Підтримка Польщі: спільний шлях у поверненні українських хлопців призовного віку додому

Нещодавно Міністерство охорони здоров'я України повідомило про проведення перевірок та скасування рішень про встановлення інвалідності для 74 військовозобов'язаних осіб, які проходили експертизу в Хмельницькій медико-соціальній експертній комісії (МСЕК). Ця інформація була надана у відповідь на запит Українських Новин.

«Україна готова до обговорення всіх можливих варіантів вирішення конфлікту за умови, що вони підтримують територіальну цілісність України, непорушність її кордонів і повний суверенітет», – заявив Єрмак.

Він додав, що «Україна як жертва агресії не може прийняти жодних змін, які загрожують її існуванню».

Нагадаємо, раніше низка західних ЗМІ повідомила, що Київ готовий зупинити війну на лінії фронту в обмін на вступ решти України до НАТО.

Зеленський підтвердив, що таку схему пропонують деякі чиновники країн Альянсу, але Київ із нею не згоден.

Звільнення Залужного, безсумнівно, є значною подією, яка викликає суперечливі почуття та реакції в українському суспільстві. Цей крок можна розглядати як важливий етап у відстоюванні національних інтересів, або як можливий ризик для стабільності та ефективності ведення війни.

Звільнення Залужного можна порівняти з важливим ходом на шаховій дошці, який, з одного боку, може відкрити нові перспективи та можливості, а з іншого — викликати непередбачені наслідки. Відбуваючись у контексті війни, цей крок варто розглядати з особливою увагою, оскільки від його наслідків залежить не лише майбутнє Залужного, а й стійкість країни в цей складний період.

З одного боку, Залужний був обличчям опору та надії для багатьох українців, символом боротьби за справедливість і права. Його звільнення може бути сприйняте як перемога правової системи, сигнал про те, що ніхто не стоїть поза законом, навіть у найвищих сферах влади.

З іншого боку, відходячи від символіки, звільнення Залужного створює ризики для держави, зокрема в контексті ведення війни. Армія, як ніколи, потребує єдності та впевненості у своєму керівництві. Відновлення довіри та стабільності у військовому керівництві є ключовим елементом успішного протистояння агресору. Звільнення керівника, якому була довіра військових та громадськості, може порушити цю стабільність та зібрати пил під нігті національному обороні.

Таким чином, не можна недооцінювати значення цього кроку, адже від його наслідків залежить не лише особиста доля Залужного, а й майбутнє країни в цілому. Важливо зберегти баланс між правовою справедливістю та стабільністю військового керівництва, щоб уникнути додаткових ризиків у часи війни та зберегти впевненість у здатності країни протистояти внутрішнім та зовнішнім загрозам.

Так, безумовно, президенту Зеленському належить право здійснювати кадрові призначення та звільнення, він цим правом скористався, розривши контракт з Залужним. Однак, винятково від легальності вирішальне значення має легітимність такого рішення перед суспільством. Чи вважають громадяни крок президента виправданим і обґрунтованим, особливо знаючи, що він став результатом політичних протиріч?

Питання це риторичне. Неминуче варто підкреслити, що конфлікти між Зеленським та Залужним призвели до токсичної атмосфери, яка не сприяла ефективній роботі Збройних Сил. Проте, завжди є дві альтернативи. Не лише та, яку обрали, а й доросла, мудра. Та, коли люди стримують свої бажання та емоції, працюють разом до кінця війни. Нажаль, у цьому випадку бракувало дорослих осіб. Розумного рішення не було прийнято.

Якщо б я був російським агентом впливу, останні місяці були б для мене найкращим часом. Вдалося б здійснити неймовірне — викликати протистояння з владою у всіх сферах: журналістика, бізнес, та тепер і військова сфера. І все це на тлі втомленого суспільства та потреби у збереженні підтримки від західних союзників.

Але на жаль, найбільшим переможцем цієї ситуації стає не Зеленський, а Путін. Він, використовуючи наші внутрішні конфлікти, виграє, а Україна, на жаль, програє. Сьогодні ми всі в Україні стали свідками цієї програшної гри.

