Вівторок, 21 Липня, 2026

Придбання активів у Карпатах: що відомо про бізнесмена Ігоря Хмельова

Важливі новини

ЄС стурбований діяльністю іранських військових аташе у зв’язку з КВІР

Європейський Союз висловлює наростаюче занепокоєння з приводу діяльності іранських...

Олексій Сухачов і ДБР: вплив, закритість та суперечливий образ органу

Олексій Сухачов посідає одне з ключових місць у структурі українського силового блоку, водночас залишаючись однією з найзакритіших постатей. Від 2021 року він очолює Державне бюро розслідувань, орган, який за задумом мав стати українським аналогом європейських антикорупційних та правоохоронних інституцій. ДБР повинне було розслідувати злочини високопосадовців, захищати державні інтереси та виступати незалежним контрольним механізмом у системі влади.

Проте реальність останніх років демонструє дещо інший образ керівника та його відомства. За інформацією джерел, діяльність Бюро під керівництвом Сухачова не завжди відповідала заявленим принципам прозорості та неупередженості. Замість цього ДБР часто фігурує у суперечливих політичних та корупційних історіях, викликаючи питання щодо того, наскільки орган здатен ефективно протидіяти злочинам серед еліти та забезпечувати незалежний контроль влади.

Не менше запитань викликає й особистий фінансово-майновий профіль керівника ДБР. Формально Сухачов не має власного житла. Але його родина фактично живе зовсім не так, як це виглядає у деклараціях. На його сина оформлена квартира в Києві площею близько 50 квадратів у новобудові комфорт-класу — придбання, яке складно пояснити офіційними доходами. Ще одна квартира — 107 квадратних метрів у сучасному житловому комплексі з підземним паркінгом — записана на іншу особу, та в документах зазначена як така, що перебуває у користуванні сім’ї. Дружина володіє земельною ділянкою в області, яка лише з початком повномасштабної війни суттєво зросла в ціні. На цьому тлі формальна адреса у вигляді кімнати в гуртожитку виглядає радше як спроба створити ілюзію скромного побуту, аніж відображення реальності.

Схожа картина й із транспортом. Родина користується Lexus RX-350, Toyota Camry та Mercedes GL-350 — машинами, які оформлені частково на третіх осіб. У декларації зафіксовані великі суми готівки — десятки тисяч доларів і понад мільйон гривень, а також суттєві залишки на банківських рахунках. Ще дивнішими виглядають три подарунки, зроблені самим Сухачовим у розпал війни — на сотні тисяч гривень кожен. Для керівника правоохоронного органу, який формально живе дуже скромно, подібні фінансові «жести» більше нагадують рухи коштів, що потребують додаткового пояснення, аніж благодійність чи сімейні операції.

На цьому тлі все очевиднішою стає тенденція вибіркового підходу ДБР до звернень громадян і заяв про корупцію. За інформацією від джерел у системі, значна частина скарг не просто не розглядається — вони свідомо ігноруються або оформлюються формальними відповідями, що не передбачають жодних реальних дій. Така практика фактично паралізує основну функцію Бюро й створює враження, що ДБР перетворилося на механізм фільтрації «незручних» тем, а не на орган контролю.

Усе це разом — знищені резонансні справи, непрозоре майно, питання щодо джерел доходів і вибіркова правоохоронна політика — створює небезпечний образ керівника, під управлінням якого ДБР рухається не в бік незалежності, а в бік політичної та фінансової залежності. І поки суспільство очікує прозорості, орган, покликаний її забезпечувати, дедалі більше нагадує структуру, де найважливіші рішення ухвалюються не в інтересах держави, а в інтересах тих, хто має доступ до її керівництва.

Розширення автопарку “Гулівера”: власник масштабно збільшує флот, ігноруючи борги перед державними банками

Структури бізнесу, що належать Віктору Поліщуку та мають зв'язки з керівництвом Російської Федерації, залишилися боржниками перед державними банками України у 2022 році, не відшкодовуючи їм борги на суму близько 14 мільярдів гривень, які повинні були бути повернуті до 2044 року. При цьому протягом року до них не застосовувалися жодні штрафні санкції, і не розпочато примусового стягнення боргів або застави за кредитом. У той же період компанії, пов'язані з Поліщуком, продовжували здійснювати розкішні покупки автомобілів на мільйони гривень. Зокрема, виявлено, що один з автомобілів використовувався самим бізнесменом для подорожей за кордон, навіть під час воєнного стану. Бізнес Поліщука розцвів під час президентства Віктора Януковича, отримавши значні активи у фінансовій та роздрібній торгівлі, а також нерухомості. На сьогоднішній день він залишається боржником перед "Ощадбанком" та "Укрексімбанком" на 14 мільярдів гривень, проте керівництво державних банків не вжило жодних заходів щодо виконання фінансових зобов'язань позичальника, навіть у світлі його зв'язків з Росією.

