Росія концентрує сили для посилення наступу на Покровськ – ISW

Українці, які добровільно звернуться до ТЦК та СП без повістки, отримають можливість укласти контракт на службу в Збройних Силах України. Згідно з цим контрактом, їхнє зарахування на військову службу буде проводитися на строк одного року. Після закінчення цього терміну вони матимуть право на звільнення. Такий крок спрямований на підвищення обороноздатності країни та стимулювання патріотичних почуттів серед громадян. Відкритість та готовність допомогти у зміцненні оборони є важливим елементом будівництва сильної та стійкої держави. Україна вітає тих, хто готовий віддати свою енергію та зусилля для захисту батьківщини, і гарантує їм належні умови для військової служби.

Про можливість укладення контракту на службу без отримання повістки повідомив голова комітету Верховної Ради з національної безпеки Федір Веніславський. За його словами, такі особи не будуть вважатися мобілізованими і матимуть право на відпустку після закінчення року роботи.

“Якщо людина отримала повістку – вона підлягає мобілізації. Однак якщо вона прийшла до нас добровільно – вона має право укласти контракт на військову службу. Така особа буде розглядатися як контрактник і матиме право на укладення контракту на рік”, – пояснив Веніславський.

Також він зазначив, що після закінчення року служби за контрактом особа матиме можливість на звільнення. Цей механізм передбачено для тих, хто вирішив добровільно приєднатися до Збройних Сил України.

“Ця можливість встановлена для тих, хто самостійно вирішив служити в армії”, – додав він.

У законопроекті щодо посилення мобілізації було виключено положення про звільнення після 36 місяців служби. В результаті цього звільнення зі служби в Збройних Силах України наразі неможливе навіть для тих, хто вступив добровільно на початку війни.

На даний момент будь-яка особа, яка з’являється в ТЦК, може отримати повістку та підлягає мобілізації. Єдине пом’якшення стосується тих, хто прибуває без повістки для уточнення даних. Згідно з рішенням уряду, їх не можна направляти відразу на медичний огляд, але повинні видати окрему повістку.

Перед великим масштабним вторгненням російських військ, Україна опинилася у складній ситуації, маючи лише один екземпляр самохідної артилерійської установки "Богдана". Проте ефективність цієї техніки була випробувана на власній шкірі навіть російськими окупантами, коли українські Збройні Сили змогли використати її для звільнення острова Зміїний, переміщаючи її від Харківщини до Херсонщини. Самі російські війська спочатку не уявляли, що артилерія може мати такий далекий зasiяг. Здатна стріляти на відстань до 60 кілометрів, "Богдана" вже виготовляється в Україні в кількості вісім одиниць щомісяця.

За даними The New York Times про розвиток українського військово-промислового комплексу, цього року Україна планує витратити понад $1,3 мільярда на розробку нових зразків зброї та понад $6 мільярдів на їх закупівлю. Вже налагоджено виробництво 155-міліметрових артилерійських снарядів, необхідних для застосування українськими Збройними Силами. Незважаючи на постійні російські обстріли та втрату частини спеціалістів і технологій, Україна змогла збільшити виробництво зброї в кілька разів за рік. Деякі розробки навіть перевищують за якістю російські аналоги.

Проте питання про те, чи вистачить цього росту для перемоги у війні, залишається відкритим. Створення спільних підприємств з європейськими та американськими виробниками є оптимальним вихідом з ситуації. Процес такого співробітництва вже розпочався: в Україні будують свої майданчики британська BAE Systems та турецька Baykar. Планується почати виробництво німецького гіганта Rheinmetall. Навіть представники американських виробників, незважаючи на тимчасову паузу у наданні допомоги Україні, виявили інтерес до співпраці.

До тих пір, поки спільне виробництво не запрацює на повну потужність, західні виробники спрямовують свою увагу на ремонт техніки, яку Україна вже отримала від союзників. Усі ці заводи розташовані на заході України і захищені засобами протиповітряної оборони.

