Вчора у Вищому антикорупційному суді не відбулося чергове засідання у справі голови Антимонопольного комітету Павла Кириленка, якого обвинувачують у незаконному збагаченні на понад 72 мільйони гривень. Це вже другий випадок зриву судового розгляду поспіль. Цього разу причиною стало клопотання захисту про відвід судді. Як повідомляє Центр протидії корупції (ЦПК), адвокати заявили про ймовірне порушення принципу […]В Україні викрито масштабну корупційну схему у сфері оборонних закупівель, до якої причетні високопосадовці Міністерства оборони та представники приватного бізнесу. Фігурантами справи є т.в.о. директора Департаменту закупівель МО полковник Олександр Осадчий, директор Департаменту юридичного забезпечення МО Олексій Камінецький та власник ПрАТ «НВО «Практика» Олег Висоцький.
Механізм був вибудуваний так, щоб державні кошти, призначені для потреб армії, приносили прибуток приватним особам.
30 березня 2022 року ПрАТ «НВО «Практика» отримало аванс у 124,1 млн грн за оборонним контрактом, підписаним лише за два дні до цього. У той же день понад 113 млн грн компанія розмістила на депозиті в «Укрексімбанку», заробивши понад 3 млн грн пасивного доходу.
Фактично бюджетні гроші, виділені на закупівлю техніки, були використані як фінансовий інструмент для отримання прибутку, не пов’язаного з виконанням державного замовлення.
Попри очевидні ознаки незаконного збагачення, Міністерство оборони не ініціювало жодних позовів чи претензій до постачальника. Ба більше — у квітні 2023 року було укладено додаткову угоду, якою ціну одиниці техніки зменшили на суму, зароблену з депозиту. Це створило видимість «балансування», але фактично легалізувало неправомірний прибуток і приховало початкове завищення вартості контракту.
«Практика» й надалі перемагала у державних тендерах. Технічні вимоги конкурсів нерідко прописувалися таким чином, щоб відсіяти конкурентів і забезпечити перевагу конкретному постачальнику. Це дозволяло компанії встановлювати завищені ціни.
Отримані внаслідок цих схем гроші легалізовувалися через широку мережу рахунків у десятках банків. Кошти переводилися на фіктивні підприємства, конвертувалися у готівку та виводилися за кордон. За даними джерел, керівництво банківських установ свідомо «закривало очі» на операції з очевидними ознаками відмивання.
