Путін заговорив про мир з Україною

Правоохоронні органи заочно оголосили підозру Денису Галушку, який раніше обіймав посаду заступника начальника Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також матері його дружини. Їх звинувачують у низці тяжких правопорушень, зокрема в незаконному збагаченні, легалізації майна, отриманого злочинним шляхом, та поданні недостовірних відомостей у деклараціях.

За даними слідства, суми та об’єкти майна, що опинилися у власності підозрюваних, не відповідають офіційним доходам членів родини, що стало підставою для розслідування. Паралельно перевіряється походження коштів та майна, щоб встановити факти можливої легалізації незаконних доходів.

За даними слідства, у період з 2020 по 2022 рік посадовець набув активів на суму понад 37,7 мільйона гривень. Ця сума більш ніж у 6 500 разів перевищує його офіційні доходи, з урахуванням неоподатковуваних мінімумів.

Серед виявленого майна — п’ять автомобілів преміумкласу: Mercedes-Benz GLE 43 AMG, Mercedes-Benz GLS 350d, Mercedes-Benz V-Klasse, BMW X7 XDrive 30D, Toyota RAV4 Hybrid, а також Mazda CX-5. Загальна вартість автопарку перевищує 12 мільйонів гривень.

Крім того, слідство встановило придбання трьох житлових будинків із земельними ділянками в смт Таїрове Одеської області. Їхня ринкова вартість перевищує 23 мільйони гривень. Також задокументовано внесення понад 1,58 мільйона гривень готівкою через термінали самообслуговування на банківський рахунок.

У ДБР наголошують, що офіційні доходи посадовця не дозволяли здійснити такі покупки. Слідство також вважає, що ексчиновник організував придбання та використання активів із ознаками злочинного походження, а у декларації за 2023 рік вніс недостовірні відомості.

Галушку інкримінують незаконне збагачення, організацію легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, а також декларування недостовірної інформації. Його тещі повідомлено про підозру у пособництві в легалізації майна та використанні завідомо підробленого документа.

Наразі обидва підозрювані перебувають за межами України. Їхнє місцеперебування встановлюється.

Денис Галушко був заступником колишнього військового комісара Одеської області Євгена Борисова, який також є фігурантом кількох кримінальних проваджень. У справі про самовільне залишення військової частини за Борисова внесено заставу в розмірі понад 20 мільйонів гривень, і наразі він перебуває під контролем із застосуванням електронного засобу стеження.

У 2023 році журналісти оприлюднили розслідування про придбання родиною тодішнього керівника обласного військкомату нерухомості та автомобілів в Іспанії на мільйони доларів під час повномасштабної війни.

Справу щодо Галушка та його родичів правоохоронці розслідують у межах антикорупційного напрямку. Подальші процесуальні рішення залежатимуть від встановлення їхнього місцеперебування та розгляду матеріалів у суді.

11 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося засідання, під час якого розглядалося питання про обрання запобіжного заходу для Ігоря Миронюка. За даними слідства, він фігурує у кримінальному провадженні, пов’язаному з діяльністю організованої групи, яка, за версією правоохоронних органів, контролювала тіньові процеси у певному секторі державного управління.

Слідчі вважають, що Миронюк діяв не самостійно, а у змові з іншим підозрюваним — Дмитром Басовим. Правоохоронці стверджують, що саме ці двоє осіб відігравали ключову роль в ухваленні неформальних рішень, розподілі впливу та координації дій учасників схеми. У матеріалах справи йдеться про системний характер таких дій та їхню тривалість у часі.

Найбільш показовою є позиція силікатної цегли. У кошторисі її вартість закладено на рівні 19 гривень за штуку, тоді як середня ринкова ціна на аналогічну продукцію коливається близько 13 гривень. З урахуванням обсягів робіт така різниця автоматично формує ймовірну переплату на рівні одного мільйона гривень лише на цьому матеріалі.

Не менше запитань викликає квадратний металевий профіль, який у кошторисі зазначений по 57 тисяч гривень за тонну. Водночас ринкові пропозиції на аналогічну продукцію стартують від 38 400 гривень. Різниця у ціні додає до загальної вартості проєкту ще близько 830 тисяч гривень, які не мають очевидного економічного обґрунтування.

Ще більш контрастною виглядає ситуація з профнастилом марки Н44-05. Його вартість у документації завищена майже вдвічі — 630 гривень за квадратний метр замість реальних 300 гривень. За підрахунками, це означає додаткове навантаження на бюджет у розмірі близько 650 тисяч гривень.

Навіть на оздоблювальних матеріалах, зокрема лінолеумі, вдалося виявити істотні розбіжності. У кошторисі його ціна закладена на рівні 1 630 гривень за метр, при тому що аналогічні матеріали з чіткими характеристиками у великих будівельних мережах коштують значно дешевше. Орієнтовна переплата за цією позицією становить близько 190 тисяч гривень.

Загалом лише на кількох базових позиціях попередній аналіз вказує на можливу переплату майже 3 мільйони гривень. Це кошти, які в умовах війни могли б бути спрямовані на закупівлю медичного обладнання, укомплектування бригад швидкої допомоги або підвищення безпеки персоналу.

