На Миколаївщині перекинувся рейсовий мікроавтобус: є загиблі та постраждалі

Формально Віктор Шакірзян займає посаду секретаря Рівненської міської ради, однак у реальності саме він виконує функції очільника міста, ухвалюючи ключові управлінські рішення без прямого мандата від виборців. Не перемігши на жодних загальноміських виборах, Шакірзян опинився на вершині міської влади завдяки процедурним механізмам та внутрішнім домовленостям, що викликає дедалі більше запитань у громадськості.

Його шлях у владу важко назвати класичною політичною кар’єрою з відкритою конкуренцією та виборчими кампаніями. Натомість він виглядає як добре вибудувана управлінсько-бізнесова модель, у якій тісно переплелися інтереси міського адміністрування, забудови та контролю над фінансовими потоками. Така конфігурація дозволяє концентрувати вплив без необхідності публічної електоральної підтримки.

У 2020 році Шакірзян спробував стати мером, але програв вибори Олександру Третяку. Втім, поразка не стала політичним завершенням. Він отримав посаду секретаря міськради — формально другорядну, але стратегічно ключову. За законом саме секретар у разі відсутності або відставки мера автоматично виконує його обов’язки. Після відходу Третяка ця норма фактично відкрила Шакірзяну шлях до керівництва містом без нових виборів.

Паралельно змінилася структура власності його бізнесу. Компанії, які раніше пов’язували з Шакірзяном, були переписані на родичів і близьке оточення: сестру, батька, сина та партнерів. Формально посадовець більше не має відношення до комерційної діяльності. Проте саме ці підприємства або пов’язані з ними структури продовжили отримувати підряди за бюджетні кошти.

Ключовим гравцем у тендерах стало ТОВ «Адамантбуд». Із 2021 року компанія отримала контрактів більш ніж на 142 мільйони гривень — від ремонту доріг і шкіл до облаштування укриттів та адміністративних приміщень. При цьому фірма використовує техніку й ресурси підприємств із кола, яке раніше пов’язували з Шакірзяном. У штаті працюють його родичі, а в документах фігурують спільні контакти та кошторисники.

Антимонопольний комітет встановив ознаки змови між «Адамантбудом» і компаніями з цього ж середовища. Наприкінці 2024 року їх внесли до переліку порушників, заборонивши участь у закупівлях на три роки та наклавши штраф понад 1,2 мільйона гривень.

Показовою стала історія з ремонтом у будівлі виконкому на Соборній. Депутатам пояснювали необхідність термінової заміни труб із витратами «до мільйона гривень», однак документація передбачала повноцінний капітальний ремонт санвузлів. Проєкт підготували заздалегідь, а на тендер вийшла лише одна новостворена компанія. У підсумку вартість робіт зросла до понад трьох мільйонів гривень.

Запитання виникають і до особистих активів посадовця. Будинок площею понад 300 квадратних метрів та земельну ділянку в деклараціях оцінювали в суми, що суттєво відрізнялися — від десятків тисяч гривень до мільйонів. Після публічної уваги оцінка різко зросла. При цьому нерухомість неодноразово переоформлювалася на інших осіб, хоча сам Шакірзян продовжує там проживати.

У результаті вимальовується модель, за якої політична посада забезпечує адміністративний контроль, а бізнес — фінансову основу. Формально закон не порушується: власники змінені, тендери проведені, рішення ухвалені колегіально. Фактично ж управління містом і бюджетними потоками концентрується в одному колі осіб. І доки ця система працює, реальна конкуренція за вплив на Рівне залишається мінімальною.

У Києві відбулася розкішна подія, організована одним з найбільших забудовників столиці Вагіфом Алієвим — святкування хрестин його сина. Цей захід, який пройшов у одному з елітних ресторанів на березі Дніпра, зібрав коло впливових бізнесменів, чиновників та політиків. Серед запрошених гостей особливою увагою привернув мер Києва Віталій Кличко, що викликало резонанс у суспільстві. Вечірка стала об'єктом розслідування журналіста Михайла Ткача, яке було опубліковане на YouTube-каналі «Української правди».

Цей захід викликав обговорення, адже на такому святкуванні збіглися представники різних сфер влади та бізнесу, що підняло питання про можливі зв'язки між забудовниками і місцевою владою. Віталій Кличко, який традиційно намагається триматися подалі від публічних скандалів, потрапив під приціл журналістів через свою присутність на святкуванні, яке виглядало як неформальна зустріч між міськими посадовцями та бізнесменами, чия діяльність часто пов'язана з проблемами у сфері містобудування.