Під час запитання до керівництва "Гуліверу" про причини зупинки виплат, журналісти не отримали відповідей, навіть після тижня очікування на відповідь. У "Ощадбанку" пояснили свою неготовність наразі розпочинати примусове стягнення з Поліщука тим, що це може призвести до фактичного припинення співпраці з боржником, який висловив готовність співпрацювати. Також було відзначено, що в умовах широкомасштабної військової агресії Росії та пандемії COVID-19, негативний вплив на український бізнес важко уникнути. Щодо пільгових умов реструктуризації боргу, банк вказав, що вони були прийняті з урахуванням критичного фінансового стану боржника. В "Укрексімбанку" також наголошено, що умови реструктуризації залежать від багатьох факторів, включаючи фінансовий стан боржника та перспективи його бізнесу. На інші питання щодо боргів Поліщука перед державними банками та можливих наслідків для нього не було отримано відповідей, посилаючись на банківську таємницю. Віктор Поліщук також ухилявся від відповіді на запитання журналістів з цього питання.

Висновки з вищезгаданої статті можна сформулювати наступним чином:

• Керівництво компанії "Гулівер" утримується від надання відповідей щодо причин зупинки виплат боргів перед державними банками, що створює певну недовіру щодо їхніх дій та намірів.

• Державні банки, зокрема "Ощадбанк" та "Укрексімбанк", вказують на готовність співпрацювати з боржником у вирішенні фінансових проблем, але не розпочинають примусове стягнення боргів у зв'язку з можливими негативними наслідками для співпраці.

• В умовах військової агресії та пандемії COVID-19 українському бізнесу доводиться важко, що може вплинути на його фінансовий стан та спроможність виконання зобов'язань перед банками.

• Умови реструктуризації боргу встановлюються з урахуванням критичного фінансового стану боржника та перспектив його бізнесу.

• Відсутність відповідей з боку боржника та відповідних державних установ створює додаткову неспокійність та підозру щодо обставин розглянутої ситуації.

СБУ пред’явила нові звинувачення Євгену Мураєву

Служба безпеки України оголосила про нову підозру колишньому народному...

Ірма Вітовська: Втілення головної ролі в комедійному шедеврі “Смак свободи”

Українське кіно завжди відрізнялося своєю неповторністю та оригінальністю сюжетів, і фільм "Смак свободи" не став винятком. Ця захоплива комедія з елементами фентезі розповідає історію головної героїні, яку відтворює талановита акторка Ірма Вітовська. Ірма Вітовська на сьогоднішній день є однією з провідних кіноакторок України, знявшись за останній період часу в різноманітних жанрах від комедій до драми та трилера.

Фільм "Смак свободи" привертає увагу не лише своїм жанром, але і оригінальним сюжетом, який поєднує в собі романтичну комедію та елементи фентезі. Головна сюжетна лінія фільму полягає в тому, що героїня головного ролю, Ірма, грає роль Ольги Франко, яка воскресає зі своєї книжки з рецептами 1929 року, щоб допомагати сучасній кухарці у її творчому шляху.

Режисер Олександр Березань вже не вперше звертається до теми успіху та мотивації у своїх фільмах. У цьому проекті він пропонує глядачам жіночу мотиваційну історію з першокласним акторським складом, в якому беруть участь відомі українські та запрошені польські актори.

"Смак свободи" не лише розважить глядачів своєю гумористичною історією, але й відіграє значну роль у національній самоідентифікації, оживляючи напівзабуті історичні постаті та сприяючи розумінню та збереженню культурної спадщини.

У паралельному світі Варі із займаною душею та пустим кошельком, доля відкладає розчарування на порозі ресторанів. Майже на межі відчаю, як тінь, з'являється Ольга Франко, персоніфікація відомої української письменниці, втілюючи образ доброї книжкової феї-наставниці. Чи випадково вона з'явилася, чи це диво, що трапилося з Варею? Тут важливіша сама підтримка, ніж пояснення. У цій казці про сучасну Попелюшку велику роль відіграє не лише Ольга Франко, але і наполегливість та самовідданість головної героїні.

