Пивоварський пограбував країну на 49 мільйонів доларів

Програма "Захист України" розроблена для учнів 10-11 класів і має на меті формування у підлітків комплексного розуміння питань національної безпеки, громадянської відповідальності та особистої готовності до дій у надзвичайних ситуаціях. Вона включає теоретичні та практичні компоненти, які охоплюють широкий спектр тем.

“Активісти приходять під будівлю мерії, мовляв, “Кличко зніс пам’ятку”. Але чому обурені демонстранти не йдуть і не ставлять питань парламенту, який вже понад п’ять років не ухвалив поданий містом законопроєкт, щоб столиця мала важелі впливу на недобросовісних власників старовинних будівель?” — заявив Кличко.

У свою чергу, в.о. міністра культури Ростислав Карандєєв звинуватив у всьому столичну владу, заявивши, що саме вона неналежно працює на цьому напрямку.

Однак знесення садиби Зеленських піднімає набагато ширшу проблему захисту культурної спадщини в Україні.

Захист культурної спадщини є однією зі складових національної безпеки і збереження національної ідентичності, особливо в умовах агресії з боку Росії. Ворог намагається знищити історію України, а тому захист пам’яток є важливою частиною цієї боротьби. Однак весною цього року з’явився наказ Мінкульту, який позбавив громадян права самостійно ініціювати захист культурної спадщини.

Раніше ключову роль у процесі захисту пам’яток відігравала громадськість. Наприклад, у випадку зі знесенням будівлі “Квіти України” кияни змогли оперативно захистити її, домігшись надання статусу пам’ятки. Це стало можливим завдяки старим правилам, які діяли на той момент.

Наразі ж, згідно з новим наказом, профільні громадські організації більше не можуть самостійно готувати документацію для внесення об’єкта до Переліку. Вони повинні звернутися до відповідного органу охорони культурної спадщини, що значно ускладнює процес. Також було встановлено 10 робочих днів для розгляду заявки, але підстави для відмови у внесенні до Переліку не визначені чітко, що дає можливість чиновникам блокувати ініціативи громадськості.

Нові процедури несуть значні корупційні ризики. Відтепер рішення про надання статусу об’єкта культурної спадщини приймається колегіальною Консультаційною радою, що позбавляє відповідальності окремих чиновників. Відсутність прозорості в роботі цих рад та можливість маніпулювання цінністю об’єктів підсилюють ризики корупції.

Крім того, новий Порядок був ухвалений з порушеннями процедур консультацій з громадськістю. Мінкульт не проводив обов’язкових консультацій перед виданням наказу, що є порушенням Державної антикорупційної програми.

Зміни в процедурі внесення об’єктів до Переліку значно ускладнили захист культурної спадщини. Відтепер, якщо на рівні державних адміністрацій буде заблоковано внесення будівлі до Переліку, звернутися до Мінкульту вже не можна. Це повертає нас до старих часів, коли подібні рішення приймалися закрито і без участі громадськості.

Такі зміни значно ускладнюють можливість захисту культурної спадщини і можуть призвести до її знищення. Єдиним шляхом вирішення цієї проблеми є забезпечення прозорості процесу та залучення незалежних експертів до оцінки цінності об’єктів культурної спадщини.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Від початку повномасштабної війни у багатьох сферах ринку праці України спостерігається дефіцит кадрів. Медики й аграрії б’ють на сполох: “золоті руки” служать в лавах ЗСУ, виїжджають за кордон чи у безпечніші регіони. Не вистачає спеціалістів так званих “чоловічих” професій. Роботодавці готові залучати жінок на нетипові посади, але чи хочуть українки перевчатися й опановувати нові навички?

Як пояснив директор консалтингової компанії “Михайлов та партнери” Віталій Михайлов, перекваліфікація відбувається за умов чіткої мотивації.

“Спеціальність змінюють, якщо у людини є професія, а вона не може знайти роботу за своєю спеціальністю, або ж ця професія її на цікавить. Також відіграє значну роль оклад. Що, наприклад, може спонукати змінити професію і сісти, припустімо, за кермо екскаватора, журналістку чи медикиню? Водночас ситуація зараз покращилася тим, що для жінок відкрилися усі професії і можливості для їхнього здобуття. Якщо раніше на посади водійок жінок брали здебільшого у виключних випадках, то зараз — частіше. І навіть запускають програми перекваліфікації, які я, зокрема, лише підтримую”, — сказав Михайлов.

