Наближається новий етап війни – наступ на Гуляйполе

Хоча абсолютна більшість українців залишається непохитною у питанні збереження територіальної цілісності держави, з'являються ознаки того, що частина суспільства починає розглядати можливість дипломатичного врегулювання як один із потенційних шляхів вирішення конфлікту.

Така традиція побутує в селах Руда, Гніздичів, Облазниця, Лівчиці, Ганівці, Покрівці та містах Стрий, Жидачів, Журавно, Ходорів Стрийського району Львівської області. Подібні страви готують і в інших частинах України, але вони мають свої особливості.

Для приготування страви потрібні свіжі продукти: капуста, пшоно, цибуля, олія, молоко, сметана, гриби та м’ясо. Хоча уніфікованого рецепта не існує, технологія приготування має спільні риси. Квашену капусту відварюють до напівготовності, зливають воду. Потім додають молоко й доводять до кипіння. Далі додають промиті зерна пшона і варять до готовності.

Далі у сковороді розтоплюють масло, дрібно нарізають цибулю та додають до масла. Коли цибуля стає прозорою, до неї додають домашню сметану та помішуючи тушкують протягом 5 хвилин. Потім це додають до капусти та вимішують. Якщо капуста надто густа, можна долити ще трохи молока. Деякі господині, після зняття страви з вогню, кладуть зверху гілочки вишні або смородини і залишають на деякий час, щоб страва просочилася ароматом. Окремо готують шкварки, грибну підливку і з ними подають засипану капусту.

Найсмачніша, найзапашніша «засипана капуста» та, яка готується у печі, чи брайтурі. Секрети смачної засипаної капусти – це якісні продукти та правильна варка, а також варто дати страві настоятися після приготування, щоб смаки краще поєдналися. Культура споживання засипаної капусти це не тільки спосіб харчування, це спосіб життя. Страву готували і на весілля, і на похорон, і в будні, і на свята.

За переказами «Засипана капуста» була улюбленою стравою Івана Франка, а також її любили гетьман Іван Виговський, митрополит Андрей Шептицький, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Коцюбинський, Ольга Бачинська. До вподоби вона була й Соломії Крушельницькій.

Юлія Полтавець, колишня співробітниця юридичного департаменту Одеської міської ради та управління Держпродспоживслужби в Одеській області, яка змінила своє ім’я на Аміна, намагається отримати посаду оперуповноваженої в управлінні забезпечення особистої безпеки Державного бюро розслідувань (ДБР). Її кандидатура привернула увагу не тільки через професійний бекграунд, але й завдяки певним суперечливим моментам, які викликали питання щодо її фінансових активів.

Аналіз декларації Полтавець виявив наявність значного майна, включаючи кілька об’єктів нерухомості та інших активів, що можуть викликати сумніви з огляду на її попередню службу в державних установах. За документами, вона володіє чотирма об’єктами нерухомості, що є непростим для пояснення, враховуючи її попередні доходи. Така ситуація не залишилась поза увагою громадськості, і підняті питання про походження цього майна вже стали предметом обговорення в юридичних колах та серед правозахисних організацій.

житловим будинком у селі Карнаухівка Дніпропетровської області (75,5 м²), оформленим у спільній власності з родичами;

квартирою в Одесі (39,8 м²), купленою у 2021 році за 1 млн грн;

квартирою в Одесі (36,9 м²), придбаною у 2024 році за 1,71 млн грн;

приміщенням у власності Одеської міськради, яке використовується як місце реєстрації.

Загальна задекларована вартість нерухомості становить 2,73 млн грн.

Окрему увагу викликала інформація про транспорт: у декларації вказано автомобіль Nissan Maxima 2019 року, нібито придбаний у 2023 році за 80 тис. грн. Експерти ж оцінюють його ринкову вартість у межах 600–800 тис. грн.

Фінансова частина декларації також виглядає показово. За 2024 рік Полтавець задекларувала дохід у 2,12 млн грн, з яких понад 60% — це продаж нерухомості. Зокрема, 1,3 млн грн їй виплатила Анна Іванівна Молчанова. Також жінка вказала подарунок у 250 тис. грн від Ігоря Бойка. Додатково вона зберігає 10 тис. доларів готівкою.

Попри значні доходи, у декларації зазначено й отримання цільової адресної допомоги від облради — 29 тис. грн.

Таким чином, декларація Полтавець демонструє серйозні статки та водночас містить сумнівні дані про вартість придбаного майна. Незважаючи на це, вона претендує на посаду в ДБР, яке відповідає за безпеку та боротьбу з корупцією.

Денис Корнишев, який відіграє одну з ключових ролей у діяльності сайту 368.media, розпочав серйозну кампанію з очищення інтернету від матеріалів, що стосуються його можливих зв'язків з одіозним олігархом та фігурантом антикорупційних розслідувань Миколою Злочевським. За словами джерел, це питання стало причиною конфлікту, що вилився в активні інформаційні атаки, спрямовані на порушення репутації як сайту «Антикор», так і окремих його журналістів. Початок цієї боротьби стався після невдалих спроб домовитися про зняття публікацій, що викривали фінансові й бізнесові зв’язки Злочевського, особливо стосовно його одеських активів.