Далі розгортається звичайна боротьба за місце у "Ресторані № 1", де навіть величезні конфлікти між шеф-кухарем та власником не вражають своєю несподіваністю. Однак, на тлі випробувань, головним суперником для Варі стає її колишній помічник Леся. А ще у її житті з'являється чоловік-програміст Тарас, який стає не лише конкурентом, але й підтримкою у важкі часи.

Фільм "Смак свободи" вміло вплітає кулінарні мотиви та елементи романтики у свою історію. Чи то захоплююче приготування салатів, чи загадковий буряковий квас, що став основою для унікального борщу, ці моменти викликають бажання пошукати смак свободи та невідомих кулінарних шедеврів разом з героями.

Хоча фільм не оминув передбачуваності та романтичних штампів, його позитивна енергетика та яскраві образи роблять його ідеальним варіантом для легкого та приємного перегляду вихідного дня.

У фільмі "Смак свободи" присутня унікальна суміш кулінарних елементів, романтики та відчуття свободи, що робить його цікавим для глядачів. Головна героїня, Варя, знаходить підтримку в несподіваному джерелі — Ользі Франко, яка виступає символом сили та мудрості. Фільм, хоч і передбачуваний у деяких моментах, здатний вразити глядачів яскравими образами та позитивною енергетикою. "Смак свободи" — це ідеальний варіант для приємного та легкого перегляду, що залишає позитивні враження і бажання пошукати свою власну свободу та невідомі кулінарні шедеври разом з героями.

Бізнесмен Ігор Хмельов, ім’я якого в медіапросторі згадується у зв’язку з Тимуром Міндічем — особою, яку правоохоронні органи підозрюють у створенні злочинної організації, упродовж 2023–2024 років здійснив масштабні інвестиції в Карпатському регіоні. За відкритими даними та повідомленнями журналістів, ідеться про придбання 11 об’єктів, розташованих у гірській місцевості.

Увага до цих угод зумовлена не лише їх кількістю, а й загальним контекстом: Карпати останніми роками стали одним із найбільш привабливих напрямів для вкладення коштів у нерухомість і туристичну інфраструктуру. Земля та об’єкти в цьому регіоні стабільно зростають у ціні, а попит з боку інвесторів пояснюється розвитком внутрішнього туризму, рекреаційних проєктів і курортної забудови.

За ринковими оцінками, вартість землі в цій локації стартує від 300 тисяч доларів за гектар. Таким чином, загальна ціна придбаних активів може обчислюватися десятками мільйонів гривень. Водночас офіційна фінансова звітність «Евентус Менеджмент» свідчить, що компанія протягом останніх років декларувала збиткову діяльність, що викликає запитання щодо джерел фінансування таких інвестицій.

У 2014–2016 роках керівником «Евентус Менеджмент» був Тимур Міндіч. Надалі Хмельов і Міндіч зберегли тісні ділові зв’язки, маючи спільні бізнес-проєкти. У матеріалах, відомих як «плівки Міндіча», Хмельов, за інформацією народних депутатів, фігурує під псевдонімом «Шмель».

Крім того, Хмельов співпрацював із народним депутатом Ігорем Палицею, який є співвласником курорту «Буковель». Це додатково посилює увагу до земельних активів бізнесмена, з огляду на їх розташування у безпосередній близькості до ключної туристичної інфраструктури регіону.

Наприкінці 2025 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури Івано-Франківської області оголосила тендер на розробку проєктної документації нової автомобільної дороги у селах Бистриця, Поляниця та Яблуниця вартістю понад 6,5 млрд гривень. Запроєктована траса мала проходити поруч із земельними ділянками Хмельова. Після суспільного резонансу тендер було скасовано.

Кримінальне провадження, в межах якого НАБУ оголосило підозру Тимуру Міндічу, було відкрито 21 серпня 2025 року. Слідство вважає, що він створив і очолив злочинну організацію, займався відмиванням коштів у великих розмірах та впливав на членів уряду з метою ухвалення вигідних рішень.

За версією правоохоронців, протягом 2025 року Міндіч контролював ключові державні закупівлі в енергетичній сфері через особисті контакти з міністрами та високопосадовцями. Для координації схем він залучив співорганізатором бізнесмена Олександра Цукермана. На цьому тлі придбання дорогих земель у Карпатах бізнес-партнерами Міндіча привертає особливу увагу слідства та громадськості.

Останні новини