Подружжя чиновників зловили на хабарі за дозвіл на будівництво

Російські війська продовжують свої військові дії в районі Работиного, вибираючи тактику оточення через облаштування позицій з боку Вербового. Український військовий, відомий під позивним "Алекс", повідомив про просування російських сил протягом останніх півтора місяців на північний захід від Вербового. Це супроводжується облаштуванням мінометних позицій на захопленій території. За словами "Алекса", стратегічна мета цього руху полягає у наближенні до Работиного зі сходу, з Вербового боку. Він вважає, що російські війська вирішили обійти село з метою оточення, оскільки спроба напряму атакувати Работине виявилася неможливою через його глибокі оборонні позиції. Спільнота військових Deep State підтверджує активні бої в південній частині села, а також зазначає, що з заходу Работине "підпирають" позиції російських військ. Якщо така ж ситуація складеться й на сході, оборона села може стати надзвичайно складною.

У результаті дослідження статті стає очевидним, що ситуація в районі Работиного є критичною і вимагає негайних заходів з боку українських військових. План російських військ оточити село зі сходу, використовуючи Вербове як опорний пункт, свідчить про серйозні зусилля з їх боку з метою отримання стратегічної переваги в регіоні. Негайне посилення оборонних заходів у цьому районі стає критичним завданням для збереження контролю над ситуацією. Також важливо підготуватися до можливих атак з інших напрямків та вжити заходів для підтримки обороноздатності села. Взаємодія з місцевими жителями та мобілізація ресурсів для забезпечення безпеки населення також є надзвичайно важливими аспектами в даній ситуації.

Ключові елементи військового обліку:

Уже починає м’яко піариться.

Сирський розуміє, що Зеленський його буде зливати, оскільки на нього легко спихнути всі особисті провали Зе ставки.

Тим більше рейтинг/авторитет Сирського в армії на найнижчому рівні (хоча це для Сирського плюс. Адже він виходить не небезпечний для ЗеЄрмака, оскільки рейтинг Зеленського в лавах ЗСУ також низький).

Індивідуальний піар допоможе підвищити рейтинг Сирського і зробити його частково “незалежним” від Офісу Президента.

Зазвичай такі дії “маріонеток” дуже не подобаються Єрмаку.

Спостерігаємо… можливо Єрмак змусить Сирського все узгоджувати. Навіть особистий піар.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Світлана Олешко була відомою режисеркою, яка своєю енергією та талантом надихала колег і глядачів. Її творчі роботи, такі як вистави “Енеїда”, “Червоний Елвіс” та “РадіоШансон: Вісім історій про Юрія Зойфера”, стали частиною сучасного українського театру. Театр “Арабески”, заснований нею в Харкові, здобув популярність завдяки новаторським постановкам і яскравому художньому підходу.

Після початку війни Світлана перебувала в Польщі, де працювала в Польському театрі ім. А. Шифмана. Попри вимушену еміграцію, вона продовжувала віддано працювати на благо театрального мистецтва.

Світлана Олешко та Сергій Жадан прожили разом 12 років. За час їхнього шлюбу народився син Іван. Після розлучення їхні стосунки залишилися дружніми, про що свідчить щира скорбота Жадана за втратою.

Після новини про смерть Світлани, її друзі та колеги висловили співчуття родині. Наталія, знайома режисерки, написала:

“Талановита, харизматична, світла, вона була джерелом натхнення для багатьох з нас. Своєю енергією та добром Світлана змінювала світ навколо себе.”

Світлана Олешко залишиться в пам’яті як видатна постать українського театру та людина, яка дарувала любов і натхнення. Її творчий спадок продовжуватиме жити на сценах театрів і в серцях глядачів.

У контексті Сухопутних сил, що підпорядковані Територіальному центру комплектування (ТЦК), розпочалася ретельна перевірка обставин інциденту, пов'язаного з журналістом Євгенієм Шульгатою з видання "Слідство.Інфо". Генерал-полковник, головнокомандувач Збройних сил України, доручив провести службову перевірку стосовно працівників ТЦК та соціальної підтримки Солом'янського району міста Києва у зв'язку із звинуваченнями у зловживанні службовим становищем.

Зазначається, що працівники ТЦК незаконно втрутилися в діяльність журналіста, намагаючись відновити матеріал про голову департаменту кібербезпеки СБУ, Іллю Вітюка. Генерал-полковник підкреслив, що Збройні сили України засуджують будь-які порушення військовослужбовцями та обіцяють вжити відповідних заходів після завершення перевірки.

Він також висловив подяку журналістам за їх внесок у захист інформаційного простору України від російської пропаганди. У пресслужбі Сухопутних сил підтвердили проведення службової перевірки, а редакція "Слідство.Інфо" отримала запит, на який обіцяли відповісти згідно з вимогами законодавства.

На фоні цього, громадська організація "Медіарух" закликає військово-політичне керівництво країни детально розслідувати цей інцидент та розглянути можливість порушення кримінальних справ проти працівників СБУ та ТЦК. Автори статті "Внутрішній фронт. Хто й навіщо тисне на антикорупційних журналістів і активістів", Інна Ведернікова та Тетяна Безрук, підкреслюють важливість боротьби з корупцією та роль журналістики у цьому процесі.

