“Нові герої” – розкішний спосіб життя нового командира Вовків Да Вінчі Сергія Філімонова (Частина 1)

Український громадський діяч і військовий Олег Симороз, ретельно проаналізувавши законопроєкт про мобілізацію, прийнятий Радою на першому читанні, приходить до висновку, що більшість положень у цьому документі — це лише марні слова. За інформацією УНІАН, він зазначив: "Я сподівався побачити у законопроєкті новаторські рішення, що могли б відновити довіру до системи. Але я побачив лише маніпуляції та обман. Наприклад, стосовно фінансового забезпечення військовослужбовців — Міноборони обіцяли додаткову винагороду у розмірі 30 тисяч гривень. Але у тексті законопроєкту я не знайшов жодної згадки про цю винагороду. Крім того, фінансове забезпечення у розмірі 20 тисяч гривень повинно супроводжуватися додатковою відзнакою за участь у бойових діях, це слід чітко врегулювати".

Симороз також висловив свої зауваження щодо процедури демобілізації українських військовослужбовців: "Ви подаєте рапорт, але поки ставка не приймає рішення стосовно конкретної категорії військовослужбовців, демобілізація не відбудеться. Фактично, це може зайняти більше, ніж 36 місяців. Крім того, процес повинен бути справедливим. Є різниця між начальником групи логістики в тилу і військовим, який знаходиться в окопі. Я пропонував, щоб безпосередня участь у бойових діях рахувалася як два дні".

Симороз також висловив свої сумніви стосовно "рівного військового обліку для всіх". У законопроєкті запропоновано позбавити держслужбовців і силовиків гарантованої відстрочки від служби в Збройних Силах. "У цьому документі все написано дуже хитро. Здається, що правоохоронців позбавлять права на відстрочку. Проте, аналізуючи, хто насправді є держслужбовцями, я зрозумів, що з 140 тисяч працівників Національної поліції лише 4 тисячі належать до категорії держслужбовців. Більшість з них — це жінки-діловоди. Слідчі, оперуповноважені, патрульні — всі вони не є держслужбовцями і зберігають право на відстрочку", — продовжує Симороз.

Правозахисник висловив і свої сумніви щодо "електронного кабінету призовника", куди згідно з документом, територіальні центри кваліфікації та військові комісаріати надсилатимуть електронні повістки: "Я радий, що уряд на 100% впевнений, що всі в нашій країні мають смартфони. Я б порадив їм зняти рожеві окуляри і подивитися навколо. Адже історії про витік інформації з 'Дія', а також проблеми з електронним голосуванням під час 'Євробачення' показали, що цифровізація не завжди працює на сто відсотків. Я не впевнений, що хочу довіряти свої дані такій системі". Правозахисник додає, що цифровізація не вирішить проблем корупції у системі, оскільки для цього потрібна реформа військкоматів.

Персональні дані обробляють інші установи, а не лише територіальні центри кваліфікації та військові комісаріати. Проте, те, що відбувається за зачиненими дверима військкоматів, це просто жахливо. Вас забирають телефони при вході, ви не можете вийти з приміщення без підпису уповноваженого працівника військкомату, у системі панує тотальна корупція, а співробітники не вміють адекватно спілкуватися з людьми. Замість воєнкомів давно пора було встановити цивільних менеджерів, фахівців з управління, психологів. І зробити весь процес абсолютно прозорим, а не приховувати за вухом державної таємниці. У нас є центри адміністративних послуг, і вони мають перетворитися на центри надання військових послуг. Громадяни повинні мати повну довіру до системи. Вони повинні бачити, що всі процеси відкриті і прозорі. Але, замість цього, коли ви заходите в військкомат, ваш телефон майже буквально вибивають із ваших рук", — додає він.

Зі свого боку, ми зауважимо, що терор територіальних центрів кваліфікації на вулицях країни вже повністю дискредитував ідею мобілізації та спричинив глибокий розкол і неприйняття дій військкоматів населенням. А в разі ухвалення законопроєкту про мобілізацію, Україну справді чекає тотальний контроль над чоловічим населенням. По суті, країна вводить нове кріпосне право, де у громадян будуть лише обов'язки і жодних прав.

У вищезгаданій статті відображено критичний погляд українського громадського діяча і військового Олега Симороза на законопроєкт про мобілізацію, який був ухвалений Радою в першому читанні. Він вказує на численні проблеми та недоліки у системі військового обліку, недостатню прозорість процесу мобілізації, та загрозу тотального контролю над чоловічим населенням в разі ухвалення даного закону. Зокрема, він висловлює обурення щодо тотальної корупції, яка панує у військкоматах, та вимагає переорганізації системи управління та забезпечення військових послуг шляхом впровадження цивільних менеджерів та збільшення прозорості та відкритості процесу. Висновки цієї статті вказують на необхідність ретельного перегляду та доопрацювання законопроєкту про мобілізацію з метою забезпечення захисту прав громадян та підвищення довіри до системи.

На сучасному етапі розвитку ринку нерухомості Києва можна відзначити значний ріст вартості житла, що створює нові виклики для всіх учасників цього ринку. Протягом останніх місяців спостерігається стрімке зростання цін на квартири, що вимагає уважного аналізу та розуміння тенденцій у кожному районі столиці. На вторинному ринку міста помітно підвищилися ціни на житло за останні півроку, в результаті чого середня вартість квадратного метра зросла на практично 5 000 гривень, піднімаючись з 52 771 до 57 730 гривень.

Аналізуючи ситуацію за районами, варто зазначити значні відмінності в ціновій політиці. Наприклад, середня вартість квадратного метра житла може коливатися від 42 654 до 85 791 гривень в залежності від місця розташування. Найбільш доступним для покупців виявився Деснянський район, де ціна за квадратний метр становить 42 654 гривень. У той же час, найвищі ціни зафіксовані в Печерському районі, де вартість "квадрату" досягає середньої позначки в 85 791 гривень.

Найбільш популярними серед покупців є однокімнатні квартири, проте їх вартість значно варіюється в залежності від району. Так, в середньому ціна за "квадрат" для однокімнатних квартир становить 54 000 гривень, проте в найбільш доступних районах ця цифра може бути істотно нижчою.

Варто відзначити, що в найдешевших сегментах ринку знайти доступні пропозиції може бути складніше, оскільки кількість оголошень з цінами нижче 15 000 гривень за "квадрат" складає лише 0,1%. Такі дані свідчать про загальний тренд зростання цін на житло у місті та необхідність обережного аналізу для покупців та інвесторів.

У висновках можна підкреслити ключові моменти статті та зробити висновки на їхньому основі:

• Ринок нерухомості в Києві переживає активний етап змін, пов’язаний із стрімким зростанням цін на квартири.

• Цінова політика різних районів столиці значно відрізняється, відображаючи різні рівні попиту та пропозиції.

• Найдешевші квартири знаходяться в Деснянському районі, тоді як найвищі ціни спостерігаються в Печерському.

• Однокімнатні квартири є найбільш популярними серед покупців, але їхня вартість сильно залежить від району розташування.

• У найдешевших сегментах ринку доступні пропозиції є рідкісні, що відображає загальний тренд зростання цін у місті.

Отже, висновки свідчать про важливість докладного аналізу для покупців та інвесторів на ринку нерухомості в Києві, а також про необхідність уважності при визначенні стратегій покупки та продажу житла.