Неиварто очікувати припинення атак “шахедами” – військовий експерт

Ми вже розкривали схеми підлого злочину, коли владу інтереси підпорядковували особистим користям. Від кримінальних співробітників Кубракова та Кличка, які використовували війну як вигідну можливість захопити прибуткові київські метрополітени, до ФПГ Ахметова, який продовжує плести свою мережу за допомогою Кремля. Це вже не просто злочин, а система грабіжницьких дій, що підірвала економіку та безпеку країни.

Змушуючи виділяти гроші на розвиток застарілої теплової енергетики, Ахметов та його союзники продовжують виводити Україну на берега енергетичного кризу. Чому відмовляється країна від атомної енергетики, вибираючи застарілі технології ТЕС, які є фактично їхньою власністю? Відповідь проста – власність. Олігархічні структури, контролюючи енергетику, витягують з українців перевищені ціни, завдяки чому поглиблюється бідність населення та втрачається конкурентоспроможність країни.

Не беручи до уваги ефективність та вигідність, олігархи та політики продовжують діяти на користь власних кишень. Схема "Амстердам плюс", що озолотила Ахметова та Порошенка, поклали початок економічному занепаду, що загрожує навіть обороноздатності країни.

Та тепер, коли агресія Путіна принесла руйнівні наслідки, Ахметов намагається перефарбувати себе жертвою. Проте, це лише ще один хід у його багаторівневій грі на руйнування України. Збільшення імпорту електроенергії з Європи не вирішить проблему, поки управління енергетикою залишається в руках тих, хто бачить лише власний карман, а не добробут та безпеку країни.

Це вже не просто обман. Це нагло обман. Україна кожного дня викидає електроенергію, яку АЕС виробляють у надлишку. Це робиться для того, щоб в країні зберігався енергетичний дефіцит. А чому? Щоб Ахметов та державні компанії отримували ще більше компенсацій від України та західних донорів. Але найбільш вражає історія з Трипільською ТЕС.

11 квітня, країна-агресор РФ знову напала на Україну ракетами та дронами, переважно на об'єкти енергетичної інфраструктури. В результаті цього нападу була повністю зруйнована Трипільська ТЕС, що розташована у Київській області. Нещодавно Уряд виділив 1,5 мільярда гривень на відновлення зруйнованих ТЕС. 726 мільйонів були виділені з резервного фонду державного бюджету, ще 826 мільйонів з фонду ліквідації наслідків агресії. Але це лише краплина у морі, порівняно з 9,7 мільярдами гривень, які були витрачені на захист ТЕС від російських атак. Про те, що сталося з цими коштами, навіть не згадують. Чому? Можливо, тому що ці кошти були розподілені людиною, яка підконтрольна Ахметову, Прем'єр-міністром Шмигалем, а розподілом займалися Кубраков та Державне агентство з відновлення та розвитку інфраструктури імені Найєма?

Проте вкрадення грошей з бюджету — це ще не все, що стосується воюючої України. Найцікавіше те, що за два дні до атаки на Трипільську ТЕС була евакуйована вся документація та частина цінного обладнання. І першими, хто повідомив про цю атаку, були російські пропагандисти, які миттєво опублікували відео. Як це сталося? Чи можливо, що Трипільську ТЕС було атаковано за домовленістю з агресором?

У вищезгаданій статті висвітлюються складні аспекти енергетичної політики України, включаючи проблеми з виробництвом, розподілом та використанням електроенергії. Особлива увага приділяється ролі олігархів, зокрема Ахметова, в енергетичній сфері країни, а також можливому впливу Росії на ці процеси.

Стаття показує, як зруйновання енергетичної інфраструктури, зокрема Трипільської ТЕС, внаслідок ворожого нападу, та після цього виділення коштів на відновлення стають об'єктом глибокої політичної та економічної дискусії. Також виносяться на загал свідчення про можливі корупційні схеми в управлінні коштами та загальна недостатність прозорості у вирішенні енергетичних проблем країни.

Отже, стаття спонукає до подальшого дослідження та обговорення проблем енергетичного сектору України з метою забезпечення стійкого та ефективного розвитку країни.

Український гідрометеорологічний центр оприлюднив детальний прогноз погоди, який обіцяє досить стабільну атмосферну ситуацію в найближчі дні. Синоптики повідомляють, що цього тижня жителям України навряд чи варто очікувати сніговий покрив, що є досить характерним для зимового періоду.

“Ой, Боже! Дякуючи Саші і його ідіотській ідеї. Нащо він захотів це зробити? Йому хтось там наговорив, нашептав, що в мене одна губа менша за іншу”, – розповіла Руслана.

Співачка зізналася, що дуже шкодує про цю процедуру та назвала її дурним вчинком.

Руслана Лижичко, більш відома як просто Руслана, – це українська співачка, композиторка, продюсерка, музикант, танцівниця, диригент, народна артистка України та переможниця Євробачення 2004 року з піснею “Wild Dances”. Її музичний стиль – це унікальне поєднання етнічних мотивів Карпатського регіону з сучасними поп- та рок-звучаннями.

Руслана відома своєю енергійністю, яскравими сценічними образами та активною громадянською позицією. Вона є символом української культури та національної ідентичності, а її творчість надихає мільйони людей по всьому світу. Руслана також відома своєю благодійною діяльністю та підтримкою української армії.

У 2014 році голова Департаменту кібербезпеки СБУ Ілля Вітюк став учасником неабияких подій на Майдані, коли зняв відео, яке демонструє розстріли протестувальників «Беркутом». Цю фактичну інформацію підтвердили офіс генерального прокурора та колишній керівник департаменту розслідувань злочинів Майдану, Сергій Горбатюк. Відзначено, що на одному з відео, знятому з боку «Беркуту», видно чоловіка у цивільному одязі, який фіксує моменти стрільби учасників протесту. Цей чоловік, як виявилося, є співробітником Служби безпеки України, однак під час допиту він не надав жодної корисної інформації для слідства. Екс-керівник департаменту розслідувань, Сергій Горбатюк, вказав на причетність до цих подій Іллі Вітюка, який тоді працював оперативником СБУ. Зазначено, що Вітюк не звертався до слідчих протягом тривалого часу, і лише в 2019 році його вдалося допитати. Важливо зазначити, що 20 лютого 2014 року під час зіткнень на вулиці Інститутській загинули 48 людей, а ще 80 отримали поранення. Дослідження показало, що родина Іллі Вітюка володіла значними майновими активами. Під час публікації розслідування співробітники Солом’янського ТЦК намагалися вручити повістку журналісту "Слідства.Інфо" Євгенію Шульгату. Цю ініціативу здійснив працівник департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, якого очолює сам Ілля Вітюк. Відгукнувшись на цей випадок, Генштаб змусив начальника Солом’янського ТЦК змінити посаду, а сам Ілля Вітюк був відсторонений від виконання обов'язків та направлений на фронт.

У висновку можна відзначити, що вказана стаття свідчить про важливість та складність подій, які відбувалися під час Майдану 2014 року. Інформація про участь голови Департаменту кібербезпеки СБУ Іллі Вітюка у відеозйомці розстрілів на Майдані підтверджує серйозність та комплексність того часу. Важливою є також реакція на публікацію цієї інформації з боку владних структур, що свідчить про залученість суспільства до вирішення проблем минулого та забезпечення правопорядку в сучасній Україні.