Головнокомандувач Збройних Сил України, генерал Олександр Сирський, висловлює переконання, що з плином часу Україна зможе самостійно забезпечити свої потреби у зброї, включаючи і снаряди. Він підкреслює, що розвиток українського військово-промислового комплексу дозволить країні стати самодостатньою в цьому аспекті. Олександр Камишін, колишній генеральний директор “Укрзалізниці”, також додає, що країни НАТО повинні уважно спостерігати за українськими зразками зброї та розглядати можливість закупівлі частини виготовленої українською промисловістю продукції, оскільки вона вже демонструє високі технічні характеристики та якість, що перевищують потреби Збройних Сил України.

Однак, Камишін відзначає, що щоденно отримує звіти про критичні проблеми на українських збройних заводах. Ці проблеми включають роботу у непридатних для цього приміщеннях та виробничі лінії, які ламаються без видимих причин. Це викликає серйозні турботи щодо стабільності та ефективності виробництва військової техніки. Вирішення цих проблем вимагатиме комплексного підходу та інвестицій у модернізацію та покращення виробничих процесів.

Збільшення виробництва та підвищення якості української військової техніки є важливими завданнями для національної безпеки та обороноздатності країни. Розвиток військово-промислового комплексу сприятиме зміцненню оборонного потенціалу України та забезпечить надійний захист національних інтересів в умовах геополітичних викликів та загроз.

Україна має потенціал стати самодостатньою у виробництві зброї, включаючи снаряди, з часом. Розвиток військово-промислового комплексу країни вже сьогодні перевищує потреби Збройних Сил України, а це відкриває можливості для експорту та співпраці з країнами НАТО. Однак, проблеми на українських збройних заводах, зокрема недоліки у виробничих процесах, вимагають негайного вирішення для підтримки стабільного та ефективного виробництва військової техніки. Розвиток військового сектору сприятиме зміцненню обороноздатності країни та захисту національних інтересів в умовах сучасних геополітичних викликів.

У звіті газети The New York Times відображено глибокі та тривожні аспекти сучасної ситуації в Україні. Російська агресія, яка вилилася в останні місяці, залишає Україну без необхідної зброї та живої сили, підштовхуючи людей до відчуття безпеки. Запровадження додаткових ресурсів для залучення більше чоловіків до армії стає вкрай складною місією, оскільки багато українців намагаються уникнути мобілізації, шукаючи безпечніші варіанти за кордоном.

Втікати через річку Тису на кордоні з Румунією стає вибором для деяких, хоча це пов'язано з ризиком стикнутися зі смертельною небезпекою східного фронту. Ця річка, звана "річкою смерті", вже відзначилася великою кількістю людей, які загинули під час спроби перепливти її. Тим не менш, для багатьох українців ризик померти від утоплення здається меншим, ніж загроза потрапити на фронт.

Ті, хто обираються за кордон, не обов'язково обмежуються лише Румунією. Сусідні країни, такі як Словаччина, Польща або Угорщина, стають місцями прихистку для українських чоловіків, які намагаються уникнути військової служби та мобілізації. Однак навіть у втечі з країни їх чекають нові випробування, включаючи статус біженців та зміни у характері контрабанди через українські Карпати.

Ця ситуація, як показує звіт, свідчить про те, що криза в Україні має далекосяжні наслідки не лише на полі бою, а й у повсякденному житті громадян.

Звіт, який ми розглядали, відображає серйозні виклики, з якими стикається Україна через загострення конфлікту з Росією. Брак зброї та живої сили стають нагальними проблемами, які потребують негайного вирішення. Втім, залучення додаткових чоловіків до армії виявляється надзвичайно важким завданням.

Втікання за кордон або спроби уникнути військової служби стають реальними альтернативами для багатьох українців, що створює додаткові напруги в суспільстві та змінює динаміку життя в країні. Ризиковані спроби перетнути кордон або шукати притулку в інших країнах свідчать про глибокі турботи та небезпеку, яку відчувають люди в Україні через військовий конфлікт.

Ця ситуація також підкреслює необхідність міжнародної співпраці та підтримки для забезпечення безпеки та стабільності в Україні.