На Житомирщині п’яного податківця зупинила поліція, але протокол знищили

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Скандал розгорівся після того, як Оксана Котомкіна опублікувала розслідування про ймовірні порушення в декларації Артема Бояренка, зокрема щодо продажу автомобіля своєму батькові. Після публікації журналістка отримала численні листи від фігуранта розслідування, в яких той вимагав спростування матеріалу. Проте прокурор, за словами Котомкіної, намагався змусити її змінити деталі, які не впливали на основну суть викриттів, ігноруючи при цьому питання стосовно продажу авто.

Ситуація набула більш серйозного обороту, коли у листах, які вона отримала від Бояренка, фігурували її особисті дані — домашня адреса та номер телефону, які не були у відкритому доступі. “Отримавши листа на домашню адресу, я почала задумуватись, що може бути далі: воронка під під’їздом чи дзвінок у двері?”, — написала журналістка, натякаючи на можливі погрози.

Особливої уваги заслуговує те, що, за словами Котомкіної, прокурор пояснив отримання її особистих даних тим, що знайшов номер на російському ресурсі LiveJournal. Це викликало обурення журналістки, оскільки ресурс давно заблокований в Україні, а згадуваний пост був опублікований ще в 2010 році. “Це свідчить про те, що джерело його впевненості в отриманих даних зовсім не російський інтернет-ресурс”, — стверджує Котомкіна.

Журналістка заявила про свій намір звернутися до Офісу Генерального прокурора та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів з вимогою розслідувати дії Бояренка, щоб з’ясувати, яким чином він отримав її особисті дані та чому посилався на контент російських джерел. Відповідні заяви, за її словами, будуть направлені найближчим часом.

На нещодавньому саміті НАТО відбулася значуща дискусія щодо рівня підтримки України. Президент Румунії Клаус Йоганніс виступив з критичними зауваженнями на адресу деяких союзників, висловлюючи думку про недостатній рівень допомоги Україні.

Президент Румунії Клаус Йоганніс виступив з важливим заявленням під час саміту НАТО у Вашингтоні, в якому висловив свою недоволість недостатньою підтримкою України з боку західних союзників.

За словами політика, цитованого виданням The Guardian, Україна досі не отримала від Заходу всю обіцяну допомогу, необхідну для протистояння російській агресії та забезпечення своєї безпеки в умовах військового конфлікту.

«Щодо допомоги, яку ми всі надаємо, я думаю, настав час бути реалістами: ми надали близько половини обіцяного», — сказав Йоганніс журналістам.

Він додав, що цього явно недостатньо, і що «якщо ми хочемо, щоб Україна перемогла, ми маємо допомагати більше».

Нагадаємо, під час відкриття саміту НАТО президент США Джо Байден анонсував передачу Україні додаткових систем протиповітряної оборони, зокрема Patriot. Президент Зеленський подякував США за нові системи Patriot, але сказав, що їх замало.

Державний секретар США Ентоні Блінкен, у свою чергу, заявив, що винищувачі F-16 з Данії та Нідерландів «прямо зараз перебувають на шляху» до України.

Максим Микитась протягом років вибудовував складні багаторівневі сценарії рейдерського захоплення як державних, так і приватних активів. Основою цих схем був прямий тиск на власників майна, який у поєднанні з ручними реєстраторами, номінальними фігурантами та підконтрольними судами створював можливість для перерозподілу майна на користь вузького кола осіб. З часом окремі епізоди перетворилися на системну модель, яка глибоко вразила державний сектор і стратегічну інфраструктуру країни.

У цій конструкції державні кошти фактично ставали приватним ресурсом, а формальні корпоративні процедури лише маскували незаконні маніпуляції. Систематичне використання контрольованих судів і реєстраторів дозволяло обходити законодавчі обмеження та формально легалізовувати захоплення активів, що створювало відчуття безкарності серед учасників схем.

Одним із показових прикладів є діяльність ПрАТ «Метробуд», яке протягом років отримувало мільярдні контракти у сфері енергетичного будівництва. Компанія фактично монополізувала доступ до великих державних проєктів, зокрема на об’єктах Дністровської та Дніпровської гідроакумулюючих електростанцій. Загальний обсяг фінансових потоків на цих об’єктах перевищив шість мільярдів гривень.

У структурі власності «Метробуду» через іноземну компанію приховувався громадянин Російської Федерації Сергій Кияшко. Це дозволяло оточенню Микитася обходити формальні безпекові обмеження, зберігаючи контроль над грошовими потоками. Для виведення коштів використовувався консорціум «НВО Укргідроенергобуд», який виконував роль технічної оболонки, через яку бюджетні мільярди розчинялися в ланцюгах підрядників.

Паралельно зі схемами на державних підрядах Микитась реалізовував рейдерські сценарії у приватному секторі. Разом із Василем Астіоном він брав участь у захопленні ТОВ «Філософія Девелопмента» — компанії з активами орієнтовною вартістю понад 560 мільйонів гривень. Після того як законні власники відмовилися передавати корпоративні права, було задіяно класичний набір інструментів примусу та маніпуляцій.

Державний реєстратор Качковська внесла до реєстру неправдиві відомості, вписавши номінального власника з Узбекистану Каюмджона Саматова. Згодом його замінили на іншого номінала — Меркулова. Завершальним етапом стала ініціація процедури банкрутства через підконтрольне ТОВ «Каса народної допомоги». Це дозволило закріпити результат рейдерської атаки через судове рішення, ухвалене в Господарському суді Києва.

Окрему увагу привертає історія з приватизацією державного акціонерного товариства «Укрбуд». Протягом років ця структура використовувалася Микитасем як фінансовий ресурс, а після доведення компанії до фактичного колапсу та зупинки будівництв держава була змушена виставити 100 відсотків акцій на аукціон.

Переможцем торгів стало ТОВ «Техно-Онлайн» зі статутним капіталом усього 22 тисячі гривень. Це стало можливим після сумнівної дискваліфікації іншого учасника — ТОВ «Петро Ойл енд Кемікалс». Представником компанії-переможця виявився Микита Тарковський, особа, напряму пов’язана з родиною Максима Микитася. Цей факт свідчить про спробу екснардепа повернути контроль над державним забудовником через підставні структури.

У сукупності ці епізоди демонструють не окремі зловживання, а цілісну систему, в якій рейдерство, державні підряди, номінали, реєстратори й суди працюють як єдиний механізм. Саме така модель роками дозволяла виводити мільярди гривень із державного сектору, маскуючи приватні інтереси під формальні юридичні процедури.