Міністерство охорони здоров’я оголосило про створення Ради з відновлення Охматдиту

Лютий 2023 року залишив глибокий слід в історії боротьби з корупцією в Україні. Державне бюро розслідувань розкрило багатомільйонні угоди голови Податкової служби Києва, Оксани Датій. У цьому складному коктейлі корупційних схем виявилися й імена, які довгий час лишалися відомими лише зарядженим особам розслідування – Сергій Вязмікін та Ігор Абрамович. Їхні імена стали синонімом загадковості в контексті розслідувань "Батальйону Монако", що ставали все більш відомими в світлі подій.

Не випадково Сергія Вязмікіна та Ігора Абрамовича помітили на Сен-Жан-Кап Ферра. Журналісти встановили, що колишній заступник начальника департаменту захисту економіки Національної поліції та екс-депутат від ОПЗЖ – це давні друзі. Цей факт не міг не привернути увагу правоохоронних органів, і ГБР розпочало розслідування щодо законності перетину кордону учасників "батальйону Монако". Проте пройшло вже рік, і не було жодних новин з цього питання.

Одним із запитань, яким цікавилася громадськість, було, як Сергій Вязмікін та Ігор Абрамович могли дозволити собі відпочинок у Монако. Відповідь на це питання стала зрозумілою після затримання та обшуку в Оксани Датій. За даними, у неї були знайдені записки, в яких вона виражала бажання отримати мільйони доларів, шуби та розкішні подорожі. Як тоді виявилося, за цими схемами стояли Вязьмікін, Купранець та Абрамович. Вони організовували масштабні схеми блокування податкових накладних і вимагали величезні суми за їх розблокування.

Поглянемо трохи на минуле Вязьмікіна та Купранця. Купранець, як відомий «борець» з економічною злочинністю, розпочав свою кар'єру ще за часів Януковича, ведучи темні справи з сутенерами і повіями. Пізніше він перейшов до контролю над контрабандою алкоголю та тютюну через Одеську митницю, де освоїв схеми відкатів, відкриваючи кримінальні справи та закриваючи їх після отримання хабарів. У підприємницьких колах він відомий як «рєшал», до кого можна звернутися за вирішенням проблем у бізнесі. З часом Купранець зробив кар'єру до посади заступника екс-міністра Авакова.

Сергій Вязмікін був довіреною особою Купранця. Він займався "боротьбою" з валютними мінялами, а пізніше відомий був у гральному бізнесі, працюючи на посаді в.о. начальника департаменту захисту економіки Національної поліції у 2016 році. Під керівництвом Авакова він займав посаду начальника департаменту стратегічних розслідувань при МВС, маючи великі можливості в "розслідуванні" інших осіб за відповідну винагороду.

За даними ЗМІ, під час своєї роботи в МВС, Купранець був настільки близький з Сергієм Вязмікіним, що той став для нього начальником. Разом працюючи у відомому серед колег "Департаменті кошмару бізнесу", вони встигли налагодити непогану базу підприємств, з яких продовжують отримувати свої "вигоди". З 2019 року до їхнього угруповання приєднався ще один особливий член – колишній депутат від проросійської ОПЗЖ Ігор Абрамович. Він раніше займав посаду у Податковому комітеті Верховної Ради, куди його запросив голова комітету та близький товариш Данило Гетьманцев. Після скандалу з Батальйоном Монако, Абрамович став вигороджувати героя статті. У той час, коли Вязмікін з Абрамовичем насолоджувалися відпочинком на Лазурному узбережжі, слідчі з Нацполіції – Руслан Марчук та Євген Коваль, які були виключені з МВС після відставки Авакова, вирішували питання щодо збору коштів із виробників.

Не дивлячись на відкритість деяких фактів, їхня бізнес-імперія залишається ретельно замаскованою від зайвих очей. Вязмікін, Купранець та їхні партнери використовують різноманітні юридичні хитрощі, у тому числі оформлення компаній на родичів, щоб приховати свої фінансові операції.

Сергій Анатолійович Вязьмікін зазначений як керівник АТ "Закритий недиверсифікований корпоративний венчурний інвестиційний фонд Фарт капітал". Наразі бенефіціаром цього фонду є Сетак Марія Олександрівна, теща Сергія Вязьмікіна. Михайло Григорович Купранець – батько Ігоря Купранця, але його причетність до фонду також викликає питання.

