Названо простий спосіб схуднути без спорту і таблеток

Українська медіаімперія, що належить меру Львова Андрію Садовому та його сім’ї, опинилася у центрі гучного скандалу. Фінансові проблеми та порушення у сфері соціальної відповідальності викликали обурення як серед працівників, так і в суспільстві загалом.

Суть скандалу

ПАТ «Телерадіокомпанія Люкс», що належить Катерині Кіт-Садовій, дружині мера Львова, зіткнулася з серйозними звинуваченнями у фінансових порушеннях. Основною проблемою стали недостатні виплати зарплат працівникам, що є прямим порушенням трудового законодавства та норм соціальної відповідальності.

Фінансове управління під питанням

Виявлені порушення у фінансовому управлінні компанією ставлять під сумнів ефективність її керівництва. Недостатні виплати зарплат, затримки у виплатах та відсутність належних соціальних гарантій свідчать про серйозні проблеми у фінансовій дисципліні. Працівники компанії висловлюють своє незадоволення та вимагають від керівництва прозорості та відповідальності.

Соціальна відповідальність: від слів до дій

Компанії, що претендують на лідерство у медіаіндустрії, повинні демонструвати високий рівень соціальної відповідальності. Недотримання цих принципів може призвести до втрати довіри як серед працівників, так і аудиторії. ПАТ «Телерадіокомпанія Люкс» має негайно вжити заходів для виправлення ситуації та відновлення своєї репутації.

Реакція суспільства та працівників

Фінансові скандали викликали широкий резонанс у суспільстві. Працівники компанії активно висловлюють своє незадоволення у соціальних мережах та засобах масової інформації. Вони закликають до проведення незалежного аудиту фінансової діяльності компанії та притягнення до відповідальності винних у порушеннях.

Висновок

Фінансові скандали, що охопили медіаімперію мера Львова Андрія Садового, стали серйозним викликом для репутації компанії. Недостатні виплати зарплат та порушення у сфері соціальної відповідальності свідчать про необхідність негайних змін у фінансовому управлінні. ПАТ «Телерадіокомпанія Люкс» повинна вжити конкретних заходів для відновлення довіри працівників та суспільства, забезпечивши прозорість та відповідальність у своїй діяльності.

Заробітну плату рядовим працівникам роками виплачували частинами. Одна – офіційна, мінімальна – зі сплатою обов’язкових платежів, друга – “в конверті”.

Після викриттям Бюро економічної безпеки схеми ухилення від сплати податків холдингом !FEST, який пов’язують з Андрієм Садовим, в медіахолдингу Садового різко збільшилась кількість працевлаштованих працівників.

У2021-2022 рр., наприклад, обліковувалось 15-20 працівників) враховуючи, що ТРК “Люкс” володіє корпоративними правами 12 компаній. у січні-жовтні 2021 року винагорода у грошовому виразі працівникам Телерадіокомпанії “Люкс” (йдеться про 9-13 осіб, частина з яких – журналісти) складала 6 тис грн., у листопаді-грудні цього ж року – 6,5 тис грн. Натомість розмір зарплати Катерини Кіт-Садової склав 195 тис грн., зарплати Романа Андрейка (директора ПрАТ «Телерадіокомпанія “Люкс”) — 100 тис грн, його дружини – Андрейко Оксани (акціонера з великою часткою) – в межах 40-50 тис грн.

У період січень-вересень 2023 року офіційна зарплата працівникам (7-11 особам) виплачувалась у розмірі 7 тис грн. У жовтні виросла до 16 тис грн (такі виплати отримали 6 працівників), у листопаді склала від 12 до 16 тис грн (таку зарплату отримало 47 осіб), в грудні 15 тис грн отримав 21 працівник, від 11 до 15 тис грн – 17 працівників.

У яких розмірах від сплати податків ухилився медіахолдинг Садового, – наразі невідомо. Бюро економічної безпеки необхідно звернути увагу.

