П’ятниця, 11 Вересня, 2026

Російський військовий розкрив правду про контроль над Куп’янськом: реальність та пропаганда

Важливі новини

Україна скоріше вступить в НАТО, ніж у ЄС – Корнієнко

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

«Не хотів би бути провісником, але, на мою думку, ми станемо членами НАТО раніше, ніж Євросоюзу. Це пов’язано з певними традиціями розширення ЄС», – зазначив політик.

Корнієнко також повідомив, що відвідав Брюссель у складі державної делегації для обговорення важливого етапу інтеграційного процесу — скринінгу українського законодавства на відповідність європейським нормам. Цей процес є ключовою умовою для вступу будь-якої країни до ЄС.

Політик звернув увагу на те, що розширення ЄС завжди відбувалося після виборів до Європейського парламенту, які наступного разу відбудуться у 2029 році. На його думку, це може стати можливим вікном для наступної хвилі розширення. Однак він визнав, що п’ять років у політиці – це тривалий період, і важко передбачити, як розвиватимуться події.

Корнієнко підтвердив, що Україна докладає всіх зусиль для підготовки до членства в ЄС і готова працювати над реформами, необхідними для вступу в обидва союзи. Він також наголосив, що рішення щодо членства України залежатиме від волі країн-членів ЄС.

Варто зазначити, що у червні 2023 року в Люксембурзі відбулася перша міжурядова конференція між Україною та ЄС, а Європейська рада вже оголосила про початок переговорів щодо членства України в Євросоюзі.

Медики назвали день тижня з найбільшим ризиком серцевого нападу

Ірландські медики підтвердили, що найнебезпечніший день тижня для серцево-судинних хворих — понеділок. Вони проаналізували дані 10 528 пацієнтів, госпіталізованих у період з 2013 по 2018 роки з найсерйознішим типом інфаркту міокарда — STEMI, що виникає через повне блокування коронарної артерії. Дослідження показало, що саме на початку робочого тижня фіксується найбільше випадків STEMI. Також підвищена частота […]

Внаслідок ракетного удару по Києву зруйновано офіс каналів FREEДОМ і UATV

Внаслідок чергової ракетної атаки по Києву серйозно постраждала будівля, де розташовувалося державне підприємство «Мультимедійна платформа іномовлення України». Пошкоджено редакції, що працювали на інформаційний фронт у різних куточках світу — канали FREEДОМ, «Дім», UATV English, The Gaze, UATV Español, UATV Arabic, UATV Português, а також діджитал-редакцію та сервісні служби. За попередніми даними, удар завдала балістична ракета. […]

Контрасти української ідентичності: від “українофоба” Булгакова до “колаборанта” Довженка

Історія з оголошенням Булгакова "українофобом" є частиною більш широкого дискурсу щодо ставлення сучасної України до своїх минулих діячів. Це питання стосується не лише літературних фігур, але й політичних, наукових та культурних діячів, які здобули свою популярність або визнання як в Україні, так і за її межами.

Україна, як багатонаціональна держава зі складною історією, зіткнулася з проблемою ідентифікації своїх діячів, які жили в епоху, коли національні кордони і культурні межі були менш чіткими. Це стосується імен таких як Гоголь, Булгаков, Тичина, Рильський та інших, чиї твори або погляди можуть залишатися спростованими за сучасними стандартами і цінностями.

Постановка питання про те, яким чином Україна має ставитися до цих діячів, є складною та багатогранною. З одного боку, існує прагнення відрізнятися від радянського минулого та підтримувати українську ідентичність. З іншого боку, необхідно враховувати контекст, в якому діяли ці особистості, а також їхні внески в світову культуру та науку.

Справді, багато з цих діячів можуть викликати суперечки щодо їхнього ставлення до України чи української культури. Однак, занадто спрощено класифікувати їх як ворогів чи колаборантів, оскільки їхній внесок часто був багатогранним та амбівалентним.

Наприклад, якщо розглядати роботи Довженка, його фільм "Щорс" варто розглядати як продукт свого часу, зі всіма його ідеологічними та політичними обмеженнями. Спроби перегляду цих робіт у контексті сучасних ідей та цінностей можуть призвести до нового тлумачення.

