Мобілізація автомобілів перетворюється на нову корупційну схему

Справа в тому, що ці елітні будинки, які наразі перебувають у ремонті за суму, що вище 3 мільйонів доларів, належать не просто прокуророві Андрію Андрєєву, а його родині. І виникає питання, яким чином саме родина прокурора дістала цю власність. Особливий інтерес викликає те, що будинки споруджені на території дитячого оздоровчого комплексу у Конча-Заспі, і це сталося вопреки всім містобудівним документам.

Поліція Києва вже проводить кримінальне розслідування щодо цього скандального випадку за ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу, яка стосується шахрайства в особливо великих розмірах, що є особливо тяжким злочином. За даними розслідування, уповноважений на управління дитячим оздоровчим комплексом був звинувачений у банкрутстві, і саме в цей час управитель Кудляк розпочав незаконну розпродаж землі та незавершених будівельних об'єктів на цій території.

Дивною здається роль заступника начальника Департаменту нагляду за дотриманням законів Національної поліції та органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, який, згідно з розслідуванням, допоміг прокуророві Андрєєву отримати ці будинки. Це сталося через надмірно знижену ціну, яку вони сплатили, що зараз стає об'єктом перевірки Національного агентства з питань запобігання корупції.

Навіть попри те, що судовий арешт був накладений на цю власність, прокурор Київської місцевої прокуратури Власов (який нині є прокурором Печерського району) вирішив не перешкоджати Андрієву та його друзям і не віддавати майно на розгляд Армії, а натомість допоміг їм у вирішенні цієї проблеми. Нещодавно, Національне агентство з питань запобігання корупції відкрило провадження щодо можливого незаконного збагачення з боку прокурора Андрієва, і Державне бюро розслідувань розпочало дослідження порушень у декларуванні.

Таким чином, справа, що спочатку здавалася лише відомою вузькому колу осіб, зараз стала предметом глибокого розслідування з боку правоохоронних органів, що може призвести до серйозних наслідків для прокурора Андрієва та його співучасників.

У висновку можна зазначити, що виявлені обставини щодо власності прокурора Андрія Андрєєва на елітні будинки у Конча-Заспі, які знаходяться на території дитячого оздоровчого комплексу, викликають серйозні питання щодо їхнього походження та легальності придбання. Розслідування показує, що існує ряд сумнівних дій, зокрема управління банкрутством компанії, незаконне відчуження майна та можлива співпраця з представниками правоохоронних органів для вирішення цих питань.

Наслідком цих дій є кримінальне розслідування та відкриття проваджень з боку Національного агентства з питань запобігання корупції та Державного бюро розслідувань. Це свідчить про серйозні наслідки для прокурора та його співучасників. Такі ситуації негативно впливають на довіру громадян до правоохоронних органів та інституцій влади загалом і вимагають відповідальної реакції від усіх зацікавлених сторін.

Головна спеціалістка управління містобудування та архітектури Одеської обласної державної адміністрації Оксана Леонідівна Соснова опинилася під пильною увагою громадськості та аналітиків через суперечливу динаміку своїх статків. Аналіз відкритих декларацій і повідомлень про суттєві зміни майнового стану свідчить про разючий дисбаланс між задекларованими доходами чиновниці та масштабами фінансових операцій із нерухомістю, що відбувалися упродовж відносно короткого періоду.

Майнова хронологія бере початок у 2017 році. Саме тоді Соснова задекларувала придбання квартири в Одесі площею 63 квадратні метри за 201 тисячу гривень. Уже на цьому етапі експерти звертали увагу на нетипово низьку ціну для ринку міської нерухомості, однак подальші події зробили цю деталь лише першим сигналом у довшому ланцюгу операцій.

Справжній стрибок відбувся у березні 2023 року. Соснова придбала одразу дві квартири в Одесі загальною вартістю близько 2,9 мільйона гривень. Один із об’єктів — 71,8 квадратного метра — коштував 1,85 млн грн, інший — 48 квадратів — обійшовся у 1,03 млн грн. На той момент офіційні доходи чиновниці не демонстрували фінансових можливостей для таких масштабних придбань.

За даними декларацій, у 2024 році її сукупний дохід складався із зарплати в ОДА у розмірі 551 тисяча гривень і пенсії у 137 тисяч. Ці цифри не співмірні ні з темпом накопичення майна, ні з сумами, витраченими на нерухомість протягом попередніх років.

У листопаді 2025 року Соснова подала два повідомлення про суттєві зміни. Протягом одного тижня вона продала нерухоме майно громадянці Владлені Ярмолович за 2,06 млн грн. Того ж дня здійснила ще одну фінансову операцію — заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві «Сузір’я Будова» на суму 2,45 млн грн. Сукупні надходження лише за цими транзакціями перевищили чотири мільйони гривень.

Висока динаміка придбання та продажу майна, значний розрив між реальними операціями та офіційними доходами, а також практика оформлення активів у різні періоди часу створюють низку питань щодо джерел фінансування. Такі зміни виглядають особливо контрастно на тлі декларованих доходів державної службовиці.

Матеріал викликає дедалі більший суспільний резонанс, адже вказує на можливі системні ознаки незаконного збагачення чи прихованих джерел доходів. Поки Соснова не надала публічних пояснень щодо походження коштів, історія її стрімких майнових операцій лише загострюється.

