Російські війська знизили активність штурмів під Покровськом, проте готуються до нового наступу

2024 рік може стати вирішальним для економіки України, що опиняється в складному фінансовому становищі. Народний депутат Ярослав Железняк, цитуючи матеріали міжнародних видань, зокрема The Economist, зазначив, що відсутність чітких рішень Євросоюзу щодо подальшої підтримки може призвести до того, що Україна опиниться на межі банкрутства вже до лютого наступного року. Така ситуація може мати катастрофічні наслідки для державного бюджету, що вже сьогодні вимагає значних фінансових вливань з боку міжнародних партнерів.

Один із найбільших ризиків, на які звертає увагу Железняк, полягає не лише в кількості обіцяних коштів, а й у тому, чи вдасться європейським країнам узгодити спільну стратегію допомоги Україні. Відсутність чіткого механізму фінансової підтримки створює серйозні невизначеності для українського уряду, який залежить від зовнішніх інвестицій та кредитів для покриття дефіциту бюджету.

У результаті маємо парадокс: про великі суми говорять, але жодної впевненості немає — ні коли вони надійдуть, ні на що саме їх дозволять витрачати. Железняк каже, що нині під питанням не тільки сам кредит у сотні мільярдів євро під російські активи, а й сфери його використання: оборона, бюджетні дірки, відновлення інфраструктури. Кожна з країн намагається нав’язати власні умови, і це затягує рішення.

Ще один чутливий момент, на який звертає увагу The Economist і який цитує депутат, — ставлення партнерів до ризику корупції в Україні. Західні уряди визнають, що українська оборонна промисловість навчилася швидко виробляти дрони та інші технології, які реально працюють на фронті. Але при цьому залишається недовіра до прозорості розподілу коштів. Для частини європейських столиць це аргумент не поспішати з прямими інвестиціями у військові програми всередині України.

Узагальнюючи цю позицію, Железняк описує ситуацію так: запас міжнародної підтримки обмежений у часі; у лютому ми можемо підійти до точки, коли без зовнішніх грошей бюджет просто не зведеться; навіть якщо ЄС погодиться на новий пакет, немає впевненості, що ці кошти справді підуть на критичні потреби, а не застрягнуть у політичних торгах між столицями Євросоюзу. І все це відбувається на тлі того, що український уряд всередині країни продовжує анонсувати програми підтримки бізнесу й соціальні ініціативи, тоді як зовнішні партнери бачать першочерговим питанням виживання бюджету й фінансування оборони.

Таким чином, і The Economist, і цитований ним Железняк описують один і той самий ризик: фінансова стійкість України тепер залежить не стільки від суми обіцяної допомоги, скільки від здатності ЄС домовитися й довіряти Києву в питанні використання цих грошей.

У грудні комунальна корпорація «Київавтодор» підписала два масштабні договори на проведення капітальних ремонтів у Голосіївському районі Києва. Загальна сума угод сягнула 422,79 млн гривень. Обидва контракти дісталися одному й тому самому виконавцю — товариству «Ростдорстрой», що вже давно посідає помітне місце на ринку дорожніх робіт. Компанія належить, зокрема, депутату Одеської міськради Юрію Шумахеру, який вважається близьким до ексмера Одеси Геннадія Труханова, позбавленого українського громадянства.

Особливу увагу привертає те, що договори укладені без реальної конкуренції: «Ростдорстрой» виявився єдиним учасником обох процедур. Така ситуація нерідко викликає сумніви щодо справедливості вибору підрядника та ефективності витрачання бюджетних коштів, адже відсутність конкурсу позбавляє замовника можливості порівняти цінові пропозиції й обрати найвигіднішу.

1. Капремонт вулиці Героїв Маріуполя — 145,15 млн грн

Підрядник до вересня 2026 року має замінити дорожнє покриття, облаштувати тротуари, велодоріжку, дощову каналізацію, зовнішнє освітлення, світлофори, дорожні знаки, розмітку та зелені насадження.

