Поліція розслідує спробу захопити арештовані активи рф

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Олександр Сергієнко є адвокатом колишнього нардепа Олександра Онищенка та проходить як обвинувачуваний разом з ним у “газовій” справі, яку розслідує НАБУ.

Сергієнко заявив, що під час його затримання співробітниками НАБУ він зазнав травм – забоїв грудей, рук і носа, що було зафіксовано під час його прибуття до слідчого ізолятора. Наступного дня суд постановив провести розслідування за фактом цих травм. НАБУ розпочало розслідування, однак у березні 2017 року його було припинено на підставі відсутності складу злочину. Сергієнко спробував оскаржити це рішення, але суд відхилив його скаргу через порушення строку подання апеляції.

ЄСПЛ визнав численні помилки та порушення прав адвокатів з боку НАБУ на етапі досудового розслідування.

“Зокрема, ЄСПЛ дійшов висновку, що Сергієнко зазнав жорстокого поводження, яке було класифіковано як нелюдське та таке, що принижує гідність”, – зазначили в комітеті.

Крім того, суд встановив, що розслідування за фактом жорстокого поводження із заявником не відповідало вимогам незалежності. Розслідування велося тим самим органом, який був безпосередньо залучений в інцидент, тобто НАБУ, що порушує принцип незалежності розслідування.

Таким чином, ЄСПЛ, розглянувши справу, встановив, що права Сергієнка було порушено, і зобов’язав Україну виплатити йому компенсацію в розмірі 15 тисяч євро.

Як вважають адвокати Онищенка, це рішення може серйозно вдарити по всій “газовій справі”, адже рішенням ЄСПЛ встановлено грубі порушення детективів на етапі досудового розслідування, а також численні зловживання і порушення прав як фігурантів, так і адвокатів.

Після таких рішень міжнародних судів, які фіксують порушення прав людини з боку українських антикорупційних органів, постають питання про те, чи можна вважати ефективною боротьбу з корупцією і чи варта ця боротьба таких грошей?

Останнім часом у громадськості назбиралося багато запитань щодо роботи детективів НАБУ. Зокрема, нерідко лунають заяви про втрату незалежності антикорупційних органів в Україні. Про це, у тому числі, заявляв нещодавно звільнений перший заступник директора бюро Гізо Углава. Він неодноразово натякав на те, що рішення в НАБУ ухвалюються під впливом зовнішніх чинників, а не на основі закону. Серед осіб та інституцій, які на його думку, чинили цей тиск були названі активісти Центру протидії корупції (ЦПК) та голова Комітету ВР з питань антикорупційної політики, яка, як зазначив Углава, працювала раніше в ЦПК.

Углава неодноразово підкреслював, що дії проти нього свідчать про серйозні проблеми в процесі розслідування НАБУ, які орієнтовані на досягнення зовнішніх цілей, а не на встановлення істини.

Таку ж думку підтримують і адвокати, які також заявляли, що реальна ціль антикорупціонерів перетворилася з боротьби з корупцією на тиск на певних державних службовців для досягнення “зовнішніх” цілей.

До того ж правозахисники б’ють на сполох через систематичні порушення з боку детективів НАБУ та прокурорів САП презумпції невинуватості.

Це зафіксували, зокрема, і в Тіньовому звіті до розділу 23 “Правосуддя та фундаментальні права” Звіту Європейської комісії щодо України за 2023 рік, підготовленому коаліцією громадських організацій. Згідно з документом, у низці судових справ судді фіксували порушення принципу презумпції невинуватості з боку детективів НАБУ, які в публічних коментарях і інтерв’ю фактично “призначали” фігурантів винними.

Нерідко гучні звинувачення топ чиновників з боку НАБУ в результаті завершуються виправдальними вироками. Прикладом є справа ексміністра Володимира Омеляна. Його звинуватили у втратах бюджету через зменшення портових зборів, які він запровадив. Але у суді всі аргументи детективів та прокурорів САП були вщент розбиті як нікчемні. До речі, жодних публічних вибачень перед Омеляном та покарання за незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності ані детективи НАБУ, ані прокурори САП не понесли.

Схожа історія може повторитися з ексміністром Миколою Сольським, якого у травні звинуватили у привласненні землі у Сумській області на користь бійців АТО. Цій історії вже вісім років, розумні терміни слідства вичерпані, проте детективи вирішили заявити про це лише цьогоріч. До того ж у той момент, коли Сольський досяг результатів у перемовинах з поляками щодо експорту агропродукції.

Втім, наявні у публічному доступі матеріали свідчать про сумнівні докази детективів, що засвідчив експертний висновок маніпуляції з експертизами у цій справі. Одну з них вони намагалися “злити” і анулювати через суд – ймовірно через те, що така експертиза свідчила про невинуватість ексміністра.

У Черкаській області загострилася ситуація із відмовою військовозобов’язаного виконати виклик до військової служби під час мобілізації, що відзначено у судовому реєстрі та стало предметом уваги інформаційного агентства "Главком". Згідно з матеріалами справи, в області у березні 2023 року підозрюваний пройшов медичний огляд, який підтвердив його придатність до військової служби. Однак, відмовившись від прийняття військового виклику та не з'явившись на призначений термін, він став об'єктом правопорушення.

На судовому засіданні підсудний частково визнав вину, аргументуючи своє ставлення тим, що вважає себе непридатним до військової служби через свій стан здоров'я, який, за його словами, підтверджує перший висновок медичної комісії. Проте другий висновок, на його думку, є недостовірним, бо медик зазначив діагноз під тиском, ігноруючи результати інших обстежень. Військовозобов’язаний заявив, що має хронічний захворювання середнього вуха, що підтверджується медичними висновками, однак остаточна думка медичної комісії вказала на покращення його слуху.

Також, в суді обвинувачений висловив сумніви щодо законності діяльності районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, стверджуючи, що відомості про ці установи відсутні в Єдиному державному реєстрі. Крім цього, він визнав військову службу за контрактом "рабством" та висловив недовіру до введення в країні режиму воєнного стану, вважаючи, що в такий період мають бути призвані всі без винятку, а не обираються вибірково. За його словами, він не розуміє, чому здорові люди повинні вмирати, особливо, коли йому "нема за що воювати в Донецькій області".

Висновки щодо цієї ситуації можуть бути такими:

• Відмова військовозобов'язаного від призову на військову службу під час мобілізації та подальше відсутність на викликаному терміні викликали відповідну реакцію з боку судових органів, що свідчить про серйозність порушення закону.

• Спірність медичних висновків та сумніви у законності діяльності територіальних центрів комплектування вказують на потребу удосконалення процесу медичного огляду та забезпечення прозорості та об'єктивності у роботі військових органів.

• Висловлені сумніви щодо введення режиму воєнного стану та реакція на ситуацію в Донецькій області показують наявність суперечливостей у сприйнятті військових подій та потребу у більш чіткому поясненні та розумінні ситуації серед населення.