Плани зради розкрито: СБУ затримала сім’ю, що планувала ракетні удари по Україні

Дійсно, заморожування війни з Росією стає все більш ймовірним сценарієм, зазначає аналітик Валерій Пекар. Українське суспільство тепер стає перед важливим завданням — проаналізувати й оцінити цей сценарій, визначити його прийнятність та обговорити можливі поступки в такому випадку.

У своїх аналізах щодо можливих сценаріїв на 2024-2025 роки, я чітко підкреслював, що інерційний сценарій, тобто той, яким зараз розвивається ситуація, є найгіршим для України. Це сценарій війни на виснаження зі втратою західної підтримки і внаслідок цього, значною втратою здатності протистояти. Проте, найімовірнішим сценарієм я називав не саме цей. Це відносно нестандартна ситуація, оскільки зазвичай інерційний сценарій є найбільш ймовірним. Але за умови дії потужних сил, що прагнуть змінити хід подій та перейти на кращий сценарій, інерційний сценарій втрачає ймовірність. І саме таку ситуацію ми спостерігаємо зараз. Найбільш ймовірним сценарієм я називав другий — сценарій заморожування війни, який ще нещодавно виглядав малоймовірним. Адже як саме проти замороження війни були спрямовані як українське суспільство, так і сам Путін, який обрав сценарій війни на виснаження.

Пройшло лише три місяці, і вже зараз можна відчути в повітрі наявність другого сценарію. Хоча він і залишається неприйнятним як для українського суспільства, так і для російського керівництва, але водночас він дуже важливий для Америки та Європи. Замороження війни необхідне європейській індустрії для збільшення оборонної потужності. Це також необхідно для європейських лідерів, щоб підготувати свої суспільства до можливих змін. Такий сценарій вигідний Байдену для його іміджу миротворця, тоді як Трамп може використовувати його для критики Байдена та вирівнювання невдач, спричинених неефективною міжпартійною боротьбою. Водночас цей сценарій дуже важливий для всіх українських політиків, які сподіваються на перемогу на майбутніх виборах.

Але обидва головні противники цього сценарію також не впевнені в своїй позиції. Українське суспільство в цілому не готове прийняти категоричну необхідність мобілізації. Політики зволікають з прийняттям важливих рішень, і ми не бачимо значного тиску суспільства для прискорення цього процесу. Також слід зазначити, що люди, які перебувають на передовій, не є безмежно міцними чи стійкими, і навіть голос мільйонів їхніх родичів не почути в рамках загального марафону. Те саме можна сказати і про Путіна, який, незважаючи на продовжену агресивну риторику, видає суперечливі сигнали. Ми не маємо достатньої інформації про реаль

Під цією складною картинкою стоїть Китай. Навіть у своїй стратегії виграшу він має відведене місце для будь-яких варіантів розвитку чи завершення конфлікту, проте нам не відомо, чи не вважає Китай перемогу через перемир'я більш привабливою. Ймовірно, що так, оскільки країна зіткнулася з економічними проблемами, вирішення яких ускладнює військовий конфлікт.

Варто згадати, що сценарій замороження війни передбачає другу фазу агресії через певний період часу після відновлення Росією своїх здатностей та аналізу помилок першої фази. Це може призвести до ще більших руйнівних наслідків. Для того, щоб підготуватися до цього, Україна та Росія повинні активно готуватися до цієї фази — Україна з підтримкою Заходу, а Росія з підтримкою Китаю.

Проте успіх української підготовки залежатиме від результатів майбутніх виборів. Перемога модернізаторів та прискорена модернізація армії та державних інститутів може уникнути другої фази війни, тоді як перемога популістів може призвести до недостатньої підготовки та втрати державності, що відповідає стратегічним цілям Путіна.

Отже, ймовірно, найближчим часом сторони будуть підштовхувати до замороження конфлікту, перемир'я та подібних заходів. Українському суспільству негайно потрібен відкритий та щирий діалог з трьох ключових питань:

• Чи прийнятне заморожування в умовах, коли Україні бракує зброї, мобілізація сповільнюється, є можливість проведення виборів, але існує ризик порушення перемир'я Росією та приходу до влади в США тих, хто налаштований на роззброєння України та Європи. Іншими словами, на користь кого працює час — нашу чи ворогів.

• Якщо відповідь на перше питання позитивна, то які межі необхідно встановити для збереження національних інтересів? Очевидно, що наявність таких меж необхідна, але також необхідно зрозуміти, що в непростих умовах деякі компроміси необхідні.