Останній капремонт цієї вулиці, за даними КМДА, проводили ще 1984 року.

Проєктну документацію «Київавтодор» замовив у квітні 2025 року за 3,75 млн грн.

2. Ремонт шляхопроводу на Стратегічному шосе — 277,64 млн грн

До кінця 2026 року компанія має відновити конструкції мостового полотна, опори, прогонові будови, комунікації, освітлення та встановити нові бар’єри й розмітку.

Шляхопровід експлуатується з 1989 року, а спроби його капітально відремонтувати тривають понад шість років.

У 2022 році підряд на 98,64 млн грн отримувала компанія «Укртрансміст», але контракт розірвали через початок повномасштабної війни.

Згідно з даними Clarity Project, компанія уклала 773 державні договори на понад 101 млрд грн.Тільки «Київавтодор» передав цій структурі вже дев’ять контрактів на суму понад 2,55 млрд грн.

Компанія фігурує у низці кримінальних проваджень:

• НАБУ розслідує можливу розтрату 200 млн грн при ремонті доріг у Миколаївській області.• Нацполіція розслідує привласнення щонайменше 300 млн грн під час реконструкції Дегтярівського шляхопроводу в Києві.• Є підозри щодо завищення цін та невідповідності проєктній документації під час робіт у Полтавській та Миколаївській областях.

Окремий резонанс спричинив обвал Дегтярівського шляхопроводу в Києві у 2023 році — підрядником теж був «Ростдорстрой». Смертей вдалося уникнути лише дивом.

Співвласник «Ростдорстрою» Юрій Шумахер — депутат Одеської міськради від партії «Довіряй справам», пов’язаної з колишнім мером Одеси Геннадієм Трухановим, якого у жовтні 2025 року позбавили громадянства України.

У групу «Ростдорстрой» входять також ПП «Київшляхбуд» та низка компаній у сфері нерухомості.

Генеральний директор «Київавтодору» Олександр Федоренко, який очолює корпорацію з 2020 року, неодноразово критикувався громадськими організаціями за відсутність конкуренції на дорожніх тендерах та системну співпрацю з одним і тим самим підрядником.

Департамент транспортної інфраструктури КМДА, якому підпорядковується «Київавтодор», із вересня 2025 року тимчасово очолює Роман Лелюк.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалила рішення залишити без змін обвинувальний вирок судді Зарічного районного суду міста Суми Миколі Шершаку, якого було визнано винним у корупційному злочині. Після розгляду апеляційних скарг рішення суду першої інстанції остаточно набрало законної сили, що означає завершення судового розгляду цієї справи.

Як встановив Вищий антикорупційний суд у вересні 2024 року, суддя Шершак вимагав та отримав неправомірну вигоду за ухвалення рішень на користь зацікавлених осіб у двох адміністративних справах. За даними слідства, йшлося про системне використання службового становища з метою особистого збагачення, що суперечить основним принципам здійснення правосуддя.

Згідно з матеріалами справи, у 2019 році суддю затримали під час отримання 2 тисяч доларів США хабаря. Під час обшуків у нього виявили 1700 доларів удома та ще 300 доларів — при особистому огляді. Частину грошей Шершак зберігав у звичайній банці з-під зеленого горошку марки «Господарочка».

Після викриття суддя намагався уникнути кримінальної відповідальності, подавши у 2021 році заяву про почесну відставку з правом на довічне грошове утримання. Однак розгляд цього питання зупинили через дисциплінарне провадження, а у квітні 2024 року Вища рада правосуддя звільнила Шершака з посади без права на суддівську пенсію.

Апеляційна палата ВАКС відхилила скарги сторони захисту, залишивши покарання без змін. Таким чином вирок у справі про хабар остаточно набув чинності, а засуджений суддя має відбути семирічний строк ув’язнення з повною конфіскацією майна.