Крім самого мера, на хрестинах були присутні його соратник Артур Палатний, а також нардеп Вадим Столар, якого медіа неодноразово згадували у зв’язку зі скандальними забудовами. За даними джерел, саме Столар став хрещеним батьком новонародженого. Появу мера на приватній події забудовників у розслідуванні вважають показовою. Сам Кличко в коментарі «Українській правді» заявив, що відвідав свято у вільний від роботи час. Проте автори розслідування наголошують: у будь-якій демократичній країні подібні зв’язки між політиками та бізнесом мали б суспільну вагу.

Громадськість роками висловлює обурення через хаотичну забудову Києва, непрозоре виділення землі, появу висоток і ТРЦ у густозаселених районах. Критики столичної влади наголошують, що мер має тісні зв’язки з людьми, які безпосередньо впливають на вигляд міста. Ці сумніви посилилися після того, як через 10 днів після святкування Кличко підписав розпорядження про реконструкцію виходів зі станції метро «Академмістечко». За даними активістів, ідеться не про покращення доступу, а про спорудження торгового центру. Згідно з інформацією спільноти «Пасажири Києва», виходи з метро можуть бути вбудовані в новий ТРЦ. Забудовником проєкту виступає компанія «Гротто», з якою раніше пов’язували Вадима Столара. Це викликає питання про можливі конфлікти інтересів, зокрема щодо зручності для пасажирів, безпеки та прозорості ухвалених рішень.

ЗМІ нагадують, що ТРЦ у столиці останніми роками з’являються майже на кожному вільному клаптику землі. Імена забудовників — ті самі. А близькі стосунки чиновників із цими особами часто залишаються «за кадром» — до появи розслідувань.

Питання, в чиїх інтересах ухвалюються рішення щодо забудови Києва, знову стало актуальним. Чи випадково хрестини перетворилися на символічну зустріч влади й великого будівельного бізнесу?

Румунія та Україна наближаються до запуску спільного виробництва оборонних безпілотників-перехоплювачів на території Румунії. Про це повідомила міністр закордонних справ Румунії Оана Тойю в інтерв'ю для Reuters, підкресливши, що переговори щодо цього проєкту почалися ще до недавніх інцидентів з "невідомими" дронами, які порушували повітряний простір у регіоні.

Метою запуску спільного виробництва є не тільки покращення безпеки в рамках протиповітряної оборони, а й зміцнення захисту східного флангу Європи. Оана Тойю зазначила, що проект має стратегічне значення для союзників Румунії в ЄС та НАТО, оскільки надасть додаткові можливості в сфері протиповітряної оборони, особливо в умовах поточної геополітичної ситуації. Угода про спільне виробництво повинна підвищити ефективність оборонних механізмів і зміцнити здатність країн до швидкої реакції на загрози з повітря.

Окрім питання виробництва дронів, дипломатка підтвердила, що Бухарест схвалив збільшення присутності американських військ на своїй території в інтересах підтримки операцій поза регіоном, зокрема операцій з дозаправки на Близькому Сході. Конкретних числових даних про розширення контингенту Тойю не назвала, але підкреслила, що Румунія вже приймає частину американських підрозділів і планує значні інвестиції у свої аеробази.

Інвестиційні плани охоплюють базу імені Міхая Когелничану: у найближчі роки уряд планує вкладення понад 2,5 мільярда євро, щоб надати авіабазі інфраструктуру для розміщення до десяти тисяч румунських і союзних військових. Така модернізація, за словами міністра, має підвищити оперативні можливості для реагування на регіональні загрози та зміцнити логістичну підтримку союзних операцій.

Ініціатива спільного виробництва БПЛА з Україною має кілька вимірів: вона поєднує необхідність оперативного підвищення обороноздатності сходу ЄС, прагнення зменшити залежність від третіь країн у критичних технологіях і створення промислових можливостей для постачання техніки союзникам. Для України це також можливість розширити експортний потенціал і закріпити партнерські зв’язки з країною-сусідом, яка готова вкладати значні ресурси в оборонну інфраструктуру.

Водночас реалізація подібних проєктів вимагатиме вирішення низки практичних питань: узгодження стандартів і протоколів інтеграції в існуючі системи ППО, питання ліцензування і контролю експорту озброєнь, а також питання фінансування й розподілу виробничих циклів між українськими та румунськими підприємствами. Дипломатична робота та технічні перемовини, судячи з сигналів з Бухареста, уже тривають.

Оана Тойю наголосила, що робота над партнерствами у сфері протиповітряної оборони і створення «стіни дронів» — це не лише питання техніки, а й політичної солідарності. Розбудова регіональних можливостей захисту, на її думку, підвищить стійкість східного флангу ЄС і сприятиме більш ефективній координації з НАТО та партнерами з трансатлантичного простору.

Відтепер очікується, що на порядку денному перемовин стоятимуть деталі виробничого плану, строки поставок і питання тестування систем. Якщо домовленості буде досягнуто, спільні виробничі потужності Румунії й України можуть стати важливим елементом європейської архітектури безпеки в найближчі роки.