Таким чином, важливо підходити до історичних особистостей з розумінням їхнього контексту та врахуванням складності їхньої спадщини. Закликаємо до об'єктивного підходу та виважених розглядів, щоб уникнути пересилання на сучасний контекст та неприйнятні для нього стандарти.

У висновках важливо підкреслити різноманітність та складність підходів до історичних особистостей, які виникають у контексті сучасної України. Такі діячі, як Булгаков, Довженко та інші, залишають за собою складний слід у культурній історії країни. Наш підхід до їхнього спадку має бути об'єктивним та виваженим, враховуючи їхні внески в світову культуру та науку, а також історичні умови, в яких вони діяли.

Важливо уникати спрощень та категоричних засуджень, замість цього віддавати перевагу аналізу, який би враховував контекст і часові обставини. Наша культурна спадщина є багатогранною і часто суперечливою, і саме тому важливо розуміти та вивчати її з урахуванням цих складнощів. Завдання полягає у підтримці критичного мислення та діалогу, спрямованого на збагачення нашого розуміння минулого та формування нашого майбутнього як нації.

Угорщина поставила умови для євроінтеграційного процесу України

Петер Мадяр, майбутній прем’єр Угорщини, заявив, що просування України...

Володимир Дидюєв, який перебуває в полоні, поділився свідченнями про обман російського командування стосовно контролю над Куп’янськом. Він розповів, що, поки російські генерали намагалися створити вигляд повного захоплення міста, їхні солдати переховувалися в підвалах, страждали від голоду та були фактично оточені. Цю інформацію оприлюднив журналіст Богдан Пападін у статті для «Цензор.НЕТ».

Слід зазначити, що свідчення Дидюєва, хоч і цікаві, залишаються окремою думкою і не є підтвердженими незалежними джерелами. Попри це, деякі деталі його розповіді співпадають з відомими фактами: 20 листопада 2025 року начальник Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов доповідав Володимиру Путіну про повний контроль над Куп’янськом, проте українське командування в той же день спростувало цю інформацію, назвавши її маніпуляцією.

Дидюєв, уродженець Свердловської області, потрапив до армії РФ після затримання за наркотики. Після побиття його змусили підписати контракт з Міноборони РФ. Більшість його підрозділу складали колишні в’язні, серед яких були злочинці різного профілю.

Він також зазначив, що про місце дислокації в Куп’янську йому стало відомо лише після переправи через річку. Відчувши, що потрапив у пастку, Дидюєв залишив підрозділ і близько пів року ховався разом із цивільною родиною в підвалі, намагаючись знайти їжу та воду під час постійних бойових дій. Згодом родина вирушила в бік Харкова з білим прапором, а сам Дидюєв залишився в місті, де його затримали інші російські військові.

Після викриття його особи, російські командири затримали його і тримали разом із іншими військовими. Дидюєв розповів, що командування примушувало їх знімати пропагандистські відео з прикріпленими прапорами, при цьому сам він під час цих дій залишався в небезпеці.

Унікальні свідчення полоненого включають епізод, коли його разом із товаришем атакував російський безпілотник. Дидюєв впевнений, що це був вогонь з боку своїх військових, оскільки командування не підтримало їх запити про допомогу.

Додатково, свідчення Дидюєва вказують на те, що російське командування повідомляло про контроль над Куп’янськом, хоча насправді їхні підрозділи зазнавали труднощів у виживанні через блокаду та нестачу ресурсів. Продовжуючи свою розповідь, Дидюєв зазначив, що дрони доставляли продукти лише зрідка, а військові, що перебували під його командуванням, жорстоко поводилися з ним.

Врешті-решт, скориставшись моментом, Дидюєв втік і здався українським військовим, які спочатку зв’язали його, але потім дозволили пересуватися. Він став корисним для українських сил, надавши інформацію про розташування російських військ.

Дидюєв висловив задоволення від того, що потрапив у полон до українських військових, адже на відміну від росіян, вони не знущалися над ним. Ця історія свідчить про механізм російських інформаційних операцій, коли невеликі групи військових намагаються створити ілюзію контролю, навіть якщо в реальності не можуть утримувати територію. Українські сили спростовували ці заяви ще у 2025 році, що підтверджується подальшими операціями ЗСУ.

Останні новини