Олеся Жураківська змушена змінити місце проживання через небезпеку

За інформацією, яку опублікувала "Судово-юридична газета", з введенням у дію нового закону про мобілізацію українці не матимуть можливості продавати або вивозити за межі своїх областей автомобілі, які перебувають на військовому обліку у Територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК). Згідно з цим законом, заборонено переміщати автомобілі, зареєстровані в ТЦК, в інші області або продавати їх. Ця заборона стосується всіх громадян України, незалежно від їх статусу щодо військової служби (чи вони є військовозобов'язаними чи ні). Зазначено, що з такими машинами заборонені будь-які дії, які призводять до того, що вони не можуть бути передані Збройним Силам України чи іншим військовим формуванням. Відправити такі автомобілі в інші області можна лише за умови попереднього повідомлення ТЦК про місцезнаходження транспортних засобів і лише на строк не більше одного місяця.

Висновки до цієї статті наступні: новий закон про мобілізацію обмежує права українців на продаж та переміщення автомобілів, які знаходяться на військовому обліку у Територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК). Ця заборона поширюється на всіх громадян, незалежно від їх статусу щодо військової служби. Власники таких автомобілів мають лише обмежені можливості вільної дії з ними, і перед виїздом за межі області або продажем необхідно отримати дозвіл від ТЦК. Це спрямовано на забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань у транспортних засобах у випадку потреби мобілізації.

Відмова Верховного антикорупційного суду (ВАКС) у зміні запобіжного заходу для екс-чиновника Міністерства оборони Олександра Лієва, якого підозрювали в причетності до фінансових махінацій у закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на суму майже півтора мільярда гривень, стало предметом гучного обговорення в суспільстві. За словами адвоката Назара Кульчицького, який надав коментар Суспільному, суд прийняв рішення про зміну запобіжного заходу, відпустивши Лієва під особисте зобов'язання і направивши його ухвалу в СІЗО. Проте, цей крок викликав неоднозначність через відсутність прокурора під час засідання, що стало причиною повернення справи в Національну поліцію.

На думку судді Ярослава Шкодіна, який також висловився під час засідання, Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не надали достатніх доказів для підозри щодо розкрадання. Це викликало застереження щодо обгрунтованості самої підозри та спроби її передачі до суду. Суддя вважає, що якщо прокурори не бачать складу злочину, то суду складно знайти його відповідно до закону.

Ці події знову поставили під сумнів роботу судової системи та її здатність ефективно реагувати на випадки корупції. Через технічні аспекти, зокрема невчасне повернення Лієва до слідчого ізолятора після скасування попереднього рішення, він фактично залишився без запобіжного заходу. Це викликало обурення серед громадськості і підкреслило необхідність удосконалення правової системи, а також ретельного контролю за діяльністю судових органів.

Загальні висновки з цієї статті вказують на кілька важливих аспектів. По-перше, рішення Верховного антикорупційного суду щодо зміни запобіжного заходу для екс-чиновника Міноборони Лієва стало об'єктом обговорення через відсутність прокурора під час засідання, а також через невідповідність доказів підозрі щодо корупційних діянь.

По-друге, важливою є критика судової системи, яка не завжди ефективно реагує на випадки корупції та не завжди відповідає закону.

Також відзначається необхідність удосконалення правової системи, зокрема щодо контролю за діяльністю судових органів та вдосконалення процедур з прийняття рішень у справах про корупцію.

Отже, стаття свідчить про важливість зміцнення прозорості, законності та ефективності в судовій системі України для боротьби з корупцією та забезпечення справедливості.

Фактичний бенефіціар низки платіжних і фінансових компаній Олександр Сердюк, за даними джерел, пов’язаних з фінансовими розслідуваннями, вибудував складну систему для легалізації тіньових доходів та транскордонного виведення коштів. Це включає діяльність через компанії «Єдиний гаманець», «Пей Плейс Україна», «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процесінг Центр», «Фінпеймент» і «Пеймент текнолоджіс». Всі ці компанії працюють в межах міжнародних платіжних систем, однак слідчі органи вважають, що їхня діяльність має приховану мету — легалізацію нелегальних коштів та можливість їх виведення за межі країни.

