Нові підозри у справі “Чисте місто” та схема привласнення київських земель

Український шеф-кухар та ресторатор Євген Клопотенко повідомив про те, що йому відмовили у відкритті ресторану української кухні в Японії, пояснюючи це тим, що японці вважають борщ російською стравою. Цю інформацію він оприлюднив у своєму фейсбук-пості. У своєму коментарі посол України в Японії, Сергій Корсунський, відреагував на цю ситуацію, зазначивши, що відкрито вже кілька ресторанів української кухні в Японії, де подають борщ, і проводяться фестивалі борщу, що свідчить про популярність української кухні серед японців. Посол також вважає, що думка одного японця, який відмовив Євгену Клопотенку, є необґрунтованою, оскільки ця ситуація не відображає загального ставлення японців до української кухні.

Українська книга "Україна. Їжа та історія", яка продається в Японії, отримала значну кількість позитивних відгуків, вказала авторка. У книзі, яка доступна японською мовою, представлено шість різних видів борщу. Вона зазначила, що проблема може полягати у заголовках, які часто намагаються підсилити ефект. Японський журналіст, дипломат і письменник Такаші Хірано, що давно проживає в Україні, порадив не узагальнювати враження про борщ за однією ситуацією. Він зазначив, що думка одного японця, що відмовив Євгену Клопотенку, не може бути представницькою для всіх. Хірано зауважив, що багато японців тепер усвідомлюють, що борщ є українською стравою, і цю інформацію активно поширюють серед інших. Інциденти, подібні до того, про який розповідає Євген Клопотенко, можуть бути результатом несправедливих узагальнень і неправильного сприйняття української культури.

У світі кулінарних дискусій неабиякою популярністю користується український борщ, але ця популярність часто стає об'єктом спорів і непорозумінь. Згадують його і в політичних виступах, і в кулінарних рейтингах, що лише підсилює цікавість до цієї страви.

Справжню хвилю розмов підняла заява МЗС Росії про борщ як символ російської кухні, що викликало активні реакції з боку українських користувачів соцмереж. Виявляється, борщ – це не лише смачна страва, а й політичний символ, що зумовлює виникнення справжніх гарячих дискусій.

Україна вирішила офіційно відстояти свої права на цю страву, включивши подібну ініціативу до кампанії щодо включення культурної спадщини в список ЮНЕСКО. Зараз український борщ став предметом не лише гастрономічних вражень, а й політичних дебатів, що ще раз підтверджує його значення в українській культурі та національній ідентичності.

У рамках акції на захист українського борщу активно діяв Євген Клопотенко, який з великим захопленням збирав рецепти цієї культової страви з усіх куточків України. Його зацікавленість у борщі не обмежувалася лише його приготуванням, він також досліджував історичний та культурний контекст цієї страви, щоб зрозуміти, як вона вплетена в українську спадщину та національну ідентичність. Його зусилля спрямовані на популяризацію та збереження української кулінарної традиції, щоб кожен міг насолодитися смаком та історією цієї унікальної страви.

Український борщ став предметом уваги не лише у кулінарному світі, а й на політичній арені через спроби приписати його до російської кухні. Це свідчить про важливість культурної спадщини для національної ідентичності. Активна реакція громадськості та захисників української кухні, таких як Євген Клопотенко, свідчить про глибоке значення цих кулінарних традицій для українського народу. Такі акції та заходи спрямовані на збереження та популяризацію української культури в усьому світі, що є важливим аспектом у зміцненні національної свідомості та самоідентифікації українського суспільства.

Експерти з кримінології відзначають, що тривале існування такого угруповання свідчить про його складну структуру та професійний підхід до злочинної діяльності. Вони наголошують на необхідності вдосконалення методів боротьби з організованою злочинністю в Україні.

На території України розкрито діяльність небезпечної злочинної групи, відомої як “Коростишівська банда”, яка протягом довгого часу здійснювала жорстокі злочини, такі як зґвалтування, викрадення та катування своїх жертв. Ця банда діяла на території України від 2014 року і викликала страх серед місцевого населення.

“Коростишівська банда” орудувала на Житомирщині і її нейтралізували СБУ та Нацполіція. Члени банди роками документували свої злочини.

Одній із постраждалих, імені якої ЗМІ не називає, зараз двадцять п’ять років. Дев’ять років тому її разом із подругою викрали із-під студентського гуртожитку і вивезли на берег річки Тетерів. Там сильно побили та зґвалтували.