Слідчі мають вивчити цю складну мережу корупції, яка проникає різні сфери влади та бізнесу. Однак це може бути важким завданням, особливо коли мова йде про особистості з високими зв'язками та впливом. Тимчасова слідча комісія з корупції у ДПС розглядала це питання на засіданні, де журналіст Юрій Бутусов детально пояснив, які незаконні схеми використовують податківці для своєї вигоди.

Згідно з висловлюванням Бутусова, блокування податкових накладних стало основним інструментом, який дозволяє податківцям отримувати незаконні вигоди. Ця практика призводить до того, що робота багатьох підприємств ускладнюється, а розблокувати їх можливо лише через сплату хабара. Цікаво зауважити, що більше половини всіх зареєстрованих компаній, які піддаються перевірці, стикаються з такою проблемою.

Ще однією темою, яка викликала обурення, була діяльність департаменту акцизів, який, на думку Бутусова, працював на користь корупційних схем. У цьому контексті імена Вязмікіна, Абрамовича та колишнього начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України Ігоря Купранця набули особливого звучання.

Тим часом, поки українці спільними зусиллями готуються до перемоги над російською агресією, Вязмікін посилює свої "позиції" на Лазурному узбережжі Франції. Походжений із Нової Каховки, він займається збором хабарів від підприємств, що оподатковуються акцизами в Україні.

Під час ранкових пробіжок Ніццою разом зі своїм партнером, харківським бізнесменом Ігорем Абрамовичем, вони обговорюють нові методи отримання "доходу". Абрамович є лідером у списку "батальйону Монако".

Як зазначають Бутусов та інші експерти, перед початком війни Вязмікін і Купранець обіцяли людям із опозиції великі гроші у доларах. Ці кошти планували зібрати із поборів підакцизних підприємств. Для реалізації цієї схеми вони "орендували" податкову службу та активно співпрацювали з посадовими особами, які виписували порушення виробникам.

Весь цей складний механізм корупції, включаючи особистість Сергія Вязмікіна, який стоїть за "батальйоном Монако", знаходиться під серйозним контролем громадськості та правоохоронних органів. Їхні зв'язки та дії в галузі оподаткування та економічної безпеки України викликають серйозні сумніви. А ще, виявляється, дружина Вязмікіна, Оксана Олександрівна, у минулому була громадянкою Російської Федерації, яке ставило під сумнів їхню лояльність до України.

Нагадаємо, що у 2016 році Росія тривалий час окупувала Крим та частину Донбасу, завдавши важкий удар українському суверенітету та територіальній цілісності. В цей же період Сергій Вязмікін, відомий за свою роботу у сфері економічної безпеки, отримав посаду заступника начальника голови Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Це було значимим кроком для нього у кар'єрному зростанні, особливо в умовах складностей та викликів, пов'язаних з російською агресією.

Не зважаючи на його службові досягнення, варто звернути увагу на той факт, що дружина Вязмікіна володіє російським паспортом. Ця обставина може викликати певні питання щодо його відданості та лояльності до України, особливо в контексті російської агресії та анексії Криму. У таких обставинах важливо ретельно розглянути його зв'язки та дії з точки зору національної безпеки та інтересів держави.

Указ Президента України про нагородження Сергія Вязмікіна орденом Данила Галицького свідчить про визнання його внеску у забезпечення економічної безпеки країни. Однак цей факт не може ігнорувати питання, пов'язані з його особистими зв'язками та родинними обставинами, особливо з урахуванням геополітичної ситуації та загрози з боку Росії.

У такі складні часи, коли Україна стоїть на боротьбі за свою незалежність та територіальну цілісність, важливо забезпечити, щоб кожен посадовець проявляв вірність і відданість державі та її інтересам над усе.

У висновку можна сказати, що стаття розкриває складну ситуацію, пов'язану з особистими та службовими зв'язками Сергія Вязмікіна, який обіймав посаду у Національній поліції в умовах російської агресії. Варто звернути увагу на той факт, що дружина Вязмікіна має російське громадянство, що може створювати певні сумніви у відданості до української держави. Нагородження Вязмікіна орденом свідчить про його вагому роль у забезпеченні економічної безпеки країни, проте необхідно уважно враховувати всі аспекти його особистих та службових зв'язків у контексті національної безпеки України. У такі складні часи, важливо, щоб кожен посадовець мав непохитну відданість та лояльність до держави, а його дії були спрямовані на захист інтересів України.