• Якщо відповідь на перше питання негативна, як уникнути поразки та забезпечити перемогу? Важливо розпочати цей діалог з обговорення того, що насправді означає перемога і поразка, а також з'ясувати, чи є загальне розуміння цих термінів у суспільстві.

У висновках можна зазначити наступне:

• Українське суспільство стоїть перед важливими виборами щодо подальшого розвитку ситуації з Росією. Необхідно активно обговорювати можливі варіанти виходу з конфлікту та їхні наслідки.

• Роль Китаю в контексті конфлікту також варто враховувати, оскільки він може мати великий вплив на подальші події.

• Необхідно провести відкритий та щирий діалог українського суспільства з трьох ключових питань: прийнятність замороження конфлікту, встановлення червоних ліній та підготовка до можливих наступних етапів конфлікту.

• Важливо зрозуміти, що перемога або поразка в конфлікті можуть мати різні форми, і необхідно знати, що саме має на увазі суспільство, говорячи про ці поняття.

Загальний висновок полягає в тому, що діалог та обговорення різних варіантів виходу з конфлікту є необхідними для забезпечення мирного та стабільного майбутнього для України.

Багато людей зауважують, що їхнє пробудження в нічний час зазвичай відбувається близько 3:00 ранку. Це явище не завжди є показником порушення сну, а є природною частиною циклу нічного відпочинку, стверджує психолог та когнітивний терапевт Грег Мюррей. Якщо людина лягає спати приблизно о 23:00, то після 4 годин сну завершується один із основних циклів сну, і короткочасне пробудження в цей момент є абсолютно нормальним.

Нічний сон складається з кількох фаз: легка фаза сну, повільна (глибока) фаза та швидка фаза (REM), в кожній з яких організм переживає різні фізіологічні та психічні процеси. Перехід між цими фазами може супроводжуватись короткими моментами пробудження, які зазвичай не тривають довго. Проблема виникає не через саме пробудження, а коли це явище повторюється на регулярній основі або спричиняє труднощі при засинанні знову.

Грег Мюррей радить прості інструменти, які допомагають швидко заспокоїти розум і повернутися до сну: практика медитації усвідомленості (фокус на диханні чи тілесних відчуттях) або, якщо це не допомагає, читання книги, щоб відволіктися від нав’язливих думок.

Окрім психологічних причин, дослідники також висувають гіпотези про вплив навколишніх хімічних факторів: певні сполуки в побутовому пластику можуть впливати на циркадні ритми і зсувати «внутрішній годинник», в середньому на близько 17 хвилин, подібно до ефекту кофеїну — це може ускладнювати засинання й пробудження.

Беатриса Греченюк: Від Закарпаття до Королівського Світу

У 2015 році, коли Микола Греченюк обіймав посаду депутата сільської ради від Партії регіонів, його близькі отримали кілька земельних ділянок у Підвиноградові. Це стало можливим завдяки рішенню місцевої ради, яка надала їм це право. Судові процеси щодо цих ділянок тривали до 2021 року, проте родина Греченюків зуміла захистити свої інтереси. Сам Микола Греченюк володіє чотирма земельними ділянками та будинком у Підвиноградові, а його дочка Беатриса має три ділянки та власний маєток. Окрім того, Микола Греченюк є засновником компанії ТОВ "Лігаспецбуд", яка успішно бере участь у державних тендерах. Дочка Миколи, Беатриса, активно демонструє свій розкішний спосіб життя в соціальних мережах, показуючи розкішні придбання та подорожі. Її чоловік, Андрій Петьовка, також відома особистість, який має бізнес та родинні зв'язки з іншими впливовими особами. Їхня родина, здавалося б, керує своєю землею з великим розмахом, навіть володіючи орендованим замком "Паланок" у Мукачеві. Беатриса також зацікавлена у дизайні інтер'єрів та володіє рестораном у Мукачевому, де пропонує розкішні страви та вишукані вина.

У 2022 році, в самому розпалі конфлікту між Росією та Україною, справа чоловіка Беатриси, Андрія Петьовки, виявилася в центрі уваги через низку подій, які викликали підозри та обурення. Його батько, нардеп Василь Петьовка, звернувся до керівництва Закарпатської обласної військової адміністрації з проханням надати синові перепустку на виїзд за кордон на три місяці, маючи підтримку від благодійного фонду "Наша паляниця". В список отримувачів перепусток увійшли також і його сват Микола Греченюк. Це викликало реакцію Національного агентства з питань запобігання корупції, яке склало на Петьовку адмінпротокол. Попри це, після обіцянок про повернення з волонтерською місією, на нього припинили звертати увагу.