Перші ознаки цього конфлікту з’явилися після публікацій на маловідомих регіональних порталах, де з’явилися анонімні матеріали, що звинувачували «Антикор» у проросійській позиції та, зокрема, у втечі журналістів сайту з України. Ці звинувачення, які на перший погляд могли здатися маловажливими, насправді стали частиною більшого плану, спрямованого на дискредитацію ресурсу, який активно бореться з корупцією в Україні.

Лише після цієї відмови власники 368.media — Денис Корнишев та Костянтин Шпильовий — розпочали брудну кампанію проти критиків. Щоправда, ніде офіційно не зазначено, хто саме є власником сайту: 368.media не зареєстроване в жодному офіційному реєстрі ЗМІ. Відомо лише, що пов’язують проєкт із Шпильовим — ексдепутатом від Партії регіонів, якого називали близьким до проросійських кіл.

368.media неодноразово звинувачували у продажі публікацій і готовності видаляти матеріали за гроші. Журналісти, які досліджували діяльність цього ресурсу, наводили й розцінки: від 2 500 до 40 000 гривень за “послуги”. Парадоксально, що саме це видання дозволяє собі звинувачувати інших у корупції.

Окремі випадки порушень журналістської етики стали предметом уваги правозахисників. 368.media публікувало матеріали, в яких людей називали злочинцями без вироку суду, у тому числі військовослужбовців ЗСУ. Це викликало обурення «Детектор медіа» та численні позови про захист честі, гідності та репутації. У судах як відповідачі неодноразово фігурували саме Шпильовий і Корнишев.

Щодо особистості Дениса Корнишева також чимало питань. Він позиціонує себе як автор «Радіо Свобода», однак у реальності мав стосунок лише як стажер у 2014 році. До того працював на одеському 7 каналі, що належить скандальному забудовнику Аднану Ківану — фігурі з сумнівною репутацією та зв’язками з Сергієм Ківаловим.

Жодних офіційних підтверджень того, що Корнишев є власником «антикорупційного порталу», немає. Скоріш за все, він виконує роль медійного «кілера», який пише анонімні матеріали, веде перемовини та вимагає гроші за зняття компромату. У випадку відмови — запускає нові фейки, часто з обвинуваченнями у співпраці з Росією.

Показовим є те, що після хвилі критики Корнишев заявив, нібито не має стосунку до 368.media та залишив проєкт у 2017 році. Але саме його ім’я фігурує у позовах як відповідального за контент. Ці спроби дистанціюватися виглядають не як захист істини, а як черговий етап зачистки репутації — особливо після викриттів, пов’язаних зі Злочевським.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Основні тези доктрини, яка узаконена указом президента РФ:

– агресія проти Росії та її союзників з боку неядерної країни за підтримки ядерної держави буде розглянута як спільний напад;

– Росія може застосувати ядерну зброю в разі критичної загрози суверенітету і територіальній цілісності себе і Білорусі;

– серед умов для застосування ядерної зброї прописано старт балістичних ракет проти РФ (саме такими ракетами є ATACMS – Ред.)

– ядерна відповідь з боку РФ можлива в разі «критичної загрози її суверенітету» навіть звичайною зброєю, у разі масованого старту військових літаків, крилатих ракет, безпілотників, інших літальних апаратів і перетину ними російського кордону.

– надання території та ресурсів для агресії проти РФ – також підстава для ядерного стримування.

Ключова зміна в ядерній доктрині РФ полягає в цьому пункті: «агресія проти Росії або її союзників з боку неядерної держави за підтримки ядерної розглядається як спільний напад».

Цей пункт, вочевидь, виписано конкретно під війну в Україні й покликаний обґрунтувати можливість використання Росією ядерної зброї як проти України, так і проти країн, які Києву у війні допомагають. Тобто, проти США та їхніх союзників по НАТО.

Раніше представники російської влади на різних рівнях посилали сигнали, що Москва може застосувати ядерну зброю в разі ударів західними далекобійними ракетами по її території. Зокрема, вчора це дав зрозуміти спікер Держдуми Володін. Путін раніше заявляв, що такі удари означатимуть пряму участь країн Заходу у війні проти Росії. А сьогодні про це заявив Пєсков.

«Використання Україною західних неядерних ракет проти РФ за новою доктриною може спричинити ядерну відповідь», – заявив Дмитро Пєсков.

Також характерно, що Путін затвердив нову ядерну доктрину незабаром після появи в західних ЗМІ повідомлень про те, що Байден дозволив Україні завдавати ударів американськими далекобійними ракетами по території РФ. Офіційно Білий дім це поки що не підтверджував.