Меркель вважає, що Мінські угоди дали Україні час для підготовки до війни

Депутати Верховної Ради України звернули увагу на критичний стан кадрового складу керівництва Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), що, на їхню думку, стало однією з головних причин занепаду фондового ринку та численних публічних скандалів. Особливу увагу парламентарів привернули діяльність голови Комісії Руслана Магомедова, який із 2020 року обіймає посаду позаштатного радника колишнього голови Офісу президента Андрія Єрмака, а також його попередника Михайла Янчука, колишнього керівника офісу НКЦПФР. Янчука підозрюють у причетності до сумнівного відрядження до Фінляндії на новорічні свята, що, за інформацією деяких джерел, носило формальний характер і не відповідало службовим обов’язкам.

Критики зазначають, що на фоні таких кадрових ротацій ефективність роботи Комісії значно знизилася. Через відсутність прозорої системи контролю та належного нагляду на фондовому ринку з’явилися численні корупційні ризики, а довіра інвесторів до українських цінних паперів різко впала. Депутати наголошують, що подальше ігнорування проблем кадрового забезпечення та непрозорих фінансових операцій може призвести до ще більшого падіння інвестиційної активності та негативно позначитися на макроекономічній стабільності країни.

Депутати наголошують, що кадрова політика НКЦПФР перетворила Комісію на «карикатурний орган», а фондовий ринок через «зусилля» керівництва опинився у занепаді. Зокрема, під час підбору персоналу очільник Комісії залучав людей, які мали проблеми з корупцією та були звільнені з державних органів.

Парламентарі закликали ухвалити рішення про очищення Комісії від «альтернативно обдарованого керівництва» та притягнення винних до відповідальності, аби відновити роботу фінансового регулятора та довіру інвесторів.

Скандал із керівництвом НКЦПФР підкреслює проблеми державного управління та необхідність реформування ключових фінансових інституцій України.

24 грудня на Рівненщині сталася серйозна подія, яка привернула увагу місцевих правоохоронців та громадськості. Група оповіщення територіального центру комплектування потрапила в інцидент, коли їхній транспортний засіб не зупинився на вимогу і вирушив у напрямку території одного з фізичних осіб-підприємців (ФОП). Цей випадок викликав загострення ситуації, оскільки перехожі почали втручатися в діяльність військовослужбовців, не розуміючи правових підстав для затримання та дій, які ті здійснювали.

Як повідомляє Оперативне командування «Захід», перехожі активно перешкоджали законній діяльності групи. Вони шарпали за формений одяг військовослужбовців, вигукували нецензурні вислови та навіть кидали палиці в бік військових. Ситуація значно ускладнилася, коли один з громадян, відомий як Є., застосував металевий лом і завдав тяжкі тілесні ушкодження одному з військовослужбовців. Після цього на місце події були викликані правоохоронці, а ситуація набула значного резонансу в регіоні.

В ОК «Захід» подію назвали «прямим перешкоджанням законній діяльності Збройних сил України, поєднаним із насильством щодо військовослужбовців», зазначивши, що причиною стало умисне невиконання частиною громадян мобілізаційного законодавства.

Досудове розслідування проводиться за статтею 350 ч. 2 КК України – умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі у зв’язку зі службовою чи громадською діяльністю.

У свої 70 років покинув нас колишній асистент тренера збірної України з футболу, Леонід Ткаченко. Він залишив невмирущий слід у історії національної команди, працюючи в тренерському штабі "жовто-синіх" у 1992 році. Під керівництвом Віктора Прокопенка і разом з Миколою Павловим він допомагав команді в одному з матчів проти Білорусі.

Леонід Ткаченко почав свій шлях у футболі як гравець харківського "Металіста", а потім звернув увагу до тренерської сфери. Спочатку він був асистентом у Євгена Лемешка, а згодом сам очолив команду. Після цього періоду його тренерська кар'єра продовжилася в Росії, де він отримав громадянство країни.