У висновку слід зазначити, що звільнення Залужного є важливою та суперечливою подією для українського суспільства. Хоча президент має законне право на такі рішення, легітимність цього кроку виникає з його прийняття суспільством. Невпевненість щодо легітимності звільнення Залужного підкреслюється тим, що рішення було результатом політичних протиріч та неспроможності сторін знайти конструктивне рішення. Водночас, ця ситуація стає частиною більш широкого контексту, де внутрішні конфлікти використовуються зовнішніми силами для досягнення своїх цілей, що загрожує національним інтересам України та її підтримці на міжнародній арені. Таким чином, необхідно намагатися знайти конструктивні рішення в межах національних інтересів та відстоювати їх, уникати втрат на внутрішньополітичному рівні, а також усвідомлювати потенційні загрози зовнішнього впливу на внутрішні справи країни.

Компанія Fire Point, яка постачає дрони та ракети «Фламінго» для потреб української армії, опинилася в центрі нового скандалу після оприлюднення даних про її непрямі зв’язки з особами, причетними до гучної справи «Міндічгейт». Видання «Слідство Інфо» повідомляє, що ці відомості ґрунтуються на свідченнях співвласника компанії Дениса Штілермана, який підтвердив наявність контактів з особами, пов’язаними з фігурантами кримінальної справи проти «Енергоатому».

За словами Штілермана, його «особистим банкіром» свого часу був Михайло Цукерман — брат Олександра Цукермана, який фігурує на «плівках Міндіча» як партнер головного підозрюваного у зазначеній справі. Олександр Цукерман наразі перебуває в розшуку, що підсилює суспільний резонанс навколо компанії Fire Point. Водночас Штілерман наголошує, що особисто не мав жодних контактів із Михайлом Цукерманом у професійному чи фінансовому контексті, а їхня взаємодія обмежувалася виключно банківськими операціями, які він не контролював.

Ще один фігурант «плівок Міндіча» — Ігор Фурсенко, відомий під позивним «Рьошик», — працював у Fire Point на посаді адміністратора. Нині він перебуває під арештом. Штілерман підтвердив, що Фурсенко допоміг його родині виїхати з Росії, що, зі свого боку, викликало підозри щодо можливого російського громадянства бізнесмена.

За даними НАБУ, Фурсенко міг брати участь у фінансових операціях, пов’язаних із відмиванням коштів у схемах «Енергоатому». На «плівках» він згадує, що йому складно переносити в руках 1,6 млн доларів. Про його зв’язок з компанією Fire Point раніше говорив і народний депутат Олексій Гончаренко.

Штілерман також підтвердив, що Fire Point фігурує у розслідуванні НАБУ щодо можливого завищення цін під час закупівлі дронів для Держспецзв’язку. У низці інтерв’ю він називав себе головним розробником ракети «Фламінго».

Журналісти наголошують, що «Фламінго» — це та сама ракета, яку Fire Point і президент Володимир Зеленський презентували як ударну зброю, здатну долати до 3000 кілометрів з тонною вибухівки, перевершуючи ефективність «Томагавків». Однак на практиці ракета не стала серійною, а з фронту надходять повідомлення про її низьку ефективність і вразливість до російських систем ППО, зокрема «Панцирів».

Журналіст Юрій Ніколов заявив, що українські дрони й ракети Fire Point не завдали очікуваних збитків російській нафтопереробній інфраструктурі, що дозволило Кремлю повністю відновити не лише власне виробництво пального, а й експорт. За його словами, проєкт «Фламінго» виявився експериментальним і не довів свою ефективність.

Богдан Мірошниченко, посилаючись на представників Генерального штабу, підтвердив, що «Фламінго» не має доведеної бойової результативності.

Раніше ЗМІ повідомляли, що справжнім власником Fire Point може бути бізнесмен Тимур Міндіч, близький до президента Зеленського та головний підозрюваний у справі «Енергоатому». У компанії офіційно заперечують будь-який зв’язок із Міндічем.