Морозна стабільність: прогноз погоди в Україні на вівторок, 20 січня

"Захист Харкова: Способи та Потенційні Небезпеки"

Український військовий аналітик Олексій Копитько стверджує, що захист Харкова від варварських обстрілів можливий, але потрібні заходи з боку західних союзників та політична воля. Він наголошує, що Харків, як і інші міста України, заслуговує на захист, оскільки входить до числа великих міст Європи та має значне населення. Порівнюючи Харків з відомими європейськими містами, Копитько підкреслює його значення та показує, що обстріли по Харкову можуть призвести до руйнування великої частини міста.

Аналітик розглядає можливість захисту міста через удари по пускових у Росії та заходи проти російської авіації. Він вважає, що українські партнери вже мають достатні засоби для цього, але їх використання у Росії обмежено. Копитько закликає до політичного рішення щодо цього питання, наголошуючи, що відкладення цього кроку може призвести до подальшого руйнування Харкова та відкрити двері для агресії в Європі.

Він також попереджає, що бездіяльність західних країн може підштовхнути Кремль до подальших агресивних кроків, включаючи обстріли міст Європи. Копитько закликає до рішучих заходів для захисту Харкова та запобігання подальшій ескалації конфлікту.

Стаття відображає загрозу для міста Харкова від варварських обстрілів та необхідність захисту його від подібних атак. Аналіз автора підкреслює важливість заходів з боку західних союзників та політичної волі для забезпечення безпеки міста. Висловлені занепокоєння щодо можливих наслідків бездіяльності та наголошено на необхідності швидкого та рішучого реагування на загрози для запобігання ескалації конфлікту та подальшому руйнуванню міста Харкова.

У Святошинському районі багато хто говорить про те, що реальна система управління давно відійшла від законних рамок і поступово перетворилася на мережу неофіційних впливів. Попри те, що державні органи формально виконують свої функції, місцеві жителі та окремі працівники установ описують існування тіньової групи, яка вибудувала власну модель контролю — з поборами, залякуваннями та ручним керуванням ключовими процесами.

У цих розповідях однією з центральних фігур постає прокурор Рустам Талібов — персона, яку в середовищі критиків пов’язують із впливовими представниками місцевої неформальної вертикалі. Низка співрозмовників загальнодержавних і столичних видань характеризує його насамперед як виконавця чужої волі, що діє в інтересах сильніших гравців, а не в межах стандартної прокурорської функції. Замість того щоб займатися захистом інтересів держави, забезпеченням законності та протидією правопорушенням, Талібова описують як людину, чия діяльність спрямована на утримання й зміцнення чужого впливу.

Основним оператором поборів виступає посередник «Рафаелович». Щомісяця він об’їжджає ринки, кафе, автомийки, парковки, малі бізнеси й збирає данину — від 15 до 30 тисяч гривень з кожної точки. Талібов контролює надходження, отримує свою частку — близько 10% — і забезпечує тишу всередині прокуратури. Він також виконує роль «інформатора» — передає наверх будь-яку внутрішню комунікацію, зливає колег, моніторить, хто і скільки зібрав, і хто намагається вийти з гри.

Паралельно він координує інші джерела доходів — нелегальні ігрові автомати, точки з продажу алкоголю й сигарет, кіоски та вуличні розвали. Щомісяця це приносить близько 300 тисяч гривень. Столько ж знімає зі своєї частини схеми заступник начальника Святошинського управління поліції Олександр Беззубенко. Дует працює синхронно, перетворивши район на приватний комерційний сектор.

В окрему статтю бюджету тіньовиків входять парковки та гаражні кооперативи. Схема тиску — стандартна: анулювання договорів, погрози перевірками, тиск через земельні питання, штучні акти. За «спокійну роботу» підприємцям висувають рахунок у 50–100 тисяч гривень. Відмова платити призводить до швидко сфабрикованих кримінальних справ, автоматичних підозр та арештів майна. Після цього власність часто переходить у «потрібні» руки.

Формально — прокурор. Фактично — обслуговуючий персонал тіньової ОЗГ, яка розрослась прямо всередині державного органу. Поки такі Талібови працюють у системі, закон у Святошинському районі залишається декорацією, а економіка — джерелом стабільного доходу для кількох людей, що давно підмінили державу власними тарифами.

Українські війська неустанно продовжують удосконалювати свої оборонні позиції в Сумській області, збільшуючи готовність до можливих агресивних дій з боку Росії. Незважаючи на це, останніми днями окупаційні сили зазнали невеликих переміщень на південний захід від Вовчанська, на Харківському напрямку. Цей рух є прямим викликом для українських військових, які стежать за кожним кроком окупантів, готові дати відсіч будь-яким спробам порушення територіальної цілісності України. Роблячи ставку на стратегічну відстоюваність та мобільність, українські захисники продовжують демонструвати високий рівень професіоналізму та відданості своїй країні. Крім того, міжнародні партнери надають підтримку українському війську, підкреслюючи непохитну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України в умовах агресивних дій сусідньої країни.

Бої тривають у районі села Липці. Представник українського оперативного командування “Північ” Вадим Мисник повідомив, що військові активно посилюють та удосконалюють свої оборонні рубежі, зосереджуючись на другій та третій лініях оборони в Сумщині. Відзначено, що при будівництві укріплень ЗСУ враховують можливі напрямки російського наступу та місцевий рельєф.

Аналіз повідомлень російських блогерів підтвердив, що військове командування перекидає невизначену кількість окупаційних сил у Курську область РФ.

За останніми звітами, 2 червня, у зв’язку з активними бойовими діями на Харківському напрямку, російські війська невеликою мірою продвинулися полями на північ та схід від Стариці, а також у районі Вовчанська. Вони здійснювали механізовані штурми населених пунктів. Російські пропагандисти твердять, що українські сили “безуспішно” проводять контратаки в північній та центральній частині Вовчанська, а також у лісових масивах між Глибоким та Лук’янцями, обидва на північ від Харкова. Інформатори також заявили, що бої у Вовчанську та під Липцями “набувають позиційного характеру”.

За даними ISW, у нападах на Вовчанськ ворожі сили задіяли частини 138-го та 25-го мотострілецьких бригад, які входять до складу 6-ї загальновійськової армії Ленінградського військового округу, а також батальйону, розвідувальної та снайперської роти 83-ї окремої гвардійської повітряно-десантної бригади.