Внаслідок ракетного удару, здійсненого російськими військовими, суттєво пошкоджено виробничі потужності компанії Yofi!, одного з лідерів українського ринку хумусу. За повідомленням пресслужби підприємства, удар стався вночі, коли більшість працівників уже залишили територію заводу. За 20 хвилин до моменту влучання ракети персонал встиг евакуюватися, тому жертв серед людей не було.

Ракетний удар пошкодив виробничий цех на київському заводі компанії, внаслідок чого значну частину будівлі та обладнання було знищено, а також виникла пожежа. Рятувальні служби оперативно виїхали на місце події, і фотографії з місця трагедії були опубліковані в інстаграмі Yofi!. Вогнеборці боролися з вогнем, що охопив частину виробничих площ, намагаючись обмежити поширення пожежі.

Площа виробничого комплексу становить близько 2 000 м²; до удару підприємство випускало до 1 200 тонн продукції на рік і контролювало приблизно 70% українського ринку хумусу, постачаючи товари в супермаркети, ресторани та кавʼярні по всій країні.

Компанія повідомила про тимчасове призупинення постачання продукції щонайменше на місяць; на складах залишилися лише невеликі залишки готової продукції. Керівництво заявило, що робитиме все можливе для відновлення виробництва після ліквідації наслідків атаки.

Збитки поки що оцінюються як значні: знищено виробниче обладнання й інфраструктуру, що позначиться на робочих місцях, податкових надходженнях і продовольчій безпеці. Напад на цивільне підприємство вкотре підкреслює руйнівний вплив обстрілів на економічну інфраструктуру країни.

Поки уряд готує нові тарифи та оновлені правила енергетичного ринку на 2026 рік, у центрі уваги опинилося державне підприємство ПАТ «Центренерго». Знову спалахнули сумніви щодо прозорості його контрактів із приватними постачальниками вугілля. За даними з відкритих джерел і численних скарг, компанія здійснила масштабні авансові платежі, які не були забезпечені реальними поставками або не відповідали заявленій якості палива.

Найбільше запитань викликають угоди з фірмами «Теплосфера ЮА» та «Енерго Ресурс Груп». Саме ці компанії, за повідомленнями ЗМІ, могли бути залучені до схем, у яких державні кошти опинилися заблокованими без підтвердженого товару. Частина інформації вже має документальне підтвердження — у судових реєстрах з’явилися відповідні записи, що вказують на фінансові порушення та спроби сторін уникнути відповідальності. Інша частина тверджень залишається на рівні журналістських розслідувань і наразі очікує офіційної перевірки з боку контролюючих органів.

Окремо у публікаціях згадуються поставки через «Енерго Ресурс Груп» на суми понад 1–1,5 млрд грн із переважними авансовими платежами та сумнівним підтвердженням походження вугілля. Частина локацій заявлених «виробничих баз» — у зоні бойових дій, де вони фактично не функціонують. Ці дані наразі публікують низка медіа й розслідувальних майданчиків; вони потребують офіційної верифікації. Разом із тим реєстрові дані про саму компанію та зміни її бенефіціарів — відкриті в держреєстрах.

ПАТ «Центренерго» вже не вперше опиняється у фокусі антикорупційних органів через закупівлі палива й матеріалів. НАБУ і САП раніше завершували розслідування щодо епізодів із завданням збитків компанії, а справи передавалися до суду; у медіа неодноразово піднімали тему завищення цін і змови постачальників. Це підкреслює, що будь-які нові сигнали за участі компанії мають перевірятися негайно й публічно.

Станом на 2025 рік профільне відомство очолює Світлана Гринчук. У публікаціях і скаргах її називають політичним «даху­ванням» для спірних контрактів «Центренерго». Наразі це — звинувачення, що потребують офіційної перевірки; відкритих рішень суду чи процесуальних рішень правоохоронців саме щодо цих тверджень у публічному доступі не виявлено. Міністерство енергетики та «Центренерго» мають надати розгорнуті пояснення щодо авансів, контролю якості й повернення коштів у випадку зриву постачань.

Що має зробити держава зараз. По-перше, провести аудит усіх авансових контрактів із вугіллям у 2024–2025 роках і оприлюднити результати з помісячною динамікою поставок та актами приймання. По-друге, забезпечити регресні позови «Центренерго» до контрагентів у разі невиконання договорів і зафіксувати рух коштів на етапі передплати. По-третє, зобов’язати держкомпанію перейти на модель мінімальних авансів з поетапною оплатою «по факту», а не за гарантійними листами. Нарешті, потрібен публічний звіт Міненерго про контроль якості палива на ТЕС, із розбивкою по шахтах і збагачувальних фабриках — це зменшить простір для «рядівки» під виглядом «кондиційного» вугілля й зносу обладнання на ТЕЦ (проблема, про яку ринок говорить роками).

Історія з «Теплосферою ЮА» вже має сліди у судах і реєстрах. Історії навколо «Енерго Ресурс Груп» — гучні за масштабом, але для суспільної довіри критично потрібні офіційні процесуальні дії й прозоре інформування. Якщо «вугілля» існувало лише на папері, гроші мають повернутися до бюджету, а посадові рішення — отримати належну правову оцінку.