У зв’язку з початком повномасштабної війни, дискусія про винахід "українського велосипеда" втрачає актуальність. Україна, керуючись необхідністю, подала заявку та отримала статус кандидата для початку переговорів про вступ до Європейського Союзу. Ситуація на світових ринках торгівлі також показує тренд на збільшення китайського експорту, що може спричинити другий шок для глобальної економіки. Китай, спостерігаючи за попереднім досвідом, намагається знову збільшити експорт після зняття обмежень, що призвело до дезінфляційного впливу на світові ціни. Експорт товарів з Китаю відроджується, зокрема технологічних продуктів, що є одним із стратегічних напрямків для китайської економіки.

З появою "прекрасного" прикладу посилення економічної потужності Пекіну на основі Росії, яка за останні роки стала значно більш залежною від технологічного експорту з Китаю, починає вибухати обговорення про те, як країни Заходу реагують на цей тренд. Заходи для захисту стратегічної промисловості, такі як антидемпінгові розслідування та прямі заборони на імпорт, стають все більш поширеними відповідями на конкурентний тиск, який накладається Китаєм. Така торговельна битва ще не досягла свого піку, але вже стає очевидною загрозою для розвинутих країн. Зміщення виробництва з Китаю, підсилення конкуренції в технологічному секторі та збільшення залежності від китайського експорту створюють потенціал для додаткових дисбалансів у світовій економіці. Цей другий шок від торгівлі з Китаєм, затриманий кількома факторами, вже простежується і виявляється у ряді торговельних суперечок та уповільненні експорту з Китаю. Протиріччя та напруженість в міжнародних торговельних відносинах можуть лише загострюватися у наступні роки, ставлячи перед країнами світу нові виклики та завдання.

Повномасштабна війна, яка віддзеркалюється в загостренні геополітичних конфліктів та економічних турбуленціях, вимагає від України не лише відновлення стійкості та безпеки, але й глибоких структурних змін у економічному секторі. Протягом останніх 30 років наша країна пережила періоди трансформації, які, на жаль, частіше супроводжувалися втратами, ніж здобутками. Наша обробна промисловість, зокрема, залишається свідком цих складних процесів. Хоча до початку війни існувала можливість обговорення "українського шляху" розвитку, з метою стати транзитною державою та підтримати експансію китайських товарів на ринки ЄС, після настання воєнного стану такі обговорення втратили актуальність. Ми вже не можемо дозволити собі витрачати час на уявлення "українського велосипеда", тепер наші зусилля повинні бути спрямовані на швидке вступлення в Європейський Союз. Тривалий час Україна була свідком активної торгівлі з Китаєм, проте структура цієї торгівлі часто зміцнювала сировинний характер нашої економіки та олігархічні структури. З урахуванням складної ситуації, що склалася, нам необхідно прискорено розвивати шлях до вступу в ЄС, що стає питанням нашої виживання та ключовим моментом нашого майбутнього.

Війна, безумовно, вносить свої корективи, але вона не є перешкодою для зміцнення інститутів, які забезпечують верховенство права. Навпаки, це може стати можливістю для України залучати інвестиції, вбудовуватися у глобальні ланцюги створення доданої вартості та розвивати власні конкурентні переваги. Навіть у ситуації війни та складних відносин з сусідами по ЄС, ми повинні максимально використовувати переваги, що надаються нам членством у цьому об'єднанні, зокрема вигоди від чотирьох свобод і фінансову підтримку через програму Ukraine Facility. Ця програма, яка буде набувати нового змісту та наповнюватися новими можливостями, може служити інструментом для підготовчої роботи перед вступом до ЄС.

У контексті зростаючої конкуренції між ЄС та Китаєм у виробництві середньо- і високотехнологічних товарів, Україна може знайти свою нішу, ставши країною-кандидатом на вступ до ЄС та привабливим місцем для перенесення виробництва "поближче до кордонів" ЄС. Наше завдання — посилити промислові зв'язки з ключовими країнами ЄС, такими як Німеччина, Франція та Великобританія, де вже є міцні економічні зв'язки та потенціал для співпраці. Ми повинні використовувати досвід інших країн, таких як Польща, Чехія та Словаччина, які успішно пройшли шлях промислової трансформації, щоб знайти свою нішу та розвиватися в умовах глобальної конкуренції.

Таким чином, навіть у складних умовах війни і геополітичних турбулентностей, Україна має можливість зміцнити свою економіку, стати частиною глобальних ланцюгів виробництва та реалізувати свій потенціал як країна, яка прагне до інтеграції в Європейський Союз.