“Мене дістали з машини і почали хапати за волосся і бити об машину, в один із моментів мою голову підіймають від машини і я бачу, що б’ють Аню, я бачу як у неї з носа стікає кров, вона плаче. Мене ще раз б’ють об машину я втрачаю свідомість”, – згадує дівчина.

Учасники банди вибивали “борги” та брали у рабство місцевих

Тоді їй було 16 років і вона вчилася на вчительку молодших класів. Чи не кожен вечір до неї приходив місцевий кримінальник Коля. Спочатку він незграбно залицявся. А коли дістав відкоша – вирішив брати бажане силою.

“Ґвалтували мене по черзі вдвох при чому продовжували бити. І на свій телефон знімали все на камеру. Поки один ґвалтує, другий знімає”, – згадує дівчина.

Відео ґвалтівники збиралися використати для шантажу. Дівчат попередили – якщо звернуться в поліцію, зйомку розповсюдять серед студентів. Наша героїня заяву написала. Її подруга – ні. Із технікуму довелося піти.

“Я зразу пішла. Я морально не могла тут знаходитись. Всі про це дізнались і Кузьомко (один з нападників) пустив слух, що ми поїхали на шашлики, що це він мені не дав, а я образилась і пішла написала заяву”, – каже потерпіла.

А далі за Колю почали просити. Спочатку його батьки, потім місцевий поліціянт. Дев’ять років тому справу закрили.

“До мене приходили батьки Колі Кузьомко, пропонували гроші, щоб я забрала заяву. А потім слідчий нас почав задовбувати, щоб ми забрали заяву”, – пояснює дівчина.

Лише зараз, після спецоперації СБУ та Нацполіції – двоє ґвалтівників заарештовані. Третій до СІЗО не дожив. Він кілька років тому помер від вживання анаболіків. Дівчина лікується й досі. Не тільки морально: кістки щелепи загоїлися неправильно і вона збирає гроші на операцію.

“Я хочу, щоб вони були максимально покарані. Всі троє”, – каже дівчина. Зловмисники 10 років тероризували місцевих

Політик вимагав від сина місцевого бізнесмена 2000 доларів

Другий потерпілий просить називати себе Іваном. Він – син місцевого бізнесмена. Шість років тому вчився в місцевому коледжі на фармацевта. Бандити викрали його з дому.

“Це саме це місце, куди нас взимку вивезла банда рекетирів, погрожували життям, побили, знущалися, заставили зняти весь верхній одяг, в холодну зиму, заставляти іти купатися і знімали це все на відео. Мінус 5 точно було”, – каже Іван.

Члени “Коростишівської банди”

Викрадачі вимагали від Івана, щоби той зізнався в зґвалтуванні сестри місцевого депутата від “Радикальної партії” Михайла Лукомського.

“Вони так сказали, але у мене з нею нічого не було”, – каже він.

Згодом слідство з’ясує – політик входив до складу банди. І схему з надуманим зґвалтуванням його рідної сестри використовували для шантажу.

“Через деякий час, вони подзвонили батькам, і повідомили про неіснуючий борг. У розмірі 2000 доларів. Дали термін – добу”, – каже він.

Тільки-но гроші сплатили, банда відчепилася. Заяву в поліцію та в СБУ Іван наважився написати, лише після того, як дізнався про затримання кримінальників. Зараз Лукомський у СІЗО.

“Я розраховую, щоб ці люди сиділи за гратами і відповідали за все”, – каже він.

Бандити поставили на “лічильник” військового та жорстоко побили його

Назар – військовослужбовець однієї із десантно-штурмових бригад. Разом із побратимами він захищає Україну на Донеччині. Із початком війни потрапив як-то кажуть на “лічильник” до банди.

“Я попав в боргову яму, накрутили мені майже 200 тисяч гривень”, – каже Назар.

Хлопець згадує, спочатку мав сплатити вигаданий борг у сто доларів. За тиждень відстрочки це вже були двісті доларів.

“Потім він сказав що уже не 200, а 500 доларів, я йому винен. Я йому почав віддавати потроху. Щось там чи 500 гривень віддав. Ну дрібниці. Потім сказав, що з 500 виходить штука. Це за місяць я попав в боргову яму. Коли я спитав, скільки я винен, сказали 190 тисяч. Віддав йому за 4 місяці майже 70 тисяч”, – каже військовий.