У липні 2022 року, коли діяли вищезгадані перепустки, Беатриса Греченюк народила доньку. Проте, на її Instagram можна побачити, що у вересні 2023 року вона разом із донькою, та можливо, з чоловіком, відпочивала у Італії, не просто у готелі, а в справжньому палаці. Це розкриває парадокс, бо хоча вихідці з Закарпаття можуть вражати своїм тяжінням до розкошів, позолоти та інших дорогих речей, проте джерело їхнього достатку може бути під питанням.

Стрімка експозиція соціальних мереж дочки колишнього сільського депутата та дружини сина нардепа може здивувати навіть найвідоміших світських левиць. Це викликає підозру щодо можливої контрабанди, яка тоннами завозиться через Закарпатську область, лідера серед усіх регіонів України у поставках незадекларованих товарів.

У висновку слід відзначити, що викладені факти та події, пов'язані з сім'єю Греченюк і Петьовки, свідчать про можливі порушення законодавства та корупційні практики. Спірні дії, такі як отримання перепусток на виїзд за кордон через благодійний фонд та можливе зловживання державними тендерами, підкреслюють необхідність ретельного розслідування з боку відповідних правоохоронних органів. Також важливо звернути увагу на можливість причетності до контрабанди, яка може мати серйозні наслідки для стабільності та законності в регіоні. Варто провести детальну перевірку всіх фінансових та бізнесових зв'язків зазначених осіб з метою забезпечення прозорості, відповідальності та дотримання закону.

Ексочільник прокуратури Харківської області, а нині прокурор Олександр Фільчаков, за даними журналістських розслідувань, міг бути причетним до сумнівної приватизаційної схеми, унаслідок якої державне підприємство «Харківський науково-дослідний інститут комплексної автоматизації» перейшло у власність бізнесмена Ярослава Костенка. Імовірна оборудка, що відбулася у 2021 році, викликає запитання щодо прозорості торгів і справжніх мотивів сторін.

Державне підприємство, про яке йдеться, володіє масштабним майновим комплексом: майже 9 тисяч квадратних метрів землі у постійному користуванні, 12 об’єктами нерухомості, автомобільною технікою та тисячами одиниць необоротних активів. Тільки річний податок на землю перевищував 1,7 мільйона гривень, що свідчить про значну економічну вагу інституту.

За даними джерел розслідувачів, Костенко попередньо узгоджував «комбінацію» з керівництвом регіонального відділення Фонду держмайна, а сам процес сопровождувався регулярними дзвінками Фільчакова з проханням посприяти оформленню угоди. Костенка в Харкові відкрито описують як фінансового оператора місцевих еліт: на нього оформлені низка шинних бізнесів, будівельні компанії, нерухомість у столиці, а його житлом і автопарком, за словами інсайдерів, користуються посадовці силового блоку.

Це не перший публічний скандал навколо прокурора. У 2011 році журналісти зафіксували заяви підприємця Юрія Скрипки про вимагання 150–200 тисяч гривень у «прокурорський фонд», за який нібито купили автомобіль Skoda Octavia для Фільчакова. Після розголосу прокурор пішов на підвищення, а заявник опинився в СІЗО.

Новий масив запитань до Фільчакова з’явився і під час повномасштабного вторгнення. У перші тижні війни прокурор, за інформацією джерел у силових структурах, виїхав на Закарпаття, а згодом працював дистанційно з Дніпра, отримуючи службову документацію для підпису виїзним способом. Паралельно в інформаційному полі з’явилося іміджеве інтерв’ю, яке експерти назвали спробою «перезавантаження репутації».

У матеріалах розслідувачів згадуються й давні контакти Фільчакова з колишнім прикордонником Вадимом Слюсарєвим, який перед війною виїхав до Росії, а згодом оформив на себе завод «Рапід» і вивіз частину активів в Угорщину. Їхня комунікація, за даними джерел, почалася ще в роки спільної роботи на дергачівському напрямку, критичному для контрабандних потоків.

Попри численні конфлікти й публічні претензії, нині Фільчаков обіймає посаду заступника начальника відділу процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури. Його родина володіє нерухомістю вартістю понад 3,25 млн гривень, декларує майже 1,9 млн готівкою, користується преміальними авто, що записані на третіх осіб, а сам прокурор пересувається містом на броньованому Toyota Land Cruiser 300, який відсутній у декларації та не значиться службовим транспортом.

Окрему увагу розслідувачі звертають на незадекларований будинок у Холодногірському районі Харкова, оформлений на тещу прокурора, і епізод із раптовим зникненням броньованого авто з-під будівлі прокуратури після публічного розголосу.