Можливі територіальні поступки України в обмін на вступ до ЄС: аналіз перспектив мирного врегулювання

Президент Польщі Кароль Навроцький підписав закон, яким подовжено термін дії особливих програм захисту для українських громадян, що виїхали до країни через війну. Відповідно до документа, чинність цих програм триватиме до 4 березня 2026 року. Після цієї дати тимчасовий захист, що діяв від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, буде скасовано.

Новий закон передбачає низку змін у правилах перебування українців на території Польщі. Зокрема, для отримання соціальної допомоги на дітей відтепер необхідно, щоб хоча б один із батьків мав офіційне працевлаштування в країні та сплачував податки. Додатковою умовою стало регулярне відвідування дитиною навчального закладу — школи чи дитячого садка.

Голова адміністрації польського президента Збігнєв Богуцький заявив, що нові обмеження також торкнуться доступу до безкоштовних медичних послуг та інших пільг для тих, хто не працює. За його словами, ці зміни покликані запобігти так званому «соціальному туризму» з України за рахунок польського бюджету. Після завершення дії особливого захисту в 2026 році українські громадяни будуть розглядатися на загальних умовах для іноземців, без додаткових преференцій. За словами Богуцького, новий закон — останній у межах чинної формули допомоги. Окрім вже підписаного закону, найближчим часом президент Польщі має представити у Сеймі два нові законопроєкти. Перший стосується зміни умов набуття польського громадянства: пропонується збільшити термін необхідного проживання у статусі біженця з двох до десяти років.

Другий законопроєкт стосується заборони публічної демонстрації символіки Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА), а також запровадження відповідальності за «спроби поширення неправдивої інформації про Волинську трагедію».

Аналітики вважають, що ці законодавчі ініціативи можуть вплинути як на внутрішнє становище українських біженців у Польщі, так і на міждержавні відносини між Києвом і Варшавою.

Колишній прокурор Харківської області Олександр Фільчаков, який нині займає посаду заступника начальника 3-го відділу процесуального керівництва, опинився в центрі уваги через імовірні порушення антикорупційних норм. За наявною інформацією, під час його керівництва у відомстві працювала його друга дружина — Юлія Ігорівна Шуміліна (у шлюбі Фільчакова). Такий факт може свідчити про наявність конфлікту інтересів, що суперечить вимогам українського антикорупційного законодавства.

Юлія Фільчакова походить із міста Антрацит Луганської області, яке нині перебуває під російською окупацією. Її кар’єра у правоохоронних органах розпочалася ще в середині 2010-х років. Відомо, що щонайменше з 2015 року вона працювала у прокуратурі Дергачівського району Харківщини. Згодом, у період з 2018 по 2019 рік, обіймала посаду прокурора Холодногірського відділу Харківської місцевої прокуратури.

У цей період Фільчаков займав керівні посади в місцевих прокуратурах, а з жовтня 2019 року очолив прокуратуру Харківської області. Після його призначення дружина звільнилася з посади.

Наразі Юлія Фільчакова працює адвокаткою в АО “Відсіч”. Раніше вона майже не декларувала доходи від своєї діяльності, що викликає додаткові питання щодо прозорості та дотримання антикорупційного законодавства.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

За його словами, Росія визнавала раніше кордони України 1991 року з огляду на її нейтральний статус.

Щодо бажання України вступити до НАТО, Путін заявив, що «ми так не домовлялися».

За його словами, Росія готова до мирних переговорів щодо України, але не на базі «хотелок» Києва, а на базі «Стамбула» та «реалій сьогоднішнього дня».

Путін заявив, що це не повинно бути перемир’я на півгодини чи півроку, «щоб Києву підвезли снаряди».

Путін стверджує, що РФ налаштована на те, щоб створити умови для довгострокового врегулювання.

При цьому Путін дав зрозуміти, що може оголосити про анексію нових українських регіонів.

Він заявив, що «нові кордони України залежатимуть від динаміки подій, що відбуваються, і думки мешканців історичних територій Росії».