Ключовим інструментом у цій фінансовій схемі стала мультифункціональна платіжна система Wallet One, через яку, за даними джерел, ТОВ «Єдиний гаманець» нібито забезпечує фінансову взаємодію з іншими суб'єктами на міжнародному рівні. Ця система дозволяє здійснювати різноманітні фінансові операції, включаючи перекази коштів, оплати та інші трансакції, що значно спрощує процеси виведення та перерахування грошей через численні посередницькі канали.

Як стверджують джерела, модель ґрунтується на маніпуляціях із так званим імпортом цифрового контенту. У документації свідомо завищуються обсяги послуг, після чого кошти перераховуються нерезидентам, які формально не мають стосунку до розробників ігор або контенту. Для транзиту десятків мільйонів гривень, за цією інформацією, використовуються фіктивні компанії «Леджент», «Тайм Солюшн», «Офолд» та «Епрікот».

Окремим напрямом діяльності називають обслуговування нелегального грального бізнесу. За словами співрозмовників, Сердюк через бренд «ПаріМатч» нібито забезпечує конвертацію електронних коштів WebMoney та QIWI у готівку. Центральною фінансовою ланкою цієї системи, за даними джерел, виступає ПАТ КБ «Центр», а сукупний річний оборот схеми може сягати близько 350 мільйонів доларів.

Особливу увагу джерела звертають на ситуацію всередині Бюро економічної безпеки України. За їхніми твердженнями, для безперешкодної роботи схеми нібито існує корупційне прикриття з боку окремих посадовців БЕБ. Мова йде про регулярні щомісячні виплати у розмірі близько 15 тисяч доларів на користь посадових осіб із прізвищами Ящук, Ткачук, Стасенко та Григорчук.

Окремо згадується епізод із поверненням техніки, вилученої у ТОВ «Фінпеймент», за яке, за інформацією джерел, було передано разовий хабар у 80 тисяч доларів. Крім фіксованих сум, співрозмовники стверджують, що окремі детективи БЕБ могли отримувати 0,5% від загального обороту компаній, пов’язаних із Сердюком.

Готівка для таких виплат, за цими даними, акумулюється у конспіративній квартирі на вулиці Верхогляда, 14А в Києві. Кошти туди нібито надходять у результаті операцій з обміну криптовалют через МТБ Банк.

На Запорізькому напрямку фіксується помітне загострення ситуації: російські війська скоротили дистанцію до Гуляйполя — важливого оборонного вузла, який ще у 2022 році відіграв ключову роль у стримуванні масштабної російської навали та не допустив прориву в бік Запоріжжя. Місто, що стало символом стійкості, знову опинилося в зоні підвищеної загрози через активізацію наступальних дій противника.

За оперативними даними, окупаційні підрозділи просунулися вперед на 10–12 кілометрів протягом останніх тижнів, скоротивши відстань до міста до приблизно 4–5 кілометрів. Таке зміщення лінії фронту створює додатковий тиск на українську оборону та вимагає перегляду логістичних рішень. Водночас противник, за оцінками українських військових, намагається уникати прямого штурму Гуляйполя, концентруючись на загрозі перерізання основних шляхів постачання.

На початку жовтня російські війська зав’язали важкі бої за Успенівський плацдарм на річці Янчур, і, попри опір українців, їм вдалося захопити кілька населених пунктів. Через це ЗСУ тимчасово відійшли з деяких сіл, щоб не опинитися в оточенні, і розташувалися на більш вигідних рубежах.

Аналітики зазначають, що прямий штурм Гуляйполя наразі малоймовірний. Найімовірніше, росіяни продовжать обстрілювати місто та логістичні шляхи, застосовуючи артилерію та безпілотники. Однак Гуляйполе має водну перешкоду – річку Гайчур, що ускладнює форсування для ворога.

Українське командування запевняє, що просування росіян на цьому напрямку загалом зупинено. Ситуація на Гуляйпільському, Олександрівському та Новопавлівському напрямках стабілізована, а подальше просування ворога обмежене.

До війни у місті проживало близько 16 тисяч людей, зараз залишилося лише близько 500. Наприкінці вересня 2025 року президент Володимир Зеленський надав Гуляйполю почесне звання «місто-герой».