Трагічно, Леонід Ткаченко помер у місті Калінінград, залишивши своїм колегам та футбольній спільноті пам'ять про відданість і внесок у розвиток українського футболу.

У висновках статті висловлено сум і вдячність за великий внесок Леоніда Ткаченка у розвиток українського футболу. На 70 році свого життя він покинув цей світ, залишивши невеличкий, але важливий слід у історії національної збірної. Робота Ткаченка в тренерському штабі "жовто-синіх" у 1992 році та його подальші досягнення у російському футболі свідчать про його відданість грі та професійний досвід.

Трагічна втрата Леоніда Ткаченка залишає пустоту в серцях футбольної спільноти та викликає сум у вболівальників. Його незабутній внесок в історію українського футболу залишиться в пам'яті та вдячності тих, хто йому співпрацював та захоплювався його працею.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Як Сформувалася Схема

В основі злочинної схеми лежить перепрофілювання та незаконне розподіл земель, що спочатку призначалися для наукових досліджень. Відповідно до даних НАБУ, посадовці НААН припинили право постійного користування дослідницьким господарством «Чабани» на 144 земельні ділянки в Гатному, що під Києвом. З цих ділянок 138 вже були переведені в приватну власність, ще шість перебували в процесі переоформлення на момент початку розслідування.

Ці землі були передані у постійне користування дослідному господарству «Чабани» ще у 2003 році, коли Києво-Святошинська районна державна адміністрація ухвалила відповідне рішення. Згідно із Земельним кодексом того часу, припинення права постійного користування та зміна цільового призначення могли бути здійснені лише за згодою Верховної Ради. Однак, згідно з версією слідства, НААН вдалося ухвалити такі рішення без необхідних процедурних погоджень.

Процес Виведення Земель з Державного Обліку

В рамках схеми до НААН надійшов лист від СБУ без підпису, в якому йшлося про необхідність припинення права постійного користування цими земельними ділянками для передачі їх Службі безпеки. Подальший лист, вже підписаний заступником голови СБУ, підтверджував це прохання. Незважаючи на те, що такі рішення повинні ініціюватися Кабінетом Міністрів, ці листи були використані як формальні документи для обґрунтування змін.

Директор дослідного господарства «Чабани» і директор Інституту землеробства НААН не заперечили проти виділення земельних ділянок. Після цього матеріали були направлені до президії НААН, яка, не маючи інформації про особливу цінність земель, ухвалила рішення про вилучення 15,12 га землі. Цей акт став основою для подальшого переоформлення земель у приватну власність.

Кому Достались Ділянки?

Згідно з результатами розслідування, новими власниками земель стали:

За оцінками НАБУ, державі завдано понад 42 мільйони гривень збитків. Незважаючи на численні підозри та розслідування, п’ять топпосадовців НААН, які були ключовими фігурантами справи, були виключені з переліку обвинувачених у січні 2020 року. Рішення про закриття справи стосовно цих осіб було прийнято через недостатність доказів їхньої корисливості, хоча генеральна прокурорка Ірина Венедіктова намагалася поновити провадження.

Наразі справа слухається в Вищому антикорупційному суді, і найближчі місяці можуть визначити остаточний вердикт. Земельні ділянки в Гатному перебувають під арештом, накладеним ще у листопаді 2017 року. Якщо суд визнає винними обвинувачених, ці землі можуть бути конфісковані.

Що Чекати Далі?

Питання залишається відкритим: чи буде справедливість відновлена, і чи понесуть покарання всі винуватці цієї масштабної земельної оборудки? Transparency International Ukraine продовжує моніторинг справи, адже тільки ретельний та прозорий розгляд може стати запорукою якісного правосуддя і відновлення довіри до державних інституцій.

Ця справа підкреслює важливість боротьби з корупцією та забезпечення прозорості в управлінні державними ресурсами. Лише час покаже, чи зможе Україна витримати ці випробування і забезпечити справедливість для своїх громадян.