Портрет доньки гетьмана Павла Скоропадського став об'єктом пильного захоплення української діаспори в Європі століття тому. Цю картину переписували на поштових листівках, а оригінал вважали втраченим під час Другої світової війни. Однак невідомий поворот подій приніс портрет назад до України через лист, який надійшов до Музею гетьманства у Києві від німецької родини. У мальовничому містечку Оберстдорф, серед баварських Альп на півдні Німеччини, місцева фермерська родина зберігала незвичайний портрет протягом багатьох років. Ця відображена на картині молода красуня у вишиванці та вінку з квітів, здавалося, приховує в собі непересічну історію, яка привертала увагу кожного, хто роздивлявся її. Історія цієї таємничої жінки залишалася невідомою, поки її портрет не потрапив до рук 15-річного німецького хлопчика Катарини Шалль більше 40 років тому. Портрет змусив її батька принести його додому, де він став об'єктом пильного дослідження та захоплення для всіх, хто потрапляв до їхнього будинку. Ця таємнича картина, яка раніше була невідомою для родини Шалль, виявилася портретом доньки останнього гетьмана України, Павла Скоропадського, Єлизавети. Її життєва історія, відданість батькові та активна участь у Гетьманському русі стали об'єктом досліджень і захоплення для багатьох.

Портрет гетьманівни, намальований художницею Ольгою Мордвіновою приблизно у 1920-х роках, став відомим українській еміграції завдяки масовому поширенню листівок. Такі листівки входять у колекцію історика Олександра Алфьорова, який вважає портрет гетьманівни символом української аристократки не лише за походженням, але й духом. Проте сама доля картини залишалася невідомою. Молодша донька Скоропадського, Олена Павлівна Отт-Скоропадська, розповідала про існування портрету, але його зникнення залишалося загадковим. Дослідники припускали, що картину зникло під час війни, і відновлення її було малоймовірним. Тож, коли у травні 2021 року Музей гетьманства отримав повідомлення від німецької родини Шалль, вони були здивовані та вражені. Катарина Шалль звернулася до музею через Google, дізнавшись про портрет, і її лист викликав емоційну реакцію в усьому колективі. Повернення портрету гетьманівни стало найбільшою мрією не лише для родини Шалль, а й для української еміграції. Історик Олександр Алфьоров впевнений, що це оригінал портрету, оскільки він знайдений у місці, де Єлизавета провела свої останні роки і де її поховали, поруч із своїм батьком, гетьманом Павлом Скоропадським. Елізавета народилася у 1899 році у Санкт-Петербурзі і щорічно відвідувала батькові маєтки на Чернігівщині, де захоплювалася українською історією та активно підтримувала гетьманський рух. Новина про гетьманування батька стала важливою для її життя, вона підтримувала ідеї нової української держави та страждала від падіння Гетьманату.

Родина Скоропадських знаходилася в еміграції з 1918 року, спочатку у Лозанні, Швейцарія, а потім з 1921 по 1945 рік у Ванзеє поруч із Берліном. Після війни вони переїхали до містечка Оберстдорфа в Баварії, де Єлизавета Скоропадська, дочка останнього гетьмана України Павла Скоропадського, зосередилася на політичній діяльності та розвитку гетьманського руху до своєї смерті у 1976 році. Хоча гетьманська родина була відома в еміграції, вони не мали великих статків і змушені були працювати. У спогадах родини згадують про те, як щомісяця доводилося здавати в ломбард сервіз та інші цінності.

Можливо, через переміщення та складні обставини після смерті Єлизавети Скоропадської або під час переїздів портрет був втрачений чи потрапив до чужих рук. Скоропадські жили скромно і не підкреслювали своє походження, тому місцеві мешканці, можливо, навіть не знали, хто вони.