У світлі подій, що сталися, важливо підкреслити необхідність проведення ретельних розслідувань щодо будь-яких порушень, включаючи ті, що стосуються зловживань службовим становищем. Заходи, які планується вжити після завершення перевірки, мають бути ретельними та об'єктивними, а відповідальність за будь-які недопущені порушення має бути надійно забезпечена.

Подібні інциденти підкреслюють важливість свободи преси та захисту журналістів від будь-якого тиску або втручання у їхню діяльність. Роль журналістики у боротьбі з корупцією та захисті інформаційного простору країни є надзвичайно важливою, і вона повинна бути належним чином визнана та підтримана.

Російські війська, здійснюючи систематичні хімічні атаки на українських військових, насаджують страх та нестабільність на передовій. Згідно з дослідженням журналістів видання The Telegraph, на різних ділянках фронту українські захисники постійно стикаються з нападами безпілотників, які розпилюють отруйні гази та інші хімічні речовини на їхні позиції. Використання таких засобів, як CS або хлоробензальмалононітрил, є порушенням Конвенції про хімічну зброю. За словами командира української розвідгрупи, ситуація настільки загострюється, що майже щодня їхні позиції піддаються атакам гранатами, що містять газ. Це, хоча не завжди летально, все ж сіє паніку серед бійців та примушує їх відступати, надаючи перевагу противнику. Свідчення інших українських солдатів підтверджують постійні атаки хімічними засобами, які зараз вимагають від них постійного носіння протигазів. Експерти підтверджують використання різних хімічних речовин, включаючи сльозогінний газ та інші отруйні сполуки. Інциденти цього роду стають все більш загостреними, і російські війська навіть використовують такі смертельні речовини, як ціанід водню, який був застосований під час Першої світової війни. Ці атаки, заборонені міжнародними угодами, становлять серйозну загрозу для життя та здоров'я українських військових, а також місцевого населення на тимчасово окупованих територіях. Українські військові офіційно документували 626 випадків хімічних атак з боку Росії з початку повномасштабного вторгнення. Проте, деякі експерти вважають, що ця цифра значно занижена. "На жаль, у поточній ситуації причини смертей багатьох українських солдатів адекватно не розслідуються. Просто їх занадто багато", — вказує Ребека Мачоровська. Хімічні атаки стали нормою, і тепер українські військові отримують спеціальну підготовку для подібних ситуацій. Навчальні матеріали, надані The Telegraph, описують атаку на українські позиції біля Бахмута наприкінці минулого року. "Російські безпілотники скинули три хімічні гранати, ймовірно, наповнені CS, безпосередньо на їхні позиції. Коли солдати намагалися втекти, їх атакували снарядами та безпілотниками, скидаючи звичайні гранати. Навчальний посібник радить солдатам залишатися на місці та терпіти перші кілька хвилин впливу сльозогінного газу замість того, щоб тікати зі своїх бойових позицій. Після перших кількох хвилин впливу, дія газу стає менш інтенсивною", — йдеться у матеріалі.

Українські військові, не зважаючи на свою відданість та мужність, стикаються з серйозними труднощами у забезпеченні та використанні засобів захисту. Не всім бійцям надаються протигази, що робить їх уразливими перед хімічними атаками ворога. Більшість доступних протигазів є застарілими, виготовленими ще в радянські часи, тому їхня ефективність у протистоянні сучасним хімічним загрозам обмежена.

За даними Генерального штабу Збройних Сил України, російські війська значно збільшили використання боєприпасів із отруйними хімічними речовинами на фронті. З моменту початку повномасштабного вторгнення зафіксовано 626 випадків подібних атак, з яких 51 припадає на січень 2024 року. Експерти аналітичної компанії ISW вважають, що Росія систематично застосовує хімічну зброю з декількох причин, включаючи залякування та деморалізацію українських військ, а також порушення міжнародного права.

З останніх звітів відомо, що окупаційні сили навіть почали використовувати гранати РГ-ВО з хлорацетофеноном, що є одним з типів сльозогінного газу, для придушення масових протестів та заворушень на окупованих територіях. Ці нові методи підтверджують безжальність та безглуздість ворога, який намагається за допомогою хімічних засобів перекрити волю українського народу та зламати відчайний опір військових.

У висновку можна зазначити, що ситуація з використанням хімічної зброї на території України стає все більш загостреною. Російські війська систематично здійснюють хімічні атаки проти українських військових, порушуючи міжнародні норми та стандарти. Українські захисники стикаються з серйозними проблемами у забезпеченні засобів захисту, таких як застарілі протигази та недостатнє їхнє виділення. Високий рівень використання хімічної зброї Росією свідчить про цілеспрямовану стратегію залякування та деморалізації українських військових, а також порушення міжнародного права. У зв'язку з цим, вирішення проблеми хімічних атак вимагає комплексного підходу та міжнародної співпраці для забезпечення ефективного захисту та покарання винних у порушеннях.