Екснардеп Єгор Соболєв самовільно залишив частину, відкрито кримінальне впровадження

В Україні зафіксовано безпрецедентне зростання кількості чоловіків віком понад 25 років, які вступають до закладів освіти. За даними державних структур, навчання дедалі частіше використовується як юридична підстава для отримання відстрочки від мобілізації в умовах воєнного стану. Якщо у 2021 році в університетах, коледжах та інших освітніх установах навчалося близько 30 тисяч чоловіків цієї вікової категорії, то нині їхня кількість зросла приблизно до 250 тисяч.

Голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак звернув увагу на те, що така динаміка не може пояснюватися лише підвищеним інтересом до саморозвитку чи перекваліфікації. За його словами, держава вже бачить ознаки системного використання освітнього процесу як механізму уникнення мобілізаційних обмежень. Це створює додаткове навантаження на систему освіти та викликає питання щодо справедливості й ефективності чинних правил.

За словами Гурака, перші інспекції засвідчили масштабність явища, і їх планують тільки посилювати. До кінця 2025 року та на початку наступного навчального року перевірки продовжаться — загалом близько 50 коледжів та закладів вищої освіти очікують повторні інспекції. Питання відрахування студентів вирішуватимуть після завершення аудитів.

Особливий акцент у перевірках роблять саме на коледжах. Причина в тому, що правила вступу до університетів були суттєво ускладнені Міністерством освіти та Верховною Радою, через що частина чоловіків обирає передвищу освіту як простіший шлях отримання відстрочки.

За підсумками вже проведених перевірок по всій Україні були відраховані близько 50 тисяч студентів, однак загальна тенденція зростання кількості студентів старше 25 років залишається очевидною.

Руслан Гурак підкреслює: протягом багатьох років кількість таких студентів залишалася стабільною на рівні близько 30 тисяч, незалежно від того, йшлося про коледжі, університети чи другу вищу освіту. Однак після початку повномасштабної війни цей контингент виріс більш ніж у вісім разів.

На тлі скорочення населення України до орієнтовних 25–30 мільйонів, збільшення кількості студентів викликає додаткові питання у державних інституцій. Перевірки тривають, а уряд наголошує, що контроль у сфері освіти має бути посилений у зв’язку з вимогами мобілізаційного законодавства.

Після початку повномасштабної війни Україна зосередила значні ресурси на зміцненні власної обороноздатності, одночасно поступово відновлюючи експорт військової продукції. Уже у 2025 році держава може поставити на зовнішні ринки озброєння та пов’язані послуги на кілька мільярдів доларів. Про це повідомив заступник секретаря Рада національної безпеки і оборони України Давид Алоян в інтерв’ю Reuters.

За його словами, на початку місяця спеціальна державна комісія, що під час воєнного стану відповідає за видачу експортних ліцензій, схвалила більшість поданих заявок від українських виробників. Це рішення стало важливим сигналом для міжнародних партнерів про готовність України поступово повертатися до активної участі у глобальному ринку оборонної продукції.

Алоян уточнив, що потенційний обсяг таких поставок може становити кілька мільярдів доларів, однак наголосив: насамперед мають бути повністю забезпечені потреби українських Сил оборони. За його словами, швидкого експортного буму не очікується, адже пріоритетом залишаються внутрішні військові завдання.

Серед країн, які вже виявили інтерес до українських оборонних технологій, Алоян назвав Німеччину, Велику Британію, США, держави Скандинавії, кілька країн Близького Сходу та щонайменше одну країну Азії. Одна з близькосхідних держав, що має давню історію співпраці з Україною в оборонній сфері, нині вивчає можливості закупівлі безпілотників і важкої техніки.

Представник РНБО підкреслив, що Київ віддаватиме перевагу експорту до держав, які є найактивнішими союзниками України у війні проти Росії. Водночас акцент робиться не лише на продажі готової продукції, а й на створенні спільних підприємств із закордонними партнерами. Такий формат співпраці має забезпечити притік інвестицій, розширення виробничих потужностей, нові ланцюги постачання та доступ до сучасних технологій.

Алоян також повідомив, що уряд розглядає можливість запровадження експортного податку для виробників оборонної продукції. За його словами, такий механізм дозволив би спрямовувати додаткові надходження на фінансування української армії.

Водночас він зазначив, що серед уже схвалених заявок немає дозволів на експорт готової до бойового застосування зброї. Більшість погоджених операцій стосується реімпорту або постачання компонентів для подальшого використання на фронті.

Частина заявок пов’язана з українсько-американською програмою FrankenSAM, у межах якої створюються модернізовані зенітно-ракетні комплекси шляхом поєднання радянських систем із західними ракетами.

Раніше президент Володимир Зеленський повідомив, що у 2026 році в європейських країнах мають запрацювати десять експортних центрів для просування та виробництва українських оборонних технологій. Найближчим часом очікується запуск виробничих потужностей у Німеччині, де з середини лютого планують розпочати виробництво українських безпілотників.

Таким чином, Україна поступово формує нову модель оборонного співробітництва, яка поєднує власні військові потреби з експортним потенціалом та міжнародним партнерством.

Четвертий день лютого поєднує в собі кілька важливих аспектів, які охоплюють як світське, так і духовне життя людей. Хоча в Україні ця дата не є офіційним святом, вона має особливе символічне значення, яке відзначають у церковних календарях та народних звичаях. Для багатьох цей день стає нагодою зосередитися на здоров’ї, духовності та спостереженні за природою, щоб передбачити, якою буде прийдешня весна.