Після того, як Катарина Шалль звернулася до Музею Гетьманства, співробітники почали розшуки портрета, а листування обірвалося. Проте журналісту-фрилансеру Миколі Гульку вдалося відновити контакт із родиною Шалль, і завдяки його зусиллям портрет буде переданий до Музею Гетьманства. Родина Шалль пишається збереженням історичної пам'ятки і сподівається на настання миру в Україні.

Витончена біла сорочка, яку носить Єлизавета на портреті, схожа на іншу вишиванку, яка зберігається в київському Музеї Гетьманства. Єлизавета була талановитою скульпторкою, письменницею та вишивальницею, і її творча майстерність відображена у цій вишиванці, що свідчить про її любов до мистецтва та культурних традицій.

Розкішний портрет молодої жінки та деталі її вбрання стали джерелом натхнення для українського бренду "Етнодім", який вирішив реконструювати сорочку, подібну до тієї, що була на зображенні Єлизавети Скоропадської. Під час реконструкції використали орнаменти, натхненні полтавською вишивкою, що зберігаються в історичних архівах.

Бренд "Етнодім" відтворює не лише саму сорочку, а й передає той особливий дух та вишуканість, які відображалися у вишивці Єлизавети. Орнаменти та мотиви, використані у реконструкції, не лише відтворюють історичні зразки, а й зберігають традиції та культурний спадок українського народу.

Цей проект "Етнодіму" не лише відтворює історичний одяг, а й допомагає зберегти й передати майстерність української вишивки молодому поколінню. Реконструйована сорочка стає не лише модним елементом гардеробу, а й символом національної гордості та краси.

У результаті дослідження було встановлено, що родина Скоропадських перебувала в еміграції протягом значної частини ХХ століття, а портрет їхньої доньки Єлизавети, створений художницею Ольгою Мордвіновою, зник безвісти. Проте завдяки зусиллям родини Шалль та співпраці з Музеєм гетьманства, портрет був відновлений та переданий в Україну.

Виявлено, що реконструкція сорочки Єлизавети, натхненної зображенням на портреті, стала можливою завдяки українському бренду "Етнодім". Використовуючи орнаменти полтавської вишивки, бренд не лише відтворив історичний одяг, а й відзначив значимість українських традицій та культурного спадку.

Отже, ця стаття свідчить про важливість збереження та відновлення історичної пам'яті через співпрацю між різними країнами та організаціями. Крім того, вона підкреслює значення моди як засобу відображення культурної та національної ідентичності.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Адміністрація Байдена вже ухвалила кілька важливих рішень для посилення позицій України. Зокрема, США зняли обмеження на використання американських ракет дальнього радіусу дії для ударів по російській території та схвалили постачання протипіхотних мін.

Однак Макмастер наголошує, що поширення сигналів про можливе скорочення військової допомоги з боку США завдає серйозного морального удару по українцях. “Українці мають бути впевнені, що зможуть перемогти, а не слухати про скорочення підтримки, яке підриває їхній бойовий дух”, — підкреслив він.

Перемога Дональда Трампа на майбутніх виборах може змінити підхід США до війни в Україні. Багато потенційних членів його адміністрації висловлювали скептицизм щодо подальшої допомоги Києву, вважаючи переговорне завершення війни більш прийнятним варіантом. Це створює невизначеність для українських військових та дипломатів.

Макмастер також зазначив, що війна в Україні є лише частиною ширшої стратегії агресивних держав, які прагнуть зруйнувати існуючий світовий порядок. Підтримка Росії з боку Ірану та Китаю, а також участь північнокорейських солдатів у бойових діях — це тривожні сигнали для Заходу.

Генерал застерігає, що недооцінка цілей Путіна є стратегічною помилкою. На його думку, підтримка України — це не лише питання регіональної безпеки, а й глобальної стабільності.

У цей же час у Європі поновилися секретні дискусії щодо можливого введення військ в Україну. Як повідомляє видання Le Monde, Велика Британія та Франція обговорюють посилення оборонної співпраці. Головна мета — створення міцного альянсу для підтримки України та забезпечення європейської безпеки.