У 2023 році Назар із побратимами поїхав на Донеччину. Бандити продовжили шантажувати його. Уже через вагітну дружину.

“Мені дзвонить дружина, каже що приїжджав Коля Кузьомко із хлопцями і сказали, якщо я не вийду на зв’язок, то сяде вона з ними в машину і буде вона розраховуватись”, – каже він.

Коли воїн повернувся у відпустку, його викрали і сильно побили.

“Коли я приїхав, мене відвезли Твардовський Руслан на гаражі, там був спортзал, вділи бітки, перчатки без пальців, і Діма Кукса, почали бити мене. У мене два зламаних ребра було. Потім туди вклинився Лавриненко. Приїхав він і почав – де бабки, коли будуть бабки”, – каже він.

Хлопець поділився проблемою з побратимами і йому порадили звернутися до СБУ. Спецоперація із затримання відбулася місяць по тому.

Затримання учасника банди

Злочинці також мали рабів

ЗМІ зустрілась також з оперативником СБУ на місцевій каменярні. Бандити звозили сюди боржників і примушували відробляти вигадані борги працею. Таких в’язнів називали рабами і селили тут же.

“Один із співорганізаторів злочинної організації їм погрожував, що в разі несплати відсотків вони будуть працювати тут довічно”, – каже працівник СБУ.

Поряд із людьми кримінальники тримали свиней.

“Людей тримали у таких умовах. Разом зі свинями. Поруч свині, поруч працівники ночували і працювали”, – каже він.

До тих, хто пробував вирватися з полону – застосовували особливий метод катувань

“Чоловіків, які не відробляли, підвішували прямо на балку і знущалися. Мішок, він зверху зав’язується і підвішували людину на балці і завдавали ударів кнутом”, – каже працівник СБУ.

Наразі основні керівники “Коростишівської банди” заарештовані: ватажок синдикату Анатолій Моргунов і семеро його спільників, зокрема і ґвалтівник Кузьомко перебувають у СІЗО.

7 грудня вирізняється насиченим поєднанням церковних, міжнародних і народних подій. Ця дата поєднує у собі глибокий духовний зміст, професійні відзнаки та багатовікові звичаї, що формували світогляд українців упродовж століть. У різні історичні епохи саме цей день вважався особливим рубежем перед зимовими святами та періодом духовного зосередження.

За новим церковним календарем християни цього дня вшановують пам’ять святого Амвросія Медіоланського — видатного богослова, проповідника та одного з найвпливовіших отців Західної Церкви. Його життя було прикладом служіння людям через слово, знання та моральний авторитет. У християнській традиції Амвросія вважають покровителем учителів, викладачів, наставників, тренерів і всіх, хто пов’язаний з переданням знань. У молитвах до нього просять мудрості, терпіння, справедливості та сили для щоденної праці з людьми.

У світі 7 грудня відзначають Міжнародний день цивільної авіації — професійне свято пілотів, бортпровідників, інженерів, диспетчерів та інших фахівців, без яких не відбувається жоден політ. До переліку інших міжнародних подій сьогодні належать День цукрової вати, День «Напиши листа» та День бароко.

В Україні офіційно святкують День місцевого самоврядування. Привітання отримують працівники сільських, селищних, міських та обласних рад — люди, які щоденно займаються розвитком громад і вирішенням локальних проблем. Цього дня відзначають і культурне свято — День української хустки. Колись цей елемент одягу був символом статусу заміжньої жінки, а нині став атрибутом національної ідентичності. У багатьох містах дівчата та жінки одягають традиційні хустки, фотографуються й бережуть давню майстерність їх зав’язування.

Народний календар 7 грудня зберіг чимало зимових прикмет. Вважалося, що сильний снігопад обіцяє мокрий грудень, мороз — холодне Різдво, а ясне небо свідчить про сувору зиму. Дощ цього дня пророкував часті відлиги протягом місяця. Традиції включали початок приготувань до зимових свят, перевірку запасів і квашення капусти. За старим стилем це був Катеринин день — жіноче свято, коли дівчата збиралися на посиденьки, пліткували та ворожили на судженого.

Важких заборон цього дня немає, але вважалося небажаним сумувати, нарікати на життя або бажати зла іншим — адже негативні думки можуть «притягнути» 40 днів неприємностей. Незаміжнім дівчатам не радили мити голову, щоб уникнути проблем в особистому житті.