Поки країна значною мірою тримається на волонтерах і донатах, подібні кошторисні “аномалії” в проєктах, що фінансуються з бюджету, виглядають не просто сумнівно, а потенційно небезпечно з точки зору довіри до системи управління публічними коштами. Питання в цій історії стосуються не лише підрядника, а й замовника, який погодив такі ціни та визнав їх економічно обґрунтованими.

Український ринок азартних ігор відновив свою привабливість для інвесторів та підприємців з країни-агресора, які знову активно проявляють інтерес до цієї галузі. На цей раз особливу увагу звертають казино та букмекерська контора GGBet, що отримала ліцензію майже рік тому. Незважаючи на те, що фактично компанія належить українському бізнесменові Максиму Кріппі, вона підтримує тісні зв'язки з Росією.

Почнемо з того, що GGBet – продукт новий лише для українського ринку. А на ринок Росії він зайшов ще в 2011 році як букмекерський підрозділ казино “Вулк@н”; (запам’ятайте цю назву). Спочатку сайтом ggbet.ru керувало спеціально створене ТОВ “Бет.ру”, однак пізніше бренд став позиціонувати себе як міжнародний.

Торгова марка GGBet належить кіпрській компанії Brivio Ltd, яка також керує сайтом… казино “Вулк@н Вегас”; під торговою маркою “Вулкан”. До речі, вона є власністю російського мільярдера Олега Бойка.

“Яке відношення до цього має Кріппа?”; – запитайте ви. Пояснюємо мовою фактів.

1) Директор Brivio Ltd – Федір Федоров (це ім’я варто запам’ятати). Він також є бенефіціаром української компанії ТОВ “Новолоджик”, директором якої з 2010 по 2015 рік був Кріппа.

2) GGBet виступає генеральним спонсором кіберспортивної команди NAVI, яку у 2022 році купив Кріппа.

3) Той самий Федоров є директором One World Secretarial. Ця компанія одночасно є секретарем у кіпрського “підрозділу” NAVI, ТОВ “Бет.ру”; і кіберспортивного транслятора Maincast, що належить безпосередньо Кріппе.

Що цікаво, у березні 2023 року президент України Володимир Зеленський ввів санкції проти ТОВ “Бет.ру” та кіпрської Bevita Holding Limited, яка виступає оператором GGBet. У документі також наведено офіційний домен опальної компанії: ggbet.ru. Однак це не завадило КРАЇЛ за п’ять місяців видати ліцензію ТОВ “ГГБЕТ” із сайтом ggbet.ua. Мабуть, у штаті Комісії не знайшлося нікого, хто побачив би зв’язок між “українським” і російським казино з однаковими назвами.

Виверження “Вулк@на”

Втім, GGBet – не єдиний проект Криппи з російським шлейфом. Йому також належало ліцензоване в Україні казино “Вулк@н” (на місцевому ринку – Vulcan), брендом якого, як ми пам’ятаємо, володіє російський олігарх Бойко.

В Україні “Vulcan” працював через ТОВ “Конкуєрор”, зареєстровану на офшорну компанію “Дарлокс Лімітед”. До 2021 року її засновником був Федоров (так, той самий).

І ще один цікавий збіг. Власником української торгової марки “Вулк@н” є кіпрська “Дареос ЛТД”, а російською – “Дареос Холдинг ЛТД”. У компаній – одна і та ж адреса і структура управління. Тобто бенефіціари російського та українського казино – один і ті ж люди.

“Це зрозуміло, але тут Круппа яким боком?”; – знову запитаєте ви.

Щоб відповісти на це запитання, слід звернути увагу на компанію EvoPlay.

EvoPlay – один із найбільших виробників азартних ігор з офісами в Україні, Чехії та на Кіпрі. Зокрема, клієнтом компанії є російський “Вулк@н”. За версією СБУ та за даними учасників ринку, реальним власником EvoPlay є Максим Кріппа. Це також опосередковано підтверджує сервіс GetContact, де бізнесмен фігурує як “Максим Кріппа EvoPlay”. А тепер найцікавіше.

У 2015 році EvoPlay подала скаргу проти росіянини Тимура Зінгашина за використання ним домену “Вулк@н” у рф. У документах заявник зазначає, що отримав право на використання ТМ від російської компанії Ritzio International Group.

Ще раз: українська “IT-компанія” вже під час війни не просто береться розвивати російський бізнес, а й захищає його у суді.

У квітні цього року ТОВ “Конкуєрор” подало заяву про відкликання ліцензії. Як розповіли нам учасники ринку, над “Vulc@n”ом згущалися хмари – і Кріппа вирішив піти з ринку до того, як його дітище потрапить під санкції.

Що це дало Кріппе? Можливість спокійно “доїти” відразу два ринки: поки “Вулк@н” продовжує працювати в Росії, в Україні його місце зайняв псевдоукраїнський проект GGBet. І, схоже, його чіткий проросійський шлейф поки що нікого не турбує.