Російські війська атакували Донеччину: нові жертви серед мирного населення

Ключові елементи військового обліку:

А тим часом, за прогнозами МВФ, на Україну за підсумками 2024 року чекає 95% держборгу до ВВП, а за підсумками 2025-го – близько 100%. Ще більше значення має вартість обслуговування держборгу до ВВП. Вона збільшиться до рівня понад 5% ВВП, що можна порівняти з довоєнними витратами на оборону.

Безпечний рівень держборгу для країни, що розвивається, яка займає в іноземній валюті, – не більше 60% ВВП. І цей індикатор закладено в Маастрихтські критерії членства в ЄС.

Економічні експерти зазначають, що Україну з таким боргом до Євросоюзу просто не візьмуть. Так, завдяки інфляції та зростанню номіналу ВВП у гривні (збільшення дефлятора) можна погасити внутрішній борг у національній валюті, але це спричинить девальвацію гривні та складнощі з погашенням валютного боргу (понад 60% у загальній структурі).

Також можна знизити інфляцію і за рахунок стабільності курсу і зростання валютного еквівалента погасити зовнішній борг у доларі та євро, але уповільнення дефлятора призведе до складнощів погашення внутрішнього держборгу в гривні, а там просто космічні ставки обслуговування (16-17% за новим боргом). Тобто, в умовах воєнного часу держборг Україні погасити неможливо.

А ось схвалене владою підвищення податків і зборів, у спробах «підлатати» бюджетну «дірку», лише позначилося на цінах і продовжить позначатися, коли Рада схвалить усі вимоги Заходу. Базові продукти і послуги, включно зі світлом і теплом, будуть тільки дорожчати, а криза заборгованості та закредитованості населення – зростати.

Високий антикорупційний суд (ВАКС) прийняв рішення про звільнення експосадовця Міноборони Олександра Лієва, якого підозрювали у спробах маніпулювати під час закупівель боєприпасів для Збройних Сил України на суму майже півтора мільярда гривень, під особисте зобов'язання. Інформацію про це поширив адвокат Назар Кульчицький у коментарі для “Суспільного”. Підглядаючи за трансляцією засідання, стало відомо, що прокурор, з невідомих причин, був відсутній. Суд повернув справу проти Лієва до Національної поліції, так як Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура не змогли знайти достатніх доказів для підозри у розкраданні, про що повідомив суддя Ярослав Шкодін. Екс-керівник Міноборони Лієв, підозрюваний у заволодінні майже 1,5 мільярдами гривень на закупівлі боєприпасів для ЗСУ, залишився без заходів запобігання. Про це інформував його адвокат Кульчицький. Лієва було взято під варту з заставою у 50 мільйонів гривень 12 лютого, проте через місяць його відпустили додому під особисте зобов'язання. 9 квітня ВАКС скасував це рішення, але Лієв не повернувся до СІЗО, оскільки термін його утримання в заключенні завершився 8 квітня. Це означає, що він залишився без заходу запобіжного характеру, пояснив адвокат. 17 квітня ВАКС знову розглянув клопотання щодо зміни заходу запобіжного характеру, але за згодою обвинувачення його залишили без розгляду.

Загальний висновок щодо статті про експосадовця Міноборони Олександра Лієва вказує на складність та неоднозначність правозастосування в ситуаціях корупційних діянь. Рішення суду щодо звільнення Лієва під особисте зобов'язання свідчить про нестабільність у впровадженні ефективних запобіжних заходів у випадках серйозних корупційних злочинів. Також варто відзначити неефективність роботи правоохоронних органів, які не змогли представити достатні докази для підозри у розкраданні. Відсутність прокурора під час засідання суду також викликає певні сумніви щодо об'єктивності судового процесу. Усі ці фактори підкреслюють важливість подальшого розгляду та удосконалення механізмів протидії корупції та забезпечення правосуддя в Україні.

Володимирський міський суд виніс обвинувальний вирок Марку Гученку, визнавши його винним у торгівлі людьми та організації трудової експлуатації громадян України на території Республіки Білорусь. У ході розгляду справи суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого мали системний характер і були спрямовані на отримання незаконної вигоди шляхом обману та примусу.

Як встановлено матеріалами справи, Гученко здійснював вербування жителів Волинської області, пропонуючи їм нібито вигідну та легальну роботу за кордоном. Основним аргументом для майбутніх працівників була обіцянка високої заробітної плати та належних умов праці. Після досягнення усних домовленостей людей організовано перевозили до Мінської області, де вони мали працювати на сільськогосподарському підприємстві «Зембінський».

Обвинувачений систематично застосовував фізичне насильство та погрози. Один із потерпілих зазнав побиття руками, ногами та битою, що підтверджується судово-медичною експертизою. Всього в період з квітня по жовтень 2014 року постраждало 11 українців.

Суддя Андрій Каліщук визнав Гученка винним за ч. 2 ст. 149 КК України (торгівля людьми). Йому призначили п’ять років позбавлення волі, але звільнили від реального відбування покарання з іспитовим терміном на два роки. Крім того, суд зобов’язав виплатити кожному потерпілому по 40 тис. грн моральної шкоди, загальна сума компенсацій перевищує 400 тис. грн. Вирок ще можна оскаржити.