Одеса залишається під впливом Труханова – джерела

Гарбузове та соняшникове насіння вже давно закріпилися в раціоні людей, які прагнуть урізноманітнити харчування та додати до нього більше корисних елементів. Хрусткі, ароматні та поживні, вони чудово поєднуються із салатами, смузі, мюслі або можуть слугувати окремим легким перекусом. Хоча обидва види насіння містять цінні жири, клітковину та рослинний білок, їхній хімічний склад має відмінності, які визначають специфічний вплив на організм та можливі харчові переваги.

Гарбузове насіння часто вирізняють за високим вмістом цинку, магнію та антиоксидантів. Ці мікроелементи відіграють роль у підтримці імунітету, роботі нервової системи та нормальному синтезі білків. Крім того, гарбузове насіння містить значну кількість амінокислот, зокрема триптофану, що впливає на балансування настрою та якість сну. Його насиченість корисними жирами, передусім омега-6, сприяє підтримці здоров’я серця за умови помірного вживання.

Якщо головна мета — збільшити споживання клітковини, то перевага за соняшниковим насінням. У 100 грамах міститься близько 11,1 г клітковини, тоді як у гарбузовому — 6,5 г. Клітковина підтримує травлення, відчуття ситості та знижує ризик серцево-судинних захворювань, діабету й ожиріння.

Щодо білка, лідером є гарбузове насіння: у 100 грамах міститься близько 29,8 г білка, у соняшниковому — 19,3 г. Воно також забезпечує організм корисними лінолевими кислотами, що стабілізують рівень цукру в крові та покращують показники холестерину.

Ще однією важливою перевагою гарбузового насіння є високий вміст магнію — близько 550 мг на 100 г проти 129 мг у соняшниковому. Магній необхідний для роботи серця, зміцнення кісток та регуляції артеріального тиску.

Попри різницю у складі, експерти радять поєднувати обидва види насіння. Соняшникове насіння багате селеном і вітаміном Е, може допомагати людям із діабетом контролювати рівень цукру в крові. Гарбузове насіння пов’язують із нижчим ризиком розвитку деяких видів раку, зокрема раку грудей.

Регулярне додавання насіння до раціону підтримує здоров’я, забезпечує енергією та додає приємний горіховий смак стравам. Досить просто посипати салат, йогурт або вівсянку жменькою насіння, щоб зробити харчування кориснішим.

Підготовка відставок чиновників, яких пов’язують з орбітою керівника Офісу президента Андрія Єрмака, дедалі більше нагадує заздалегідь продуману політичну операцію. Її головна мета — знизити репутаційні ризики для вищого керівництва держави, а не продемонструвати реальне очищення влади від корупційних практик. У центрі уваги опинилися віцепрем’єр-міністр Олексій Кулеба та голова Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко.

За даними з різних джерел, саме щодо цих посадовців правоохоронні органи готують підозри у масштабних зловживаннях, пов’язаних із розкраданням бюджетних коштів, виділених на ремонт та облаштування укриттів у Києві. Йдеться про мільйони гривень, які в умовах війни мали бути спрямовані на забезпечення безпеки цивільного населення, але, за версією слідства, використовувалися не за призначенням.

Кулеба, працюючи заступником голови КМДА з питань благоустрою, та Ткаченко, керівник одного з управлінь КП «Київблагоустрій», отримали прямий доступ до міських фінансових потоків. Після призначення Єрмака головою Офісу президента вони піднялися на державний рівень: Кулеба — у Кабмін, Ткаченко — у керівництво КМВА. Саме під час робіт з київськими укриттями з’явилися підозри щодо схем завищення вартості робіт, фіктивних ремонтів та виведення коштів під прикриттям воєнної необхідності.

Розслідування щодо укриттів тривалий час гальмувалося через політичне прикриття з боку Єрмака. Після його відходу справа отримала «зелене світло», але система обрала тактику акуратного виведення чиновників зі штатів перед врученням підозр. Це дозволяє владі формально заявити про боротьбу з корупцією, не торкаючись тих, хто організовував і покривав схеми.

У підсумку Кулеба і Ткаченко можуть отримати підозри вже в статусі ексчиновників, а суспільство знову почує формулу: «На момент вчинення злочинів вони вже не представляли владу». Такий підхід демонструє не боротьбу з корупцією, а її адаптацію до нових умов із мінімізацією репутаційних ризиків для керівництва держави.