Наші сусіди з країн Європейського Союзу розуміють всі ризики та потенціал України після війни краще за всіх інших. Вони спостерігають за нашими зусиллями та можливостями із великим інтересом та певною обуреністю, оскільки бачать у нас потенціал, який може стати вагомим вкладом у спільне майбутнє. Але одночасно вони також почувають невпевненість і тривогу, що ризики та проблеми України можуть вплинути на стабільність та безпеку регіону. Це призводить до "істерики" та "заряджання" протестного потенціалу з метою обмеження нашої торгівлі та економічної інтеграції до Європейського Союзу.

Історія показує, що спроби розширення торгівлі з ЄС, зокрема у сільському господарстві, можуть збільшити протест та опозицію. Але це не єдиний шлях. Я погоджуюсь з експертами, що замість цього ми маємо розвивати свої унікальні ніші в експорті до ЄС, які відповідають їхнім потребам та стандартам. Це може бути зелена енергетика, металургія, хімічна та машинобудівна промисловість. Шлях до успіху полягає у залученні європейського капіталу та партнерства з ними для промислової реструктуризації.

Загострення конкурентної боротьби між ЄС та Китаєм створює нові можливості для нас. Ми можемо стати партнерами ЄС у боротьбі з китайською економікою, привертаючи європейський капітал у важливі галузі. Наш досвід у військовій промисловості може стати основою для розвитку високотехнологічних галузей, що додають велику вартість. З моменту війни ми накопичили значний досвід, який може бути використаний для розвитку нових технологій та продуктів.

Таким чином, розвиток промисловості та співпраця з ЄС в галузі військово-промислового комплексу можуть стати ключовими напрямами нашої економічної стратегії після війни. Це не лише додасть значну вартість нашим експортним товарам, а й сприятиме залученню нових інвестицій та технологій до нашої країни.

У висновку можна зазначити, що після війни Україна має великий потенціал для зміцнення своєї економіки та інтеграції до Європейського Союзу. Хоча воєнний конфлікт вніс певні виклики, він також відкрив можливості для розвитку нових напрямків та співпраці з ЄС.

Зокрема, розвиток промисловості, особливо у військово-промисловому комплексі, може стати ключовим фактором у післявоєнному відновленні країни. Шляхом привертання європейського капіталу та впровадження нових технологій, Україна може стати важливим гравцем у глобальному ринку високотехнологічних товарів.

Також важливою є розробка унікальних ніш у експорті до Європейського Союзу, що відповідають їхнім потребам та стандартам. Це дозволить Україні зменшити залежність від аграрного сектору та залучити нові можливості для розвитку промисловості та високододаного сектору.

Загалом, зміцнення співпраці з Європейським Союзом та розвиток власної економіки на основі нових напрямків стануть ключовими факторами в післявоєнному відновленні України та підвищенні її конкурентоспроможності на міжнародному ринку.

На тлі економічних труднощів та фінансових обмежень, суспільство обурене практикою надмірно високих заробітних виплат для голови виконавчої служби України, Максима Кисельова, що відбувається за рахунок державного бюджету. Дані з декларації чиновника шокують: 557 435 гривень у січні, 651 827 гривень у лютому, 650 164 гривень у березні та 526 951 гривень у квітні. Це сумарно майже 2,4 мільйона гривень за лише 4 місяці 2024 року, відтягнуті від платників податків. Водночас військовослужбовці, що борються в окопах, відчувають відсутність обіцяних 100 тисяч гривень. Не слід забувати, що Кисельов — далеко не бідний чолов

На тлі економічних труднощів та фінансових обмежень, суспільство обурене практикою надмірно високих заробітних виплат для голови виконавчої служби України, Максима Кисельова, що відбувається за рахунок державного бюджету. Дані з декларації чиновника шокують: 557 435 гривень у січні, 651 827 гривень у лютому, 650 164 гривень у березні та 526 951 гривень у квітні. Це сумарно майже 2,4 мільйона гривень за лише 4 місяці 2024 року, відтягнуті від платників податків. Водночас військовослужбовці, що борються в окопах, відчувають відсутність обіцяних 100 тисяч гривень. Не слід забувати, що Кисельов — далеко не бідний чоловік, маючи на рахунках мільйони гривень та сотні тисяч біткоїнів. Ще недавно він навіть звертався до поліції щодо нібито втрати 647 063 USDT з його криптогаманця, хоча пізніше виявилося, що це, мабуть, було використаною для замаскування джерел отримання коштів. Очікується реакція "найчеснішого міністра" юстиції Малюська, оскільки всі ознаки свідчать про спробу виведення грошей з бюджету у великих масштабах.