На міжнародному рівні 4 лютого відзначається Міжнародний день боротьби з раком. Цей день спрямований на підвищення обізнаності про профілактику, ранню діагностику та сучасні методи лікування онкологічних захворювань. Щороку медичні організації та благодійні фонди проводять лекції, семінари та інформаційні кампанії, щоб нагадати людям про важливість регулярних медичних оглядів і здорового способу життя.

Крім цього, на міжнародному рівні сьогодні згадують День читання вголос, День вакууму, День шкільних ігор, День подяки листоноші, а також річницю створення однієї з найвідоміших соціальних мереж у світі.

В Україні 4 лютого не є державним святом, однак ця дата пов’язана з днями народження відомих особистостей. Серед них фольклорист Климент Квітка, психолог Степан Балей, учасник Євромайдану і Герой Небесної Сотні Василь Аксін, відомий футболіст Олег Протасов, а також захисник Донецького аеропорту, один із «кіборгів», Сергій Колодій.

За православним календарем цього дня вшановують святого Миколая Сповідника, настоятеля Студійського монастиря. Віруючі вважають, що він мав дар зцілення, тому до святого звертаються з молитвами про здоров’я та захист. За старим церковним стилем 4 лютого згадують апостола від 70-ти Тимофія Ефеського та мученика Анастасія Персіаніна.

У народній традиції день відомий як Микола Студит. Наші предки вважали його суворим і пов’язаним із сильними морозами та хуртовинами. Через це люди намагалися не вирушати в далекі поїздки. За прикметами, якщо вікна цього дня «плакали», чекали ранньої весни, а якщо обмерзали — холоди мали тривати. Туман віщував мінливий лютий, а тріщини льоду на річках — швидке потепління.

День традиційно присвячували молитвам, догляду за худобою та хатнім справам. Вірили, що якщо кіт або собака лягали спати на ліжку господарів, у домі буде достаток.

Згідно з народними уявленнями, 4 лютого не варто вирушати в далекі подорожі чи ходити до лісу через небезпеку зустрічі з дикими тваринами. Також рекомендували бути обережними з гострими предметами, адже вважалося, що рани, отримані цього дня, загоюються довше.

Заступник начальника Головного управління Національної поліції у Харківській області та керівник слідчого управління Сергій Болвінов опинився у центрі пильної уваги громадськості. Місцеві активісти, представники бізнесу та заявники по низці кримінальних проваджень стверджують, що під його керівництвом розслідування корупційних справ часто зупиняються на півдорозі або не доходять до суду. Така ситуація, за їхніми словами, викликає підозри у вибірковості правосуддя та можливих зв’язках посадовця з окремими фігурантами резонансних справ.

Додаткову хвилю запитань спричинила відсутність у відкритому доступі декларацій Болвінова та членів його родини, що, на думку громадських спостерігачів, суперечить принципам прозорості, яких мають дотримуватися високопосадовці правоохоронних органів. Активісти наголошують: у час, коли суспільство вимагає від державних структур максимальної відкритості, приховування інформації про майно і доходи може свідчити про намагання уникнути публічного контролю.

Заявники, які направляли петиції й письмові повідомлення про підозрілу діяльність у місцевих закупівлях, нарікають на формальні відповіді і довгі «завислі» провадження без видимих слідчих дій. Там, де провадження відкривають, справи, за словами інформаторів, роками не рухаються — немає масштабних обшуків, затримань або обвинувальних актів, які б свідчили про системний тиск на корупційні схеми.

Окремою проблемою для громадськості стала масштабна мережа кол-центрів у Харкові та області, що працюють за шахрайськими схемами масових дзвінків. За оцінками місцевих фахівців, функціонує від сотні до півтори сотні таких точок; локації постійно змінюються, оператори швидко відновлюють роботу після поверхневих перевірок. Критики стверджують, що при очевидній поінформованості правоохоронців немає системних відкритих результатів розслідувань — жодних масштабних арештів або викриттів організаторів мережі.

Ще одна претензія — закритість самого посадовця. У відкритих джерелах відомостей про Болвінова — небагато; відомо, що він одружений, має доньку й двох синів, а члени родини користуються дорогим житлом і автомобілями. За даними джерел у публічних реєстрах, у доступних масивах відомостей про декларації вибірково немає, що, на думку активістів і журналістів-розслідувачів, є серйозним питанням у контексті законодавства про фінансовий контроль. Відсутність офіційної публічної інформації про доходи й майно посадовця лише посилює запитання щодо прозорості джерел коштів родини.

У матеріалах нагадують також епізоди минулого: ім’я Болвінова фігурувало у публікаціях ще в 2013 році під час обшуків у приймальні народного депутата, а в перші тижні повномасштабного вторгнення посадовець, за частиною повідомлень, тимчасово працював поза Харковом, що теж викликало суспільний резонанс.

Незважаючи на критику, офіційних відповідей від керівництва Нацполіції або НАЗК щодо ситуації навколо серйозних звинувачень у бездіяльності й відсутності декларацій станом на зараз публічно не оприлюднено. Представники регіональних органів влади та самі правоохоронці уникають публічних коментарів або обмежуються загальними фразами про дотримання законності й внутрішніх процедур.

Сукупність цих фактів викликає занепокоєння в громадському середовищі: відсутність прогресу у розслідуваннях резонансних справ і непрозорість майнових декларацій створюють у суспільстві відчуття, що слідство працює недостатньо ефективно там, де йдеться про можливі зв’язки місцевої влади й бізнесу. Жителі регіону та активісти вимагають незалежної перевірки роботи слідчого управління та публічних пояснень від вищого керівництва Нацполіції.