейські країни не почнуть масово витісняти українців, вони дуже зацікавлені в такій робочій силі", — підкреслює вона. "Кожен день війни працює на те, щоб менше людей повернулося".

У висновку можна зазначити наступне:

Повернення українців з-за кордону стає важливим аспектом економічного та соціального відновлення країни після війни.Найважче буде залучити умовних трудових мігрантів до повернення, оскільки вони здебільшого виїхали за кордон з міркувань не лише безпеки, а й отримання легального статусу у інших країнах.Є більш перспективна група людей, які виїхали з-за міркувань безпеки, і для них вирішальними факторами повернення можуть стати наявність роботи, можливість навчання для дітей та інші маленькі чинники.Дослідження показує, що більшість біженців не прагнуть повертатися для участі у відбудові країни, але бажають повернутися вже відновлену країну.Україні слід розглядати різні аспекти, що стимулюють або гальмують повернення своїх громадян, враховуючи їхні потреби та можливості.Для успішного повернення громадян українська влада має забезпечити стабільні умови життя, економічні можливості та соціальну підтримку.