Поліція розслідує спробу захопити арештовані активи рф

ГО «Україна без тортур» опублікувала підсумки пілотного проєкту «Систематичний моніторинг дотримання прав людини в державній установі “Київський слідчий ізолятор”», у рамках якого було проведено комплексну перевірку умов утримання осіб, що перебувають у цій установі. За результатами дослідження виявлено серйозні порушення, що безпосередньо впливають на права та гідність ув’язнених.

Основні проблеми, виявлені під час моніторингу, включають обмеження доступу до медичних послуг, неналежні умови для побуту та утримання, а також відсутність ефективних механізмів захисту від тортур і жорстокого поводження. Додатково, перевірка виявила численні випадки неналежного ставлення з боку персоналу установи до затриманих осіб, що, на жаль, є поширеною практикою у багатьох слідчих ізоляторах країни.

Переповненість камер і брак простору. У більшості приміщень не витримується норма площі на одну особу, що спричиняє антисанітарні умови, підвищений ризик конфліктів і поширення хвороб.

Неналежний санітарний і технічний стан. Камери потребують ремонту; фіксуються пліснява, зношені меблі, пошкоджені вікна, проблеми з освітленням і вентиляцією; в частині приміщень відсутній доступ до чистої питної води.

Порушення температурного режиму. Узимку приміщення недостатньо опалюються, улітку — відсутня адекватна вентиляція.

Невідповідне роздільне тримання. Ув’язнених з різним процесуальним статусом та категоріями злочинів утримують разом, що суперечить закону і створює додаткові ризики.

Проблеми з трудовими та соціальними правами. Особи, залучені до робіт, не завжди отримують спецодяг та належні умови праці згідно з вимогами.

Обмеження приватності і особистого простору. Відсутність перегородок у санвузлах, постійний нагляд і переповненість камер позбавляють осіб базових умов приватності.

Дискримінаційні практики. Встановлено практики поділу ув’язнених за «ієрархією», що призводить до стигматизації та порушень прав окремих осіб.

Недотримання пожежної та технічної безпеки. Фіксуються доступи до оголених електродротів та відсутність належних заходів протипожежного захисту.

Непристосованість інфраструктури для людей з інвалідністю. Прогулянкові дворики і приміщення для побачень не відповідають вимогам інклюзивності.

Перешкоди в доступі до медичної допомоги. Ув’язнені не завжди мають можливість потрапити на прийом до лікаря; медчастина не відповідає стандартам.

ГО «Україна без тортур» називає ці порушення системними і повʼязаними з хронічним недофінансуванням та бездіяльністю, що ставить під загрозу життя та здоровʼя сотень людей, за яких держава несе повну відповідальність. У результаті проєкту організація підготувала та передала адміністрації установи 22 рекомендації щодо усунення виявлених проблем.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

В Австралії є старі танки, які вона більше не використовує. Україна хоче їх отримати.

То що ж заважає Канберрі відправити ці 59 надлишкових М-1 “Абрамс” до Києва?

Політика, звісно ж. Але, якщо австралійці зможуть зібрати волю, щоб пожертвувати свої М-1, а американці зможуть знайти в собі сили, щоб схвалити угоду, очевидно, що саме українці зроблять із ними — посилять групу з уцілілих 31 колишніх американських М-1, переданих Україні минулого року.

Австралійська армія, що швидко розвивається, придбала свої М-1А1 у 2004 році на заміну старим танкам німецького виробництва. В липні цього року вона списала М-1А1, так і не задіявши їх у бою, і почала замінювати їх на новіші М-1А2 американського виробництва.

Старі М-1А1 перебувають на зберіганні. Українські чиновники цікавляться ними щонайменше з лютого. За даними Sydney Morning Herald, уряд у Канберрі все частіше висловлює готовність передати їх.

“Уряд розглядає запит і працює зі США, щоб здійснити передачу”, — повідомила газета минулого тижня.

Багато що може піти не так. Високопоставлені австралійські чиновники можуть накласти вето на передачу через побоювання ескалації напруженості між Австралією і Росією. Сполучені Штати мають експортну ліцензію на танки та можуть відхилити запропоновану передачу з тих самих підстав. Набагато менше, але теж імовірно, що українські чиновники можуть оглянути танки, яким десятки років, і ввічливо відмовитися від передачі.

Найімовірнішими перешкодами є політичні чинники в Канберрі та Вашингтоні, проте можуть виникнути й невеликі проблеми з логістикою. Хоча австралійські та українські танки M-1 мають одну й ту саму базову модель — 67-тонну чотиримісну експортну версію M-1A1 Situational Awareness з вольфрамовою та сталевою бронею, цифровим керуванням вогнем і 120-мм гладкоствольною основною гарматою, — австралійські та колишні американські танки мають дещо різне обладнання, з яким українцям доведеться розбиратися. ЗСУ також розробили комплекти додаткової броні для своїх M-1 і, ймовірно, захочуть встановити їх на всі додаткові “Абрамси”.

Якщо все складеться для українців і вони отримають ці 59 танків, то майже напевно направлять багато з них до 47-ї механізованої бригади української армії. 47-ма бригада є основним оператором бронетехніки американського виробництва — і єдиним оператором українських М-1.

47-ма бригада — потужний підрозділ. Саме тому український генштаб тримав його в бою без перерви протягом 15 місяців — довгий час для будь-якого формування. Коли в червні 2023 року українські війська розпочали свій амбітний, але зрештою невдалий контрнаступ на півдні України, 47-ма бригада була в авангарді — і зазнала великих втрат, загрузнувши в густих мінних полях.

Бригада билася на півдні протягом чотирьох місяців і до жовтня гостро потребувала відпочинку. Але того ж місяця російські війська перейшли в наступ на сході, тому командири в Києві наказали перекинути 47-у на схід і відбити атаку. Бригада вела відчайдушні ар’єргардні бої ще 10 місяців. На той час, коли генеральний штаб нарешті був готовий дати їй перепочинок, вона втратила десятки з приблизно 100 бойових машин піхоти M-2 Bradley і близько половини з 31 танка M-1.

Американці з готовністю надіслали ще 200 М-2, щоб заповнити втрати 47-ї бригади та, можливо, оснастити ще один підрозділ. Але з причин, які ніхто в уряді США не пояснив, вони не надіслали більше М-1 попри те, що у Пентагону були буквально тисячі старих танків на зберіганні.

З 59 колишніми австралійськими “Абрамсами” українська армія зможе відновити 47-му бригаду до її первісної чисельності в 31 танк і водночас мати достатньо машин — 30 або близько того — для оснащення другої бригади… або для поповнення майбутніх втрат.

Такий аргумент на користь австралійських танків для України. Аргумент “проти” менш конкретний. Він суто політичний, а з огляду на те, що США вже відправляли в Україну танки, а Австралія — ракети, артилерію та іншу зброю, важко уявити, як відправлення ще кількох танків розсердить Росію ще більше, ніж вона вже розсердилася.

Це не означає, що немає аргументів проти відправки “Абрамсів”. Але такий аргумент не матиме великої ваги для українських солдатів, яким потрібно захищати свої домівки та сім’ї, але в яких закінчуються танки.