Названо причини зриву відновлення лікарні «Охматдит»

13 вересня цього року Лілія Бас, яка займає посаду посадовиці Пенсійного фонду Волинської області, оприлюднила дані про отримання дорогого подарунка — автомобіля MERCEDES-BENZ GLA 250 (2018) від свого сина Володимира Василя Баса. Він працює інспектором митного поста і задекларував цей подарунок на суму 750 тис. гривень. Такий жест не залишився непоміченим у суспільстві, оскільки сума є значною, а автомобіль належить до преміум-класу.

Це не перший автомобіль, який Володимир Бас надає своїй матері. У серпні 2024 року він також задекларував подарунок у вигляді електричного автомобіля VOLKSWAGEN E-Golf (2017), вартість якого становить 400 тис. гривень. Такі подарунки не можуть не викликати питань щодо джерел доходів та обґрунтованості таких значних витрат, особливо в контексті державних посад.

Цікаво, що вся родина пов’язана з прокуратурою Волині: Лілія — дружина, а Володимир — син прокурора Вадима Баса. Декларація сина практично порожня, і до цього він раніше не подавав декларацій. Хоча Бас-молодший має військову підготовку, він не служить у Збройних силах України.

Ситуація викликала суспільний резонанс через високі ціни на авто, подаровані чиновниці від близького родича, та відсутність прозорих джерел доходів для покупки дорогих транспортних засобів.

Департамент з благоустрою, відбудови та реконструкції Харківської міської ради уклав договір з приватним підприємством «Будівельна фірма «Промтекс» на ремонт будинку за адресою вул. Бучми, 28/64. Вартість проєкту складає 138,3 млн грн, і фінансування здійснюється за рахунок програми Ukraine Facility. Завершення робіт планується до кінця 2026 року, що свідчить про великі масштаби реконструкції, необхідної для відновлення житлового фонду, пошкодженого внаслідок російських обстрілів.

Зазначений будинок дійсно зазнав серйозних пошкоджень через агресію російських військ, і потребує значних відновлювальних робіт. Однак, варто зазначити, що кошторис робіт і вартість матеріалів викликають певні питання. Згідно з документацією, ціни на будівельні матеріали, такі як теплоізоляційні плити, значно завищені. Якщо вартість одного квадратного метра теплоізоляційних плит, зазначених у проєкті, складає 1 224 грн, то в харківських магазинах їхня ціна стартує від 474 грн. Це розбіжність у цінах ставить під сумнів обґрунтованість визначених витрат на матеріали та необхідність детальнішої перевірки.

Фірма «Промтекс» – давній фаворит міськради. Вона вже отримала понад 3,4 млрд грн державних замовлень, здебільшого від цього ж департаменту. Конкуренція в тендері виглядала радше імітацією: дорожчу пропозицію подало ТОВ «Автомагістраль-Захід», а вимоги до підтвердження досвіду виконання аналогічних робіт взагалі не ставилися.

Таким чином, під виглядом відновлення зруйнованого житла на Салтівці з бюджету та донорських коштів викачуються десятки мільйонів. Вартість ремонту однієї багатоповерхівки фактично дорівнює вартості сотні нових квартир. Для громади Харкова це означає не відбудову, а черговий приклад цинічного бізнесу на руїнах міста.

Британське видання The Telegraph називає відтік молодих чоловіків з України «потенційно фатальною новиною» для оборонної спроможності країни. Згідно з аналізом оглядача Оуена Метьюза, цей процес став серйозним викликом для Збройних сил України, які нині стикаються з гострою нестачею особового складу. В умовах активної війни з Росією це питання набуває критичного значення, адже кожен мобілізований військовий є важливою ланкою у протистоянні.

Проте, незважаючи на необхідність підтримки обороноздатності, питання, чому молоді чоловіки призовного віку масово виїжджають до Європи, стає дедалі актуальнішим не лише для України, але й для міжнародної спільноти. Європейський Союз все частіше піднімає це питання, вимагаючи пояснень, чому на фоні війни деякі українці обирають еміграцію замість служби в армії. Більш того, західні уряди, які активно підтримують Україну фінансово та військово, можуть зазнати нових питань щодо доцільності подальших витрат на підтримку країни, в той час як її власний ресурс не заповнюється необхідною кількістю нових призовників.

Ця кадрова криза посилюється ще одним фактором — відтоком молодих чоловіків за кордон. У серпні уряд уперше від початку вторгнення пом’якшив правило воєнного часу й дозволив чоловікам віком від 18 до 22 років виїжджати за межі України. Офіційно це пояснили спробою не відрізати молоде покоління від світу й не змушувати родини вивозити хлопців ще до їх повноліття; у Києві розраховували, що вільніший режим виїзду збереже з ними контакт і дасть шанс повернутися пізніше — уже з бажанням служити за контрактом, а не втікати від примусової мобілізації.

Реакція на цю норму виявилася миттєвою. За даними польської прикордонної служби, які цитує The Telegraph, майже 100 тисяч українців віком 18–22 років перетнули кордон із Польщею за приблизно два місяці після зміни правил наприкінці серпня 2025 року. Для порівняння: від січня до кінця серпня, тобто до пом’якшення виїзду, до Польщі в’їхали лише близько 45 тисяч чоловіків цієї вікової групи. Після зміни правил цифра фактично подвоїлась і сягнула в середньому близько 1600 молодих чоловіків на день. Схожий тренд фіксують у Німеччині: за даними німецьких джерел, кількість українців 18–22 років, які прибувають щотижня, зросла з лічених десятків до 1400–1800 людей на тиждень у жовтні.

