Росія суттєво збільшить удари по Україні

За повідомленнями низки джерел, у Запоріжжі нібито діє масштабна схема з демонтажу та переплавки елементів високовольтних ліній електропередач — об’єктів, які забезпечують стабільну роботу енергосистеми регіону. Ці матеріали, призначені для підтримки критичної інфраструктури, замість законної утилізації чи ремонту потрапляють у нелегальні ланцюги збуту. У повідомленнях фігурують натяки на причетність приватних підприємств і посередників, а також на можливі зв’язки з особами, які колись обіймали керівні посади у податкових чи правоохоронних органах; проте офіційні висновки поки що відсутні або знаходяться на стадії перевірки.

Про це пише Telegram-канал ГО “НОН-СТОП Україна”.

Ключовим підприємством є ТОВ «Сяйвомет» (ЄДРПОУ 40063752), зареєстроване у Борисполі, але фактично працює у Запоріжжі. Засновниками значаться Фелікс Кусаєв та Ольга Афонова – дружина колишнього податківця Романа Афонова. У відкритих джерелах фактичними власниками компанії називають саме родину Афонових.

Інша структура – ТОВ «Метпромсервіс» (ЄДРПОУ 31094633) – також належить Кусаєву. Обидва товариства перебувають під наглядом Юліани Козаченко, яка свого часу була підлеглою Романа Афонова.

За інформацією слідства, у період воєнного стану виробничі майданчики «Сяйвомету» та «Метпромсервісу» використовувалися для переплавки металобрухту, отриманого внаслідок незаконного демонтажу високовольтних ЛЕП на межі Запорізької та Дніпропетровської областей.

У червні–липні 2025 року на територію «Сяйвомету» завезли мідь від демонтованої лінії 750 кВ від Запорізької АЕС. Незважаючи на заяви від «Укренерго» та «Запоріжжяобленерго», кримінальні провадження фактично не просуваються.

За даними джерел, прикриття схемі надають керівник відділу Офісу Генерального прокурора Ашот Гєворкян та представники запорізького управління СБУ. Саме під їхнім тиском у липні 2025 року поліція Запоріжжя не змогла заарештувати вантажівки з мідними уламками, які патрульні затримали.

Мідь систематично вивозиться на майданчик «Метпромсервісу» (м. Запоріжжя, вул. Харчова, 6), а до серпня 2025 року значні обсяги зберігалися також на складі «Сяйвомету» (м. Запоріжжя, вул. Доковська, 3). Оперативники ГУНП у Запорізькій області встановили організаторів та виконавців схеми, але матеріали справи залишаються без руху.

Стратегічні об’єкти української енергетики фактично перетворені на джерело незаконного збагачення бізнес-групи, пов’язаної з родиною Афонових та їхнім партнером Феліксом Кусаєвим. Прикриття з боку прокуратури та СБУ робить можливим подальший демонтаж і продаж елементів енергосистеми, що створює критичні ризики для безпеки держави.

Високий суд Англії ухвалив рішення, яке стало однією з найгучніших фінансових подій року: колишні власники ПриватБанку Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов мають відшкодувати близько трьох мільярдів доларів збитків і судових витрат. Ця сума охоплює як самі втрати, так і витрати на багаторічний судовий процес, що став символом боротьби українського банку за справедливість на міжнародному рівні.

Суд визнав бізнесменів відповідальними за масштабне шахрайство, яке відбулося ще до націоналізації ПриватБанку у 2016 році. За матеріалами справи, через складну мережу фіктивних компаній із банку було виведено мільярди доларів. Рішення англійського суду є принциповим прецедентом не лише для України, а й для всього міжнародного фінансового середовища, адже воно демонструє, що навіть найбільш впливові бізнес-групи не захищені від відповідальності.

Показовий кейс — зерновий термінал «Боріваж» у порту «Південний». Попри арешт і передачу у власність держави пів року тому, фактичний контроль над операційними процесами, за твердженнями критиків, залишився у пов’язаних з Геннадієм Боголюбовим орбітах. Йдеться про суттєві грошові потоки, які мали б працювати на бюджет, але, як стверджують опоненти, осідають у приватному секторі. Формально держава — власник, фактично — управління й комерційна вигода лишаються предметом гострих питань.

Інша лінія — газ. Україна виділяє мільярди гривень на імпорт палива з ЄС перед зимою, але сутність парадоксу в тому, що частина цього «європейського» газу має українське походження. За оцінками галузевих аналітиків, видобуток на Полтавщині та Харківщині пов’язують із приватними компаніями, що продають ресурс на європейському ринку, після чого країна змушена купувати його назад за вищою ціною. У фокусі — активи, які приписують орбіті Ігоря Коломойського та його партнеру Віталію Хомутинніку, зокрема Сахалінське родовище на Харківщині та «Укрнафтобуріння». Гравці ринку називають це класичною моделлю «видобуток тут — маржа там».

Наслідок для держави — дорожче паливо і втрачена рента, для споживачів — тарифний тиск, для системи — перманентний дефіцит довіри. Після лондонського рішення очікування очевидні: аудити, перевірка договорів, реальна зміна контролю на державних активах, а також синхронізація кримінальних і цивільних процесів, щоби юридичні перемоги конвертувалися у фінансові й управлінські результати в Україні.