Екскаваторник чи водій будтехніки 4, 5 розряду не в зоні бойових дій отримує від 25 тис. до 50 тис. грн. Здебільшого пропонують роботу за контрактом і надають житло

Зауважимо, що, за повідомленням Мінекономіки, в Україні запускається безкоштовна програма з перекваліфікації для жінок, які бажають здобути навички керування будівельною технікою.

Учасниці програми матимуть змогу навчитися працювати на екскаваторах і фронтальних навантажувачах. Програму організовують зарубіжні організації за підтримки Міністерства економіки України. До пілотної групи відберуть 12 жінок від 18 років, у яких вже є дійсне водійське посвідчення будь-якої категорії та досвід водіння, лист-рекомендація від роботодавця, “чітка мотивація” і хороше здоров’я. Тож упродовж майже трьох місяців майбутні водійки екскаватора 5 розряду та кермувальниці навантажувача 4 розряду матимуть безкоштовні теоретичний курс і офлайн-навчання у таборі на Київщині з умовами харчування, цілодобового проживання та регулярного медичного огляду.

Потребу в перекваліфікації жінок і опануванні ними “чоловічих” професій підтверджує зокрема й дослідження Мінекономіки: 2024 року майже кожне друге підприємство зіткнулося з труднощами під час заповнення вакансій. Основними причинами браку робочих рук називають мобілізацію (67%) та міграцію (54%).

Віталій Михайлов також погоджується, що дефіцит кадрів в Україні набуває кризового характеру.

Основними причинами браку робочих рук називають мобілізацію (67%) та міграцію (54%)

“З огляду на те, що довоєнна та нинішня ситуації з кількістю вакансій в Україні не змінилися, а людей у країні стало менше (близько 6-7 млн людей виїхали за кордон). Тобто працездатного населення стало менше, а кількість вакансій залишилася на тому ж рівні, що й до повномасштабної війни. Плюс порахуйте, скільки в нас людей пішло до ЗСУ. Отже від вільного ринку праці, який оцінювався з огляду на тих, хто платить податки (а це приблизно 11 млн), в нас залишилося небагато”, — пояснив Михайлов.

Із фахівцем погоджується виконавчий директор ГС “Коаліція за вакцинацію” Тимофій Бадіков і наголошує: насамперед дефіцит кадрів відчувають українські громади, які налічують до 30 тисяч жителів.

“Якщо говорити про медпрацівників, то є українські громади, які виживають лише завдякий медичній практиці. Тому дефіцит лікарів — це виклик для міст і селищ загалом: чи зможуть вони існувати, фінансувати свої поточні витрати. Тобто нестача кадрів в медичній галузі — це проблема не лише пацієнтів, а й голів адміністрацій”, — пояснив Тимофій Бадіков.

Згідно із загальнонаціональним моніторингом, що провів Український центр економічних і політичних досліджень ім. Разумкова, в Україні виникли певні тенденції до зниження трудової мотивації у населення. Як роботодавці, так і наймані працівники визнали, що в країні все ж є значний трудовий резерв, який не використовується, а саме серед тих, хто на сьогодні не працює.

Згідно із дослідженням, 80% непрацюючих в Україні роботу не шукають. І не мають наміру її шукати. В активному пошуку перебувають у середньому 16%

В експертних колах точаться дискусії щодо того, як саме збільшувати цей трудовий резерв. І йдеться саме про активніше залучення жінок на ринок праці. Адже, згідно із дослідженням, 80% непрацюючих в Україні роботу не шукають. І не мають наміру її шукати. В активному пошуку перебувають у середньому 16%.

“Це дуже низький відсоток. І це відбувається на тлі збільшення кількості вакансій”, — сказала експертка соціальних і гендерних програм Центру Разумкова Ольга Пищуліна.

Вона також взяла під сумнів, що українські роботодавці готові брати жінок на так звані “чоловічі” професії.

“Ми чуємо багато інтерв’ю з представниками великого бізнесу, що вони набирають жінок на так звані “чоловічі” види зайнятості. Проте наше дослідження показало, що таких успішних прикладів насправді не так вже й багато. Це лише одиничні випадки”, — додала експертка.