Саме цей масовий рух стає політичним аргументом у ЄС. У Польщі та Німеччині, куди прямують молоді українці, наростає роздратування: місцеві політики все частіше питають, чому європейські платники податків мають фінансувати постачання зброї й соціальну підтримку біженців, якщо значна частина чоловіків призовного віку не воює, а отримує притулок і пільги в країнах Євросоюзу.

На цьому тлі з’являються відкриті політичні пропозиції, які ще рік тому були б немислимими. Міністр оборони Литви Лаурінас Кащюнас запропонував, що одним із рішень «гострої потреби Києва в новобранцях» може стати повернення чоловіків призовного віку назад в Україну. У Німеччині лідер баварського Християнсько-соціального союзу Маркус Зьодер назвав «цілком законною» ідею обговорювати відправку придатних до служби українців додому, щоб вони забезпечували оборону власної країни. Такі заяви перегукуються з минулорічними дискусіями в ЄС про можливість формування «українського легіону» за кордоном і підсилюють тиск на Київ: союзники все менше готові бути просто тилом, якщо в тил і далі виїжджають ті, кого Київ сам називає «мобілізаційним резервом».

The Telegraph додає ще один контур загрози: Росія цілеспрямовано б’є по енергетиці, намагаючись зробити великі українські міста непридатними для нормального життя взимку. Ідея Кремля, за оцінками західних аналітиків, проста — холод і темрява штовхатимуть цивільних до кордонів ЄС, а Європа, що й так втомилася від війни й заплатила високу соціальну ціну за прийом мільйонів біженців, ставатиме дедалі нервовішою. Німецькі служби безпеки вже офіційно попереджали свій уряд про ризик нової великої хвилі українських біженців цієї зими саме через удари по теплу й електриці.

Цей сюжет — про більше, ніж «хтось втік». Йдеться про ресурс, без якого Україна не зможе воювати, і про політичну втому союзників. The Telegraph формулює це жорстко: якщо нинішній темп втрат на фронті поєднується з новою хвилею виїзду молодих чоловіків, то Україна ризикує втратити свій найцінніший ресурс — людей. Без цього ресурсу неможлива не лише перемога, а й саме майбутнє країни.

Офіційний Київ публічно намагається зменшити драматизм. Представник Державної прикордонної служби Андрій Демченко визнавав, що виїзд чоловіків 18–22 років фіксується, але називав його «невеликим у загальному пасажиропотоці». Українська влада також пояснює нові правила виїзду бажанням утримати молодих громадян у правовому полі, не розривати зв’язок держави з поколінням, яке виросло вже у війні, і не допустити повного відчуження цієї вікової групи.

Але навіть якщо позиція уряду звучить як спроба утримати молодь у «контакті з Україною», політичний фон навколо теми змінюється. У ЄС відверто говорять про те, що підтримка Києва буде дедалі важче пояснювати виборцям, якщо паралельно в європейських столицях з’являється дедалі більше українських чоловіків призовного віку. У самій Україні питання теж стає токсичним: військове командування давно говорить про нестачу живої сили, але при цьому мобілізаційний вік не знижено, а будь-які натяки на примусове повернення чоловіків із-за кордону викликають суспільний шок.

У підсумку ситуація виглядає як замкнене коло. Війна триває вже третю зиму й не демонструє ознак швидкого завершення. Союзники висилають зброю, але ставлять політичні умови. Україна намагається одночасно не втратити покоління й утримати фронт, але платить за це черговим витоком людей. І саме це, на думку західних оглядачів, робить нинішній момент найбільш небезпечним за весь час повномасштабної війни: без людей не буде армії, без армії не буде фронту, без фронту не буде країни.

Український гідрометеорологічний центр оприлюднив детальний прогноз погоди, який обіцяє досить стабільну атмосферну ситуацію в найближчі дні. Синоптики повідомляють, що цього тижня жителям України навряд чи варто очікувати сніговий покрив, що є досить характерним для зимового періоду.

Зокрема, слід звернути увагу на ключових компаній-операторів систем розподілу електричної енергії, які, попри всі зміни, продовжують перебувати під впливом російських бізнесменів. Однією з таких компаній є VS Energy, яка володіє частками в п’яти українських обленерго.

Російський слід у системі енергопостачання

VS Energy, попри численні зміни в складі власників, зберігає зв’язки з російськими олігархами. Офіційно компанія мала кількох співвласників, серед яких був російський бізнесмен і віце-спікер Держдуми РФ, Сергій Бабаков, а також інші росіяни — Воєводін і Гінер. Водночас, єдиним українцем серед власників був Михайло Спектор, який підтверджував свої зв’язки з Бабаковим.

Після початку російської агресії в Україні в 2014 році офіційно змінився склад власників компанії: Бабаков та Воєводін вийшли з VS Energy, а Гінер також покинув компанію. Однак розбіжності між офіційними заявами компанії і Спектора щодо цього питання залишають багато запитань.

На сьогодні кінцевими бенефіціарами компанії є громадяни Євросоюзу, зокрема з Латвії та Німеччини. Однак контроль над активами VS Energy через офшори й кіпрські компанії залишається в руках осіб, пов’язаних із російським бізнесом. Зокрема, дружина Воєводіна, Наталія Селіванова, має значний вплив на діяльність компанії.