Дослідження, що здійснив сайт пошуку роботи Work.ua, доводить: не лише роботодавці не готові пропонувати жінкам опановувати чоловічі професії. Самі українки досі не позбавилися гендерних стереотипів щодо зарплатних очікувань. Наразі вони до 20% менші, ніж у чоловіків. Згідно з результатами дослідження, 26% жінок згодні на зарплату до 10 тис. грн, серед чоловіків таких — 13%.

“Наша минулорічна аналітика актуальна і сьогодні. Те, що жінки вказують зарплату, меншу за оклад чоловіків, дотепер є сталою тенденцією. Так все і залишається на ринку праці”, — сказала Фокусу PR-менеджерка порталу Work.ua Вікторія Білякова.

Жінки скромніші у своїх фінансових очікуваннях. Претенденти на одну і ту саму вакансію різних статей по-різному оцінюють свою професійну цінність на ринку праці

Тож, за словами експертки, за деякими посадами зарплатні очікування шукачів відрізняються на 20%. Такі тенденції спостерігаються, серед іншого, в IT-сфері. Зарплатні очікування жінок тут на 10-30% нижчі, ніж у чоловіків.

“На жаль, мій досвід управлінця підтверджує, що жінки скромніші у своїх фінансових очікуваннях. Претенденти на одну й ту саму вакансію різних статей по-різному оцінюють свою професійну цінність на ринку праці. Як це подолати? По-перше, точно не називати цифру просто так. Тільки аналіз і аргументи. Мій досвід підказує, що треба чесно порахувати свої доходи й витрати за всіма пунктами, зрозуміти реальний стан речей. Згодом — поставити ціль, скільки я хочу заробляти і для чого мені гроші. Крок третій: проаналізувати свій професійний досвід і сильні сторони, виписати, чому я коштую стільки і що маю зробити, щоби коштувати більше”, — радить HRD Тетяна Кіпіані.

Українські правоохоронні органи 17 травня повідомили про затримання бізнесмена Віталія Кропачова, відомого своїми активами у вугільній, газовій, енергетичній та медійній сферах. Цю інформацію підтвердило Державне бюро розслідувань (ДБР), зазначивши, що тривають подальші слідчі дії. Причини затримання наразі не розголошуються, проте правоохоронці обіцяють надати більше деталей згодом.

Віталій Кропачов є власником компанії “Укрдонінвест”, яка займається видобутком вугілля та газу. За останні роки він активно розширював свій бізнес, викуповуючи підприємства у різних секторах, включаючи машинобудівну, будівельну та транспортну сфери. Крім того, Кропачов придбав медіаактиви, зокрема телеканали та компанію-оператора цифрового мультиплексу.

Раніше правоохоронці вже розслідували його можливу причетність до схеми з контролем за державними закупівлями у вугільній промисловості, яка призвела до значних збитків для державного бюджету. Зокрема, слідство виявило переплати за обладнання на суму понад 51 мільйон гривень.

Варто також зазначити, що Фонд державного майна України оголосив про намір приватизувати ряд об'єктів, серед яких Білгород-Дністровський порт. Попередні спроби провести аукціони не були успішними через відсутність зацікавлених учасників.

Затримання Віталія Кропачова, одного з впливових українських бізнесменів, стало важливою подією, яка привернула увагу громадськості та медіа. Його арешт може мати значні наслідки для вугільної, газової, енергетичної та медійної галузей, де він активно працював та інвестував. Незважаючи на те, що причини затримання наразі не розголошуються, попередні розслідування його діяльності свідчать про можливі зловживання у сфері державних закупівель, що спричинили значні збитки для державного бюджету. Подальші слідчі дії, про які повідомило ДБР, можуть пролити світло на деталі справи та розкрити масштаби ймовірних правопорушень.

Також варто відзначити, що арешт Кропачова відбувається на тлі оголошення Фондом державного майна України про намір приватизувати ряд об'єктів, включаючи Білгород-Дністровський порт. Це підкреслює важливість прозорості та законності у проведенні приватизаційних процесів та державних закупівель. Успішне завершення слідства та справедливе судове рішення у справі Кропачова можуть сприяти покращенню інвестиційного клімату в Україні та зміцненню довіри до правоохоронних органів і системи правосуддя.